Справа №295/9889/23
Категорія 140
2-а/295/214/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2023 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектрора 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Павлюка Олександра Анатолійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
25.07.2023 року засобами електронного зв'язку позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС №7334909 від 14.07.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідно до даної постанови він був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху, а саме перевищення встановлених обмежень швидкісного руху, предбачених знаком 3.29, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач в позові вказує, що вимірювання швидкості, з якою рухався автомобіль, було здійснено з використанням вимірювального пристрою TruCam, який працівник поліції тримав в руці, що є неправомірним. Позивач зазначає, що дорога, на якій здійснювалось вимірювання швидкості, має поворот, що призвело до похибки у відображенні швидкості транспортного засобу, яким від керував. Під час перевірки, ним виявлено пошкодження пломби лазерного вимірювача TruCam, що на думку ОСОБА_1 свідчить про втручання в його роботу та може мати спотворені результати.
Позивач посилається на те, що відповідач порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка визначена ст.ст. 278, 279 КУпАП, він був позбавлений можливості в повному обсязі скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, заявлене ним клопотання поліцейським розглянуте не було, його ознайомлено з доказами вчиненого правопорушення після винесення постанови про адміністративне стягнення, з вказаними доказами він не міг належним чином ознайомитись, оскільки прилад містить мінідисплей і в сонячну погоду неможливо чітко розгледіти відеозапис.
ІІ. Процедура та позиції учасників розгляду справи
28.07.2023 р. ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 14.08.2023 р. в даній справі відкрито провадження та прийнято рішення проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони не скористались наданим процесуальним правом і не подали заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
05.09.2023 р. від представника Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції Іваненка О.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні (а.с. 22-25).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що 14.07.2023 року під час несення служби за адресою: автодорога М-06 «Київ-Чоп» 244 км.+950 м інспектор роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області Павлюк О.А за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000567) виявив порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу марки «Audi А5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 137 км/год, в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», чим перевищив максимально допустиму швидкість на 67 км/год, чим порушив п. 12.9 «б» ПДР України. Доказом вчинення правопорушення є фотознімки та відеозапис, на якому зафіксований транспортний засіб, який перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкості руху в зоні дії знаку 3.29. Також у відзиві зазначено, що фотофіксація здійснювалась в межах граничних допустимих показників +-2 км/год.
У відзиві на позовну заяву також зазначено, що статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменному одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.
Відеозапис правопорушення з приладу TruCam інспектор поліції представив позивачу на підтвердження вчинення останнім адміністративного правопорушення.
Всупереч твердженням позивача про недозволеність здійснювати вимірювання швидкості на вказаний прилад, тримаючи його в руках, представник відповідача пояснив, що в Інструкції з використання приладу TruCam зазначається, що прилад для вимірювання швидкості руху транспортних засобів TruCam створено для використання як з триноги, так і з рук, а відтак, не можна стверджувати, що використання такого приладу з рук є порушенням, коливання при вимірюванні не можуть привести до більшої похибки, ніж передбачено виробником, у випадку недостатньої стійкості прилад видає повідомлення про помилку.
Представник Іваненко О.В. зауважив, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 пройшов повірку та отримав сертифікат відповідності затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/267136, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 16.01.2023 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС0057 є приданим до застосування до 16.01.2024 р. Вказане Свідоцтво містить відбиток повірочного тавра, та інші захисні елементи, відповідно до чинних нормативних актів. Сам прилад опломбований від несанкціонованого доступу. Пломбування виконане нанесенням самоклеючої пломбувальної наліпки. Відповідність та захищеність результатів вимірювання швидкості приладом TruCAM LTI 20/20 також підтверджується наявністю виданого Державною службою Спеціального зв'язку та захисту інформації України Експертного висновку. Правильність реалізації у приладі TruCAM LTI 20/20 підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Також представник відповідача вказує, що будь-яких порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови інспектором допущено не було, закон дозволяє процедуру спрощеного провадження, якою передбачено фіксацію правопорушення, розгляд справи та накладення адміністративного стягнення безпосередньо на місці його вчинення. ОСОБА_1 був ознайомлений з його правами, йому була надана можливість залучити в телефонному режимі адвоката та надати письмові заперечення, що підтверджується відеозаписом. На вимогу ОСОБА_2 інспектор поліції надав йому можливість ознайомитись з відеодоказом вчиненного ним правопорушення, як і не заперечув щодо залучення адвокат в телефонному режимі. Представник відповідача у відзиві звертає увагу, що ОСОБА_1 сам є адвокатом, тобто особою юридично обізнаною, під час вчинення ним адіміністративного правопорушення вимагав допомоги адвоката, хоча під час звернення до суду з позовною заявою юридичною допомогою адвоката не скористався.
Представник Управління патрульної поліції у Житомирській області вважає винесену постанову про накладення адміністративного стягнення обґрунтованою, а доводи позивача не підтверджені жодними доказами, тому просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
На підтвердження заперечень проти позову відповідач направив до суду також компакт-диск, який містить відеозаписи з портативного відеореєстратора, відеозапис «Відео Трукам», Роздруківку Трукам , копію схеми організації дорожнього руху на адвтодорозі М-0 «Київ-Чоп» з 224+800 кв. по 225+174 км (а.с. 26,27, 3,37).
Інших заяв по суті спору не надійшло.
ІІІ. Законодавство, що підлягає застосуванню
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
IV. Обставини встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду
Судом встановлено, що 14.07.2023 року інспектор 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області Павлюк О.О. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №7334909, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно вказаної вище постанови 14.07.2023 року о 14:35 год, керуючи транспортним засобом «Audi А5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі М-06 «Київ-Чоп» 244 км.+950 м рухався зі швидкістю 137 км/год, в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», чим перевищив максимально допустиму швидкість на 67 км/год, чим порушив п. 12.9 «б» ПДР України. Дане правопорушення зафіксовано на прилад TruCAM № ТС0057, записи 475689, 475326.
На підтвердження правомірності свого рішення відповідач до відзиву на позовну заяву додав компакт-диск, який містить відеозаписи з портативного відеореєстратора інспектора №475326АВ0072 відеозапис bb346149d7005b258599fbe0f1950a, відеозапис «Відео Трукам №1689345282_t8000_0714_143442», Роздруківку Трукам №1689345282_t8000_0714_143442, які, на думку відповідача, підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Дослідивши надані сторонами письмові докази у справі, оглянувши фотознімки, відеозаписи, надані представником відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Кожний учасник дорожнього руху має дотримуватися Правил дорожнього руху і може розраховувати на дотримання цих правил будь-якою іншою особою, яка бере участь у русі. Це має бути гарантією передбачуваності розвитку ситуації на дорозі. Будь-яке відхилення від вимог та положень Правил може призвести до порушення встановленого порядку руху дорогами України і створення аварійної ситуації.
В пункті 1.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки, зоркрема. 3.29.
Відповідно до розділу 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху України дорожній знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", забороняє рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знаку.
Зі змісту копії схеми організації дорожнього руху адвтомобільної дороги М-06 «Київ -Чоп з 224+800 км по 225+174 км» вбачається, що на вказаному відрізку автомобільної дороги встановлено обмеження максимальної швидкості до 70 км/год (а.с.36,37).
Відповідно до положень ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не заперечуються позивачем в тексті позовної заяви, що він, керуючи автомобілем «Audi А5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі М-06 «Київ-Чоп» 244 км.+950 м був зупинений інспектором поліції за перевищення дозволеної швидкості руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП.
Приєднаний до оскаржуваної постанови відеозапис та фотокартки дають можливість ідентифікувати державний номерний знак автомобіля, який на ньому зображений, а також його марку, колір, модель та швидкість руху в момент вимірювання, яка становила 137 км/год, що на 67 км/год перевищувало допустиму швидкість руху в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», що є порушенням вимог п.12.9 «б» Правил дорожнього руху.
Наданий відповідачем відеозапис є належним та допустимим доказом наявності в діях позивача ознак адміністративного правопорушення - перевищення швидкості руху в межах зони дії дорожнього знаку з максимальним обмеженням швидкості до 70 км/год, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Суд зауважує, що у постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що перевищення швидкості зафіксовано на прилад ТruCAM, №№ 475689, 475326, що відповідає положенням ст. 283 КУпАП.
Суд вважає, що не заслуговують на увагу доводи позивача щодо неправомірності використання працівником патрульної поліції вимірювального пристрою TruCam, у зв'язку з триманням його в руках, порушенням повірочного тавра, на ділянці дороги, яка містить поворот.
Пунктом 9 статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото-, і кінозйомки, відеозапису.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В той же час ні норми КУпАП, ні норми Закону України "Про Національну поліцію" не містять заборони на використання будь-яких інших засобів вимірювальної техніки, як і не містять покладеного імперативного обов'язку для можливості використання лише стаціонарно встановленої техніки.
Матеріалами справи підтверджено, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 пройшов повірку, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/267136, виданого ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000567 є придатним до застосування, яке є чинним до 16.01.2024 року (а.с. 28).
Крім того, зі змісту Інструкції з використання лазерного вимірювача TruCam вбачається, що коливання при вимірюванні не можуть привести до більшої похибки, ніж передбачено виробником, у випадку недостатньої стійкості лазеру, прилад показує повідомлення про помилку, а не видає результат з хибними даними вимірювання.
Зі змісту свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС000567 вбачається, що максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах +/- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +/- 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Вказане Свідоцтво містить відбиток повірочного тавра, та інші захисні елементи, відповідно до чинних нормативних актів (а.с. 28).
При цьому суд звертає увагу, що похибка є однаковою як для використання засобу вимірювальної техніки в ручному, так і в автоматичному режимах.
Виходячи з технічної характеристики даного засобу вимірювальної техніки, навіть наявність можливої похибки +/- 2 км/год при швидкості, з якою рухався позивач - 137 км/год, не виключає вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки дозволена швидкість зоні знаку обмеження становить 70 км/год.
У своїй постанові від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Позивач не надав суду жодного належного доказу на підтвердження того факту, що повірений відповідно до вимог чинного законодавства лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000567 мав пошкодження повірочного тавра - фото, відоезапис тощо.
Суд звертає увагу також і на те, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» зазначив про те, що будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
Не знайшли свого підтвердження посилання позивача, що відповідач не дотримався процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ч.1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Щодо доводу позивача про порушення поліцейським його права на отримання правової допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З дослідженого відеозапису судом встановлено, що поліцейським було роз'яснено позивачу його права, натомість ОСОБА_1 вказав: «я розумію всі права, я сам адвокат», вподальшому позивач просить все ж таки роз"яснити йому його права.
На клопотання правопорушника про відкладення розгляду справи, оскільки він вважає, що адвокат прибуде до місця вчинення правопорушення мінімум за дві години, патрульний поліцейський пропонував скористатись прововою допомогою в телефонному режимі, ОСОБА_1 не намагався залучити адвоката в телефонному режимі, як і не намагався взагалі з ним зв"язатись, при цьому зазначав, що адвокат прибуде не раніше, ніж за дві години.
Матеріалами, долученими до відзиву на позовну заяву, підтверджується, що ОСОБА_1 є адвокатом (а.с. 38), вказана інформація міститься у відкритому доступі на сайті Національної асоціації адвокатів України, тобто правопорушник є юридично обізнаною особою.
На клопотання позивача надати йому докази вчиненого ним адміністративного правопорушення патрульний ОСОБА_3 двічі надавав відеодоказ, намагаючись роз"яснити незрозімілі для ОСОБА_1 фрагменти та забезпечити перегляд відеодоказів в належних умовах.
Разом з тим, ОСОБА_1 поводив себе некоректно, недаючи можливість патрульному поліцейському надати відповідь на безліч заданих запитань, перебиваючи інспектора, на запитання патрульного щодо посвідчення водія відповідав зухвало «може я їх і купив».
Слід зазначити, що одразу після пояснення інспектром Павлюком О.А. причини зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 не заявив клопотання про надання доказів, щоб виключити свої винуватість, натомість одразу повідомив: «буду оскаржувати вказану постанову в любому випадку», а також «буде подана заява про вчинення злочину».
Таку поведінку позивача суд розцінює, як намагання правопорушника вплинути на інспектора поліції та уникнути адміністративної відповідальності.
Дослідивши надані сторонами докази, судом не встановлено порушень прав позивача на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП та у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №536/583/17, від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17, які відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають до застосування судом.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас, позивач, всупереч вимогам ст.ст. 77, 78 КАС України, не надав суду жодного доказу на підтвердження доводів, викладених ним в позовній заяві. Сам по собі обов'язок відповідача довести правомірність свого рішення не звільняє позивача від обов'язку надати суду докази в обґрунтування власних доводів.
Беручи до уваги встановлені під час розгляду адміністративного позову фактичні обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними, не доведені відповідними засобами доказування, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, порушивши Правила дорожнього руху України, судом не встановлено, що рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято з порушенням норм чинного законодавства або з істотним порушенням прав позивача, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, що підтверджується належними і достатніми доказами, працівники поліції на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення діяли з дотриманням вимог норм КУпАП, відповідної Інструкції, позивач правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності, підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись ст. ст. 7, 122, 251, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 42, 43, 74, 77, 99, 139, 242-246, 286, КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, оскільки розгляд справи проведено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції в особі інспектрора 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Павлюка Олександра Анатолійовича, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Покровська, 9; код ЄДРПОУ: 40108646.
Суддя О.В. Стрілецька