ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року
м. Черкаси
Справа № 712/277/23
Провадження № 22-ц/821/1624/23
категорія: 308000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2023 року справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення без наданні іншого житлового приміщення, у складі: головуючого судді Стеценко О. С., повний текст рішення складено 18 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення без наданні іншого житлового приміщення.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 518 від 28.08.1996 «Про зміну договору найму жилого приміщення» є наймачем квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована та постійно проживає.
За вказаною адресою також зареєстровані члени її сім'ї: дочка ОСОБА_3 , 1990 року народження, та син ОСОБА_2 , 1978 року народження.
Спірна квартира не приватизована та перебуває у власності територіальної громади міста Черкаси. На даний час у вказаній квартирі фактично проживає ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 .
Зазначає, що під час спільного проживання з сином ОСОБА_2 мають місце постійні конфлікти. Відповідач вчиняє домашнє насильство у вигляді нанесення тілесних ушкоджень, побиття, погроз, вчиняє сварки.
Позивач неодноразово зверталась до правоохоронних органів про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у зв'язку з чим позивач неодноразово в 2021 та 2022 роках зверталась до поліції.
16 січня 2022 року близько 09 годин 57 хвилин в АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 відключив водопостачання до квартири, в якій проживає разом заявником, вчинивши економічне насильство щодо ОСОБА_1
27 січня 2022 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 516789.
Крім того, 06 січня 2022 року близько 15 годин 30 хвилин в АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 умисно наніс тілесні ушкодження заявнику, чим спричинив фізичне насильство.
27 січня 2022 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 516788 та терміновий заборонний припис серії АА № 195193 стосовно кривдника ОСОБА_2 на строк п'ять діб з 13 години 30 хвилин 27 січня 2022 року до 13 години 30 хвилин 31 січня 2022 року про заборону кривднику контактувати з постраждалою особою в будь-який спосіб.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2022 року у справі № 712/1274/22, яку залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Зазначає, що відповідач продовжує вчиняти домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_1 .
Також відносно відповідача видано обмежувальний припис, заборонено спілкуватися з позивачем у будь-якій спосіб строком на 6 місяців.
Вказує, що відповідач проживає разом з позивачем, проте жодної участі в утриманні квартири не приймає, всі комунальні послуги сплачує позивач.
Крім того, ОСОБА_2 створив у квартирі сміттєзвалище та змушує проживати в антисанітарних умовах.
Позивач є пенсіонеркою, яка має інвалідність другої групи та до того ж знаходиться у важкому матеріальному становищі. Згідно рішення Соснівського районного суд м. Черкаси ОСОБА_2 має сплачувати аліменти на утримання матері ОСОБА_1 в розмірі 300 грн, почмнаючи з 10.04.2013, проте від їх сплати відповідач ухиляється.
Систематичний характер протиправних дій відповідача триває більше 8 років та робить неможливим для позивача проживання та перебування з ним в одній квартирі, численні заходи попередження та громадського впливу не дають жодних позитивних результатів.
Просить усунути ОСОБА_1 , перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд мав би беззаперечно зробити висновок про те, що відповідач систематично порушує правила співжиття та до нього вживалися заходи попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів, внаслідок чого він повинен бути виселений з вищевказаного житла.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, постановленим за неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просила суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги ОСОБА_4 та усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 із вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції повністю проігноровано викладені в позовній заяві аргументи позивача, надані нею докази належним чином не оцінено, а при вирішенні позову суд застосував закон, який не підлягав застосуванню, внаслідок чого позивач фактично виявилась позбавленою права на справедливий судовий розгляд.
Зазначає, що як в позовній заяві, так і в судових засіданнях вона наголошувала на тому, що під час спільного проживання з сином ОСОБА_2 у неї мають місце постійні конфлікти, відповідач постійно вчиняє домашнє насильство, яке проявляється у нанесенні ій тілесних ушкоджень, побитті, висловленні різного роду погроз, що вкрай негативно позначилося на її фізичному та психічному здоров'ї. Відповіжач створив у квартирі сміттєзвалище та змушує проживати в антисанітарних умовах.
Вважає, що нею доведено систематичність порушення відповідачем правил співжиття, що не враховано судом першої інстанції.
