РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
01 листопада 2023 р. Справа № 120/12112/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про: визнання протиправним рішення та зобов'язаняя вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язаняя вчинити певні дії.
В поданому адміністративному позові позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.07.2023 №023830016625, яким відмовлено в призначені пенсії згідно з поданою нею заявою від 29.06.2023, у т.р. з урахуванням наданої довідки №189 від 09.10.2017.
З метою скасування рішення, призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із поданою нею заявою від 29.06.2023, у т.р. з урахуванням наданої довідки №189 від 09.10.2017, позивач звернулася до суду.
Ухвалою від 11.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
30.08.2023 та 31.08.2023 на адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву аналогічного змісту, у яких відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Мотивуючи відзиви відповідач зазначає, що згідно із п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до п. 9 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
У свою чергу, згідно з п. 1 ч. 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
29.06.2023 року позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду документів до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 08.09.1989 року по 17.05.1996 року, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.07.1987 року різниця між датою звільнення з роботи та датою наказу про звільнення з роботи більше року.
До уваги не взято довідку про пільговий характер роботи №189 від 09.10.2017, оскільки така не відповідає встановленій законодавством формі (форма довідки затверджена днр).
Окрім того, у Головного управління відсутня можливість перевірити вищезазначену довідку у зв'язку з введенням воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території України та окупації частини її території.
У такому разі підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, здійснюється відповідними Комісіями при Головних управліннях Пенсійного фонду України відповідно до Постанови правління ПФУ «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» № 18-1 від 10.11.2006р., зареєстрована в МЮУ 24.11.2006р. за № 1231/13105. Відповідне рішення вищезазначеної Комісії відсутнє.
Таким чином, страховий стаж ОСОБА_1 склав 21 рік 1 місяць 16 днів. Стаж, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 відсутній.
З огляду на це, Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 06.07.2023 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідної тривалості пільгового стажу.
12.09.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що 29.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій.
Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 29 червня 2023 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, про що винесено рішення №023830016625 від 06.07.2023 року у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 страховий стаж заявниці становить 21 рік 1 місяць 16 днів, пільговий стаж роботи - відсутній.
Таким чином, конкретизуючи обставини наявного спору, відповідач зазначає, що до страхового стажу заявниці не зараховано період роботи з 08.08.1989 по 17.05.1996 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 28.07.1987, оскільки порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 р. так як між датою звільнення з роботи та датою наказу про звільнення з роботи більше року.
Що стосується пільгового стажу згідно довідки №189 від 09.10.2017 року, то підприємство, що видало довідку, знаходиться на непідконтрольній Україні території, (довідка ДНР ). Провести зустрічну перевірку первинних документів щодо пільгового стажу заявниці неможливо.
Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №023830016625 від 06.07.2023 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком - із зниженням пенсійного віку відповідно до ч. 2 статті 114 розділу XIV ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку відповідача, є законним та обгрунтованим.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив наступне.
Позивач, 29.06.2023 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності подані документи розглянуті ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке рішенням від 06.07.2023 року відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком згідно з статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Так, відповідно до спірного рішення, загальний стаж роботи позивача складає 21 рік 1 місяць 16 днів, пільговий стаж роботи - відсутній.
До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 08.09.1989 року по 17.05.1996 року, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.07.1987 року різниця між датою звільнення з роботи та датою наказу про звільнення з роботи більше року, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Щодо пільгового стажу згідно із довідкою №189 від 09.10.2017 року, то підприємство, що видало довідку, знаходиться на непідконтрольній Україні території, (довідка ДНР). Провести зустрічну перевірку первинних документів щодо пільгового стажу заявниці неможливо.
Відповідач у рішенні зазначає, що питання зарахування до стажу роботи періоду до 01.04.2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи, розглядається Комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, при Головних управліннях Пенсійного фонду України, після надання відповідної заяви та необхідних документів (а.с. 33).
Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон від 09,07.2003 № 1058-ІУ).
Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року N 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017 та є чинним на сьогодні.
Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIV1 під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).
Отже, з набранням чинності Закону № 2148-VIIІ питання, пов'язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках № 1 та № 2, регулюються положеннями Закону № 1058-IV.
Таким чином, у попередній редакції пункт 2 Прикінцевих положень допускав можливість призначення пільгових пенсій по Списках № 1 та № 2 за нормами Закону №1058-IV, але при цьому діяли вимоги щодо віку та стажу, передбачені Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).
З прийняттям Закону № 2148-VIII відповідне питання врегульовано інакше, а саме призначення пільгових пенсій здійснюється виключно за нормами Закону № 1058-IV.
Тобто при вирішенні питання про наявність у позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни у п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" та викладено їх в такій редакції:
"Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону".
Відповідно до позовної заяви та заявлених позовних вимог, позивач обґрунтовує протиправність рішення щодо відмови у призначенні пільгової пенсії наявністю достатнього стажу для призначення такої.
Відповідно до спірного рішення, загальний стаж роботи позивача складає 21 рік 1 місяць 16 днів, пільговий стаж роботи - відсутній.
До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 08.09.1989 року по 17.05.1996 року, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.07.1987 року різниця між датою звільнення з роботи та датою наказу про звільнення з роботи більше року, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Щодо пільгового стажу згідно із довідкою №189 від 09.10.2017 року, то підприємство, що видало довідку, знаходиться на непідконтрольній Україні території, (довідка ДНР). Провести зустрічну перевірку первинних документів щодо пільгового стажу заявниці неможливо.
