Справа № 172/871/23
Провадження № 2-др/172/7/23
ДОДАТКОВЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2023 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксації судового засідання технічним засобом заяву представника позивача Бєліка А.С. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, -
ВСТАНОВИВ
31.10.2023 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області розглянута цивільна справа № 172/871/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволені. Крім того, вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема, стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в сумі 1073,60 грн.
03.11.2023 року до суду надійшла заява представника позивача Бєліка А.С. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 172/871/23 в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. На підтвердження витрат на професійну правову допомогу надав договір № 29/05-23 про надання правової допомоги від 29.05.2023 року, укладений між адвокатом Бєліком А.С. та ОСОБА_2, акт виконаних робіт до договору, квитанцію про сплату коштів за договором.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та поданої заяви, зазначає таке.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві представником позивача Бєліком А.С. було заявлено про надання доказів на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Таким чином, заява подана з додержанням строків та умов, передбачених ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Частинами 1, 3 ст. 134 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)).
Крім того, в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір № 11/07-22 про надання правової допомоги від 11.07.2022 року, укладений між адвокатом Бєліком А.С. та ОСОБА_2, відповідно до п. 7 якого гонорар за надану правову допомогу складає 30000,00 грн., квитанцію про сплату ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 30000,00 грн. на підставі договору від 11.07.22, акт виконаних робіт до договору, де зазначені види робіт, які адвокат Бєлік А.С. виконав.
При цьому, в акті виконаних робіт детально не розписано витрачений адвокатом час на виконання цих робіт та вартість кожного з видів робіт, тому у суду немає можливості перевірити дійсну вартість наданих правових послуг представника позивача.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 7000,00 грн. неспівмірний зі складністю справи (стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини), яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у суму 3500,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 134, 137, 141, 211, 247, 259, 263, 270 ЦПК України, -
УХВАЛИВ
1. Заяву представника позивача Бєліка А.С. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
2. Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 172/871/23 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г. Битяк