ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року
м. Харків
справа № 626/3765/21
провадження № 22-ц/818/1890/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого-судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - Моторно (транспортне) страхове бюро України
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 28 липня 2022 року у складі судді Рибальченка І.Г.,-
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2021 року Моторно (транспортне) страхове бюро України ( надалі МТСБУ) звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу грошових коштів у розмірі 79 245.97 грн.
Позовна заява обгрунтована тим, що 9.02.2020 року о 12 годині 35 хвилин трапилась дорожньо-транспортна пригода, а саме відповідач, керуючи транспортним засобом Volkswagen Touareg . д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Харкові допустив зіткнення з автомобілем Renault Master, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок чого зазначеному автомобілю завдано механічні пошкодження. Згідно постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі №646/1027/20 вина відповідача за ст. 124 ККпАП була доказана. Завдана власнику з автомобілем Renault Master, д.н.з. НОМЕР_2 шкода відповідачем особисто не відшкодована. На дату скоєння ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 77670,01 грн.
Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 28 липня 2022 рокупозовну заяву МТСБУ задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 79245 грн 97 коп та судовий збір в сумі 2270 грн, а всього 81 515 грн 97 коп.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив заочне рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та зробив висновки що не відповідають фактичним обставинам у справі. А саме суд помилково вважав, що ОСОБА_1 є винуватцем ДТП. Провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП було закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністравтивне правопорушення строків накладення адміністравтиного стягнення. У зв'язку з тим, що вину ОСОБА_1 судом не встановлено, то і відшкодування шкоди в поряду регресу не повинно відбуватися за рахунок ОСОБА_1 . Також, посилався на не належне повідомлення про час та місце розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу МТСБУ просить заочне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги викладений у рішенні суду висновків не спростовують.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково , виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт посилається на те, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без її участі, оскільки вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи..
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено статтями 128, 130 ЦПК України.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Згідно з частинами першою-шостою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п.п. 1,3 ч.8 ст. 128 ЦПК України).
За змістом висновків Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19 (провадження №61-13685св20).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що дані про належне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції відсутні, оскільки рекомендовані повідомлення про судові засідання на 28.07.2022 повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 64), що не свідчить ні про відмову адресата від одержання відправлення, ні про його незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції порушив право позивача знати про час і місце судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна правовапозиція викладенау постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2019 року у справі№ 922/4508/16.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, як розгляд справи судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим) є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на вищевикладене судова колегія уважає, що наявні передбачені п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України підстави для скасування заочного рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 09.02.2020 року біля 12:30 години на проспекту Московському в м. Харкові, з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_1 , була скоєна дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки Renault Master, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , отримав механічні пошкодження, а власнику автомобіля - ОСОБА_4 було завдано матеріального збитку.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вищезазначеного ДТП підтверджується постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.10.2020, але ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку із закінченням на момент розгляду строків накладення адміністративного стягнення.
На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач, як особа, що винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду.
Згідно даних заяви від 06.10.2020 р., ОСОБА_4 звернувся із заявою до МТСБУ з метою отримання відшкодування шкоди.
Відповідно копії звіту №179 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу, транспортного засобу Renault Master, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 104847,58 грн.
Витрати МТСБУ на встановлення розміру збитку та збір документів склали 1575,96 грн., що підтверджується копією рахунку № 153 від 20.03.2020 року.
Даними копії наказу №66426, копії платіжного доручення №2543749 від 03 листопада 2020 року, підтверджується, що МТСБУ здійснило виплату потерпілій особі за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу в розмірі 77670,01 грн.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення ( ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (ст. 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом підпункту «а» п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до п. 40.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з підпунктом 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст. 13 цього Закону.
Регресом є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі, потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована, що ДТП виникло не з його вини, що розмір завданої потерпілому матеріальної шкоди є іншим.
Тому судова колегія погоджується з висновком суду про те, що оскільки МТСБУ сплачено потерпілій особі 79245,97 грн у порядку відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, наявні підстави для стягнення в порядку регресу з відповідача вказаної суми страхового відшкодування.
Доводи апеляційної скарги про те, що вина ОСОБА_1 не встановлена, а тому у останнього не виникло обов'язку з відшкодування шкоди не є обґрунтованими тому що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в настанні ДТП.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 335/8507/16-ц, відповідно до якої закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість, у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені у справі обставини та керуючись вимогами п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст, 11, 599, 1166, 1181, 1191 ЦК України позов МТСБУ підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача належить стягнути в порядку регресу 79 245.97 грн.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволені, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 28 липня 2022 року- скасувати, увалити нове рішення.
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) (IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, код ЄДРПОУ 21647131) суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 79245 (сімдесят дев'ять тисяч двісті сорок п'ять) гривень 97 коп та судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп., а всього 81 515 (вісімдесят одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) гривень 97 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2023 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді Ю.М.Мальований
Н.П.Пилипчук