Справа № 127/32197/23
Провадження №11-сс/801/617/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7
та захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2023 року,
якою відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.355 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Клопотання слідчої мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12023020040000648, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , у період з червня по вересень 2023 року у невстановленому місці, діючи умисно, з метою незаконного примушення ОСОБА_11 до виконання цивільно-правових зобов'язань перед ОСОБА_12 , що полягають у повернення їй грошових коштів у розмірі 35 тисяч доларів США згідно усного договору позики, вступив в злочинну змову з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та не встановленою досудовим розслідуванням особою.
Реалізуючи спільний злочинний умисел , спрямований на примушення потерпілого ОСОБА_11 до виконання цивільно-правового зобов'язання, у липні 2023 ОСОБА_7 та ОСОБА_14 вперше прибули за місцем проживання потерпілого ОСОБА_11 , де провели бесіду з останнім на предмет повернення ним коштів отриманих від ОСОБА_12 , однак отримали відмову.
Через деякий час, продовжуючи спільний злочинний умисел, 22.09.2023 близько 18:00 години більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та невстановлена досудовим розслідуванням особа на автомобілі марки «Infiniti G25», сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 прибули за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_11 , який в той час перебував біля літньої кухні.
Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 зайшли на подвір'я вищевказаного домоволодіння де підійшли до потерпілого та завдали останньому декілька ударів кулаками в область грудної клітки, після чого під руки, вивели його за межі подвір'я, до місця, де був припаркований автомобіль марки «Infiniti G25». Далі з вказаного автомобіля вийшли ОСОБА_13 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, підійшли до потерпілого ОСОБА_11 та завдали останньому декілька ударів по різним частинам тіла.
Після чого, ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 . ОСОБА_11 та невстановлена особа сіли до вказаного автомобіля та направилися до міста Вінниці, де мали вирішити виниклий конфлікт з приводу неповернення ОСОБА_11 грошових коштів.
Приїхавши до міста Вінниці, а саме до гаражного кооперативу по АДРЕСА_4 , зупинилися біля одного з гаражних приміщень в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_13 , після чого разом з потерпілим вийшли з автомобіля та зайшли у вказане гаражне приміщення на 2 поверх.
Продовжуючи злочинні дії, спрямовані на примушення до виконання цивільно правових зобов'язань, у період з 19:30 22.09.2023 по 08.00 23.09.2023 ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, у грубій формі висловлювали вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 35 000 доларів США, які йому надала у позику ОСОБА_12 . При цьому застосовували до ОСОБА_11 психологічне та фізичне насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я.
Так, зокрема ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою примушення ОСОБА_11 до виконання цивільно-правових зобов'язань, залякували останнього фізичною розправою та наносили численні удари молотком, гумовим шлангом, сокирою та металевою арматурою по всій площині тіла потерпілого ОСОБА_11 тим самим доводячи серйозність доведення своїх намірів до бажаного результату.
Згідно висновку експерта № 761 від 29.09.2023 Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи, у ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження: синці на обох орбітальних ділянках, синець та садна в правій виличній ділянці з переходом на щоку; синці - в ділянці лівої щоки, на правому плечі, на правому передпліччі, на тильній поверхні правої кисті, на лівому плечі, на задній поверхні лівого ліктьового суглоба, на задній поверхні лівого передпліччя, в проекції лівої лопатки, на задній поверхні грудної клітки, на бічній поверхні грудної клітки зліва з переходом на задню поверхню грудної клітки, на бічній поверхні грудної клітки справа, в поперековій ділянці справа, на правій гомілці; садна - на задній поверхні лівого передпліччя, на передній поверхні лівого передпліччя, на передній поверхні лівого плеча.
Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_11 належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від травматичної дії (удар, тертя) тупого твердого предмета (предметів); давністю утворення відповідають терміну - в проміжок часу з 17:00 22.09.2023 по 08:00 23.09.2023.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, тобто у примушуванні до виконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я.
16.10.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме: витягом з ЄРДР; протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту потерпілого; протоколами пред'явлення особи для впізнання із свідками та потерпілим; протоколами допиту свідків; висновком СМЕ
- повідомленням про підозру ОСОБА_7 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, а також враховуючи, що останнім було здійснено безпосереднє перешкоджання працівникам поліції здійснювати свої службові обов'язки спрямовані на розкриття злочину, у неодноразових спробах втекти з місця події та уникнути будь-яких процесуальних дій, тому наведені обставини свідчить про те, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Зазначене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, тому обрання саме такого запобіжного заходу може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому слідчий просив клопотання задовольнити.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2023 року - відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023020040000648 від 23.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України.
Прийняте рішення мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та не встановленою досудовим розслідуванням особою, достовірно знаючи про військову агресію Збройних сил російської федерації та введення на території України воєнного стану у вересні 2023 року у невстановленому місці, діючи з корисливих мотивів, вступили в злочинну змову, з метою одержання неправомірної вигоди внаслідок вчинення протиправних дій, а саме вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_11 .
24.09.2023 ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що при оголошені підозри ОСОБА_13 слідством було встановлено осіб причетних до вказаного злочину, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , разом з тим, місце перебування останніх було не відоме.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2023 року справа №127/29728/23 до підозрюваного ОСОБА_13 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04.10.2023 залишено без змін ухвалу суду від 26.09.2023.
12.10.2023 слідчим повідомлено ОСОБА_13 про зміну раніше повідомленої підозри, та зазначено, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України. У новій підозрі зазначено: досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_13 у період з червня по вересень 2023 у невстановленому місці, діючи умисно з метою незаконного примушування ОСОБА_11 до виконання цивільно-правових зобов'язань перед ОСОБА_12 , що полягають у поверненні їй грошових коштів у розмірі 35 тисяч доларів США, згідно усного договору позики, вступив в злочинну змову з невстановленими особами.
Вказаний злочин, перекваліфіковано слідчим з ч. 4 ст. 189 КК України на ч. 2 ст. 355 КК України, тобто примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна.
Згідно з ст. 509 ЦК України - цивільно-правове зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідальність за ст. 355 КК може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством.
Під примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, передбаченим ч. 1 ст. 355 КК, слід розуміти дві взаємопов'язані дії: 1) вимогу виконати чи не виконати договір, угоду (правочин) чи інше цивільно-правове зобов'язання; 2) погрозу насильством над потерпілим чи його близькими родичами, пошкодженням чи знищенням їх майна.
Якщо в ході примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань винні особи позбавляють потерпілого волі, такі дії повністю охоплюються ч. 3 ст. 355 КК України.
Злочин, передбачений ст. 355 КК, має місце лише за відсутності ознак вимагання (ст. 189 КК), а саме: при вимаганні винний посягає на чуже майно, право на нього чи пред'являє вимогу щодо вчинення будь-яких дій майнового характеру, які потерпілий не зобов'язаний вчиняти, у винного є корисливий мотив і мета.
Аналізуючи вищевикладене, в даному випадку боргові зобов'язання, які не підтверджені матеріалами справи, виникли між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , інші особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 не мають відношення до вказаних зобов'язань. Таким чином, при зміні підозри, слідчим не враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: що групою осіб, в умовах воєнного стану, було незаконно позбавлено потерпілого волі, з застосуванням насильства, яке тривало понад 12 годин, не маючи будь-яких цивільно-правових зобов'язань з потерпілим, висловлювали в грубій формі вимогу щодо повернення грошових коштів на користь третьої особи. Слідчим не враховано пояснень потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_15 , які зазначають, що з ініціативи ОСОБА_12 було здійснено продаж квартири, посвідчений нотаріусом, а також що всі покази свідків, підозрюваних відрізняються між собою, щодо обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання, що підозра оголошена ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 355 КК України, не обґрунтована, оскільки з матеріалів кримінального провадження, пояснень потерпілого та свідків, вбачається наявність ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України. З урахуванням обставин та тяжкості вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, а також, що слідчим поверхнево проведено досудове розслідування, не враховано усіх розбіжностей при допиті свідків та при оголошені підозр та не доведено, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, який переховувався від органів досудового розслідування, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання не підлягає до задоволення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ., запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження. Так, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя прийшов до передчасного висновку про те, що оголошена підозра ОСОБА_16 не обґрунтована. Окрім того, слідчим суддею не враховано наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_16 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я підозрюваного, відсутність у нього постійного місця роботи або навчання. Також слідчий суддя не взяв до уваги наявність даних, які свідчать про інші випадки злочинної діяльності, які перевіряються у межах вказаного провадження, зокрема щодо можливого незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_11 .
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, застосувати до підозрюваного ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_16 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, однак не заперечували щодо застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
Мотиви та висновки суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Судове рішення стосовно застосування будь-якого запобіжного заходу до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його застосування, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі існування ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
На переконання апеляційного суду, вказаним вимогам ухвала слідчого судді не відповідає, а саме викладений у ній висновок про необґрунтованість оголошеної ОСОБА_7 підозри та її кваліфікації за ч.3 ст.355 КК України, оскільки з матеріалів кримінального провадження, пояснень потерпілого та свідків, вбачається наявність ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
У даному разі апеляційний суд звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації тощо. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а тому посилання слідчого судді на неправильну кваліфікацію дій підозрюваного є передчасними, оскільки сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
При цьому, констатація слідчим суддею того, що правова кваліфікація інкримінованого кримінального правопорушення є неправильною з зазначенням статті КК України, яка на переконання слідчого судді повинна бути інкримінована підозрюваному, фактично є прямою вказівкою стороні обвинувачення, як саме необхідно кваліфікувати дії підозрюваного на стадії досудового розслідування, що є недопустимим з огляду на положення кримінального процесуального закону. Апеляційний суд зазначає, що оспорення правильності кваліфікації дій підозрюваного на стадії досудового розслідування позбавлено правових підстав, оскільки слідчий суддя та апеляційний суд не може оцінювати докази у справі. Відповідно остаточну кваліфікацію дій підозрюваного чи обвинуваченого має дати слідчий при завершенні слідства або суд під час судового розгляду по суті справи.
Так, у справі «Фокс, Кампбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ вказав на те, що «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».
З системного аналізу вказаної позиції ЄСПЛ щодо наявності у кримінальному провадженні повідомлення про підозру в контексті його суті як процесуального рішення, апеляційний суд вважає, що момент повідомлення про підозру є початком одного з етапів досудового розслідування, на якому орган досудового розслідування на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів готовий висловити припущення щодо вчинення певною особою кримінального правопорушення, з метою отримання можливості здійснення подальших слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у кримінальному провадження, однією з головних умов для здійснення яких є наявність повідомлення особи про підозру. При цьому, згідно з вказаною вище позицією ЄСПЛ, обсяг доказів, наявних у розпорядженні органу досудового розслідування, не обов'язково повинен бути достатнім для пред'явлення конкретній особі обвинувачення у кримінальному провадженні та скерування справи до суду, оскільки можливість вирішення питання про наявність чи відсутність достатньої для цього кількості доказів і є основною метою повідомлення про підозру та вчинення подальших процесуальних дій.
Як убачається з матеріалів судового провадження, в повідомленні про підозру ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.355 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. На час розгляду клопотання обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: витягом з ЄРДР; протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту потерпілого; протоколами пред'явлення особи для впізнання із свідками та потерпілим; протоколами допиту свідків; висновком СМЕ; іншими матеріалами кримінального провадження.
На переконання апеляційного суду, зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, оскільки наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.355 КК України, яке описано в підозрі.
Стосовно доводів прокурора про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК. України, то апеляційний суд зазначає наступне. Так, оглянувши матеріали судового провадження, апеляційний суд доходить висновку про доведеність прокурором ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме того, що ОСОБА_7 , перебуваючи без запобіжного заходу та усвідомлюючи суворість можливого покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду. Санкція інкримінованої ОСОБА_7 статті передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 4-х до 8-ми років, що, зокрема дає матеріально-правові підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК та свідчить про існування ризику переховування, оскільки усвідомлюючи суворість можливого покарання підозрюваний може вчинити заходи до переховування від органу досудового розслідування та суду. При цьому, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочину, для апеляційного суду не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Відповідно до даних про особу підозрюваного, останній має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, виховує двох малолітніх дітей, доглядає хвору матір, що свідчить про наявність у нього соціальних зв'язків. Разом з тим, вказані зв'язки не мають такого ступеню довіри, який може бути врахований апеляційним судом, як такий, що на даному етапі кримінального провадження має запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, оскільки вони існували і на момент інкримінованого ОСОБА_7 злочину в даному провадженні, однак жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці останнього, що підвищує ризик втечі та переховування останнього. При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує те, що з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР ОСОБА_7 переховувався від органу досудового розслідування.
Під час апеляційного провадження також встановлено, що твердження прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, також є обґрунтованими та доведеним, а саме ризик у вигляді незаконного впливу на свідків та потерпілого. Зазначений ризик обумовлений тим, що відомості про свідків та потерпілого, а також їх анкетні дані стали відомі ОСОБА_7 у зв'язку з набуттям статусу підозрюваного, а тому останній може здійснювати на них незаконний вплив з метою зміни їх показів. Більше того, апеляційний суд враховує й положення ч. 4 ст. 95 КПК щодо отримання показів свідка та потерпілого безпосередньо судом, а тому, на даному етапі кримінального провадження такий ризик об'єктивно існує. Окрім того, ймовірність впливу на свідків, потерпілого складатиме суть ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення або продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється. При цьому, апеляційний суд також враховує, що відомості про те, що ОСОБА_7 офіційно працевлаштований у матеріалах судового провадження відсутні, водночас він підозрюється у примушуванні до виконання цивільно-правових зобов'язань, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, яке поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я. Відповідно до фактичних обставин кримінального провадження досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та не встановленою досудовим розслідуванням особою, достовірно знаючи про військову агресію Збройних сил російської федерації та введення на території України воєнного стану у вересні 2023 року у невстановленому місці, діючи з корисливих мотивів, вступили в злочинну змову, з метою одержання неправомірної вигоди внаслідок вчинення протиправних дій, а саме вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_11 . Таким чином, викладене приводить апеляційний суд до переконання про те, що вчинення кримінальних правопорушень підозрюваний може розцінювати, як своєрідний спосіб отримання доходу.
Зрештою апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про те, що для запобігання таким ризикам та для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного достатнім буде застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який також пов'язаний з обмеженням свободи особи, тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновкам суду фактичним обставинам кримінального провадження. Разом з тим, оскільки ні в клопотанні слідчого, ні в апеляційній скарзі прокурора не ставиться питання про покладення на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, тому колегія суддів не вбачає підстав для їх застосування. Більше того, прокурор під час апеляційного розгляду не наполягав на їх застосуванні до підозрюваного.
Водночас доводи захисника та підозрюваного про можливість застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, оскільки ОСОБА_7 працює, утримує дітей та доглядає хвору матір апеляційний суд відхиляє у зв'язку з тим, що в матеріалах судового провадження відсутні відомості про його працевлаштування і будь-якими доказами це не підтверджується. Не надано таких доказів стороною захисту і суду апеляційної інстанції, хоча часу з дня надходження апеляційної скарги (26.10.2023) і до дня проведення судового засідання (31.10.2023) було достатньо. Більше того, стороною захисту не було заявлено й клопотання про необхідність відкладення судового розгляду для надання таких доказів. Відповідно, апеляційний суд переконаний, що цілодобовий домашній арешт не перешкоджає підозрюваному піклуватися про своїх малолітніх дітей та хвору матір. Окрім того, КПК України не забороняє підозрюваному в необхідних випадках звертатися до слідчого, прокурора та суду для отримання дозволу на вирішення певних питань, пов'язаних доглядом або з лікуванням дітей, матері або інших питань. До того ж, повідомити слідчого, прокурора чи суд про необхідність отримання такого дозволу на відлучення з місця проживання не є надмірним тягарем для підозрюваного. Разом з тим, після проведення основних слідчих дій чи зміні ситуації та обставин щодо роботи чи сім'ї підозрюваного чинний КПК України надає можливість зацікавленим особам порушувати питання про зміну режиму домашнього арешту.
При цьому, на період дії воєнного стану на території України апеляційний суд вважає за необхідне дозволити підозрюваному ОСОБА_7 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останнього в укритті.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову.
Керуючись ст. ст. 404. 405, 407, 419, 422, 422-1 КПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2023 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ., запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, але не довше ніж до закінчення строку досудового розслідування.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4