ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 642/3647/19 Номер провадження 22-ц/814/1446/23Головуючий у 1-й інстанції Ольховський Є.Б. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Триголова В.М.,
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
секретар:Кириченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» на заочне рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 15 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» ,Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»(правонаступник Акціонерного товариства «Дельта Банк») про захист прав споживача , визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (правонаступник Акціонерного товариства «Дельта Банк») про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 29 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та позивачем було укладено кредитний договір №7330/04/07-НВ, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної суми 48 458.35 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути не пізніше 10 травня 2027 року надані кредитні кошти на умовах та в порядку , що передбачені цим договором.
29 травня 2007 року за договором купівлі-продажу позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 .
В забезпечення виконання умов кредитного договору 29 травня 2007 року між позивачем та банком укладено договір іпотеки № 7330 /04/11/07-НВ, предметом якої є вищевказана квартира.
Зазначав, що на теперішній час ним сплачено банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 44 631,24 доларів США.
Вказав, що оскільки кредитний договір є договором споживчого кредиту для цього встановлено особливий порядок укладення. Однак, зміст та умови кредитного договору були розроблені безпосередньо відповідальними працівниками банку, а тому, він був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до змісту кредитного договору, і при його укладенні мав можливість погодитись лише на ті умови, які були запропоновані йому банком щодо істотних умов договору та відсоткової ставки.
Посилався на те, що в порушення вимог закону банком перед укладенням та при укладенні кредитного договору та додаткових угод йому не було надано інформації про сукупність вартості кредиту (в процентному значенні і грошовому виразі), про реальну процентну ставку, абсолютне значення подорожчання кредиту, така інформація не зазначена і в кредитному договорі, не надано графік платежів, не визначено форму кредитування та не надано інформації про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача, не надано інформації щодо вартості усіх сукупних послуг та фінансових зобов'язань позичальника (реєстратора, нотаріуса, страховика оцінювача тощо), пов?язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, не надав повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, надання банком такої інформації могло вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту, банк порушив вимоги законодавства та приписи Національного Банку України щодо надання позичальнику об?єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту та додаткових угод, банк в умовах кредитного договору, приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом та, того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгоджені між сторонами кредитного договору в його умовах.
Зазначив, що при підписанні кредитного договору він цілком довіряв банківським працівникам , як спеціалістам, оскільки не володіє спеціальними знаннями в області юриспруденції та банківського права, проте банк приховав від нього фактичні суми тим самим позбавив його права прийняти відповідно правильне рішення щодо умов кредитування взагалі.
Просив визнати недійсним кредитний договір № 7330/04/07-НВ від 29 травня 2007 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 додаткову угоду № до кредитного договору №7330/04/07-НВ від 29 травня 2007 року, укладену між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 28 липня 2011 року, додаткову угоду №2 до кредитного договору № 7330/04/07-НB віз 29 травня 2007 року, укладену між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 12 вересня 2011 року, визнати недійсними договір іпотеки №7330/04/11/07-HB від 29 травня 2007 року , укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 , додаткову угоду № 1 до договору іпотеки № 7330 04/11/07-HB від 29 травня 2007 року, укладену між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 від 19 червня 2007 року: додаткову угоду № 2 до договору іпотеки № 7330 /04/11/07-HB укладену Публічним акціонерним товариством «Кредитиромбанк» та ОСОБА_1 12 вересня 2011 року.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15 червня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено, визнано недійсним кредитний договір № 7330/04/07-HB від 29 травня 2007 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитиромбанк» та ОСОБА_1 ; додаткову угоду № l до договору №7330/04/07-НВ від 29 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 , укладену 28 липня 2011 року, додаткову угоду №2 до кредитного договору № 7330/04/07-НВ від 29 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладену 12 вересня 2011 року; визнано недійсним договір іпотеки № 7330 /04/11/07-HB від 29 травня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , додаткову угоду №1 до договору по № 7330/04/11/07-HB від 29 травня 2007 року укладену між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 19 червня 2007 року, додаткову угоду №2 до договору іпотеки № 7330/04/11/07-НВ від 29 травня 2007 року укладену між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 12 вересня 2011 року; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 18 840,00 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2021 року заяву Товариство з обмеженою відповілальністю «Фінансова компанія «Форінт» про скасування заочного рішення суду - залишено без задоволення.