04 жовтня 2023 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2023 року залишити без змін.
Зазначає, що суд першої інстанції уважно розглянув, дослідив та оцінив викладені у позовній заяві ОСОБА_1 аргументи, надані нею докази, допитав свідків позивача та відповідача ОСОБА_2 та прийняв законне та обгрунтоване рішення.
Вказує, що цей конфлікт триває багато років і його мати вдається до цинічних вчинків аби вигнати його з квартири, але суди при розгляді її заяв про виселення рительно досліджували всі обставини справи, допитували свідків та працівників поліції, які підтверджують умисну користь матері.
Наголошує, що ніколи не бив матері, не порушує правил співжиття, категорично заперечує щоодо створення ним сміттєзвалища в квартирі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Соснівської районної ради народних депутатів № 518 від 28 серпня 1996 року «Про зміну договору найму жилого приміщення», ОСОБА_1 є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_2 , склад сім'ї - три особи: наймач - ОСОБА_1 , 1955 року народження; донька наймача - ОСОБА_3 , 1990 року народження; син наймача ОСОБА_2 , 1978 року народження (а.с. 12).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 лютого 2019 року у справі № 712/468/19, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 . З пояснень свідків, дільничних інспекторів встановлено, що ОСОБА_1 постійно звертається із заявами про насильство в сім'ї, проте така інформація не підтверджується. При цьому, ОСОБА_1 неодноразово пропонувалось вирішити конфлікт шляхом приватизації квартири та її продажу з метою вирішення питання про житло, проте остання відмовляється. ОСОБА_1 характеризується, як скандальна жінка, постійно провокує ОСОБА_2 , натомість ОСОБА_2 характеризується, як порядна людина, не п'є, не курить, допомагає сусідам (а.с. 78-88).
Згідно з випискою № 287 КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 12 січня 2022 року, діагноз ОСОБА_1 : струс головного мозку; супутні захворювання: поверхнева травма волосистої частини голови (а.с. 21).
27 січня 2022 року відносно ОСОБА_2 складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 516788, серії ВАВ № 516789 та терміновий заборонний припис серії АА № 195193 стосовно кривдника ОСОБА_2 строком на пять діб з 13 години 30 хвилин 27 січня 2022 року до 13 години 30 хвилин 31 січня 2022 року про заборону кривднику контактувати з постраждалою особою в будь-який спосіб (а.с. 29, 38).
Згідно з листом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 22 лютого 2022 року з'ясовано, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують тривалі конфліктні, співжалежні стосунки, підгрунтям яких є, зокрема, мінімальний особистий простір. Єдиною вимогою ОСОБА_1 є виселення сина з помешкання, а не налагодження стосунків. Небажання знайти компромісне рішення спірного питання та налагодити хоча б нейтральну взаємодію з сином унеможливлює свідому та результативну соціально-психологічну роботу (а.с. 31).
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2022 року у справі № 712/1274/22, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 170 гривень (а.с. 34-37).
Згідно з відповіддю Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області від 17.08.2022 № 10394/46/02-2022 на адвокатський запит, в період з 01.05.2018 до поліції надійшло 65 звернень від ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій. За результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_2 був приятягнутий до адміністративної відповідальності один раз відповідно до адміністративного протоколу, складеного працівниками СПДН Черкаського РУП від 27.01.2022 за правопорушення скоєне 24.01.2022. Від ОСОБА_2 надійшло 3 звернення щодо неправомірних дій ОСОБА_1 (а.с. 32).
З виписки № 13388 КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 15 серпня 2022 року вбачається, що діагноз ОСОБА_1 : струс головного мозку; садно, забій, підапоневротична гематома голови (а.с. 22).
Відповідно до витягу з ЄРДР від 19 серпня 2022 року надійшла заява ОСОБА_1 , що 08.08.2022 за адресою проживання АДРЕСА_2 отримала тілесні ушкодження, які можуть відноситись до категорії легких, кримінальне провадження № 12022255330001224 (а.с. 27).
Соснівським районним судом м. Черкаси рішенням у справі № 712/5756/22 від 31.08.2022 заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено частково, заборонено ОСОБА_2 спілкуватись з ОСОБА_1 у будь-який спосіб; у іншій частині заявлених вимог - відмовлено, строк обмежувального припису - 6 (шість) місяців, тобто до 28 лютого 2023 року (а.с. 39).
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.08.2022 ОСОБА_2 виконано, зокрема пройдено базовий курс Типової програми для кривдників, що тривав з вересня 2022 до березня 2023 року (а.с. 89).
Відповідно до постанови від 28.12.2022 закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022255330001224 від 19.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку відсутністю потерпілої (а.с. 91).
Постановою від 02.03.2020 закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019251010001160 від 05.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку відсутністю в діянні ознак кримінального проступку (а.с. 90).
Відповідно до характеристики з місця проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно, з сусідами підтримує дружні стосунки, допомагає у громадському житті будинку, громадській спокій не порушує (а.с. 99).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповіднодо викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такийспосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17 (провадження № 14-391цс19).
За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 648/448/19.
Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Відповідно до положень ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Підстави виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення визначені ст. 116 ЖК УРСР.
За положеннями ч. 1 ст. 116 ЖК УРСР якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Отже, цивільно-правова відповідальність за ст. 116 ЖК України настає при руйнуванні чи псуванні житлового приміщення, або використанні його не за призначенням, або систематичному порушенні правил співжиття. Під систематичністю розуміється вчинення двох і більше правопорушень. При цьому необхідно, щоб така поведінка винної особи була предметом розгляду органів місцевого самоврядування, поліції, прокуратури, суду, громадських організацій тощо, а застосовані заходи попередження, громадського впливу виявились безрезультатними.
Тобто, для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
У всіх трьох випадках до винних осіб повинні попередньо вживатись заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Закон встановлює в якості умови виселення осіб, винних у руйнації або псуванні житлового приміщення, наявність фактів про те, що ці дії носили систематичний характер, а до винного в цьому були застосовані заходи попередження і суспільного впливу, які виявилися безрезультатними (наприклад, його поведінка була предметом розгляду органів міліції, прокуратури, суду, громадських організацій). Передбачається, що руйнація або псування здійснювалися із вини наймача.
Виселенню підлягають лише конкретно винні в цьому особи - наймач даного приміщення чи хто-небудь із членів його сім'ї, що сумісно проживають із ним, опікуни, попечителі, піднаймачі та інші, які спільно проживають.
Під систематичністю необхідно розуміти скоєння двох і більше таких правопорушень. При цьому, необхідно, щоб до винної особи попередньо були застосовані міри попередження суспільного впливу.
До таких підстав відноситься і систематичне порушення правил суспільного співжиття, чим створюють неможливі умови для проживання інших в одній квартирі чи одному домі.
Протиправна винна поведінка - це навмисні дії особи, безпосередньо пов'язані не тільки з явною неповагою до звичайних правил спільного проживання (скандали, дебоші, образи, заподіяння тілесних ушкоджень), але також навмисне ігнорування встановлених правил користування житловими і підсобними приміщеннями, невиконання вимог про дотримання тиші в квартирах і на подвір'ї а також інші навмисні дії, що перешкоджають нормальному проживанню в квартирі або житловому будинку.
Виселення через неможливість спільного проживання може мати місце лише при систематичному порушенні винним правил суспільного співжиття.
При вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, тощо.
За умовами норми ст. 116 ЖК України, підставою виселення вказаних осіб може стати не будь-яке порушення правил співжиття, а лише таке, котре відбувається в жилому приміщенні і стосується відносин щодо користування жилими приміщеннями осіб, які проживають у них. Тому, для виселення за цією підставою необхідно встановити систематичність протиправних дій і безрезультатність застосування до правопорушника заходів попередження і громадського впливу.
Одні лише факти звернення до відповідних органів зі скаргами різного змісту, крім порушення правил співжиття, без застосування до винного заходів впливу цими органами, які врешті повинні бути безрезультатними, не є підставою для виселення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 (наймач) та ОСОБА_2 (член сім'ї наймача) перебувають у конфліктних відносинах протягом багатьох років. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами з приводу виникнення конфлікту із сином.
