Номер провадження: 22-ц/813/1602/23
Справа № 523/9453/14-ц
Головуючий у першій інстанції Кисельов В.К.
Доповідач Драгомерецький М. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Котка Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2021 року про повернення заяви про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
27 червня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та після зміни предмету позову та залучення до участі в справі у якості співвідповідача ОСОБА_2 згідно заяви від 12 листопада 2014 року, зазначило, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ОД14/01/2008/840-К/457 від 15.01.2008, згідно якого банк надав йому кредит в сумі 114 199,24 доларів США строком до 14 січня 2033 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі, здійснюючи погашення заборгованості та сплачуючи проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту. В результаті невиконання умов кредитного договору, згідно наданих позивачем розрахунків, у відповідача ОСОБА_3 виникла заборгованість, яка станом на 14 травня 2014 року складає 204 911,48 доларів США, що по курсу НБУ на час здійснення розрахунку становить 2 386 533,53 (два мільйони триста вісімдесят шість тисяч п'ятсот тридцять три) гривні 53 копійки, з яких: 1 302 761,16 грн - заборгованість за кредитом, 839 016,26 грн - заборгованість за відсотками, 111 752,23 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 133 003,88 грн - штраф за порушення виконання умов договору. Також позивач зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором виступила поручителем та зобов'язалась сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, тому позивач вимагає стягнути суму боргу з відповідачів у солідарному порядку та стягнути з відповідачів судові витрати.
У судове засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та наполягав на задоволенні позову у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності не звертались.
Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Зі згоди представника позивача, не обмеженого у такому праві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено повністю. Суд стягнув у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІІН НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІІН НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04655, м. Київ, вул. Артема, 15, Одеське регіональне управління у філії ПАТ КБ «НАДРА», м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код ЄДРПОУ 20025456, к/рах. НОМЕР_3 в ПАТ КБ “Надра”, МФО 380764), заборгованість за кредитним договором №ОД14/01/2008/840-К/457 від 15.01.2008 станом на 14 травня 2014 року у розмірі 204 911,48 доларів США, що по курсу НБУ на час здійснення розрахунку становить 2 386 533,53 (два мільйони триста вісімдесят шість тисяч п'ятсот тридцять три) гривні 53 копійки, з яких: 1 302 761,16 грн - заборгованість за кредитом, 839 016,26 грн - заборгованість за відсотками, 111 752,23 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 133 003,88 грн - штраф за порушення виконання умов договору та у рівних частках сплачені і документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 654,00 грн.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2021 року повернуто заяву адвоката ОСОБА_1 - Котка Андрія Миколайовича про перегляд заочного рішення від 09 грудня 2014 року по справі №523/9453/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заяву повернуто заявнику з усіма доданими до неї документами.
В апеляційній скарзі адвокат Коток Андрій Миколайович в інтересах відповідача ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Під час розгляду апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_3 помер відповідач ОСОБА_1 .
За заявою дружини померлого - відповідачки ОСОБА_2 , про прийняття спадщини, 13 липня 2022 року заведена спадкова справа №40/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 17-40).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року відповідачка ОСОБА_2 залучена до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_1 .
Учасники справи в судове засідання до апеляційного суду не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про отримання ними судових повісток.
19 жовтня 2023 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Прокопішеної К.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою. Однак, колегія суддів приходить до висновку про недоцільність відкладення розгляду справи та вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, з огляду на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Сторони по справі про дату судового засіданні повідомленні належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Прокопішеної К.В. про відкладення розгляду справи, апеляційний суд ніяким чином не обмежує права останньої, оскільки за період перебування справи в провадженні апеляційного суду, а саме з липня 2021 року відповідач мала достатньо часу, у разі необхідності, надати суду додаткові докази, клопотання та в повній мірі використати свої процесуальні права.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість брати участь в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання, колегія суддів керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга адвоката Котка Андрія Миколайовича в інтересах відповідача ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав.
У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах. Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року (підпункт 11).
У частині четвертій статті 131-2 Конституції України зазначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Як зазначено у пункті 1 частини 6 статті 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За приписами частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.
Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2021 року до суду надійшла заява адвоката ОСОБА_1 - Коток Андрія Миколайовича про перегляд заочного рішення від 09 грудня 2014 року по справі № 523/9453/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 285 ЦПК України, до заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.
Однак, в порушення ч. 5 ст. 285 ЦПК України адвокат Коток Андрій Миколайович не надав жодного документа який би підтверджував його повноваження.
Відповідно до ч. 8 ст. 285 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України передбачає, що заява повертається у випадках, коли: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано
За таких обставин, суд першої інстанції повернув заяву про перегляд заочного рішення.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи за наступного.
Згідно із частинами 1-4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Необхідність визнання обов'язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою №28924/04 у параграфі 50 зазначено, що «…суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою №20347/03 у §35 зазначено, що, «… якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №93, сс. 24-25, п. 57)».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У постанові від 05 серпня 2020 року у справі №177/1163/16 (провадження №61-2250св20) Верховний Суд зробив наступний правової висновок: «Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін, апеляційний суд не звернув уваги на вищенаведене та дійшов помилкового висновку про те, що суд першої інстанції діяв відповідно до вимог статті 185 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя».
Встановлено, що суд першої інстанції при розгляді заяви про перегляд заочного рішення не дослідив матеріали справи №523/9453/14, де у т. 1 на а.с. 100-101 міститься копія ордера про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Котком Андрієм Миколайовичем.
Аналізуючи зазначені норми права та правові висновки Верховного Суду, застосовуючи положення Європейської конвенції з прав людини, практику Європейського суду з прав людини, з'ясовуючи обставини, викладені в заяві про перегляд заочного рішення суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, формально поставився до передбачених законом вимог, не дотримався принципів «рівності вихідних умов», дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді та обґрунтованості судового рішення та передчасно вирішив питання про повернення заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції, що обмежує права відповідача ОСОБА_1 , перешкоджає йому у доступі до правосуддя та призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до пункту п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасуванні ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Котка Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , задовольнити, ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 02 листопада 2023 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк