печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19434/23-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В.., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди
ВСТАНОВИВ:
В провадження судді Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
10.07.2023 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, здійсненого на підставі розпорядження № 322 від 02.10.2023 року, вказану справу передано для розгляду судді Вовк С.В..
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є відшкодування моральної шкоди, заподіяної, на думку ОСОБА_1 , порушенням її прав, зокрема, суддею Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В..
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. The Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).
Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов'язків». Таким чином, у статті 6 § 1 представлено «право на суд», разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36). «Право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), § 59; De Geouffredela Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229). Заява про самовідвід судді підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у ст.ст. 36, 37, 38 даного Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Статтею 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У пункті 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією Економічною та Соціальною радою ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Таким чином, з метою уникнення у сторін будь-яких сумнівів у неупередженості або необ'єктивності судді при розгляді вказаної справи, вважаю за належне заявити самовідвід від розгляду вказаної справи.
На підставі викладеного, керуючись п. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 36, 40, 258-260 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи №757/19434/23-ц за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяВовк С.В.