Справа №760/2679/22
1-кс/760/1022/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі : головуючого слідчого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого слідчого відділу Солом'янського УПГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді утримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в рамках кримінального провадження, що внесено до ЄРДР №42021102090000108 від 05.08.2021 року по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 301-1 ч.4 КК України,-
за участю прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_6
підозрюваної - ОСОБА_5
ВСТАНОВИВ:
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Солом'янського УПГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді утримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в рамках кримінального провадження, що внесено до ЄРДР №42021102090000108 від 05.08.2021 року по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 301-1 ч.4 КК України.
На обґрунтування клопотання зазначено наступне.
Досудовим розслідування встановлено, що в невстановлений день та час, але не пізніше квітня мiсяця 2021 року у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на виготовлення, розповсюдження та примушування малолітніх осіб до участі у створенні дитячоi порнографії, з метою її розповсюдження та отримання матеріальної вигоди, за участю своїх малолітніх дітей, а саме ОСОБА_8 , 2013 р.н. та ОСОБА_9 , 2011 р.н.
Реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 разом з неповнолітньою ОСОБА_10 , примусила малолітню ОСОБА_11 , 2013 року, ОСОБА_12 , 2011 року на створення за їх участю протиправного контенту, в сексуальних образах з моделюванням сексуальної поведінки з зображенням їх статевих органів, що відповідно до статті 1 Закону України« Про захист суспільної моралі відноситься до дитячої порнографії.
Після чого, ОСОБА_5 , спільно з неповнолітньою ОСОБА_10 , 2004 року народження діючи за попередньою змовою групою осіб, вигадали сценарій сексуальноi сцени, та діючи згiдно до розподілених ролей, проводили відеозйомку на телефони.
В подальшому вказанi вiдеофайли ОСОБА_5 та ОСОБА_10 розповсюдили через Всесвітню мережу Інтернет на форумі« Rindexxx» в анонімному сегментi мережі інтернету( DarkNet), створене 18.04.2021 року користувачем« ОСОБА_13 ».
Вiдповідно до висновку експерта від 20.08.2021 року №CE -19/111-21/ 39614- МЗ наданi на експертизу чотири графічні файли:« live»( 1) .jpg,« live( 2) .jpg», «live( 4) .jpg»,» live( 5). Jpg» та п'ять вiдеофайлів:« live( 1).mp4»,« live( 2).mp4»,« live( 3).mp4»,« live( 4).mp4», «live( 5).mp4», що містяться на диску для лазерних систем зчитування з маркувальними позначеннями« Verbatim» DVD-R 4.7 GB 16x speed vitesse velocidad 120 min",« MAP643XE09183815 1», «ZE6272 - DVR - J47F4», відносяться до продукції порнографічного характеру.
Наданi на експертизу чотири графічні файли:« live( 1). jpg»,« live( 2). jpg»,« live( 4). jpg»,« live( 5). jpg», та п'ять вiдеофайлів:« live( 1). mp4»,« live( 2). mp4»,« live( 3). mp4»,« live( 4). mp4»,« live( 5). mp4», що містяться на диску для лазерних систем зчитування з маркувальними позначеннями:« Verbatim» > DVD- R 4,7 GB 16x speed vitesse velocidad 120 min", >, вiдносяться до дитячої порнографії.
Згідно висновку експерта вiд 09.12.2021 №CE- 19/ 111-21/ 51981- ФП у файлах під назвами« live( 1) .jpg»,« live( 2) .jpg»,« live( 4) .jpg»,« live( 1) .mp4»,« live( 2) .mp4»,« live( 3) .mp4» та у наданому в якості порівняльного зразка pdf файлі« ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 pdf» із зображенням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зображена одна й та сама особа.
У файлах під назвами« live( 5) .jpg», відео« live( 4) .mp4»,« live( 5) .mp4» та у наданому в якості порівняльного зразка pdf- файлі« ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 pdf» iз зображенням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображена одна й та сама особа.
Таким чином ОСОБА_7 підозрюється у виготовленні, зберіганні, розповсюдженні, збуті дитячої порнографії та примушуванні малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії, вчиненою за попередньою змовою групою осіб, тобто скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України.
У вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Вознесенськ, Миколаївської області, громадянка України, з середньою освітою, не працююча, раніше не судима, має на утриманні дітей ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 .
« 03».02.2022 о «13» год.«37» хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 301-1 КК України.
Вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними на початку досудового розслідування в кримінальному провадженнi доказами:
-Рапортом про виявлення факту розповсюдження дитячоi порнографії головного інспектора 1- го вiддiлу 1- го управління Департаменту кіберполіції Національної поліції України ОСОБА_15 ;
-протоколом огляду від 11.08.2021;
-висновком мистецтвознавчої експертизи № CE- 19/ 111-21/ 39614- M3 вiд 20.08.2021;
-висновком портретної експертизи №СЕ- 19/ 111-21/ 51981- ФП;
- iншими матерiали кримiнального провадження.
Обгрунтованість повідомленої підозри повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження. Таким чином, є підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 вчинила тяжкий злочин, за скоєння якого відповідно до ч. 4 ст. 301-1 КК України, передбачене покарання у виді арешту на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства на момент обрання запобіжного заходу встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрювана ОСОБА_7 може вчинити спроби:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- перешкоджати кримiнальному провадженню iншим чином;
- впливати на свідків;
- вчинити iнше кримiнальне правопорушення.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Вiдповідно до вимог п.4 ч. 1 ст.184 КПК України під час судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального покарання, що пов'язане з позбавленням волі, ОСОБА_7 може значний термін переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не працююча, не має постійного джерела доходу, тобто не має мiцних соціальних зв'язків, а санкція статтi кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти рокiв i вона усвідомлює, що у разі визнання судом її винною з урахуванням її особи та те що їй може бути призначене покарання, яке пов'язане iз позбавленням волі на значний строк, що не перешкоджатиме останній покинути місце проживання з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення даного злочину, особу підозрюваної ОСОБА_5 остання може вчинити iнше кримінальне правопорушення оскільки не має постійного джерела доходу, не працює, суспільно- корисною працею не займається, а тому з метою наживи може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові умисні корисливі кримінальні правопорушення й надалі.
-перешкоджати кримінальному провадженню iншим чином, а саме зникнути та перебувати тривалий час у розшуку, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування.
Жоден iз бiльш м'яких запобіжни: дашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання не зможуть запобігти ризикам, передбаченим вище, що підтверджуються вищевикладеними обставинами.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при обраннi запобіжного заходу у виді тримання під вартою, орган досудового слідства просив врахувати наступні обставини:
- вагомiсть наявних доказів про вчинення підозрюваною вказаного кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання її у вчиненні кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється;
- вiк та стан здоров'я ОСОБА_7 . Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливiсть тримання ОСОБА_5 під вартою і були підставами для її звiльнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку. Під час досудового розслідування не встановлено будь- яких даних про те, що підозрювана не може утримуватися в Київському слідчому iзоляторi, не встановленого того, що підозрювана має захворювання, що у відповідності до« Порядку організації надання медичної засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767.
- відсутність у підозрюваноi ОСОБА_5 , мiсця роботи, її репутацію, а також майновий стан.
Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваною процесуальних обов'язкiв та її належну поведінку, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, враховуючи суспільну небезпеку вчиненного злочину та з метою забезпечення громадського спокою( рiшення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 Летелье протии Франції) й запобігання вчиненню подібних злочинів підозрюваним є необхідність обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
У органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила тяжке кримінальне правопорушення, за скоєння якого відповідно до ч. 4 ст. 301-1 КК України, передбачене покарання у виді арешту на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Орган досудового слідства вважає наявність цих ризиків обгрунтованими, через те, що саме підозрювана ОСОБА_5 вчинила кримiнальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 301-1 КК України.
На підставі всього вище викладеного, в органу досудового розслідування, прокурор вважає, що є достатні підстави, що підозрювана ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч.4 ст. 301-1 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальна санкція якого передбачає покарання у виді арешту на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Згідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 УПУ України. Прокурор вказує, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та його належну поведінку. Орган досудового слідства вважає наявність цих ризиків обґрунтованими, через те, що матеріали кримінального провадження містять достатні дані, які вказують на те, що саме підозрювана ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч.4 ст. 301-1 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальна санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років..
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні з огляду на зазначені у ньому обставини та факти.
Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, наголошував, що ОСОБА_5 раніше не судима, має на утриманні двох дітей. Також просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або з носієм електронного браслету. Підозрювана погодилась із висловлюваннями свого захисника, заперечувала проти задоволення клопотання. Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи. Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. 03.02.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 301-1 КК України. Щодо обґрунтованості підозри, то вона є обґрунтованою щодо дій ОСОБА_5 . Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення. Крім того, відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Відповідно до частини першої ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний: - враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти настанню вказаних ризиків щодо ОСОБА_5 , оскільки не доведеними є ризики: вчинення нових кримінальних правопорушень, намагання вплинути на свідків та переховуватися від органів досудового розслідування. Крім того, слідчий суддя бере до уваги що підозрювана ОСОБА_5 раніше не судима, має постійне місце реєстрації, мав на утриманні трьох малолітніх дітей. ' Тому, слідчий суддя приходить до висновку необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Тому, слідчий суддя вважає законним і обґрунтованим застосування до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту по місцю проживання по АДРЕСА_2 , в період часу з 19-00 до 08.00 год., наступної доби, строком на 60 днів, тобто до 03 квітня 2022 року. У зв'язку з цим, слідчий суддя також вважає обґрунтованим на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за першим викликом до слідчого,прокурора;
- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді зі свого місця проживання;
- не відлучатись за межі міста Вознесенськ без дозволу слідчого,прокурора або слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 131,176, 181,184, 194, 309, 376 ч. 2 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання відмовити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки Миколаївської області, м.Вознесенськ, громадянці України, не працюючій, проживаючого в АДРЕСА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 03 квітня 2022 року, із забороною залишати вказане житло з 19.00. до 08.00. наступної доби.
Покласти на ОСОБА_5 на весь час дії запобіжного заходу наступні обов'язки:
-прибувати за першим викликом до слідчого ,прокурора ;
-не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді зі свого місця проживання ;
-не відлучатись за межі міста Вознесенськ без дозволу слідчого,прокурора або слідчого судді.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Солом'янську окружну прокуратуру м.Києва.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя: