ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 632/1466/22 Головуючий суддя І інстанції Кочнєв О. В.
Провадження № 22-ц/818/961/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Бурлака І.В., Маміної О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2023 року, у справі № 632/1466/22 за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 7037,00 грн. заборгованості за договором №2020/І_С/304-001825 від 15.12.2020 року про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки АБ «Укргазбанк», з яких 4999,60 грн. - сума простроченого кредиту, 1507,28 грн. - сума прострочених процентів та 530,12 грн. - заборгованість по платежам за ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Позов мотивовано тим, що відповідач на підставі власно підписаної заяви отримав у позивача кредит зі сплатою 42% річних за базовою процентною ставкою по програмі кредитування «Еко-кредитка» на 12 місяців та 48% річних в разі наявності простроченої заборгованості. Відповідач належним чином вимоги за кредитним договором не виконав, чим допустив прострочення виконання, що стало підставою для позивача звернутися до суду, оскільки на позасудові вимоги ОСОБА_1 не реагував та виниклу заборгованість не сплатив. При цьому кредит не був наданий відповідачу однією сумою, а він користувався кредитом неодноразово за мірою необхідності за допомогою платіжної картки, знімаючи кошти з рахунку, оплачуючи товари, комісії тощо. Однак остаточно з позивачем не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою.
Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2023 року було відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 13 квітня 2023 року засобами поштового зв'язку представник позивача ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Зазначає, що судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду в скасувати, і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Банк зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність доказів укладання кредитного договору, оскільки підписана позичальником заява-договір, яка підписана сторонами, свідчать про те, що сторони дійшли згоди щодо всіх суттєвих умов договору, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і користувався ними.
Зауважує, що сторонами досягнуто згоди з істотних умов кредитного договору та погодив умови кредитування за договором: номер, строк дії та інші умови, визначені розділом 4.
Твердження суду про те, що підпис відповідача лише підтверджує факт ознайомлення з паспортом кредитування відповідно до ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» є формалізованою прив'язкою до терміну «паспорт споживчого кредиту» та спростовується сукупним змістом норм заяви-договору.
Вказує, що необґрунтованим є висновок суду про те, що не встановлено розмір процентної ставки, адже в розділі 4 зазначено, що процентна ставка становить 42 %, процентна ставка на пільговий період - 0,00001 %, процентна ставка на прострочену заборгованість 48 %.
Щодо невстановлення суми кредиту то слід звернути увагу, що в розділі 4 сторони погодили, що тип кредиту ліміт дозволеного овердрафту з сумою від 0,00 до 300 000,00 грн. Таким чином, сторонами встановлено не конкретну суму кредиту, а його ліміт, що відповідає нормам ЗУ «Про споживче кредитування».
Звертає увагу, що відповідач отримав платіжну картку, про що надав відповідну розписку. Крім того, в розділі 1 заяви-договору передбачено, що відповідачу відкривається поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 , а до замовленого продукту «Еко -кредитка» - субрахунок 26202131447343.500101.980.
Банком надано виписку за субрахунком, яка відображає операції, які здійснювались відповідачем за рахунок коштів овердрафту (здійснення переказів, безготівкова оплата товарів/послуг), а також погашення заборгованості коштами з поточного рахунка.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1,2,5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позову.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду помилковим, з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 15.12.2020 року між ПАТ АТ Укргазбанк та ОСОБА_1 підписано заяву-договір №2020/І_С/304-001825 (договір карткового рахунку)(а.с.35).
Згідно розділу 2 заяви-договору вона разом із Правилами відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками, Тарифним планом, Умовами банківських продуктів/пакетів, які викладені на сайті банку є договором комплексного банківського обслуговування.
Відповідно до підписаної заяви-договору №2020/І_С/304-001825 від 15.12.2020 року відповідачу встановлено кредит у формі дозволеного овердрафту, безготівковим шляхом, на умовах: за програмою кредитування «Еко кредитка»; договір №2020/ОВР/304-001377, строк дії договору з 15.12.2020 по 14.12.2021; можлива сума кредиту 0,00 - 300 000,00 грн.; процентна ставка 42,00% річних, процентна ставка на прострочену заборгованість 48,00%, щомісячний платіж по кредиту 0,00% мінімум 0,00 грн.
На виконання умов договору ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 і субрахунок 26202131447343.500101.980 та видано картку, що підтверджується розпискою про отримання платіжної картки (а.с. 35 на зв.).
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Згідно з наданим банком розрахунком (з врахуванням уточнень апеляційної скарги), заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 13.04.2022 становить 7037,00 грн., з яких 4999,60 грн. - сума простроченого кредиту, 1507,28 грн. - сума прострочених процентів та 530,12 грн. - заборгованість по платежам за ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували суму кредиту, яку отримав ОСОБА_1 і його згоду на отримання саме такої суми. Підписана заява-договір стосується лише наміру відповідача оформити платіжну картку, в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов'язання та не встановлена процентна ставка, тому суд вважав, що немає правових підстав для задоволення позовних вимог банку.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
У силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Апеляційним судом установлено, що заява-договір №2020/І_С/304-001825 від 15.12.2020 року містить 6 розділів, кожен із яких має свою назву. Зокрема, розділ четвертий має назву «Умови споживчого кредитування», тобто є невід'ємною складовою договору, а тому не може розцінюватись як окремий документ, що є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця.
Як слідує зі змісту заяви-договору, у розділі «Умови споживчого кредитування» викладена інформація, зокрема, щодо суми кредиту, його мети, типу та способу його надання, строку кредитування, процентної ставки, а також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами.
Вказаною Заявою-Договором відповідач під власноручний підпис ознайомлений. Факт підписання договору ОСОБА_1 не заперечувався та не спростовується.
Згідно ізст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відтак, відповідач був обізнаний з умовами кредитування, зокрема, з розмірами відсоткової ставки, що в свою чергу порушив умови кредитного договору і допустив заборгованість.
Отже підписавши заяву-договір, позичальник відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зазначено, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України.
Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10червня2017 року, визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1 Закон України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредитвид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Стаття 9 Закон України «Про споживче кредитування», у редакції на час підписання сторонами паспорту споживчого кредиту, визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
Частиною третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (пункт 12).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
З матеріалів вбачається, що підписана ОСОБА_1 15.12.2020 року заява-договір (договір карткового рахунку) містить домовленості сторін щодо укладання договору комплексного банківського обслуговування, а також надання кредиту, а саме щодо валюти кредиту, можливого кредитного ліміту, процентної ставки за користування кредитними коштами та строку дії договору.
Таким чином, ОСОБА_1 , підписавши заяву-договір, пройшовши ідентифікацію клієнта, уклав з позивачем договір комплексного банківського обслуговування, в межах якого йому було надано споживчий кредит.
Такий договір є укладеним, оскільки дотримано вимоги до письмової форми (укладений шляхом письмового документу) і сторони, таким чином, дійшли згоди щодо усіх істотних умов, притаманних даному виду договору. Зокрема, умови надання банківських послуг - кредитування, сплати процентів за користування кредитними коштами, виконання умов договору.
За умовами Договору Банк надав ОСОБА_1 споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки, яка є грошовим оплатно-розрахунковим банківським документом, який використовується для надання споживчого кредиту.
З виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою (здійснював перекази, безготівкову оплату товарів/послуг), частково погашав кредитну заборгованість та не висловлював заперечень щодо розміру нарахувань.
Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором становить 7037,00 грн.
Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що позивач не довів не тільки фактичного отримання відповідачем у нього коштів саме по договору №2020/І_С/304-001825 від 15.12.2020 року, а й не надав доказів розрахунку заборгованості саме за вказаним договоромє помилковими, оскільки ОСОБА_1 підписав заяву-договір, а отже і паспорт споживчого кредиту, у якій визначені всі умови та правила, та з огляду на вищевикладене.
Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, наведених норм законодавства, того факту, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ АБ Укргазбанк та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі.
У відповідності до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ АБ Укргазбанк задовольнити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені ПАТ АБ Укргазбанк за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2481 грн. та 3721 грн. 50 коп. за розгляд апеляційної скарги слід стягнути з ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі головного юриста юридичного відділу Сумської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» Лазарько Олександріни Анатоліївни - задовольнити.
Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2023 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 7037,00 грн., з яких: 4999,60 грн. заборгованість по кредиту (прострочена); 1507,28 грн. заборгованість по процентах (прострочена), 530,12 заборгованість по платежах ч.2 ст.625 ЦК України.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк (м. Київ, вул. Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) гривню 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, зазначених у п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2023 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді І.В.Бурлака.
О.В.Маміна.