Справа № 639/6196/21
Провадження №1-кп/639/126/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2021 за №12021225500000078, за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, раніше неодноразово судимого, проживав: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-2, ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, раніше судимого, місце проживання: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_5 подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
В обґрунтування прокурор посилався на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень й те, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та може вчинити інші кримінальні правопорушення. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не зможуть забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його безпідставність та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просив замінити обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.
Крім цього, ОСОБА_6 зазначив про погіршення стану його здоров'я, загострення геморою (постійно виділяється кров) та необхідності огляду й лікування лікарем-проктологом, які в умовах його перебування в СІЗО не надаються.
.Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала доводи ОСОБА_6 щодо безпідставності клопотання прокурора та наявності підстав для заміни обраного щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , посилаючись на відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора.
Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів відповідно, строк покарання за санкцією особливо тяжкого злочину передбачає позбавлення волі строком до 15 років.
При вирішенні клопотання прокурора суд враховує існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи на свободі може:
- переховуватися від суду, оскільки обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину об'єктивно свідчить про наявність ризику того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до таких дій;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки наразі свідки обвинувачення ще не допитані, що не виключає можливості обвинуваченого їх схилити до зміни раніше наданих показів;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст. 178 КПК України, судом враховується: 1) наявність доказів вчинення обвинуваченим злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів відповідно; 2) тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочинів, оскільки, зокрема, санкція ч. 2 ст. 255-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років; 3) вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , який не має тяжких хронічних захворювань або інвалідності; 4) дані про особу обвинуваченого, який не одружений, раніше судимий за вчинення тяжких злочинів, зокрема, вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.12.2020 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 121 КК України до 6-ти років позбавлення волі, на шлях виправлення не став, тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження щодо нього обраного запобіжного заходу.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2021 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 (шістдесят) днів. Відповідно до вимог п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя не визначав підозрюваному заставу, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова неодноразово продовжувався строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, востаннє до 18 вересня 2021 року.
Крім того, ухвалами Жовтневого районного суду м. Харкова продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , востаннє до 16.11.2023.
Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд також ураховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин суд вважає, що інший більш м'який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та переховування від суду.
Суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу, оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення вище перелічених ризиків та можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
Виходячи з наведеного є всі підстави задовільнити клопотання прокурора та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України.
Положеннями ч. 6 ст. 206 КПК України визначено, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:
1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;
2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;
3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в тому числі і в державних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення» адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України 14.06.2019 року № 1769/5, яким затверджено «Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», передбачено надання медичного обслуговування ув'язненим особам в слідчих ізоляторах.
Надання ув'язненим і засудженим невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 року №239/5/104.
Згідно до п. 2.3 вищевказаного Порядку, медичне обстеження осіб, узятих під варту здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
Відповідно до п. 2.7 Порядку, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Приймаючи до уваги скарги обвинуваченого ОСОБА_6 на істотне погіршення стану здоров'я у період його перебування у СІЗО, надані ним під час судового розгляду пояснення, з метою недопущення порушення права особи на отримання необхідної і достатньої медичної допомоги, суд вважає за необхідне зобов'язати адміністрацію ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та керівництво Харківської міської медичної частини №27 та Філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях організувати та забезпечити невідкладне обстеження ув'язненого ОСОБА_6 з приводу його скарг.
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях та лікуванні, які не можуть бути проведені в умовах медичної частини СІЗО, слід забезпечити вивезення ув'язненого ОСОБА_6 до відповідного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 206, 331 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 04 січня 2024 року включно.
Строк дії ухвали до 04 січня 2024 року.
В порядку ст. 206 КПК України зобов'язати адміністрацію ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та керівництво Харківської міської медичної частини №27 та Філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях організувати та забезпечити невідкладне обстеження ув'язненого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема, за участю лікаря-проктолога, для встановлення діагнозу та призначення необхідного лікування.
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях та лікуванні, які не можуть бути проведені в медичній частині СІЗО, забезпечити вивезення ув'язненого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до відповідного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про результати проведеної перевірки повідомити Жовтневий районний суд м. Харкова та ув'язненого.
Копію ухвали направити для виконання до Харківської міської медичної частини №27 та Філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 07.11.2023.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3