ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/22438/23 Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
17 жовтня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Надольної М.С.,
представника позивача: Товянської І.О., позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Орєхова Р.В., третьої особи Військової частини НОМЕР_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , за участю третьої особи Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
в липні 2023 року позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_2 №17 від 16.01.2023 про виведення ОСОБА_1 в розпорядження;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 поновити ОСОБА_1 на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити у встановленому чинним законодавством України порядку грошове забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2023 року до дня прийняття судом рішення у цій справі, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премій тощо), що були встановлені позивачу за посадою з урахуванням вже виплачених сум.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.08.2023 року у задоволенні заяви про поновлення строків відмовив, позовну заяву повернув позивачу.
Судове рішення мотивоване тим, що позов подано з порушенням строку звернення до суду, а вказані обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, а тому позовну заяву слід повернути.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її, рішення суду першої інстанції скасувати.
Позивач в судовому засіданні просим задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що позивач проходив військову службу у Житомирському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Наказом начальника №17 від 16.01.2023 року позивача зарахувано в розпорядження командира 9 армійського корпусу сухопутних військ Збройних Сил України у зв'язку з тривалим лікуванням.
Вважаючи, що переведення відбулось з порушенням Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Позивачем 08.08.2023 надано суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що про існування наказу командира в/ч НОМЕР_2 №17 від 16.01.2023 йому вперше стало відомо 20.06.2023 з відзиву на позовну заяву, який надав відповідач у справі 240/10049/23.
Станом на 08.08.2023 позивач не ознайомлений належним чином з наказом командира військової частини НОМЕР_2 №17 від 16.01.2023, а на підтвердження, що вказаний наказ існує у позивача є тільки не завірена ксерокопія витягу з вказаного наказу.
Просив врахувати вищевикладені обставини щодо не ознайомлення належним чином з оскаржуваним наказом та поновити строк звернення до суду.
Суд першої інстанції вважаючи, що належних доказів в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, до заяви позивачем не надано.
З метою забезпечення реалізації права позивача на доступ до правосуддя суд ухвалою від 15.08.2023 продовжив строк для усунення недоліків позову шляхом надання до суду заяви про поновлення строку разом з доказами поважності пропуску строку звернення з позовом.
22.08.2023 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. В обгрунтування причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом зазначено, що позивач станом на дату подання позовної заяви не звільнений, а перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_2 . Жодного розпорядчого документу (наказів, розпоряджень) щодо припинення виплати грошового забезпечення позивачем не отримано. На адвокатський запит з вимогою про надання копій матеріалів та документів, які стали підставою для припинення виплат грошового забезпечення, військовою частиною відповідь і документи надані не були. Позивачем вчинялись дії з метою ознайомлення з наказом, і будь-якими розпорядчими документами стосовно нього, проте відповідачем дані документи надані не були (а.с.62).
Просить визнати поважними причини пропуску звернення до суду.
Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами другою та третьою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
Отже, у категорії справ, до якої належить дана справа, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У постанові від 06 липня 2020 року у справі №1340/4763/18 Верховний Суд зазначив, що: «Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, з огляду на наведене вище, саме з дня ознайомлення з відповідним наказом особа є такою, що знала або повинна була знати про порушення своїх прав.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.03.2023 року по справі №160/8432/20.
Матеріалами справи встановлено, що 31.07.2023 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 №17 від 16.01.2023 року про виведення в розпорядженняї командира 9 армійського корпусу сухопутних військ Збройних Сил України.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву направлено до суду 31.07.2023, тоді як в межах даної справи оскаржується наказ командира військової частини НОМЕР_2 №17 від 16.01.2023 року. Таким чином, оскільки, з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку, а зазначені представником позивача у заяві про поновлення строку не є поважними причинами пропущення позивачем строку звернення до суду, то позовну заяву слід повернути позивачу.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах даної справи відсутні докази, які підтверджують факт, що відповідач ознайомив (вручив) позивачу оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_2 №17 від 16.01.2023 року про виведення в розпорядженняї командира 9 армійського корпусу сухопутних військ Збройних Сил України.
На виконання ухвали суду від 07.08.2023 про залишення позовної заяви без руху, в обгрунтування пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що про існування оскаржуваного наказу командира в/ч НОМЕР_2 №17 від 16.01.2023 йому стало відомо 20.06.2023 з відзиву на позовну заяву, який надав відповідач у справі 240/10049/23.
Проте, станом на 08.08.2023 позивач не ознайомлений належним чином з наказом командира військової частини НОМЕР_2 №17 від 16.01.2023.
Обгрунтовуючи причини пропуску звернення до суду, позивач вказав про те, що протягом 2022 року перебував у зоні бойових дій, де під час виконання бойового завдання 18.07.2022 отримав поранення, після чого перебував на тривалому лікуванні, що підтверджується медичною документацією (а.с. 15-23).
Проте, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про виведення його в розпорядження, а суд першої інстанції не вжив усіх визначених законом заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі на стадії відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків про повернення позовної заяви позивачу через пропущення останнім строку звернення до суду.
Тобто, в матеріалах справи відсутні докази належного вручення позивачу оскаржуваних наказів.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зробив висновок про повернення позовної заяви позивачу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення та вручення позивачу оскаржуваного наказу.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не було вчинено відповідних дій, направлених на встановлення факту, чи було ознайомлено позивача із зазначеним наказом, або які заходи вчинялися відповідачем для такого ознайомлення.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, викладена у постанові від 29.09.2022 №500/1912/22
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги, а також з огляду на правові позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску та поновлення процесуального строку для звернення до суду та у зв'язку з цим про повернення позивачу позовної заяви.
Згідно з ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позивачу позовної заяви, що відповідно є обов'язковою підставою для скасування ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року.
Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , за участю третьої особи Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 30 жовтня 2023 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.