Справа № 503/1379/23
Провадження № 2/503/449/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., дослідивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
встановив:
До Кодимського районного суду Одеської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей - дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з нею, в розмірі частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання позову до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, положеннями ч.1 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
В свою чергу зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, а саме, вбачаються ті обставини, що:
- зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 , згідно копій довідок про реєстрацію місця проживання особи виданих виконавчим комітетом Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 12.07.2021 року № 88 від 02.06.2018 року та від 22.02.2022 року № 69;
- місцем фактичного проживання позивача ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, є адреса: АДРЕСА_2 , згідно копії від 23.03.2023 року довідки від 03.10.2022 № 5123-7001544791 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виданої управлінням соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації Одеської області;
- при цьому у змісті довідки від 03.10.2022 № 5123-7001544791 зазначено, що зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_3 , що є адміністративною територією Центрального району м. Миколаєва. Однак, матеріали справи не містять в собі належних документів, які б підтверджували ту обставину, що після отримання 22.02.2022 року довідки виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 69 позивач ОСОБА_1 здійснила зміну свого зареєстрованого (задекларованого) з 28.02.2006 року місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_3 ;
- останнім відомим позивачу ОСОБА_1 місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є адреса: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Крива Балка.
Згідноінформації, отриманої судом в порядку виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, а саме інформаційної довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України в Миколаївській області від 25.10.2023 року №4801 4-6759/4801 та сільського голови Кривобалківсько-Петрівського старостинського округу Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 30.10.2023 року № 128-04-03-23, відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .
На даний час декларування та реєстрація місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні регулюється виключно Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 року № 1871-IX, який набрав чинності 01.12.2021 року. В свою чергу ч.1 ст. 4 цього Закону передбачає, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
В свою чергу пунктом 51 ч.1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI, до Єдиного державного демографічного реєстру вноситься інформація про особу, зокрема відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Таким чином зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 .
Водночас адреса: АДРЕСА_2 є місцем фактичного проживання/перебування позивача ОСОБА_1 , як взятої на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно змісту позовної заяви та копії довідки управлінням соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 03.10.2022 № 5123-7001544791.
Відповідно до положень ч.1-2 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
При цьому, ч.1 ст. 41 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII передбачає, що облік внутрішньо переміщених осіб здійснюється у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Таким чином адреса: АДРЕСА_2 є місцем фактичного проживання позивача ОСОБА_1 , як взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У зв'язку з чим суд вважає, що адреса фактичного проживання взятої на облік внутрішньо переміщеної особи не є тотожнім поняттю зареєстрованого або задекларованого місця проживання (перебування) особи, а також не підміняє його за своєю суттю, оскільки такі облік і декларація/реєстрація мають різну мету та правові наслідки. Крім того, такий висновок суду підтверджує і зміст самих положень ч.2-3 ст. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, якими врегульовано порядок внесення відомостей про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на підставі документів, що підтверджують реєстрацію місця проживання, або відомостей, внесених до документів особи, які підлягають обміну, а також може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, реєстрів територіальних громад, Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
З огляду на зазначене суд вважає, що фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи не змінює і тимчасово не підмінює задеклароване або зареєстроване місця проживання (перебування) цієї особи.
Суд звертає увагу на те, що аналогічна за своєю суттю позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїй постанові від 21.07.2022 року у справі № 433/1937/19 (провадження № 61-5298св21), в якій відзначено про відсутність тотожності між адресами «зареєстрованого місця проживання особи» та «обліку, як внутрішньо переміщеної особи».
Таким чином розгляд даної справи не належить до підсудності Кодимського районного суду Одеської області як у відповідності до загальних положень визначення територіальної юрисдикції (підсудності), передбачених ч.1 ст. 27 ЦПК України, так і у відповідності до положень альтернативного (за вибором позивача) визначення територіальної юрисдикції (підсудності), передбачених ч.1 ст. 28 ЦПК України, за якими таким судом є Миколаївський районний суд Миколаївської області, територіальна юрисдикція якого розповсюджується на адміністративну територію Миколаївського району Миколаївської області.
Пунктом 1 ч.1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Суд вважає, що подання позивачем ОСОБА_1 позовної заяви за місцем свого фактичного проживання, як внутрішньо переміщеної особи, є проявом спрямованим на реалізацію свого процесуального права на пред'явлення позову про стягнення аліментів саме за своїм зареєстрованим місцем проживання, передбаченим ч.1 ст. 28 ЦПК України.
Ураховуючи зазначене вище суд вважає необхідним передати дану справу для її розгляду за територіальною підсудністю до Миколаївського районного суду Миколаївської області.
Керуючись ст. 27, 28, 31, 258-261ЦПК України, суд
постановив:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітейпередати на розгляд до Миколаївського районного суду Миколаївської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Д. В. Вороненко