Номер провадження: 33/813/1275/23
Номер справи місцевого суду: 517/283/23
Головуючий у першій інстанції Тростенюк В. А.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., ОСОБА_1 , адвоката Морозова В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 22 травня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 22 травня 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 гривень.
З вказаної постанови вбачається, що 20 квітня 2023 року біля 21 год. 13 хв. гр. ОСОБА_1 , по вул. Робочій в смт. Затишшя Роздільнянського району Одеської області, керував автомобілем «ВАЗ-2102», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду та продуття газоаналізатора «Alcotest 6810» у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння правопорушник відмовився під запис на нагрудну камеру «Body Cam». Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 22 травня 2023 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)не зважаючи на те, що матеріали справи містять суперечливі докази, суд ґрунтувався лише на власних переконаннях та беручи до уваги лише написані працівниками поліції матеріали справи;
2)працівники поліції грубо порушили права ОСОБА_1 та відмовили йому у наданні огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікарняному закладі;
3)в матеріалах справи не міститься доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки такого не було. Він знаходився біля свого транспортного засобу;
4)судом першої інстанції не взято до уваги того, що працівники поліції здійснювали щодо ОСОБА_1 психологічний тиск, внаслідок якого його було дискредитовано та складено адміністративний протокол серії АДД№123691;
5)працівниками поліції не було роз'яснено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також не були роз'яснені права;
6)працівники поліції не залучили свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення;
7)ОСОБА_1 не було відсторонено працівниками поліції, від керування транспортним засобом.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Морозова В.Ю., які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії АДД №123691 від 20 квітня 2023 року з якого вбачається, що 20 квітня 2023 року о 21:13 год. по вул. Робочій в смт. Затишшя Роздільнянського району Одеської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ-2102», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду та продуття газоаналізатора «Alcotest 6810» у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп'яніння правопорушник відмовився під запис на нагрудну камеру «Body Cam». Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України;
-письмові пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що 20.04.2023 року о 21:10 год. знаходився у транспортному засобі разом із жінкою по вул. Робоча, оскільки вони полюбляють сидіти в автомобілі та спілкуватися. Так, дійсно вони вживали алкоголь, однак нікуди не їздили. Приблизно в цей же час до них під'їхали працівники поліції і з невідомої причини запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 не бачив сенсу проходити тест, оскільки він не керував транспортним засобом;
-посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 ;
-постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №290749 від 20.04.2023 року з якого вбачається, що 20.04.2023 року о 21:13 год. по вул. Робочій в смт. Затишшя Роздільнянського району Одеської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ-2102», номерний знак НОМЕР_1 та не мав при собі (не пред'явив) поліс обов'язкового страхування у цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП;
-постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №290746 від 20 квітня 20223 року з якого вбачається, що 20.04.2023 року о 21:13 год. по вул. Робочій в смт. Затишшя Роздільнянського району Одеської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ-2102», номерний знак НОМЕР_1 на якому номерний знак був неосвітлений в темну пору доби, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 20.04.2023 року о 21:18 год., було виписано направлення до Захарівське БПЛ для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак огляд не проводився у зв'язку із відмовою водія;
-довідка з якої вбачається, що посвідчення водія НОМЕР_2 від 27.09.2011 року категорія «В», «С», що має право керувати автомобілем не вилучалось у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 посвідчення водія пред'явив за допомогою додатку «ДІЯ». Крім того, згідно облікових даних НАІС «Адмінпрактика» повторності за ст. 130 КУпАП за ОСОБА_1 не зареєстровано, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався;
-відеозапис з відеореєстратора, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що біля транспортного засобу «ВАЗ-2102», номерний знак НОМЕР_1 стоїть ОСОБА_1 разом із працівниками поліції. Працівники поліції попросили ОСОБА_1 надати документи. ОСОБА_1 показав їх за допомогою додатку «ДІЯ». Потім працівники поліції спитали ОСОБА_1 чи є в нього страховка, на що останній відповів, що немає. Працівник поліції спитав: «ви кудись поспішаєте?», ОСОБА_1 відповів, що ні. Тоді працівник поліції спитав: «чому тоді так швидко їхали?», на що ОСОБА_1 відповів, що машина не може так швидко рухатись, максимум вона їде 30 км./год. В ході бесіди із ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що останній знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, тому запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 не заперечував, однак коли