Справа № 350/1267/23
Номер провадження 2/350/411/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
01 листопада 2023 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки-
установив:
у своїй позовній заяві позивачка просила суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 20000 доларів США, що станом на день звернення до суду становить: 731 372 грн. 00 коп. у відповідності до офіційного курсу іноземних валют Національного Банку України. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в сумі 20000 дол. США за договором позики від 29.10.2019, звернути стягнення на предмет іпотеки:
житловий будинок, загальною площею: 139,3 кв.м., житловою площею: 53,1 кв. м., зазначеного в плані літерою «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 15.03.2010 року державним нотаріусом Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори Котелко С.Д. за реєстровим номером: 1-293 у спадковій справі № 329 (2009 рік), зареєстрованого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 23.04.2010 року за номером: 9 в книзі: 1, реєстраційний номер: 14738918;
- земельну ділянку, загальною площею 0,0859 га, кадастровий номер: 2624884103:03:002:0016, цільове призначення: 02.01; категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земель: для будівництва та обслуговування будинку, громадських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 474113 виданого 03.12.2010 року управлінням Держкомзему у Рожнятівському районі на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 15.03.2010 року Котелко С.Д. , державним нотаріусом Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером: 1-293 у спадковій справі № 329 (2009 рік), шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна,визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути на користь позивача понесені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу в даній справі.
03.10.2023 позивачкою подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, позивачка просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість, що складається з 20000 доларів США, що на день звернення до суду становить суму 731372,00 грн. у відповідності до офіційного курсу іноземних валют Національного Банку України заборгованості за договором позики від 29.10.2019 року, 31936,32 грн. інфляційних втрат, 7033,00 грн. 3% річних, 23143,41 грн. штрафних санкцій в розмірі ставки НБУ, а всього 793484 (сімсот дев'яносто три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 73 коп. Решту позовних вимог залишено без змін.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 29.10.2019 між ОСОБА_1 (надалі - Позикодавець/Позивач) та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач/Позичальник) було укладено Договір позики (надалі - Договір).
Згідно з п. 1. та п. 5. Договору позики Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 20000 (двадцять тисяч) доларів США, в строк та на умовах їх повернення передбаченому умовами зазначеного правочину, з терміном повернення до 29.10.2021 року. Позика була передана/здійсненна в готівковій формі безпосередньо при підписанні сторонами даного Договору (п. 3 Договору).
У відповідності до п. 7 Договору позики від 29.10.2019 року сторони за цим Договором погодили, що в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника Іпотекодавцем - ОСОБА_3 передається в іпотеку нерухоме майно - земельна ділянка, площею 0,0859 га, кадастровий номер: 2624884103:03:002:0016, що знаходяться за адресою: с. Кузьминець, Рожнятівського р-ну, Івано-Франківської області та розташоване на ній домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 на права приватної власності.
29.10.2019, між Позивачем та співвідповідачем: ОСОБА_3 (надалі - Іпотекодавець), було укладено Договір Іпотеки, згідно якого Іпотекодавцем було передано на умовах майнової поруки в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики від 29.10.2019 року, майно яке являється предметом іпотеки, а саме: земельна ділянка, площею 0,0859 га, кадастровий номер: 2624884103:03:002:0016, що знаходяться за адресою: селище Кузьминець, Рожнятівського р-ну, Івано-Франківської області та розташоване на ній домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності.
Згідно п. 1.4. та п. 1.5. Договору іпотеки, узгоджена сторонами заставна вартість предмету іпотеки становить 501 342 грн. 88 коп. Іпотека за цим Договором забезпечує повне виконання «Іпотекодавцем» - співвідповідачем зобов'язання перед Іпотекодержателем/Позивачем, що виникають із Договору позики від 29.10.2019, за умовами якого Боржник - ОСОБА_2 , сплачує суму заборгованості в розмірі визначеному Договором позики в термін по 29.10.2021 рік включно в порядку передбаченому даним Договором позики.
Як вбачається з пункту 9 Договору позики, сторони при його підписанні не були недієздатними чи обмежено дієздатними, розуміли змісту та умов зазначеного правочину а також при його укладенні керувались виключно власним волевиявленням та інтересами.
Так, Відповідач/Позичальник кошти за укладеними Договором отримав та взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість на суму позики в цілому в розмірі 20000 доларів США, що станом на дату звернення позивачем до суду, а саме 26.07.2023 згідно офіційного курсу НБУ становить: 731372 грн. 00 коп.
Заяву про збільшення позовних вимог мотивовано тим, що у Позивача виникло право на застосування наслідків порушення зобов'язання відповідно до положень статті 625 ЦК України. Тому на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню крім суми позики ще 31936,32 грн. інфляційних втрат, 7033,00 грн. 3% річних та 23143,41 грн. штрафних санкцій в розмірі ставки НБУ.
У судове засідання сторони не прибули.
Представник позивачки адвокат Михайлюк Н.М. надіслав до суду письмове клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному об'ємі, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідачі у судове засідання також не прибули, хоч про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать судові розписки та повідомлення про вручення судових повісток, причини неявки суду не повідомили, що призводить до затягування розгляду справи. Жодних письмових пояснень від них до суду не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ч.1 ст.223 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін у порядку визначеному ст. 247 ч. 2 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 29.10.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики на суму 20000 (двадцять тисяч) доларів США, з терміном повернення до 29.10.2021 (а.с.9).
Копією договору іпотеки (а.с.10-15) підтверджено, що 29.10.2019, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було укладено Договір Іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 було передано на умовах майнової поруки в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики від 29.10.2019 року, майно яке являється предметом іпотеки, а саме: земельна ділянка, площею 0,0859 га, кадастровий номер: 2624884103:03:002:0016, що знаходяться за адресою: селище Кузьминець, Рожнятівського р-ну, Івано-Франківської області та розташоване на ній домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності.
Розрахунком заборгованості (а.с.61-63) підтверджено, що на день звернення до суду з даним позовом заборгованість становила ціну позову.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до вимог ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).
Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками.
Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення своїх вимог з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст.ст.76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На підставі наведеного, оскільки відповідачка ОСОБА_2 не виконує належним чином свої зобов'язання за вказаним договором позики, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, а доказів належного виконання зобов'язань за договором позики відповідачі суду не надали, а також не подали будь-яких доказів на спростування наданого позивачкою розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Враховуючи, що умовами договору іпотеки узгоджена сторонами заставна вартість предмету іпотеки, що була еквівалентна сумі позики у 20000 доларів США. Іпотека за цим Договором забезпечує повне виконання «Іпотекодавцем» - співвідповідачем зобов'язання перед Іпотекодержателем/Позивачем, що виникають із Договору позики від 29.10.2019 року, за умовами якого Боржник - ОСОБА_2 , сплачує суму заборгованості в розмірі визначеному Договором позики в термін по 29.10.2021 рік включно в порядку передбаченому даним Договором позики.
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачі зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконали.
Суд, вважає достовірним розрахунок проведений позивачкою інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій в розмірі ставки НБУ від суми позики.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки належить стягнути судовий збір в розмірі 7934 грн., згідно платіжних доручень (а.с. 31, 35, 49).
Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-282, 284 ЦПК України, суд -
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 заборгованість за договором позики від 29.10.2019 року, що складається з 20000 доларів США, що на день звернення до суду становить 731372,00 грн. у відповідності до офіційного курсу іноземних валют Національного Банку України, а також 31936,32 грн. інфляційних втрат, 7033,00 грн. 3% річних, 23143,41 грн. штрафних санкцій в розмірі ставки НБУ, а всього 793484 (сімсот дев'яносто три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 73 коп.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 29.10.2019 року, звернути стягнення на предмет іпотеки:
- житловий будинок, загальною площею: 139,3 кв.м., житловою площею: 53,1 кв. м., зазначеного в плані літерою «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 15.03.2010 року державним нотаріусом Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори Котелко С.Д. за реєстровим номером: 1-293 у спадковій справі № 329 (2009 рік), зареєстрованого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 23.04.2010 року за номером: 9 в книзі: 1, реєстраційний номер: 14738918;
- земельну ділянку, загальною площею 0,0859 га, кадастровий номер: 2624884103:03:002:0016, цільове призначення: 02.01; категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земель:для будівництва та обслуговування будинку, громадських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на підставі Державного акта про право приватної власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 474113 виданого 03.12.2010 року управлінням Держкомзему у Рожнятівському районі на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 15.03.2010 року Котелко С.Д. , державним нотаріусом Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером: 1-293 у спадковій справі №329 (2009 рік), шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 7934 грн. судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3
Місце реєстрації: АДРЕСА_2
Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2
Місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1
Місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 03.11.2023.
Суддя: