ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 695/4268/23
номер провадження 2/695/1418/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» (далі - відповідач) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Позовна заява підписана 03.11.2023 та подана до суду 03.11.2023 представником ОСОБА_1 - адвокатом Фединою Олександром Васильовичем, який діє на підставі ордеру Серія СА № 1068712 від 03.11.2023 шляхом безпосереднього подання позову до канцелярії Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.
Водночас 18.10.2023 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX (далі - Закон № 3200-IX).
Положення вказаного Закону № 3200-IX передбачають обов'язкову наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі з 18 жовтня 2023 року для, зокрема адвокатів, нотаріусів, державних та приватних виконавців.
Офіційні електронні адреси, зареєстровані до набрання чинності Законом № 3200-IX, вважаються електронними кабінетами і використовуються судом, учасниками справи за правилами та в порядку, що діють після введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною шостою статті 14 ЦПК України в редакції Закону № 3200-IX, чинній станом на день звернення адвоката Федини Олександра Васильовича з даною позовною заявою, визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Абзацом другим частини першої статті 177 ЦПК України в редакції Закону № 3200-IX, чинній станом на день звернення адвоката Федини Олександра Васильовича з даною позовною заявою визначено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
У позовній заяві не вказані відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в учасників справи.
Водночас відповідно до інформації про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС вбачається, що фізична особа ОСОБА_2 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, дата реєстрації 23.07.2020. Відомості щодо наявності в адвоката Федини Олександра Васильовича зареєстрованого електронного кабінету відповідно до статті 14 ЦПК України відсутні.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не надала суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, зазначивши, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» закріплено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.
Водночас, частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, як споживачів.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю «послуга», закріпленому пунктом 17 статті першої цього Закону, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з пунктом 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відтак, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Враховуючи вищенаведене на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норма Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється і тому посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у справі №638/6060/18 від 12.08.2020.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2021 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при пред'явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності, розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці.
Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки спірні правовідносини у справі виникли з приводу оскарження дій банку та нотаріуса щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а не з питань захисту права споживачів у сфері споживчого кредитування, та у спірних правовідносинах позивач виступає, як боржник за виконавчим написом нотаріуса, тому судовий збір за подання позову у цій справі підлягає сплаті.
ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», що передбачено у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 та від 19.10.2022 у справі № 743/1481/21.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі № 743/1481/21, провадження № 61-7362св22, досліджуючи питання щодо звільнення споживача від сплати судового збору за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, наголосив, що позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту.
Разом з тим, до позовної заяви не надано суду доказів про те, що між ОСОБА_1 та ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» укладено кредитний договір з метою задоволення ОСОБА_1 особистих економічних та побутових потреб, на підставі якого було вчинено виконавчий напис. Примірник кредитного договору на підставі, якого видано оспорюваний виконавчий напис нотаріуса до позовної заяви не додано.
При цьому безпідставними є посилання позивача на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.10.2022 у справі 743/1481/21, оскільки вони зроблені у правовідносинах, які виникли з інших фактичних обставин і не є тотожними із правовідносинами в даній справі. У постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі 743/1481/21 предметом спору був, виконавчий напис нотаріуса по стягнення заборгованості за кредитним договором укладеним між позивачем та АТ «Ідея Банк» 25.03.2019, за умовами якого він отримав на споживчі потреби кредит в розмірі 57 397 грн з кінцевим терміном повернення до 25.03.2021, тобто строком погашення кредиту більше одного місяця.
Таким чином, на підставі викладеного вище, позивачу необхідно надати суду докази про те, що кредитний договір, на підставі якого було вчинено оспорюваний виконавчий напис, надавався на споживчі цілі або сплатити судовий збір, у порядку та розмірі відповідно до Закону України «Про судовий збір» та надати відповідний підтверджуючий документ про його сплату.
Також жодних інших обставин, за наявності яких позивач може бути звільнена від сплати судового збору або їй може бути розстрочено чи відстрочено сплату судового збору, в позовній заяві не зазначено.
Відповідно до п.п. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2 684, 00 гривень.
Отже, належна до сплати сума судового збору становить 1 073 грн 60 коп (2 684 грн 00 коп х 0,4).
Абзацом першим частини першої статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 185 ЦПК України в редакції Закону № 3200-IX, чинній станом на день звернення адвоката Федини Олександра Васильовича з даною позовною заявою суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 14 цього Кодексу.
Зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС можна за посиланням: https://id.court.gov.ua.
Із порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 «Реєстрація та авторизація користувачів» Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням: https://is.gd/y5sLfZ.
Крім того, у позовній заяві визначено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича та приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяну Петрівну.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 3 ст. 53 ЦПК України).
Згідно з ч. 4, 5 ст. 53 ЦПК України у заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Водночас, клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича та приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни, викладене окремим документом до позовної заяви не додано.
Відповідно до ст.182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.
Згідно з ч.1 ст.183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Відповідно до ч.2 ст.183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно з ч.4 ст.183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Отже, у позовній заяві усупереч наведеним положенням не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича та приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суддя вважає за необхідне залишити заяву без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків зазначених судом.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.
Зобов'язати адвоката Федину Олександра Васильовича зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 14 ЦПК України.
Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська