Справа № 132/1619/20
Провадження №11-кп/801/1214/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 в режимі відеоконференції
та обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 року,
якою задоволено клопотання прокурора, продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто з 11 жовтня 2023 року до 09 грудня 2023 року та залишено без змін раніше визначений розмір застави у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що складає 104000 грн 00 коп.)
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Калинівка Калинівського району Вінницької області, українцю, громадянину України, освіта базова середня, неодруженому, безробітному, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому 16.09.2015 Калинівським районним судом Вінницької області за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України, до остаточного покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, звільненого 14.12.2017 умовно-достроково з невідбутим строком в 1 рік 3 місяці 1 день,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Прокурор ОСОБА_6 звернулася до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , в якому зазначила, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185 КК України, за вчинення найтяжчого з яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, підстави, за яких було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 не змінилися, в матеріалах кримінального провадження наявні обставини, що дають достатні підстави вважати наявність ризиків, що обвинувачений може переховуватися від суду; перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, тому продовження раніше визначеного запобіжного заходу буде співрозмірним суспільній небезпечності вчиненого діяння.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримала подане нею клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави та просила його задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник-адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили відмовити в заявленому прокурором клопотанні.
Прокурор ОСОБА_6 щодо заявленого обвинуваченим та його захисником клопотання з проханням відмовити в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, посилаючись на його безпідставність.
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 року -клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартоюзадоволено. Продовжено дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто з 11 жовтня 2023 року до 09 грудня 2023 року.
Залишено без змін раніше визначений обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що складає 104000 грн 00 коп.), яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцем) на рахунок отримувача: UA688201720355219002000000401, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім'я, по-батькові платника застави.
В разі внесення застави покладено на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 09 грудня 2023 року. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 про відмову в задоволенні заявленого прокурором клопотання.
Прийняте рішення обґрунтоване тим, що суд, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховує те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, за вчинення найтяжчого з яких, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, не має соціально струмуючих факторів, а саме міцних соціальних зв?язків (зокрема, власної сім?ї, дітей), раніше допускав неявки в судові засідання, що розцінюється як спроба у затягуванні розгляду кримінального провадження, тому наявний ризик того, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення і свідчить про антисоціальний спосіб його життя та про відсутність міцних соціальних зв?язків за місцем проживання. Крім того, суду не були надані докази, які б свідчили про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання в ході досудового розслідування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зникли, тому суд прийшов до висновку про необхідність продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 11 жовтня 2023 року до 09 грудня 2023 року.
З урахуванням досліджених обставин суд вважав за необхідне залишити обвинуваченому ОСОБА_7 раніше визначений розмір застави в розмірі сорок прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 104000 (сто чотири тисячі) гривень. Також суд вважав за необхідне, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов?язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 у зв?язку з його безпідставністю, оскільки скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи заміна його на більш м?який запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможе запобігти ризикам у даному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 11.10.2023, визнавши її незаконною. Вважає, що оскаржувана ухвала не узгоджується з нормами КПК України щодо застосування запобіжних заходів, а саме ст.ст. 176-184 КПК України. Вказує, що він засуджений вироком Вінницького апеляційного суду від 21.09.2023 за ч.ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді 4-х років позбавлення волі, оскільки вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, тому він набув статусу засудженої особи. Таким чином, до нього не може застосовуватися запобіжний захід, оскільки відсутні ризики , передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з тим, що він відбуває реальний строк покарання.
Позиції учасників кримінального провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області.
Захисник ОСОБА_8 надіслав до суду заяву, в якій підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , просив її задовольнити. Також у заяві просив провести судовий розгляд у його відсутність через зайнятість у іншому судовому засіданні в Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області. Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував щодо проведення судового розгляду в відсутність його захисника.
Прокурор ОСОБА_6 суду пояснила, що на момент звернення до суду з клопотанням про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою їй та суду не було відомо про те, що стосовно ОСОБА_7 апеляційним судом 21.09.2023 було ухвалено вирок та призначено покарання, яке належить відбувати реально у виді чотирьох років позбавлення волі. Вказані обставини обвинувачений повідомив під час розгляду клопотання, однак суд вирішив його задовольнити.
Мотиви та висновки суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого та прокурора, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Судове рішення стосовно продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його продовження, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі продовження існування ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
На переконання колегії суддів, вказаних вимог судом першої інстанції було дотримано. Так, мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, за вчинення найтяжчого з яких, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, не має соціально струмуючих факторів, а саме міцних соціальних зв?язків (зокрема, власної сім?ї, дітей), раніше допускав неявки в судові засідання, що розцінюється як спроба у затягуванні розгляду кримінального провадження, тому наявний ризик того, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення і свідчить про антисоціальний спосіб його життя та про відсутність міцних соціальних зв?язків за місцем проживання.
З такими висновками районного суду, погоджується й суд апеляційної інстанції, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо безпідставності застосування до нього запобіжого заходу, оскільки він наразі відбуває покарання за попереднім вироком, не спростовують висновки суду першої, не є безумовною підставою для скасування прийнятого судового рішення, та не є підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу, в тому числі і тримання під вартою.
Так, ч.2 ст. КПК України передбачено, що обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. Натомість ч.2 ст.43 КПК України передбачено, що засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
За правилами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозр'юється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
З системного аналізу наведених положень кримінального процесуального закону слідує, що він не передбачає заборони застосовування запобіжного заходу до особи, яка була засуджена, навпаки положення вказаної статті свідчать про можливість застосування запобіжного заходу не тільки до підозрюваного, обвинуваченого, але й засудженого. Таким чином, колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо відсутності підстав застосування запобіжного заходу уже до засудженої особи, яка відбуває покарання, оскільки підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України у конкретному кримінальному провадженні.
Так, колегією суддів під час перевірки доводів апеляційної скарги обвинуваченого встановлено, що 21.09.2023 Вінницьким апеляційним судом ухвалено вирок стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021020220000069 від 05 березня 2021 року, та визнано його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 з моменту ухвалення вироку апеляційним судом набув процесуального статусу засудженого у кримінальному провадженні №12021020220000069 від 05 березня 2021 року.
Разом з тим, з виділених матеріалів судового провадження вбачається, що на розгляді Калинівського районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000090 від 03 березня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України. Таким чином, ОСОБА_7 , відбуваючи покарання у виді позбавлення волі одночасно є обвинуваченим у кримінальному провадженні за № 12020020160000090 від 03 березня 2020 року. При цьому, вказане провадження стосується інших фактичних обставин, ніж те кримінальне провадження, де ОСОБА_7 було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України. Окрім того, продовжуючи строк запобіжного заходу, в суду першої інстанції були відсутні докази того, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційним судом було ухвалено вирок у іншому кримінальному провадженні та призначено покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що кримінальний процесуальний закон не містить заборони щодо застосування та продовження запобіжного заходу до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в одному кримінальному провадження, та одночасно є засудженою особою в іншому кримінальному провадженні. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги викладених в ній висновків суду не спростовують.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для її скасування, колегією суддів не встановлено не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419,422-1 КПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4