На вказане рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» подали апеляційні скарги, в яких просили заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» мотивована тим, що позивач за 2 місяці до ухвалення оскаржуваного заочного рішення був письмово повідомлений про факт заміни сторони оспорюваних ним кредитного та іпотечного договорів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на Товариство з обчеженою відповілальністю «Фінансова компанія «Позика», однак він не звернувся до суду із заявою про заміну відповідача, а його представниця в судовому засіданні приховала цей факт. Зазначив, що на момент ухвалення оскаржуваного заочного рішення стороною оспорюваних договорів був Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», тобто суд першої інстанції ухвалив судове рішення про права Товариства з обмеженою відповілальністю «Фінансова компанія «Позика» як кредитора. Таким чином пред 'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Вказав, що не зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповілальністю «Фінансова компанія «Форінт» є неналежним відповідачем по даній справі судовим рішенням з нього стягнуто судовий збір.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» мотивована тим, що товариство не знало про розгляд даної справи, тому його права порушено та завдано шкоди законним інтерссам, оскільки безпосередньо впливає на його доходи, адже апелянт об'єктивно не мав можливості заперечувати та/або подавати докази ,пояснення, заявляти клопотання щодо процесу у справі, ставити питання позивачу. Зазначив що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи, показник реальної процентної ставки (у процентах річних) не визначений. Посилався на те, що позивачем не надано доказів того, що йому відмовляли у зміні умов кредитного договору. Посилався на те, що позивач підписав додаток № 1 до додаткової угоди №1 від 28 липня 2011 року до кредитного договору, в якому зазначено графік погашения кредитної заборгованості. Вважав, що факт омани позивача не є доведеним, підписавши оспорювані договори, він підтвердив, що умови відповідають його волевиявлению. Під час нотаріального посвідчення правочину позивач усвідомлював значення своїх дій і керував ними, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності. Сторони у справі, діючи добровільно та розуміючи знзчсння своїх дій , попередньо будучи ознайомленим нотаріусом з приписами цивільного законодавства , що регулюють укладений між ними посвідчений правочин позивач усвідомлював значення своїх дій і керував ними, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.
08 жовтня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважав заочне рішення законним, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» необгрунтованою. При цьому зазначив, що йому від цього товариства не надходило повідомлення про відступлення права вимоги за договорами, оскільки відправлення були повернуті за зворотньою адресою. Таким чином, він не був обізнаний про перехід права вимоги до нового кредитора та не подавав до суду клопотання про залучення до участі у справі нового кредитора як правонаступника сторони. Вказав, що на момент ухвалення заочного рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» був учасником справи, тому мав повідомити суд про відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика».
06 жовтня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав заочне рішення законним, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» необгрунтованою. При цьому зазначені в ньому доводи є аналогічними доводам позову.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню , а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Судовим розглядом встановлено , що 29 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №7330/04/07-НВ, згідно з п.1.1. Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику не відновлювальну мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної суми 48458,35 дол. США, а Позичальник зобов'язується повернути не пізніше 10 травня 2027 року надані кредити на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором.
28 липня 2011 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угода №1 до Кредитного договору №7330/04/07-НВ від 29 травня 2007 року. 12 вересня 2011 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та позивачем було укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору №7330/04/07-НВ від 29 травня 2007 року.
Згідно з Витягом з Реєстру права власності на нерухоме майно від 18.06.2007 року ОСОБА_1 29 травня 2007 року було укладено договір купівлі-продажу та придбано2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
29 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та позивачем було укладено Договір іпотеки №7330/04/11/07-НВ.