Відповідач у рішенні зазначає, що питання зарахування до стажу роботи періоду до 01.04.2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи, розглядається Комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, при Головних управліннях Пенсійного фонду України, після надання відповідної заяви та необхідних документів.
Щодо не зарахування періоду роботи з 08.08.1989 року по 17.05.1996 року по причині запису у трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.07.1987, де останній не відповідає даті наказу, суд зазначає таке.
Так, відповідно до запису у трудовій книжці за порядковим номером 5 позивач прийнята на роботу 08.09.1989 в прокатний цех Макіївського металургічного комбінату, відповідно розпорядження №174 від 08.09.89, відтак період роботи заявниці на комбінаті розпочинається з 08.09.1989, а не з 08.08.1989, як вказано у спірному рішенні.
За порядковим номером 8 позивач 17.05.1996 звільнена за ст. 38 КЗпП по догляду за дитиною. В графі 4 підставою внесення цього запису вказано розпорядження №112 від 20.08.97 (а.с. 28).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Верховним Судом неодноразово формувались висновки щодо питань пов'язаного із наслідками недоліків трудових книжок працівників чи службовців.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18), недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Підсумовуючи, Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
З приводу не зарахування пенсійним органом довідки №189 від 09.10.2017 року, яка вказує на пільговий стаж позивачки, що видана підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній Україні території, (довідка ДНР), а проведення зустрічних перевірок первинних документів щодо пільгового стажу заявниці неможливо, про що вказує відповідач, то суд зазначає таке.
Так, за змістом довідки, вона видана про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній. Крім того, у довідці вказано про пільговий стаж та атестацію робочого місця (а.с. 16).
Як зазачено вище, періоди роботи позивачки вказані у її трудовій книжці, а отже такі мають бути зарахованими до стажу роботи.
За приписами частин 1 та 2 статті 4 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі Закон № 1207-VII), на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною третьою статті 9 Закону № 1207-VII встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акта органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави-члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів; документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян (так звані "намібійські винятки").
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016):
"Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, вважають судді ЄСПЛ, для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Отже, право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв'язку із проведенням АТО, ООС, та неможливістю проведення перевірки періодів роботи/навчання, тощо, з підстав розташування підприємств, установ, організацій, закладів тощо на тимчасово окупованій території України).
Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації які розташовані на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при умові його підтвердження записами в трудовій книжці, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист.
Вказані висновки щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.01.2018 у справі № 583/392/17, від 30.08.2018 у справі № 234/3038/17, від 11.12.2018 у справі № 360/1628/17, від 17.07.2019 у справі № 302/757/17-а, від 21.02.2020 у справі № 701/1196/16-а, від 04.03.2020 у справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 у справі № 242/1568/17.
Таким чином, у даному випадку позивач не може бути позбавлена свого законного права на призначення пенсії через неможливість здійснення відповідачем перевірки достовірності наданої довідки, оформленої установою що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території України.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що надані позивачем документи, в тому числі спірна довідка, у своїй сукупності підтверджує її страховий стаж за період 08.09.1989 року по 17.05.1996 року на підприємстві "Макіївський металургічний комбінат" на посаді оператора поста управління на гарячих ділянках роботи, що віднесено до пільгового стажу.
Відтак, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 08.09.1989 року по 17.05.1996 року є неправомірною і не може бути підставою для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача та звужує її законне право на зарахування вказаних періодів до стажу роботи.
На підставі вищевикладеного, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.07.2023 №023830016625, яким відмовлено позивачці в призначені пенсії згідно з поданою нею заявою від 29.06.2023, у т.р. з урахуванням наданої довідки №189 від 09.10.2017 є неправомірним, а тому підлягає скасуванню.
Щодо похідної вимоги про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з поданою заявою від 29.06.2023, з урахуванням наданої довідки №189 від 09.10.2017, то суд вказує таке.
Так, відповідач у рішенні зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 21 рік 1 місяць 16 днів. Пільговий стаж відсутній.
Перевіривши в сукупності підстави відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №023830016625 від 06.07.2023, суд дійшов висновку про неправомірність частини аргументів, на які зіслався відповідач. Помилковість окремих висновків пенсійного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення є підставою для його скасування, оскільки неврахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття призвело до того, що спірне рішення суперечить нормам пенсійного законодавства щодо порядку врахування та перевірки стажу, який дає право на призначення пенсії.
Натомість, суд вважає, що вимога про призначення пенсії позивачці є передчасною, оскільки Пенсійний орган в повній мірі не перевірив наявність підстав для призначення їй пільгової пенсії, не зарахувавши, при цьому, до її стажу пільговий стаж, що підтверджується записом в трудовій книжці та спірній довідці, що встановлено судом в ході судового розгляду.
Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 08.09.1989 по 17.05.1996 на підприємстві "Макіївський металургічний комбінат" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.06.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду у цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір в розмірі 715,73 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №023830016625 від 06.07.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.09.1989 по 17.05.1996 на підприємстві "Макіївський металургічний комбінат" з урахуванням довідки №189 від 09.10.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29.06.2023 із урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 715,73 грн (сімсот п'ятнадцять гривень 73 копійки).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ-13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна