ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 695/1913/19
Номер рядка у звіті 227
06 листопада 2023 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
та сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення:
прокурора - ОСОБА_3
представника потерпілого та цивільного позивача - адвоката ОСОБА_4 ,
сторони захисту:
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018250000000029 від 09.02.2018 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси Черкаської області, громадянина України, освіта вища, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2017 року народження, є особою з інвалідність ІІ групи безстроково, депутатом будь-якого рівня, постраждалим внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС не є, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_6 близько 22 години 08 лютого 2018 року, перебуваючи за кермом автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони м. Черкаси в сторону с. Благодатне, на 15 км +860 м автодороги Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань Н-16, в темну пору доби, на неосвітленій та покритій мокрим снігом ділянці дороги для двохстороннього руху транспортних засобів, з однією смугою руху в кожному з напрямків, порушуючи вимоги п.п. 10.1, 12.1, 12.2 та вимог дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, тобто не врахувавши дорожньої обстановки під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості такої швидкості руху транспортного засобу, яка б надала змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, перетнув дорожню розмітку 1.1 вузька суцільна лінія, та спричинив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки - Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: травми голови із забоєм головного мозку тяжкого ступеня, травми грудної клітки з переломом ребер справа, попаданням крові та повітря в праву плевральну порожнину (гемопневмотракс), травми тазу з переломом кісток тазу з двох сторін, крововиливами в м'які тканини тазу, в ділянку сечового міхура та заочеревинний простір. Відповідно до висновку експерта № 02-01/290 від 05.03.2018, виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломом грудини та крововиливом в м'які тканини, садна лівої кисті, рани правого ліктьового суглобу. Відповідно до висновку експерта № 02-01/256 від 20.02.2018, виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломом грудини та крововиливом в м'які тканини відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а інші ушкодження до категорії легких тілесних ушкоджень.
У причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди є порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля марки «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , що виразилось у порушенні ним вимог п.п. 10.1, 12.1, 12.2 та вимог дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України. Зазначені порушення полягають неврахуванні ОСОБА_6 дорожньої обстановки під час вибору встановлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, недотриманні водієм у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості такої швидкості руху транспортного засобу, яка б надала змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги та перетині ОСОБА_6 , без відповідного переконання, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, що призвело до виїзду на зустрічну смугу руху, зіткнення із автомобілем «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 та спричинило настання наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень та потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину не визнав та пояснив суду, що 08.02.2020р. йому необхідно було їхати в с. Благодатне Золотоніського району за дорученням слідчого. Для цих потреб, у свого знайомого ОСОБА_9 він взяв автомобіль, який візуально був справним. ОСОБА_9 передав йому вказаний автомобіль та технічний паспорт на нього і він, разом із слідчим ОСОБА_8 поїхали в с. Благодатне. Вони виїжджали вечором в темну пору доби, була погана погода, йшов сильний сніг, а тому він рухався повільно зі швидкістю, близько 30-40 км./год. Подальші події він не пам'ятає та припускає, що він міг втратити свідомість, через що обставини дорожньо-транспортної пригоди він не пам'ятає. Потерпілому ОСОБА_10 заподіяну шкоду не відшкодовував взагалі, його позов про відшкодування шкоди просив залишити без розгляду, позови прокурора Черкаської області про відшкодування шкоди визнав у повному обсязі.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 вину ОСОБА_6 заперечував та вказував, що значимих доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення не надано, а його винуватість не доведена поза розумним сумнівом. Так свідок ОСОБА_9 , який є власником автомобіля, на якому їхав ОСОБА_6 не повідомив останнього, що даний автомобіль мав певні несправності рульового керування, у протоколі огляду місця події належно не зафіксовано положення автомобілів, лише у схемі, яка є додатком до протоколу зафіксовано положення автомобілів, висновок №4/182 від 05.04.2018 містить припущення експерта про те, що рульова тяга правого переднього колесу автомобіля була пошкоджена в момент ДТП хоча сам експерт безпосередньо не досліджував пошкоджену рульову тягу, як окремий елемент транспортного засобу, при цьому встановлення причин руйнації правої рульової тяги можливо лише при експертизі деталей транспортних засобів, яка проведена не була. Слідством не встановлювалась швидкість руху автомобіля Skoda, не встановлювались гальмівні параметри Mitsubishi Lancer, не встановлювалась причина виїзду автомобіля Skoda на зустрічну смугу руху. Також не враховано, що згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №04-01/11 від 12.04.2018р. ОСОБА_6 тривалий час хворіє на гіпертонічну хворобу ІІ ст. з гіпертензивним серцем, що може призвести до раптової втрати свідомості. Експертна комісія зокрема вважає, що ОСОБА_6 міг раптово втратити свідомість 08.02.2018р., близько 22 год., як під час керування автомобілем до моменту ДТП, так і після даної дорожньо-транспортної пригоди, що відповідає поясненням свідка ОСОБА_11 , який вказував, що після ДТП він підбіг до автомобіля Skoda та побачив водія без свідомості. Сам ОСОБА_6 не пам'ятає обставин події ДТП та вважає, що він міг раптово втратити свідомість. Зазначені обставини в сукупності вказують, що дії ОСОБА_6 не знаходяться в причинному зв'язку із подією ДТП, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь. Оскільки належних доказів, які підтверджують вину ОСОБА_6 матеріали справи не містять, суд має прийти до висновку про те, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не доведена поза всяким розумним сумнівом, а тому просить винести виправдальний вирок. Що стосується цивільного позову ОСОБА_7 , то на переконання сторони захисту він не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, належно не оформлений, а тому має бути залишений без розгляду.
Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що вона мала по службовому завданню їхати в с. Благодатне, з цією метою її повинен був відвести співробітник ОСОБА_12 , однак його замінив ОСОБА_6 , який приїхав за нею до стоянки біля райвідділу. Вже був вечір та починався мокрий сніг. Обставин дорожньо-транспортної події вона не пам'ятає взагалі. Жодних претензій до ОСОБА_6 не має, просить його сурово не карати.
Потерпілий ОСОБА_13 пояснив суду, що він є чоловіком ОСОБА_8 , 08.02.2018р., вечором його дружина зателефонувала йому та повідомила, що скоро буде вдома. Близько 21 год. 30 хв. Він зателефонував їй, щоб дізнатись де вона, однак вона слухавки вже не брала. Він почав телефонувати частіше і взяв трубку ОСОБА_6 , який повідомив, що вони потрапили в аварію. ОСОБА_8 тривалий час проходила лікування, була важка реабілітація.
Потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що 08.02.2018р., близько 22 год. він, разом із сином їхав по дамбі в м. Черкаси зі швидкістю близько 40-50 км. на год., була погана погода, йшов мокрий сніг з дощем, видимість обмежена. Раптом він помітив як автомобіль Skoda виїхав на його смугу руху та перекрив йому шлях, він відразу почав гальмувати та уникнути зіткнення йому не вдалося. Після зіткнення, від удару він втратив свідомість, та прийшовши до тями хвилини через дві помітив водія, який вийшов із автомобіля Skoda, це був ОСОБА_6 .. Водії автомобілів, які рухалися позаду нього викликали поліцію та швидку ОСОБА_8 , яка була непритомною. Потім ОСОБА_6 викликав собі швидку. Через деякий час приїхала швидка, яка забрала непритомну ОСОБА_8 .. На іншій швидкій поїхав ОСОБА_6 , а він разом із сином залишився на місці ДТП. При оформленні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 не було і він оглядаючи його автомобіль помітив, що той мав різні комплекти гуми. Близько 04 год. ранку він поїхав до Черкаського диспансеру для освідування на стан алкогольного сп'яніння. Почував себе погано, а тому на наступний день пройшов томографію, яка показала наявність у нього тріщини у грудях. Збитки, які йому заподіяні ніхто не відшкодував, а тому просив цивільний позов задовольнити повністю.
Представник потерпілого ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_4 підтримала думку прокурора щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, цивільний позов ОСОБА_7 підтримала повністю та наполягала на його задоволенню вказуючи при цьому, що шкоду заподіяну ОСОБА_7 ніхто не відшкодував, до ОСОБА_7 ніхто не звертався, вибачення не просив. Крім матеріальної, ОСОБА_7 була заподіяна також моральна шкода, яка полягала в тому, що в момент ДТП з ОСОБА_7 був його малолітній син, що зумовило суттєві переживання через події ДТП, крім того з вини ОСОБА_6 були змінені звичні умови життя ОСОБА_7 , який втрати автомобіль. Відзив ОСОБА_6 не подавав, жодних доказів на спростування доводів ОСОБА_7 матеріали справи не містять.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що 08.02.2018 р., близько 22 год. він їхав за автомобілем Mitsubishi на відстані 50-60 м., в цей час він помітив, як автомобіль Mitsubishi почав з'їжджати в сторону та гальмувати, на зустріч йому виїхав автомобіль Skoda, яку розвернуло боком і пасажирською дверкою він в'їхав в автомобіль Mitsubishi. Він зупинився та підійшов до автомобіля Skoda надавати допомогу, коли відкрив двері то помітив водія без свідомості, який почав відразу кричати «Віка, Віка». В автомобілі було чутно запах алкоголю, хоча водія він не нюхав. Він помітив дівчину, яка знаходилась на задньому сидінні, у неї були зажаті ноги. Через деякий час, за допомогою інших осіб, вони змогли витягти пасажирку з заднього сидіння. Потім приїхала швидка. В цей день була погана погода, падав сніг, було слизько.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що він 08.02.2018 р., близько 22 год. керував автомобілем ДАФ з рефрижератором та їхав з м. Золотоноша до м. Черкаси приблизно зі швидкістю 30-40 км. на год., за автомобілями, які рухалися попереду. Була погана погода, сніг, слизько. Попереду бачив автомобіль Mitsubishi на зустріч йому на більшій швидкості їхала Skoda, яку раптово занесло, розвернуло та вона виїхала на смугу зустрічного руху де правою передньою частиною зіткнулася із автомобілем Mitsubishi, який від удару відкинуло до відбійника. Момент зіткнення автомобілів бачив чітко, оскільки автомобіль яким він керував є високим з хорошою оглядовістю. Після ДТП він зупинився, посадив сина водія автомобіля Mitsubishi до себе щоб той грівся, а сам пішов допомагати витягувати дівчину із автомобіля Skoda, яку затисло на задньому сидінні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що він є працівником поліції, та 08.02.2018р. надійшло повідомлення, що відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі працівників поліції. Коли він приїхав на місце події то ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вже не було, їх забрали швидкі. Він приїхав до третьої міської лікарні м. Черкаси, куди забрали ОСОБА_6 , при спілкуванні із ним запаху алкоголю від останнього він не чув, ОСОБА_6 повідомив йому, що автомобіль взяв у знайомого, в кого саме він не казав.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , пояснив, що він проводив огляд місця події та в його обов'язки входило фотографування та фіксування слідів ДТП. На місці ДТП була велика кількість людей, хто саме він уже не пам'ятає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що він на час події був іспектором патрульної поліції та приїхав разом із слідчим ОСОБА_18 , експертом ОСОБА_16 на місце ДТП. ОСОБА_19 проводила огляд місця події, експерт ОСОБА_20 фіксував сліди ДТП. Вони тривалий час фіксували обставини ДТП, була велика кількість людей та представників поліції. Хто саме складав протокол огляду місця події та що саме фіксувалося він не бачив, оскільки виконував свої обов'язки з охорони громадського порядку та забезпечував безпеку дорожнього руху.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив суду, що він працював слідчим, виїжджав на місце вказаного ДТП, складав протокол огляду місця події, схему розташування автомобілів. Вказані автомобілі були вилучені і направлені на зберігання у Придніпровське РВП, на місці події був водій автомобіля Mitsubishi, інший учасник ДТП знаходився у лікарні. Всі обставини, які були встановлені на місці події вірно зафіксовані в протоколі огляду, який складений ним на місці. Хто із поліції чи прокуратури був на місці події вже не пам'ятає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснив суду, що на місце події прибув за викликом та здійснював охорону громадського порядку до автомобілів не підходив нічого не документував, оскільки здійснював регулювання руху автомобілів.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що виїхала на місце дорожньо-транспортної пригоди за викликом із чергової частини. Коли вона прибула на місце то швидких уже не було та із пояснень осіб, які були там їй стало відомо, що водія автомобіля Skoda та його пасажира забрала швидка. Погодні умови були погані, йшов сніг. Оформленням місця події вона не займалася, оскільки чекала групу з м. Черкаси та дізнавшись, що учасниками ДТП є працівники поліції чекала приїзду керівництва. Відповідна група з Головного Управління оформлювала матеріали ДТП.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснив суду, що він є лікарем-наркологом, оглядав на стан сп'яніння ОСОБА_6 коли того привезли після ДТП, клінічних симптомів стану алкогольного сп'яніння в нього не було, спостерігався шоковий стан. Висновок про те, що ОСОБА_6 тверезий складено на підставі аналізів, які ОСОБА_6 здав добровільно у третій лікарні м. Черкаси. ОСОБА_6 він знав по роботі, оскільки він неодноразово доставляв до нього осіб при виконанні своїх службових обов'язків. При проведенні освідування у кабінеті нікого не було.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив суду, що він є лікарем швидкої допомоги, виїжджав за викликом на ДТП в лютому 2018р. на дамбу. В той вечір була погана погода, сніг, слизько. Стан водія він вже не пам'ятає, а потерпіла молода жінка мала тяжкий стан. Огляд чоловіка на стан сп'яніння не проводився.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив суду, що він в лютому 2018р. здійснював виїзд на місце ДТП, була погана погода, йшов сніг, було слизько, хто складав матеріали про дорожньо-транспортну пригоду він не пам'ятає. Коли вони приїхали на місце то він побачив два автомобілі, при цьому водія автомобіля Skoda та пасажира вже не було, їх забрала швидка, водій Mitsubishi відмовився від госпіталізації.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він передав свій автомобіль Skoda на іноземній реєстрації ОСОБА_6 на його прохання. На цьому автомобілі він мало їздив бо знав, що автомобіль мав технічну несправність, а саме при швидкості 60-70 км. на год. відчувались удари в кермо. Коли він передавав цей автомобіль ОСОБА_6 то не повідомляв його про цю технічну несправність. Авто було на 70% у справному стані. Коли та як передавав вказаний автомобіль вже не пам'ятає.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які є медичними працівниками швидкої допомоги повідомили, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася в лютому 2018 року вже не пам'ятають.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_28 пояснив, що для проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_7 прокурором було надано відповідні документи, які наведено у його висновку, крім того був сам ОСОБА_7 , якого він також оглянув. Перелом груднини було зафіксовано за допомогою компюторної томографії. Свій висновок за №02-01/256 стосовно тілесних ушкоджень ОСОБА_7 підтвердив повністю.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_29 ствердив, що рульова тяга правого переднього колеса автомобіля перебуває в зоні основних пошкоджень передньої правої бокової частини автомобіля, дані пошкодження мають не експлуатаційний характер і ймовірніше за все відбулись в момент ДТП при зіткненні з автомобілем «Mitsubishi Lancer». Окремо дослідження деталей транспортних засобів, а саме рульової тяги автомобіля «Skoda» не проводилось, оскільки таке питання перед ним не ставилось, однак вказані пошкодження встановлені в рамках проведення огляду всього автомобіля. Свій висновок за №4-182 підтвердив повністю.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його винуватість повністю стверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, до такого висновку суд приходить аналізуючи наступні докази:
- даними протоколу огляду місця події від 09.02.2018 р. (Том ІІ стор. 5-11) та додатків до нього, зокрема схемою місця ДТП та доданої до протоколу ілюстративної фототаблиці, відповідно до яких встановлено, що дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода, оглянуто і описано місце дорожньо-транспортної пригоди, за участю автомобіля «Skoda» та автомобіля «Mitsubishi Lancer»;
- протоколом огляду транспортного засобу від 09.02.2018р. та доданої до протоколу ілюстративної фототаблиці (Том ІІ стор. 12-14) згідно якого оглянуто автомобіль «Mitsubishi Lancer», зафіксовано його пошкодження;
- протоколом огляду транспортного засобу від 09.02.2018р. та доданої до протоколу ілюстративної фототаблиці (Том ІІ стор. 15-17) згідно якого оглянуто автомобіль «Skoda Octavia», зафіксовано його пошкодження;
- висновком судово-медичної експертизи №02-01/290 від 20.02.2018 (Том ІІ стор. 52-53) ОСОБА_8 , відповідно до якого ушкодженні виникли від дії тупих предметів, могли виникнути в час та при обставинах вказаних в постанові про призначення експертизи. Виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження супроводжувалися загрозливими для життя тяжким шоковим та коматозним станами і тому за даною ознакою виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя;
- висновком судово-медичної експертизи №02-01/256 від 20.02.2018 (Том ІІ стор. 69-70) ОСОБА_7 , відповідно до якого ушкодженні виникли від дії тупих предметів, могли виникнути в час та при обставинах вказаних в постанові про призначення експертизи та відносяться: - травма грудної клітки з переломом груднини та крововиливом в м'які тканини до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; - садно лівої кисті, до категорії легких тілесних ушкоджень; - рана правого ліктьового суглобу, до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- висновком експерта №4/182 від 05.04.2018 (Том ІІ стор 87-93) відповідно до якого до моменту дорожньо-транспортної пригоди деталі рульового керування, ходової частини та робочої гальмової системи автомобіля «Шкода», н.з. НОМЕР_1 перебували у працездатному стан;
- висновком експерта №4/183 від 04.04.2018 ( Том ІІ стор. 101-107), відповідно до якого до моменту дорожньо-транспортної пригоди деталі рульового керування, ходової частини та робочої гальмової системи автомобіля «Мітсубіші Лансер» д.н.з. НОМЕР_2 перебували у працездатному стані;
- висновком експерта №4/217 від 26.03.2018 (Том ІІ стор. 116-123), відповідно до якого в первинний контакт вступала передня частина автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_2 , а саме: передній бампер, підсилювач переднього бампера, капот, ліве і праве передні крила, праве і ліве передні колеса, та права бокова частина автомобіля «Skoda Octavia» н.з. НОМЕР_1 , а саме праве переднє крило, права частина капота, праве переднє колесо, праві передні двері і передня частина задніх правих дверей, з подальшим розвертанням автомобіля «Skoda Octavia» н.з. НОМЕР_1 проти годинникової стрілки та контактування задньою частиною правих задніх дверей із передніми лівими дверима автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_2 ;
- висновком експерта №4/1034 від 29.12.2018 (том ІІ стор. 128-129) відповідно до якого зіткнення автомобіля «Шкода» р.н. НОМЕР_1 та автомобіля «Міцубісі Лансер» р.н. НОМЕР_2 мало місце на смузі руху по напрямку від с. Благодатне до м. Черкаси, тобто на смузі руху автомобіля «Міцубісі Лансер» р.н. НОМЕР_2 ;
- висновком експерта №4/1015 від 17.12.2018 (Том ІІ стор. 135-139) відповідно до якого у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, та за обставин, зазначених в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «Skoda Oktavia» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_30 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 10.1, 12.1, 12.2 та вимог дорожньої розмітки 1.1 ПДР. В дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, та за обставин, зазначених в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «Mitsubisi Lancer» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.2, 12.3 ПДР. У момент виїзду автомобіля «Skoda Oktavia» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 на смугу зустрічного руху водій автомобіля «Mitsubisi Lancer» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_7 своїми одноособовими діями не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Skoda Oktavia» р.н. НОМЕР_1 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди. В діях водія автомобіля «Mitsubisi Lancer» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_7 невідповідностей вимогам ПДР, які б знаходилися у причинному зв'язку з виникненням ДТП, з технічної точки зору, не вбачається;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.03.2018р. із фото таблицями та схемою (Том ІІ стор. 140-145);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.03.2018р (Том ІІ стор. 148-149);
- листом Черкаського обласного центру з гідрометеорології №39.03.08/134 ід 26.04.2018 (Том ІІ стор. 262-263) у якому вказані погодні умови у період з 06.02.2018 по 09.02.2018р.;
- висновком експерта №211/18 від 22.11.2018р. (Том ІІ стор. 160-272) відповідно до якого у ОСОБА_6 , станом на 08.02.2018р. мало місце захворювання: гіпертонічна хвороба ІІ ст., однак для її клінічного перебігу втрата свідомості не характерна. Судово-медичних даних, які б свідчили про те, ОСОБА_6 раптово втратив свідомість «…08.02.2018 близько 22 години під час керування автомобілем «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_1 (до моменту ДТП)…» та після дорожньо-транспортної пригоди немає.
Отже, у сукупності з показаннями потерпілих та свідків, вищевказані докази підтверджують факт дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_6 , який керував автомобілем «Skoda Oktavia» р.н. НОМЕР_1 та водія ОСОБА_7 , який керував автомобілем «Mitsubisi Lancer» р.н. НОМЕР_2 , в наслідок якого пасажир автомобіля «Skoda Oktavia» ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а водій автомобіля «Mitsubisi Lancer» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорій ушкоджень середньої тяжкості, та легких тілесних ушкоджень.
Зазначені вище письмові докази та пояснення свідків у своїй сукупності підтверджують факт порушення обвинуваченим ОСОБА_6 вимог п.п. 10.1, 12.1, 12.2 та вимоги дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Вказані вище докази, що досліджувались судом, є належними, допустимими, достовірними, взаємодоповнюють один одного, і в своїй сукупності повністю доводять вину обвинуваченого у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілій.
Щодо доводів захисника ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 з приводу того, що ОСОБА_6 тривалий час хворіє на гіпертонічну хворобу ІІ ст. з гіпертензивним серцем, що може призвести до раптової втрати свідомості, що стверджується висновку комісії №04-01/11 від 12.04.2018р., суд зауважує наступне.
Вказаним висновком комісія експертів зазначила, що ОСОБА_6 тривалий час хворіє на гіпертонічну хворобу ІІ ст. з гіпертензивним серцем, що може призвести до раптової втрати свідомості та вважає, що ОСОБА_6 міг раптово втратити свідомість 08.02.2018р. близько 22 год. 00 хв., як під час керування автомобілем «Шкода», р.н. НОМЕР_1 , до моменту ДТП, так і після дорожньо-транспортної пригоди.
Однак такий висновок не дає можливості чітко встановити, що причиною ДТП стала втрата свідомості ОСОБА_6 , оскільки зазначений вище висновок зводиться до пропущення, що він саме міг втратити свідомість, при цьому він міг її втратити як до моменту ДТП так і після. Більше того, у змісті вказаного висновку не встановлено чи він взагалі втрачав свідомість 08.02.2018р. та причини втрати свідомості.
Вказаним вище висновком експерта №211/18 від 22.11.2018р. (Том ІІ стор. 160-272) зазначено, що для клінічного перебігу хвороби ОСОБА_6 втрата свідомості не характерна. Судово-медичних даних, які б свідчили про те, ОСОБА_6 раптово втратив свідомість 08.02.2018 близько 22 години під час керування автомобілем «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_1 (до моменту ДТП) та після дорожньо-транспортної пригоди немає.
Пояснення свідка ОСОБА_11 не спростовують таких висновків, оскільки згідно його пояснень, які надані в суді він підійшов до автомобіля та побачив водія, який лежав на кермі без свідомості. Однак вказаний свідок допомогу ОСОБА_6 не надавав, із автомобіля ОСОБА_6 вийшов сам, та сам собі викликам швидку, що стверджується поясненнями свідків та потерпілого ОСОБА_7 .
Доводи захисника ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 щодо припущень у висновку експерта №4/182 від 05.04.2018р. щодо механізму утворення пошкоджень рульової тяги, також не заслуговують на увагу, оскільки на вирішення експертизи було поставлено питання в тому числі чи знаходилися деталі рульового керування, робочої гальмівної системи та ходової частини автомобіля «Шкода» в працездатному стані до моменту дорожньо-транспортної пригоди. Вказаний автомобіль був оглянутий 29.03.2018р. експертом, проведено дослідження рульового керування вказаного транспортного засобу, що відображено у змісті висновку експерта №4/182 та вказано, що такі пошкодження відбулися ймовірніше за все в момент ДТП.
Суд враховує, що огляд автомобіля проводився експертом, тобто особою, яка володіє спеціальними знаннями у відповідній галузі, має вищу технічну освіту, кваліфікацію у відповідній галузі з відповідним свідоцтвом про підтвердження кваліфікації судового експерта, повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за ст.. 384, 385 КК України. В судовому засіданні експерт ОСОБА_29 свої висновки ствердив та пояснив з яких підстав прийшов до зазначеного висновку.
В той же час доводи адвоката ОСОБА_5 зводяться до припущень, жодних доказів наявності несправності автомобіля «Шкода» яка могла призвести до ДТП матеріали справи не містять. Крім того, сам же ОСОБА_6 не повідомляв суд, що до моменту ДТП він відчув наявність несправності.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31.08.2022р. за №756/10060/17 вказувала, що невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію. В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду мають бути права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. На користь такого висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції"), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України). У кожному із зазначених вище випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
У справі N 640/1664/18 від 03.04.2020, Верховний Суд наголосив, що у кримінальних провадженнях, які стосуються дорожньо-транспортних пригод, експертне дослідження може вплинути на остаточне рішення або позначитися на остаточному рішенні суду. Тому право захисту спростувати висновки експертів, надані обвинуваченням, за допомогою іншого висновку наданого захистом, має бути забезпечене судом.
Розглядаючи питання забезпечення дотримання гарантії змагальності сторін у контексті експертних висновків, ЄСПЛ неодноразово висловлював свою позицію та сформував відповідну практику.
Так, у справі "Матиціна проти Росії" цей суд вказав, що зазвичай не є завданням ЄСПЛ визначати, чи є певний експертний висновок, наданий суду, достовірний. За певними виключеннями, загальне правило полягає у тому, що національний суддя має широкі межі розсуду у виборі між суперечливими висновками експертів і визначенні того, який він або вона вважає послідовним і надійним.
У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що експертиза проведена висококваліфікованим експертом, на підставі відповідної постанови, висновок експерта належним чином аргументований, ґрунтується на ретельному дослідженні, зробленому на підставі діючого законодавства, містить відповіді на усі поставлені питання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновку відносяться до справи і мають доказове значення.
Будь-яких сумнівів в обґрунтованості висновків указаних вище експертиз не має, вони базуються на дослідженні даних, що були отримані під час досудового розслідування. При цьому судом встановлено, що дані експертні дослідження були проведені за встановленою КПК процедурою, зміст висновків відповідає ст.,ст. 101, 102 КПК України, експерти повідомлені про кримінальну відповідальність, тому зазначені висновки є належними і допустимими доказами.
Захисником не надано суду жодних доказів своїх тверджень, не надані стороною захисту й інші висновки, що могли б створювати сумніви в належності вказаних висновків. Заперечення сторони захисту зводяться до особистої незгоди із висновками експерта.
До пояснень свідка ОСОБА_9 про наявність в автомобілі технічної несправності про яку він ніби-то не повідомляв ОСОБА_31 суд також відноситься критично, оскільки вказаний свідок не зміг повідомити суд як, коли та за яких обставин він передавав вказаний автомобіль ОСОБА_6 вказуючи, що такі обставини вже забув. Крім цього суд враховує, що свідок ОСОБА_9 вказував, що несправність проявлялася ударами в колесо на швидкості 60-70 км на год., ОСОБА_6 суду вказував, що у зв'язку з поганою погодою їхав зі швидкістю 30-40 км на год. При цьому сам ОСОБА_6 вказував, що до моменту ДТП технічних несправностей в автомобілі він не відчув.
Отже, пояснення про можливу технічну несправність автомобіля «Skoda Oktavia» р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_6 , що могли б призвести до ДТП не підтверджуються належними та достатніми доказами, та спростовуються письмовими доказами та поясненнями свідків, які наведені вище.
Захисником у ході розгляду кримінального провадження не було наведено чітких доказів та не повідомлено чітких обставин порушень кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів вказані вище висновки експертів чи наведені докази.
При цьому суд зауважує, що в ході проведення досудового розслідування сторона захисту, в силу ст. 22 КПК України, не була позбавлена можливості заявляти відповідні клопотання про проведення відповідних дій, тобто проведення відповідних експертиз, чого не зробила.
Таким чином суд, підсумовуючи вказане вище, щодо доводів захисника вказує, що в ході розгляду даної справи не було допущено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на отримані результати, а в доводах захисника не наведено обставин відповідно до статей 86 і 87 КПК України, які б свідчили про їх недопустимість.
Також суд враховує, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Навпаки, ст. 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
У цьому кримінальному провадженні, на підставі сукупності всіх вищенаведених належних і допустимих доказів, які з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист версій ОСОБА_6 , шо не узгоджуються із вказаними доказами, дозволяють суду встановити винуватість останнього відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Отже, надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази є взаємоповязані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів, як таких, що отримані в наслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлно, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінивши вищевказані докази, які є належними та допустимими, судом приймаються до уваги при розгляді даного кримінального провадження, оскільки порушення норм КПК України при збору даних доказів не було встановлено.
Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що вина ОСОБА_6 в скоєному кримінальному правопорушенні знайшла своє повне підтвердження і його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема, ч.2 ст.286 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
Згідно з п. 20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає те, що він є раніше не судимим та має на утриманні малолітню дитину 2017 року народження.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Визначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є необережним тяжким злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер допущеного ОСОБА_6 порушення Правил дорожнього руху, характер та ступінь тяжкості наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень та середньої тяжкості потерпілим, відомості про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, а також його ставлення до вчиненого діяння та його наслідків.
Крім того суд враховує також, що потерпіла ОСОБА_8 , яка в наслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження просила ОСОБА_6 суворо не карати, жодних претензій до нього не має.
На підставі викладеного, враховуючи інформацію зазначену в досудовій доповіді Придніпровського районного відділу Філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області стосовно низького ризику небезпеки вчинення повторного кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його обтяжують, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим, вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження нових злочинів, йому слід призначити покарання вигляді позбавлення волі, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, тобто в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
За змістом п. 21 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення, з врахуванням принципу справедливості та невідворотності покарання за вчинений злочин, а також з урахуванням того, що ОСОБА_6 при виконанні своїх службових обов'язків користувався автомобілем на іноземній реєстрації, який йому не належить, керуючи автомобілем грубо допустив порушення привил дорожнього руху, спричинивши шкоду в тому числі іншим транспортним засобам, суд приходить до висновку про те, що, для досягнення мети виховання обвинуваченого в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття та виправлення обвинуваченого доцільно призначити йому додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України. Підстав для застосування до обвинуваченого ст.,ст. 69,69-1 КК України, суд не вбачає.
Потерпілим ОСОБА_10 було подано позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, у якій останній просив стягнути з ОСОБА_6 суму матеріальних збитків у сумі 162 575 грн., витрат на медичну допомогу 7040 грн. та витрат на понесену психологічну реабілітацію 25 000 грн., а також моральні збитки у сумі 100 000 грн., та судові витрати.
Дослідивши вказаний позову суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктів 1, 2, 3, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема : найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюють ся, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак дослідивши вказану заяву ОСОБА_10 судом встановлено, що вона вказаним вимогам статті 175 ЦПК України не відповідає і такі порушення не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
А відтак, суд встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, залишає позовну заяву ОСОБА_7 без розгляду, що не позбавляє в подальшому права подання цивільного позову в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
У судовому засіданні позовні заяви прокурора Черкаської області, яка подана в інтересах держави в особі Черкаської міської ради про відшкодування шкоди, завданої злочином, а саме коштів які затрачено на лікування потерпілої ОСОБА_8 у сумі 10 669,96 гр. на користь Черкаської міської ради, яка є головним розпорядником коштів КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», а також позовну заяву прокурора Черкаської області, яка подана в інтересах держави в особі Золотоніської районної ради про відшкодування шкоди, завданої злочином, а саме коштів які затрачено на лікування потерпілої ОСОБА_8 у сумі 2 461,05 гр. на користь Золотоніської районної ради, яка є головним розпорядником коштів Золотонської центральної районної лікарні та яка подана в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради про відшкодування шкоди, завданої злочином, а саме коштів які затрачено на лікування потерпілої ОСОБА_8 у сумі 33 743,87 гр. на користь Черкаської обласної ради, яка є головним розпорядником коштів КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» ОСОБА_6 визнав повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1206 ЦК України Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
При вирішенні цивільного позову суд виходить із факту встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_8 безпосередньо тим злочином, що вчинив обвинувачений.
Розмір позовних вимог потерпілого за завдану шкоду, яка складається з витрат на лікування, які підтверджені наданими позивачем письмовими документами, не оспорюється обвинуваченим, дані цивільні позови ОСОБА_6 повністю визнав.
Статтею 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Визнання обвинуваченим позову у кримінальному провадженні не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб.
За таких підстав, враховуючи факт визнання заявленого позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовів прокурора повністю.
Також суд зауважує, що на час пред'явлення позову засновником та головним розпорядником коштів Золотоніської центральної районної лікарні була Золотоніська районна рада, та в процесі реорганізації розпорядника коштів було змінено на Золотоніську міську раду, що стверджується даними, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є у відкритому доступі.
За таких підстав кошти із ОСОБА_6 на лікування ОСОБА_8 в Золотоніській центральній районній лікарні необхідно стягнути на користь Золотоніської міської ради.
Відповідно до п.п. 12-14 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Питання про розподіл процесуальних витрат суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.
Згідно правил вказаної статті, вартість проведеної у кримінальному провадженні судової експертизи, що документально підтверджена довідкою про процесуальні витрати щодо залучення експерта у кримінальному провадженні, підлягає відшкодуванню обвинуваченим.
Підтверджені документально процесуальні витрати, повязані із залученням експертів, які складають разом 5434 грн., з них витрати на залучення експерта за виконання експертизи: технічного стану транспортного засобу № 4/182 від 05.04.2018 складають 1144 грн.; технічного стану транспортного засобу № 4/183 від 04.04.2018 складають 1144 грн.; транспортно-трасологічної експертизи № 4/217 від 26.03.2018 складають 1430 грн.; транспортно-трасологічної експертизи № 4/1034 від 29.12.2018 складають 572 грн.; судової автотехнічної експертизи №4/1015 від 17.12.2018 складають 1144 грн., підлягають стягненню у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.,ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі п.,п. 1,2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробацїї; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До вступу вироку в законну силу ОСОБА_6 залишити запобіжний захід у вигляді застави з покладеними на нього обов'язками.
Після набрання вироку суду законної сили повернути ОСОБА_6 сплачений ним розмір застави в сумі 57 630 грн. згідно ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2019, яка була зарахована на розрахунковий рахунок: ТУ ДСА України в Черкаській області (розрахунковий рахунок 37312075003652).
Цивільний позов прокурора Черкаської області поданий в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальний заклад «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради» про відшкодування шкоди, завданої злочином задовольнити та стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. код НОМЕР_3 , кошти, які затрачено на лікування потерпілої ОСОБА_8 у сумі 10 669,96 гр. на користь Черкаської міської ради, яка є головним розпорядком коштів комунального закладу «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради».
Цивільний позов прокурора Черкаської області поданий в інтересах держави в особі Золотоніської районної ради до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Золотоніська центральна районна лікарня про відшкодування шкоди, завданої злочином задовольнити та стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. код НОМЕР_3 , кошти, які затрачено на лікування потерпілої ОСОБА_8 у сумі 2461,05 гр. на користь Золотоніської міської ради, яка є головним розпорядником коштів Золотоніської центральної районної лікарні, правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство Золотоніська багатопрофільна лікарня Золотоніської міської ради.
Цивільний позов прокурора Черкаської області поданий в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальний заклад «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» про відшкодування шкоди, завданої злочином задовольнити та стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. код НОМЕР_3 , кошти, які затрачено на лікування потерпілої ОСОБА_8 у сумі 33 743,87 гр. на користь Черкаської обласної ради, яка є головним розпорядком коштів комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради».
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведені експертизи на загальну суму 5434.00 грн.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси від 20.02.2018 по справі № 711/1294/18, а саме автомобіля «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області в м. Черкаси, вул. Грибоєдова, 61.
Речовий доказ - автомобіль «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області в м. Черкаси, вул. Грибоєдова, 61 повернути власнику після набранн вироком законної сили.
Вирок суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1