печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37610/23-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г.О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа №757/37610/23-ц
учасники справи:
заявник 1: ОСОБА_1
заявник 2: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України, -
представник заявників - адвокат Дідик І. М.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року заявники звернулись до суду із вказаною заявою, у якій просять встановити факт, що 30 вересня 2016 року ОСОБА_2 (громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) взяли шлюб у місті Севастополь на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим присвоєно ОСОБА_1 (громадянці України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) прізвище чоловіка - ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяли шлюб на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, про що було зроблено так званий актовий запис №857, на підставі якого так званим «Відділом записів актів цивільного стану Гагарінського району міста Севастополя Управління РАЦС міста Севастополя» було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 . Внаслідок взяття шлюбу прізвище заявника 1 ОСОБА_1 було змінено на ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася спільна донька - ОСОБА_4 .
20 березня 2018 року Суворовським районним у місті Херсоні відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області складено актовий запис №185, яким засвідчено факт народження спільної доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , та присвоєно дитині прізвище, ім?я та по батькові: ОСОБА_4 .
Таким чином, у свідоцтві про народження дитини не міститься даних про ОСОБА_2 як про батька дитини, прізвище дитині присвоєно материнське - ОСОБА_6 та фактично дитина має статус «позашлюбної».
Вказує, що необхідність встановлення юридичного факту укладення 30 вересня 2016 року шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надасть можливість заявникам отримати належним чином юридично дійсне на території України свідоцтво про шлюб та отримати відповідний актовий запис у Державному реєстрі актів цивільного стану, як підтвердження наявності шлюбних стосунків сторін на Державному рівні, що і обумовлює мету встановлення даного юридичного факту, що стало підставою для звернення до суду із вказаною заявою.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2023 року відкрито провадження у даній справі та, з урахуванням ст. 19 ЦПК України, суд вирішив розглянути її за правилами окремого провадження (а.с. 39).
Заявники у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
Представник заявників - адвокат Дідик І. М. подав заяву про розгляд справи у відсутність заявника та його представника.
Тому суд розглянув справу у відсутність учасників процесу.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяли шлюб на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, про що було зроблено так званий актовий запис №857 на підставі якого так званим «Відділом записів актів цивільного стану Гагарінського району міста Севастополя Управління РАЦС міста Севастополя» було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 . Внаслідок взяття шлюбу прізвище заявника 1 ОСОБА_1 було змінено на ОСОБА_3 (а.с. 20-23).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася спільна донька - ОСОБА_4 .
20 березня 2018 року Суворовським районним у місті Херсоні відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області складено актовий запис №185, яким засвідчено факт народження спільної доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , та присвоєно дитині прізвище, ім?я та по батькові: ОСОБА_4 (а.с. 24).
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5. ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.
У частині 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.
Відомості про реєстрацію, розірвання шлюбу підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.
Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про реєстрацію шлюбу особи, виданих органами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки можливість збору доказів реєстрації шлюбу особи на окупованій території може бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Необхідність встановлення юридичного факту укладення 30.09.2016 року шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , надасть можливість заявнику отримати належним чином юридично дійсне на території України свідоцтво про шлюб та отримати відповідний актовий запис у Державному реєстрі актів цивільного стану, як підтвердження наявності шлюбних стосунків сторін на Державному рівні.
Беручи до уваги те, що 30.09.2016 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровано шлюб Відділом записів актів цивільного стану Гагарінського району міста Севастополя Управління РАЦС міста Севастопол, про що було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , територія якого відноситься до тимчасово окупованої, суд вважає за можливе відповідно до ст. 315 ЦПК України та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», вказану заяву задовольнити та встановити факт реєстрації шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. ст. 3, 9, 12 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 293, 315, 319, 352-355, 430, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт, що 30 вересня 2016 року ОСОБА_2 (громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) взяли шлюб у місті Севастополь на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, у зв'язку з чим присвоєно ОСОБА_1 (громадянці України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) прізвище чоловіка - ОСОБА_3 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Заявник 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заявник 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Г.О. Матійчук