Справа 206/1940/23
Провадження 2/206/704/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року м.Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Нестеренко Т.В.,
при секретарі - Бублейник В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 06.07.2010 Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні Договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦПК України. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України). Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 16000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. У порушення п. 2.1.1.5.5 Договору, а також ст.ст. 509,526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 17.01.2023 року має заборгованість - 43056, 08 грн., яка складається з наступного: 14300,00 грн. - заборгованість за кредитом; 28756,08 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Враховуючи викладене представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 43056, 08 грн. та судові витрати.
Представник позивача, до суду надав письмову заяву, відповідно до якої просив розглянути дану справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, в разі неявки відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення судового розгляду або проведення розгляду справи за її відсутності не надала, відзив не надала. Оголошення про виклик відповідача до судового засідання було розміщено на веб-сайті судової влади України.
На підставі письмової заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, а саме: довідкою про зміну умов кредитування; довідкою про видачу кредитних карток; копією анкети-заяви позичальника; копією паспорта споживчого кредиту, копією витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт, копією витягу з «Умов та правил надання банківських послуг»; копією паспорта відповідача, копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копією виписки за договором № б/н за період 06.07.2010 - 18.01.2023, копією статуту АТ КБ «Приватбанк».
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 06.07.2010 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував її тим, що АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачка уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження умов договору банк надав суду копію анкети-заяви, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Однак, вказані документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування.
Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування. Ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача.
Разом з тим, представником позивача до матеріалів справи долучено копію паспорта споживчого кредиту, який підписано відповідачем 23.07.2020.
З матеріалів справи вбачається, що анкета-заява укладена між відповідачем та АТ КБ «ПриватБанк» 06.07.2010, а паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем 23.07.2020.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що матеріали справи не містять розрахунку заборгованості відповідно до якого суд може впевнитися, щодо позивачем вірно нараховані відсотки відповідачу.
Проте, до матеріалів справи долучено виписку за договором за період з 06.07.2010 по 18.01.2023 з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, а саме знімала кошти у банкоматі, здійснювала покупки продуктів.
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову у справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. Відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за договором кредиту.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, з урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду позивач має право лише на повернення сум фактично отриманих коштів.
Суд, враховує подану позивачем виписку та довідку про отримання платіжних карток, як підтвердження того, що відповідач отримувала кошти від Банку.
Проте, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами,неустойки, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому щодо актуальності вказаної редакції Умов та правил надання банківських послуг у зв'язку із затвердженням їх наказом відхиляються.
За наведених обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами не дає підстав вважати, що з відповідачем погоджені розмір відсотків, порядок та підстави їх нарахування.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки лише заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14300 грн..
Підсумовуючи вище викладене та встановлені судом обставини, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Приват Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ «Приват Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року, а відповідно дост.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» враховуються судом .
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.07.2010 року в розмірі 14300,00 грн.. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 28756,08 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідност. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 841,92 грн. (14300,00*100/43056,08*2684/100 = 891,42).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-11, 81-82, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1049,1054 ЦК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 06.07.2010 року в розмірі 14300 грн. 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) судовий збір у розмірі 891, 42 грн.
В задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Т.В. Нестеренко