19червня 2007року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору іпотеки №7330/04/11/07-НВ від 29 травня 2007 року.
12 вересня 2011 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №2 до Договору іпотеки №7330/04/07-НВ від 29 травня 2007 року.
Згідно з п.1.2 Договору іпотеки у забезпечення зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодавець надає Іпотекодержателю в іпотеку майно - 2-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Згідно з Листом ПАТ «Дельта Банк» №485/84 від 30.01.2019 року право вимоги за Кредитним договором №7330/04/07-НВ від 29 травня 2007 року належить ПАТ «Дельта Банк».
У відповідності до п. 2.1. Кредитного договору №7330/04/07-НВ від 29 травня 2007 року Кредитні кошти надаються на такі цілі: купівлю нерухомості, страхування майна та особистого страхування, у тому числі: п. 2.1.1. на купівлю 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 ., згідно з договором купівлі-продажу, який буде укладено 29 травня 2007 року, в сумі 44000,00 дол. США.
Відповідно п. 4.1., 4.2., 4.3. Кредитного договору №7330/04/07-НВ від 29 травня 2007 року Позичальник зобов'язується починаючи з червня 2007 року щомісяця, до 10 числа кожного календарного місяця включно частково погашати заборгованість за кредитом у розмірі 183,33 дол. США на рахунок вказаний у п.2.2. цього договору, шляхом внесення готівкою чи перерахуванням зі свого поточного рахунку, Позичальник зобов'язується забезпечити повне повернення одержаних кредитів згідно з умовами цього Договору не пізніше 10 травня 2027 року, Позичальник зобов'язується сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10-го числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 10 травня 2027 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування грошових коштів зі свого поточного/карткового рахунку на рахунок, вказаний в п.2.5. цього Договору, або на умовах, передбачених п. 2.9. цього Договору.
У відповідності з п. 2.4 Кредитного договору №7330/04/07-НВ від 29 травня 2007 року процентна ставка за кредитом (тами): на купівлю нерухомості відповідно до п.2.1.1. цього Договору, дорівнює 12.7% річних в іноземній валюті; на сплату комісії відповідно до п.п.2.1.2,2.1.3 цього Договору дорівнює 17,0% річних в гривнях.
Відповідно до положень ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає з слідуючих підстав.
Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статей 15, 16Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
У пунктах 31.4., 31.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що «законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин»
У частині першій статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п'ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що «для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві»
Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов за оспорюваним кредитним договором, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідні обставини зазначені і позивачем у його позові; на момент укладення договору позивач не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, був проінформований про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, тривалий час виконував умови кредитного договору, підписував додаткові угоди, не оскаржував їх протягом строку їх виконання, а також відсутність доказів прор те, що дії відповідача при укладанні оспорюваного договору, як нечесну підприємницьку практику, що вводить споживача в оману.
Встановивши, що позивач не довів підстав для визнання недійсним кредитного договору в цілому, апеляційний судв важає, що суд першої інстанції здійснив хибний висновок про задоволення позову, керуючись при цьому суто наявними у матеріалах справи висновками експертизи, яка суперечить сукупності інших доказів по даній справі, яким місцевим судом безпідставно не надано належну оцінку.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити , що згідно з частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Отже, доводи апелянтів про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 , до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» ,Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»(правонаступник Акціонерного товариства «Дельта Банк») про визнання договорів недійсними без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це, відповідно до статті 376 ЦПК Україн, є підставою для скасування судового рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 15 червня 2021 року, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»(правонаступник Акціонерного товариства «Дельта Банк»)про визнання договорів недійсними.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, ч.1 п.п.3,4 ст.376, 382 ЦПК України, суд;
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» - задовольнити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - задовольнити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15 червня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 , до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» ,Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»(правонаступник Акціонерного товариства «Дельта Банк») про захист прав споживача , визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І.Дорош
О.А. Лобов