Справа №:755/8932/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Яровенко Н.О.,
за участю секретаря Локотковій І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Шоста Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сіренко Юрій Євгенович звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи: Шоста Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування.
Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що Шостою Київською державною нотаріальної конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого.
Також, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року витребувано з Шостої Київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 222/2022 після померлого ОСОБА_2 .
21 липня 2023 року представником відповідача Київської міської ради направлено на адресу суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 серпня 2023 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сіренко Ю.Є. подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за наявними у справі доказами та матеріалами без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Представник відповідача Київської міської ради у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце слухання справи. Причини неявки суд не повідомив.
Третя особа Шоста Київська державна нотаріальна контора в у судове засідання не з'явилсаь, повідомлялась належним чином про дату, час та місце слухання справи. Причини неявки суд не повідомила. Заяв чи клопотань до суду не подала.
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надіходило.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02 вересня 1999 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві з відповідним актовим записом № 1038, свідоцтво серії НОМЕР_1 від 02 вересня 1999 р. Прізвище після одруження чоловіка: ОСОБА_3 , дружини: ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті: Україна, Івано-Франківська область, Косівський район, селище міського типу Яблунів, про що зроблен відповідний актовий запис № 11118, згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26 травня 2022 року виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Так після смерті ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшла квартира АДРЕСА_2 .
Через відсутність правоустановчих документів на нерухоме майно, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину позивач змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно наданої КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відповіді від 13 липня 2022 року вбачається, що право власності зареєстровано за ОСОБА_2 : на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданного Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 05.11.1997 розпорядження (наказ) № 35-614 та на підставі та зареєстрованого в Бюро 04.12.1997 за реєстровим № 6392. (а.с.11)
Таким чином, судом встановлено, що право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такого права.
Судом встановлено, що 12 липня 2022 року ОСОБА_1 , тобто у визначені ч.1 ст.1270 ЦК України строки, подала до органів нотаріату нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 (а.с. 45)
20 липня 2022 року державний нотаріус Шостою Київською державною нотаріальною конторою зверталась запитом № 1221/02-14 до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про видачу дубліката свідоцтва про право власності на житло на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
28 липня 2022 року Дніпровська районно в місті Києві державна адміністрація надала Шостій Київській державній нотаріальній конторі відповідь № 103/3594/43/1 про те, що оскільки ОСОБА_2 , який був власником квартири, помер, орган приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не має правових підстав для оформлення та видачі дубліката Свідоцтва про право власності на житло. Таким чином, у позивача відсутня можливість скористатися своїм правом на спадкування через відсутність свідоцтва про право власності на квартиру, яке втрачене її померлим чоловіком ОСОБА_2 .
Оскільки ОСОБА_1 не надала правовстановлюючих документів, а саме: свідоцтво про право власності на житло, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно винесеною постановою 02 травня 2023 року державного нотаріусу шостої Київської державної нотаріальної контори Ларіна О.В. від 17 листопада 2022 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_2 , яка залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом щодо майна чоловіка ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно ст. 392 цього Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини 3 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.
Відповідно до положень ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, статті 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з викладеного, суд вважає доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Шоста Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на квартиру АДРЕСА_2 .
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 392, 1216, 1217, 1233, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, п.23 постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування",ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Шоста Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Хрещатик 36.
Третя особа: Шоста Київська державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Інституцька 13/А.
Суддя Н.О.Яровенко