єдиний унікальний номер справи 546/854/23
номер провадження 1-кп/546/117/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12023170440000526, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 05 червня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Валя Трайстени Ниспоренського району Республіки Молдова, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, проживаючого у фактичних шлюбних стосунках з бувшою дружиною ОСОБА_6 , маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей - дочок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, місце служби військова частина НОМЕР_1 , стрілець, помічник гранатометника, військове звання солдат, не інваліда, не депутата, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого ЗУ № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжується Указами Президента України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №109 від 19.02.2023 ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця, помічника гранатометника вказаної військової частини. ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65,68 Конституції України, ст. 17 Закону України «про оборону України», ст. ст. 1,2,24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-ХIV, які зобов'язують його свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
ОСОБА_4 01.06.2023 у денний час доби, точного часу слідством не встановлено, прийшов до ОСОБА_5 , який проживає по АДРЕСА_1 , де знаходилися також ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Перебуваючи у приміщенні будинку, після спільного вживання спиртних напоїв, у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.
В подальшому, в порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_4 , реалізуючи раніше виниклий злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, скориставшись відсутністю ОСОБА_5 , шляхом вільного доступу, вчинив крадіжку грошових коштів в сумі 150 000 гривень, які знаходилися в одній із житлових кімнат будинку та електробритви «Фаворит S HX-8526», яка лежала на підвіконнику в спальні кімнаті, після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд. Відповідно до висновку експерта № 2763 від 16.06.2023 вартість електробритви «Фаворит S HX-8526» становить 1331,02 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки у загальному розмірі 151331,02 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
У судове засідання з'явилися прокурор, потерпілий та обвинувачений.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю та беззастережно, підтвердив фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті.
Потерпілий у судовому засіданні зазначив, що примирився з обвинуваченим, він в повному обсязі відшкодував завдані збитки, претензій матеріального характеру немає, добавити йому нічого, не наполягає на суворому покаранні.
При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому необхідно обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують його особу, а також що стосуються речових доказів.
Обвинувачений, потерпілий погодилися з думкою прокурора.
Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції. Судом роз'яснено, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.
Учасники кримінального провадження проти даного рішення суду не заперечували. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого та що стосуються речових доказів.
Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння. Пояснив, що події, а також час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, викладені вірно, відповідають дійсності, та він їх в повному обсязі підтверджує. Пояснив, що влітку 2023 року в першій половині дня прийшов до свого дядька ОСОБА_5 , там також були ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вони спільно розпивали спиртні напої. Коли дядько вийшов на подвір'я до таксиста, він зайшов до кімнати та, відкривши шафу, на верхній полиці побачив полімерний прозорий пакунок з грошима, які викрав. Лише згодом з'ясував, що там було 150000 гривень. ОСОБА_14 забрав, не перераховуючи кошти. В іншій кімнаті на підвіконні викрав електробритву. Після чого з ОСОБА_12 поїхав до свого села, де частково витратив кошти. В подальшому, працівники поліції вилучили залишок грошових коштів у сумі 48500 грн та електробритву. В судовому засіданні щиро розкаявся у скоєному. Пояснив, що вибачився перед потерпілим, наразі у повному обсязі відшкодував завдану шкоду, висловив осуд своєї поведінки, запевнив суд, що подібне в подальшому не повториться. Просив суворо його не карати та не позбавляти волі.
Суд, допитавши обвинуваченого, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (ч. 1 ст. 65 КК України).
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів. Дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, розлучений, однак продовжує проживати із бувшою дружиною однією сім'єю, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, військовослужбовець, брав участь у бойових завданнях, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався, за місцем проживання відсутні негативні характеристики, за місцем несення служби фактично характеризується негативно, щиро розкаявся у скоєному злочині, наслідки злочину усунуті та шкода потерпілому відшкодована у повному обсязі.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого, судом не встановлено.
З урахуванням усіх обставин у справі, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, який у судовому засіданні визнав повністю свою вину у вчиненні злочину, ставлення до скоєного, щирий осуд своєї поведінки, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність тих, що його обтяжують, усунення обвинуваченим негативних наслідків вчиненого злочину шляхом повного відшкодування завданої шкоди, враховуючи думку прокурора та потерпілого щодо міри покарання, а також загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, визначеному санкцією цієї статті, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та соціальної реабілітації.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначені статтею 76 КК України.
Суд, враховуючи конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, думку прокурора та потерпілого, які просили призначити покарання з можливістю звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, застосувавши до нього положення статті 75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на два роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 КК України.
На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде, в свою чергу, достатньою превентивною мірою, слугуватиме попередженню вчиненню ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 був обраний ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2023 року у виді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування, який втратив чинність з моменту закінчення досудового розслідування. На стадії судового провадження запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає та відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.
Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати у справі відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні визнані постановами слідчого від 05.06.2023, які приєднані до матеріалів кримінального провадження та частково передані потерпілому на відповідальне зберігання.
Ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07.06.2023 та 12.06.2023 накладено арешти на речові докази.
Питання щодо речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України, вирішивши питання щодо скасування арештів згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 75, 76 КК України, ст. ст. 100, 174, ч. 3 ст. 349, 368-370, 373, 374, 394, 395, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази по справі, а саме:
- грошові кошти в сумі 48500 гривень купюрами номіналом 500 гривень в кількості 97 купюр, згідно описаних серій та номерів в ухвалі слідчого від 05.06.2023, а також сумку з полімерного матеріалу, у якій зберігалися гроші, та електробритву «Фаворит S HX-8526» - повернути власнику ОСОБА_5 ;
- товарний чек від 16.03.2023 про придбання електробритви «Фаворит S HX-8526» - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Скасувати арешт з товарного чеку від 16.03.2023 про придбання електробритви «Фаворит S HX-8526», сумки з полімерного матеріалу, у якій зберігалися гроші, та електробритви «Фаворит S HX-8526», накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07.06.2023.
Скасувати арешт з грошових коштів у сумі 48500 гривень купюрами номіналом 500 гривень в кількості 97 купюр, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.06.2023.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Згідно зі ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вступна та резолютивна частини вироку проголошені судом на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України.
Копію повного тексту вироку негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1