працівник поліції надав йому на вибір трубочку для газоаналізатора, останній почав говорити, що тест може показати, що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Потім ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про те, що вживав пиво. Тоді працівники поліції спитали ОСОБА_1 чи поїде він до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на що останній відповів, що у лікарні такий же прилад, тому немає сенсу. Потім працівник поліції ще раз спитав ОСОБА_1 чи згоден він з тим, що вживав алкоголь. ОСОБА_1 почав просити поліцейського вирішити питання по іншому, на що поліцейські відповіли, що попереджають ОСОБА_1 про ст. 369 КК України. Після чергової пропозиції поліцейських щоб ОСОБА_2 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння останній відповів, що він не відмовляється проходити, однак він також не відмовляється від того що вживав алкогольні напої, тому проходити огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або їхати до медичного закладу не має сенсу. Працівник поліції спитав, може тому ОСОБА_1 і їхав так швидко, що вживав спиртне. Їхав би він спокійно, то не привернув би уваги. Тоді жінка ОСОБА_1 , яка їхала разом із ним, спитала поліцейських, яким чином вони могли привернути увагу, якщо поліцейські їхали з центру, а ОСОБА_1 повертав. Працівники поліції відповіли, що коли вони повертали, то не увімкнули сигнал повороту.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис - це процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).
Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об'єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб'єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи відеозаписи у сукупності з іншими матеріалами адміністративної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що дані відеозаписи є належним, допустимим і достатніми, оскільки вчинені у день, час та у місці, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджується з наданими поліцейськими іншими доказами та не суперечать ним, а доповнюють матеріали справи. Тобто, у апеляційного суду відсутні сумніви у недостовірності даних відеозаписів.
Отже, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що працівники поліції грубо порушили його права та відмовили йому у наданні огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікарняному закладі, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, навпаки із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пропонували їхати до медичного закладу, однак він сам їхати не захотів.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затверджено спільним Наказом МВС України а Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п. 3 наведеної Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Посилання ОСОБА_1 про те, що відеозапис, який було долучено до матеріалів справи, не містить факту зупинення транспортного засобу працівниками поліції, є слушними, однак такі посилання не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки з відеозаписів, що містяться на диску відносно ОСОБА_1 не вбачається його заперечень щодо того, що він не керував транспортним засобом. Навпаки, містяться його пояснення з яких вбачається, що він не їхав швидко, бо його автомобіль не може швидко рухатись. Також при питанні, яким чином ОСОБА_1 міг привернути увагу працівників поліції, оскільки він повертав в той час, як працівники поліції їхали із центу. Крім того, даних, які записані на відео достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 в своїх пояснення написав, що він знаходився в своєму транспортному засобі разом із жінкою. Вони там випивали та спілкувалися але нікуди не їхали. І в цей же час до них під'їхали працівники поліції. Які по невідомим причинам запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Однак він не бачив цьому сенсу тому відмовився.
Суд апеляційної інстанції критично відноситься до письмових пояснень ОСОБА_1 з огляду на те, що вони суперечать матеріалам справи, дослідженому відеозапису, а також іншим доказам у справі.
Вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Також не знайшли свого підтвердження посилання ОСОБА_1 , на те що працівники поліції тиснули на нього, у зв'язку із чим в подальшому і було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено одночасну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про відсутність свідків, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Тобто, працівники поліції мають право проводити огляд на стан сп'яніння без участі свідків, за умови відеофіксації.
Доводи апелянта, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом також не можуть бути підставами для скасування постанови суду, оскільки не спростовують сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Між тим, апеляційний суд доходить до переконання, що з відеозапису встановлено одночасну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я. Крім того факт вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 не заперечувався, а навпаки він сам повідомив працівників поліції, що вживав пиво.
Інші твердження ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 20.04.2023 року та інкримінуються ОСОБА_1 .
Отже, позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, внаслідок чого розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту, обраний на власний розсуд, та спроба уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 22 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова