Справа № 362/5362/23
Провадження № 2/362/2107/23
УХВАЛА
"24" серпня 2023 р. суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою співвласника, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою співвласника, в якому просить про припинення права власності відповідача на 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час прийняття позовної заяви, встановлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема:
2) місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно із п. 9 ч. 1ст. 176 ЦПК України, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Таким чином, у позовній заяві:
- не зазначено ціну позову з урахуванням дійсної вартості майна та не надано документів, які б її підтверджували (звіт про оцінку майна або висновок експертизи);
- не сплачено судовий збір у повному обсязі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою, судовий збір сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, позивач має зазначити дійсну вартість майна на момент звернення до суду з заявленим позовом, надати докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна (звіт про оцінку майна або висновок експертизи) та сплатити судовий збір виходячи з ціни позову.
Позовна заява (арк. 1,6) містить пропуски у графах про ціну позову та суму сплаченого судового збору.
Позивачем не додано оригіналу документу про сплату судового збору та копія експертної оцінки квартири, що вказані у пунктах № 3,8 додатків до позовної заяви.
Вказана обставина підтверджується актом суду від 24.08.2023 р.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача на те, що ст. 365 Цивільного кодексу України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
У постанові Верховного Суду від 03.12.2020 р. у справі № 367/7792/16-ц зазначено: «рішеннями Європейського суду з прав людини неодноразово (зокрема, у справі «Андрій Руденко проти України», заява № 35041/05), зроблено висновок про порушення національними судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції з тих підстав, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди».
Таким чином, позивачу необхідно внести на депозитний рахунок суду вартість майна, на яке просить припинити право власності відповідача, докази чого надати суду.
Також, вимоги пункту першого та другого прохальної частини позову не є позовними по своїй суті, оскільки не стосуються дій чи бездіяльності відповідача та не можуть бути до нього звернені, оскільки вони взагалі не є предметом спору між сторонами.
Викладене у пункті першому прохальної частини позову прохання про прийняття позову й відкриття провадження по справі не є способами захисту цивільних прав, які використовуються при формулюванні позовних вимог з метою захисту і/або відновлення прав та інтересів які порушені.
Зокрема, вирішення питання про прийняття позову й відкриття провадження по справі, про що позивач просить у пункті першому та другому прохальної частини заяви, здійснюється судом в силу положень ЦПК України, тобто належить виключно до повноважень суду та не потребує додаткового їх заявлення як позовних.
Тобто, позивачу слід вирішити питання щодо обґрунтованості, доцільності, необхідності заявлення таких позовних вимог та їх формулювання у прохальній частині заяви.
З огляду на прохальну частину позову, позивач просить припинити право власності відповідача, суд наголошує, що позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформульовані вимоги, оскільки позивач може звернутись за захистом свого порушеного права. Тому п.3 прохальної частини слід викласти у відповідності до норм цивільного законодавства України.
Крім того, викладаючи обставини, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, у заяві вказано перелік фактичних обставин, проте, в порушення в порушення наведених вимог цивільного процесуального закону, у позові не зазначено доказів, що підтверджують кожну з таких обставин (наприклад того, що відповідач з 1991 р. проживає за межами України, не цікавиться майном спільне володіння і користування майном неможливе та інше).
Тобто, згідно із вимогами пункту п'ятого частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а тому позивачу необхідно у новій редакції позовної заяви зазначити докази, що підтверджують зазначені ним у заяві усі обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (у тому числі того, що відповідач з 1991 р. проживає за межами України, не цікавиться майном спільне володіння і користування майном неможливе та інше).
При цьому, на виконання вимог частини п'ятої статті 177 ЦПК України, позивачу необхідно додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (у тому числі того, що відповідач з 1991 р. проживає за межами України, не цікавиться майном спільне володіння і користування майном неможливе та інше).
Як висновок, у позові зазначається певний факт, через кому доказ, що його підтверджує і такий доказ додається до позову (саме у цьому полягають наведені вимоги ЦПК України).
Також суду не надано доказів, що ОСОБА_2 є власником 1/3 частки спірної квартири.
Позивач долучив до позову копії квитанцій про сплату комунальних послуг за період з 2021 р. по 2023 р., де платником вказано « ОСОБА_3 », одночасно зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.03.2023 р. він прийняв у спадщину 2/3 спірної кватири від матері ОСОБА_3 , тому позивачу слід обґрунтувати належність їх до предмету спору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Отже, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви у спосіб: шляхом подання нової редакції позовної заяви, яка б повністю відповідала вимогам статей 175 і 177 ЦПК України, сплатити судовий збір, внести на депозитний рахунок суду вартість спірного майна, надати інші докази.
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, приходжу до висновку, що її слід залишити без руху, про що повідомити позивача та надати йому строк для усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.185, 260 ЦПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою співвласника, - залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п'ять днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, заява буде вважатись неподаною та повертається заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М. Кравченко