Справа № 465/1846/23 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.
Провадження № 22-ц/811/2489/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
за участі секретаря: Салати Я.І.
з участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виселення,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2023 року ОСОБА_1 з вернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виселення.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виселення - залишено без розгляду.
Ухвалу суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В апеляційних скаргах, ідентичних за змістом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покликаються на те, що на час звернення ОСОБА_1 з даним позовом, останньому було відомо, що ще в серпні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в т.ч. до ОСОБА_1 , в якій просила суд серед іншого визнати її право власності на вказану квартиру та визнати недійсним договір іпотеки, на підставі якого ОСОБА_1 незаконно оформив право власності на спірну квартиру.
Стверджують, що в подальшому ОСОБА_1 , незважаючи на те, що його позов про їх виселення перебуває на розгляді суду, вирішив подати і подав аналогічний позов в межах справи за позовом ОСОБА_3 про визнання права власності на спірну квартиру та саме у зв'язку з цим у цій справі останній подав заяву про залишення його позову без розгляду.
Вказують, що оскільки метою подання ОСОБА_1 заяви про залишення без розгляду його позову без розгляду було створення умов для прийняття судом його вже поданого станом на 11 серпня 2023р. аналогічного позову про той самий предмет та з тих самих підстав для розгляду іншим складом суду, такі дії ОСОБА_1 , на думку скаржників, є зловживанням процесуальними правами, а не їх реалізацією.
Просять ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судове засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явилися, 18 жовтня 2023 року від них надійшли заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи колегія суддів вважає за необхідне відхилити вказане клопотання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 в заперечення доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виселення, суд першої інстанції виходив з того, що на адресу суду надійшла заява від позивача, в якій просить залишити позов без розгляду.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно п. 6 ч. 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вказано, що оскільки метою подання ОСОБА_1 заяви про залишення без розгляду його позову без розгляду було створення умов для прийняття судом його вже поданого станом на 11 серпня 2023 року аналогічного позову про той самий предмет та з тих самих підстав для розгляду іншим складом суду, такі дії ОСОБА_1 , є зловживанням процесуальними правами, а не їх реалізацією.
Відповідно до змісту ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Зловживання процесуальними правами учасників судових проваджень полягає у тому, що поведінка або дії такої особи за формою здійснюються в межах визначених законодавством правових рамок або приписів закону, але мета такої поведінки не спрямована на захист певного фактично порушеного права. Такі дії можна кваліфікувати як такі, що підривають засади правосуддя; зокрема справедливості, неупередженості та своєчасності розгляду справ та ефективного захисту прав і інтересів осіб.
Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій тощо.
Разом з тим, грань між дійсним наміром захистити свої права та зловживанням процесуальними правами дуже тонка, а тому суди повинні дуже ретельно з'ясовувати підстави звернення до суду з позовом, заявлення клопотання, подання заяви, наслідки такого звернення та мету, яку має намір особа досягти.
У сенсі забезпечення доступу до правосуддя суди повинні протидіяти зловживанню процесуальними правами задля економії процесуального часу та забезпечення розгляду спорів осіб, які дійсно того потребують, оскільки зловживання процесуальними правами одних учасників спору або учасників інших спорів позбавляє інших учасників спору або учасників інших спорів на розгляд їх справи у розумні строки, а отже доступу до правосуддя.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 22 червня 2023 року на адресу Франківського районного суду Львівської області подано заяву про залишення його позову без розгляду.
Із долученої скаржниками до матеріалів апеляційної скарги копії зустрічної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся в Франківський районний суд Львівської області із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про виселення. В зустрічній позовній заяві зазначає, що 27 травня 2023 року на його адресу надійшла ухвала про відкриття провадження у цивільній справі № 465/5165/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу.
Разом з тим, із долученої копії зустрічної позовної заяви вбачається, що 11 червня 2023 року ОСОБА_1 склав позовну заяву. Проте, через відсутність на ній штапму вхідної кореспонденції Франківського районного суду м. Львова із датою її реєстрації, не вдається можливим встановити, коли саме звернувся ОСОБА_1 з даною зустрічною позовною заявою.
Таким чином, саме по собі звернення з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про виселення не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбачене процесуальним законодавством, з огляду на те, що ним подано заяву про залишення його позову без розгляду, що є його процесуальним правом, яким сторона по справі скористалася.
Інших відомостей про зловживання позивачем процесуальними правами апеляційні скарги не містять, не вказано які саме дії позивача можуть були визнані судом зловживанням процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином передбачено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто, право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Окрім цього колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що статтею 191 ЦПК України передбачено право відповідача надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
Водночас, стаття 193 ЦПК України закріплює, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
З вищевказаного вбачається, що чинними нормами цивільного процесуального законодавства передбачено процесуальне право відповідача подати і відзив на позовну заяву, і зустрічну позовну заяву, яка має відповідати передбаченим законодавством вимогам, що не є взаємовиключним.
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20 вказано, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
З огляду на те, що позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом на подання зустрічної позовної заяви в межах справи №465/5165/22, при цьому подавши заяву про залишення його позову в межах справи № 465/1846/23 без розгляду, колегія суддів не вбачає в його діях зловживання процесуальними правами.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
Доводи апеляційної скарги вищенаведених висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.
За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2023 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.