ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Чернігів Справа № 620/13341/23
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій відповідача, що вчинені в березні 2023 року щодо зменшення позивачу стажу для обчислення пенсії з 36 років 5 місяців до 31 року 10 місяців 29 днів (станом на 31.03.2022) та не зарахування до стажу станом на 10.06.2022 період роботи з 01.04.2022 до 31.05.2022 та зобов'язання відповідача станом на 10.06.2022 зарахувати позивачу до стажу період її роботи з 01.04.2022 до 31.05.2022 з урахуванням такого, що станом на 31.03.2022 стаж позивача для обчислення пенсії складає 36 років 5 місяців внаслідок чого здійснити позивачу перерахунок розміру пенсійних виплат.
15.09.2023 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Разом з тим, судом встановлено таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 по справі № 620/6457/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 16.06.2022 №254150020099; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період роботи з 01.04.2007 по 14.07.2008 та призначити їй пенсію відповідно до ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 10.06.2022. В решті позову відмовлено.
Вказане рішення суду набрало законної сили 09.03.2023.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що на виконання рішення суду по справі №620/6457/22 в березні 2023 року позивачу зараховано до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах період роботи з 01.04.2007 по 14.07.2008 та призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.06.2022. Згідно розрахунку стажу позивача період роботи з 01.04.2022 по 31.05.2022 зараховано до страхового стажу останньої та загальний страховий стаж становить 36 років 7 місяців 6 днів.
Вважаючи неправомірними дії відповідача, що вчинені в березні 2023 року щодо зменшення позивачу стажу для обчислення пенсії з 36 років 5 місяців до 31 року 10 місяців 29 днів (станом на 31.03.2022) та не зарахування до стажу станом на 10.06.2022 період роботи з 01.04.2022 до 31.05.2022, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно положень частин першої, другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина восьма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, приписами частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статтей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність спеціальних правових норм Кодексу адміністративного судочинства України (статті 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19, від 18.05.2022 у справі № 480/2378/2, яка згідно положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.
Проаналізувавши предмет позову у справі, яка розглядається, суд дійшов висновку, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідача під час виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 по справі № 620/6457/22 щодо зменшення позивачу стажу для обчислення пенсії.
Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі.
Згідно з частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 238, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що, відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, передбачені статтями 256, 294, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 07.11.2023.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО