Справа №585/669/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1420/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Розбій
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
ВСТАНОВИЛА:
У провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з посиланням на те, що ризики, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та існують , а до спливу строку дії попередньої ухвали, якою останньому було продовжено вказаний запобіжний розгляд кримінального провадження завершити неможливо.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2023 року клопотання прокурора було задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 04 листопада 2023 року.
Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що ОСОБА_6 майже три роки перебуває під вартою, а розгляд даного кримінального провадження ще й досі триває. При цьому, свідки та потерпілі вже допитані, письмові та відеодокази досліджено. ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих злочинах не визнає повністю, наполягає на тому, що докази стороною обвинувачення сфальсифіковано, що стало підставою для направлення ним заяви про скоєний відносно нього працівниками поліціїзлочин, а саме психологічний та фізичний вплив, за результатом чого відкрите провадження Державним бюро розслідувань, але наданий час рішення ще немає, а тому, суд і не може прийняти рішення у даній справі та постійно продовжуєстрок дії обраного до останнього запобіжного заходу.
При цьому, як зазначає, апелянт, звертаючись з клопотаннями про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 , прокурор жодного разу не навів доказів існування на даний час ризиків, які б обґрунтовували необхідність саме такого запобіжного заходу, тобто, фактично клопотання є формальними і в них змінюється лише дата.
Разом з тим, під час судового розгляду справи було допитано свідків, які підтвердили факт того, що ОСОБА_6 підтримував тісний зв'язок із батьками та проживав з ними, тобто у нього наявністійкі соціальні зв'язки, є постійне місце реєстрації та проживання.
Крім того, під час перебування в СІЗО у ОСОБА_6 суттєво погіршився стан здоров'я.
На думку апелянта, за наявності зазначенихобставин, які не були в повній мірі врахованісудом під час розгляду клопотання прокурора, дають підстави для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із носінням засобом контролю.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду його учасники - обвинувачений, захисник та прокурор були повідомлені завчасно, у передбачений законом спосіб.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 звернулась до суду з заявою, в якій просила здійснити розгляд поданої нею апеляційної скарги у її відсутність.
З заявою про здійснення апеляційного розгляду у письмовому провадженні звернувся, також, і прокурор.
З врахуванням зазначеного, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності учасників вказаного кримінального провадження.
А тому, заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі та врахував усталену практику ЄСПЛ та дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що у провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. З ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 185 КК України
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор посилався на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні вказаних злочинів та що ризики, передбаченіч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, не зменшили та існують. При цьому, прокурор вказував, що запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, неможливо, а тому, просив клопотання задовольнити.
Перевіряючи доводи поданого клопотання прокурором клопотання на предмет існування заявлених ризиків, суд дійшов вірного висновку про їх наявність, та що вони не зменшились, з врахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження.
При цьому, судом було враховано те, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні ряду злочинів, один з яких (ч. 3 ст. 187 КК України), є особливо тяжким та за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Також, судом було враховано і особу обвинуваченого, який був раніше неодноразово засуджений за вчинення умисних злочинів, має не зняті та не погашені судимості, не працює, не має постійного джерела доходів, під час досудового розслідування кримінального провадження переховувався від органів досудового розслідування, у зв'язку з чим був оголошений у розшук.
Саме з врахуванням зазначеного, суд і дійшов висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що останній може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились та існують, а тому продовжив обвинуваченому строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується в повному обсязі і на спростування доводів апелянта, зауважує, що клопотання прокурора було задоволено у зв'язку з тим, що його доводами доведено, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 .
При цьому, обставинам того, що на даний час ДБР здійснює розслідування за заявою ОСОБА_6 щодо вчинення відносно нього працівниками поліції злочину, а також запереченням останнього своєї вини, колегія суддів при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали оцінки не надає, оскільки результати такої перевірки будуть враховані судом при прийнятті по суті остаточного рішення у даній справі.
Що стосується доводів апелянта про тривалість перебування ОСОБА_6 під вартою та посилання на погіршення стану його здоров'я, то вказане не є тими беззаперечними обставинами, за яких до обвинуваченого доцільно було б застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, крім того, захисником не доведено, що внаслідок хвороби перебування останнього в умовах ізоляції від суспільства заборонено.
Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно практики ЄСПЛ, тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З врахуванням того, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , становлять небезпеку для суспільства, в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав є виправданим продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена у відповідності до вимог національного законодавства та з врахуванням Європейської практики, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, у зв'язку з чим вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 419, 422 КПК України,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4