ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/3876/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 20.09.2021 р. його було звільнено зі служби, однак повний розрахунок при звільнені відбувся 19.10.2022 року. У зв'язку із вказаним, позивач стверджує, що за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідача слід зобов'язати виплатити йому середнє грошове забезпечення.
Відповідач у відзиві проти позову зазначив про безпідставність заявленого позову та відсутність підстав для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки положення КЗпП України в частині нарахування та виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не розповсюджуються на правовідносини з приводу виплати грошового забезпечення військовослужбовців.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 04.10.2023 р. витребувано у Військової частини НОМЕР_1 додаткові докази по справі.
30.10.2023 р. суд отримав від відповідача витребувані докази.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказів командира вказаної частини від 19.08.2021 р. №74-РС та від 20.09.2021 р. №189 позивача з 20.09.2021 р. звільнено та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. (а.с. 12).
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2022 р. у справі №600/5115/21-а, залишеного без змін судом апеляційної інстанції 22.09.2022 р., визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
На виконання рішення суду по справі №600/5115/21-а відповідачем 19.10.2022 р. виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в сумі 48839,35 гривень. (а.с. 13).
Матеріали справи місять довідку про виплачене грошове забезпечення позивача за липень - серпень 2021 р. в сумі 28333,20 грн за 62 відпрацьованих днів. (а.с. 27)
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
За правилами встановленими ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що 20.09.2021 року позивача було звільнено та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, при цьому повний розрахунок при звільнені відбувся 19.10.2022 р. шляхом перерахунку одноразової грошової допомоги в сумі 48839,35 грн на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2022 р. у справі №600/5115/21-а.
Таким чином, за період з 20.09.2021 р. до дня виплати позивачу одноразової грошової допомоги - 19.10.2022 р. (18.10.2022 р. включно) відповідачем допущено затримку розрахунку при звільненні.
Обчислення середнього заробітку за час затримки при звільненні проводиться згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” (далі - Порядок №100).
Відповідно до п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, на підставі довідки про виплачене грошове забезпечення позивача за липень - серпень 2021 р. встановлено, що у вказаному періоді позивачу виплачено 28333,20 грн. Крім того, у вказаний період відпрацьовано 62 дні.
Виходячи з вказаного, середньоденний заробіток позивача становить 456,99 грн (28333,20/62).
Судом встановлено, що період затримки розрахунку з позивачем при звільненні, з урахуванням виплаченої одноразової грошової допомоги на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №600/5115/21-а, відбувся з 20.09.2021 р. по 19.10.2022 р. У вказаний період було 394 календарних дні. При цьому, позивач точної суми середнього грошового забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні у позові не зазначав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року №821/1083/17 вказала про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки викладені також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 20.05.2020 року, справа №816/1640/17).
Судом встановлено, що виплачена позивачу одноразова грошова допомога на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №600/5115/21-а є значно меншою, ніж розмір стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошового забезпечення. При цьому предметом спору щодо затримки є не весь розмір грошового забезпечення, а лише одноразова грошова допомога.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначає, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою забезпечення рівня свого життя.
З огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, а також діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 2124,24 грн, яка розрахована наступним чином.
Згідно з даними офіційного сайту Національного банку України https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish облікова ставка НБУ станом на 10.09.2021 року складала 8,5 відсотків.
Таким чином, розрахунок середнього грошового стягнення за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги проведено наступним чином: (48839,35 грн х 8,5% ставки НБУ) : 365 дн х 394 днів затримки = 4481,18 гривень.
Аналогічні правові висновки під час розрахунку середнього грошового стягнення застосовано Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.02.2023 р. справа № 580/9256/21.
Таким чином, суд встановив, що наявні підстави для виплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 4481,18 гривень.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем несвоєчасно проведено повний розрахунок при звільненні з позивачем, а відтак відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого становить 4481,18 гривень.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Судові витрати
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, суд не вирішує питання про відшкодування вказаних судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби.
3. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 4481,18 гривень.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Т.М. Брезіна