Наявні в матеріалах справи листи за результатами розгляду матеріалів за її неодноразовими зверненнями до правоохоронних органів, судові рішення свідчать про те, що між сторонами склались неприязні стосунки, які виникли у зв'язку з проживанням у спірній квартирі.
ОСОБА_1 постійно звертається із заявами про насильство в сім'ї, за деякими із фактів було відкрито кримінальні провадження та в подальшому були закриті за відсутністю складу правопорушення.
Згідно з відповіддю Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області від 17.08.2022 № 10394/46/02-2022 на адвокатський запит, в період з 01.05.2018 до поліції надійшло 65 звернень від ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій. За результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_2 був приятягнутий до адміністративної відповідальності один раз відповідно до адміністративного протоколу, складеного працівниками СПДН Черкаського РУП від 27.01.2022 за правопорушення скоєне 24.01.2022. Від ОСОБА_2 надійшло 3 звернення щодо неправомірних дій ОСОБА_1 .
Однак, безспірних доказів, які б свідчили про те, що відповідач систематично порушує правила соціалістичного співжиття, робить неможливим для інших проживання з ним в одному житловому приміщенні, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними ОСОБА_1 суду не надано.
Крім того, ОСОБА_1 вже зверталась до суду із позовами про виселення ОСОБА_2 без надання іншого жилого приміщення, проте їй було відмовлено у задоволенні вказаних позовів за відсутністю підстав застосування положень ст. 116 ЖК України.
При цьому, ОСОБА_1 , з метою вирішення конфлікту з сином, неодноразово пропонувалось вирішити конфлікт шляхом приватизації квартири та її продажу з метою вирішення питання про житло, проте остання відмовляється.
Згідно з листом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 22 лютого 2022 року з'ясовано, єдиною вимогою ОСОБА_1 є виселення сина з помешкання, а не налагодження стосунків. Небажання знайти компромісне рішення спірного питання та налагодити хоча б нейтральну взаємодію з сином унеможливлює свідому та результативну соціально-психологічну роботу.
На ряду з цим, ОСОБА_1 , за показами свідків, характеризується, як скандальна жінка, постійно провокує ОСОБА_2 , натомість ОСОБА_2 характеризується, як порядна людина, не п'є, не курить, допомагає сусідам.
Доводи позивача, що відповідач ОСОБА_2 не бере участі у сплаті комунальних платежів, як підставу для його виселення, також не заслуговують на увагу, адже за ст. 68 ЖК України саме ОСОБА_1 як наймач зобов'язана своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення (ст. 64 ЖК України). Визначення порядку користування таким житловим приміщенням відбувається або за спільною згодою членів сім'ї квартиронаймача, або за рішенням суду.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).
Отже, ОСОБА_1 не позбавлена права вимагати від ОСОБА_2 відшкодування понесених нею витрат на сплату комунальних платежів у позасудовому або судовому порядках.
Сам по собі факт наявності заборгованості по сплаті аліментів теж не може бути підставою для виселення.
Отже, вказані позивачем обставини не можуть у достатній мірі підтверджувати наявність підстав для виселення відповідача з квартири, а тому суд першої інстанції правомірно вважав, що відсутні підстави для виселення відповідача зі спірної квартири.
Крім того, у відповідача відсутнє інше житло, що не спростовано позивачем.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст. 1 першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Поняття «майно» у ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автоматичне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Кожному гарантується недоторканість житла (ст. 30 Конституції України).
Стаття 8 Конвенції закріплює право кожного на повагу до його приватного і сімейного життя, житла, і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
За Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, п. 50).
У п. 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом ст. 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п. 63).
Отже, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема, бути співмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
Підсумовуючи висновки про принципи застосування ст. 8 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену п. 2 ст. 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів ст. 8 Конвенції.
За встановлених в цій справі обставин, суд першої інстанції правильно вважав, що виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення матиме наслідком порушення справедливого балансу, а отже, буде непропорційним, оскільки спірна квартира є єдиним житлом ОСОБА_5 , і його виселення призведе до неможливості використати належне йому право на приватизацію житла.
Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б дійсно ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, внаслідок чого не можуть бути достатньою обставиною для скасування або зміни рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення.
За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права в зв'язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 серпня 2023 року, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко