ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" липня 2023 р. Справа№ 910/13876/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 04.07.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2023
у справі № 910/13876/21 (суддя Мельник В.І.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкелль Фрешенет Україна»
про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкелль Фрешенет Україна»
до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Хенкелль Фрешенет Україна» з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києва про визнання бездіяльності протиправною.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі №910/13876/21 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву щодо незатвердження у визначені строки Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендованого підприємства при припиненні або розірванні договору оренди. Стягнуто із Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкелль Фрешенет Україна» судовий збір в розмірі 4540 грн.
05.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хенкелль Фрешенет Україна» звернулось до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою суду від 17.10.2022 призначено розгляд заяви на 02.12.2022.
24.11.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла Ухвала Північного апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи № 910/13876/21.
Ухвалою суду від 25.11.2022 місцевим господарським судом було зупинено розгляд заяви до повернення матеріалів зазначеної справи до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2022 у справі №910/13876/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2022 у справі №910/13876/21 залишено без змін.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкелль Фрешенет Україна» у справі №910/13876/21 про прийняття додаткової постанови задоволено. Стягнуто із Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкелль Фрешенет Україна» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 230,00 грн.
28.02.2023 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/13876/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 поновлено провадження у справі та призначено заяву до розгляду.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто із Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хенкелль Фрешенет Україна» витрати на правничу допомогу в розмірі 47 400 грн.
Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву 01.05.2023 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 у справі № 910/13876/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити. За доводами скаржника, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є не співмірними із заявленим позовом, враховуючи при цьому те, що позивачем було подано заяву про відмову від частини позовних вимог.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13876/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13876/21. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 у справі № 910/13876/21.
17.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/19783/21.
Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 17.05.2023 по 02.06.2023 та у відпустці - 05.06.2023. Питання пов'язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (06.06.2023).
При цьому, у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. у відпустках з 29.05.2023 по 11.06.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.06.2023 у справі № 910/13876/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 прийнято справу за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 у справі № 910/13876/21 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р. За вказаною скаргою відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 04.07.2023.
У судове засідання 04.07.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник третьої особи, що не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представника третьої особи у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника відповідача, що не з'явився у судове засідання.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Представник скаржника у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення суду про стягнення витрат на правничу допомого в розмірі 2000 грн. В іншій частині заяви відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи з метою отримання професійної правничої допомоги, між позивачем та адвокатом Задорожнім Р.О. було укладено договір про надання правової допомоги № 77 від 03.06.2021 (далі - Договір правової допомоги), предметом якого є представництво будь-яких майнових та/або немайнових прав і охоронюваних законом інтересів ТОВ «Хенкелль Фрешенет Україна» у правовідносинах, що виникли між Клієнтом та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (ідентифікаційний код 19030825) у зв'язку із процедурою повернення-прийняття цілісного майнового комплексу «Київський завод шампанських вин» з оренди, в усіх судових інстанціях, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, інших установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування.
Представництво інтересів ТОВ «Хенкелль Фрешенет Україна» включає в себе: вивчення необхідних матеріалів, вивчення та узагальнення законодавства і чинної судової практики, складення та оформлення необхідних адвокатських запитів, отримання відповідей на них, складання з правом підпису претензій, отримання відповідей на них, складання з правом підпису позовних заяв, інших необхідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань, виготовлення необхідного обсягу копій документів та їх направлення іншій стороні спору, ознайомлення із матеріалами справи, складення з правом підпису апеляційних та/або касаційних скарг, участь в судових засіданнях в господарських судах усіх інстанцій, а також будь-які інші юридично значимі дії, направлені на захист інтересів ТОВ «Хенкелль Фрешенет Україна» у відповідних спорах.
Пунктом 3.2. Договору правової допомоги визначено, що розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у Додатках до цього Договору.
Відповідно до додатку № 3 від 12.08.2021 до Договору про надання правової допомоги № 77 від 03.06.2021 (далі - Додаток № 3) сторони визначили, зокрема, винагорода адвоката за надані юридичні послуги, крім послуг участі адвоката у судових засіданнях, визначається шляхом множення кількості затраченого адвокатом часу на надання послуг на погодинні ставки, а саме:
40 % від розміру однієї мінімальної заробітної плати за одну годину наданих послуг усної або письмової консультації; складення адвокатського запиту, претензії, відповіді на претензію, заяви чи скарги (крім заяв та клопотань з процесуальних питань адресованих суду), відповіді на запит контролюючого органу;
60% від розміру однієї мінімальної заробітної плати за одну годину наданих послуг з ознайомлення з матеріалами справи в суді; складення письмових заяв, клопотань чи заперечень з процесуальних питань адресованих суду;
80% від розміру однієї мінімальної заробітної плати за одну годину підготовки позовної заяви, зустрічної позовної заяви, відзиву (на позовну заяву, апеляційну скаргу), відповіді на відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, апеляційної.
Винагорода Адвоката за надані юридичні послуги представництва інтересів Клієнта в одному судовому засіданні суду першої інстанцій становить 3000 грн., суду апеляційної інстанції - 3500 грн., суду касаційної інстанції 4000 грн.
Для цілей пункту 2.1. цього Додатку береться до уваги мінімальна заробітна плата станом на дату надання відповідної послуги згідно Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3-ох днів з дня виставлення Адвокатом рахунку на оплату.
Пунктом 3.1. Додатку № 3 визначено, що за результатами наданих послуг Сторонами підписуються акти наданих послуг, які містять відомості про надані послуги, кількість затрачених адвокатом годин, погодинну ставку та суму гонорару по кожній з наданих послуг. Акти формуються в міру необхідності та вручаються Адвокатом безпосередньо Клієнту або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв'язку.
Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення, позивач надав суду копії:
- Акту № 1 від 25.08.2021 прийому наданих юридичних послуг згідно з Додатком № 3 від 12.08.2021 до Договору про надання правової допомоги № 77 від 03 червня 2021 року;
- Акту № 2 від 14.12.2021 прийому наданих юридичних послуг згідно з Додатком № 3 від 12.08.2021 до Договору про надання правової допомоги № 77 від 03 червня 2021 року;
- Акту № 3 від 03.10.2022 прийому наданих юридичних послуг згідно з Додатком № 3 від 12.08.2021 до Договору про надання правової допомоги № 77 від 03 червня 2021 року;
- рахунок № 25-08/3-21 від 25.08.2021;
- рахунок № 14-12/3-21 від 14.12.2021;
- рахунок № 03-10/3-21 від 03.10.2022;
- платіжне доручення № 8540 від 16.09.2021 на суму 16800 грн;
- платіжне доручення № 3 від 18.10.2021 на суму 16800 грн;
- платіжне доручення № 9011 від 30.12.2021 на суму 10800 грн;
- платіжне доручення № 10099 від 03.10.2022 на суму 3000 грн.
Згідно зазначених документів, загальна сума фактичних витрат позивача на правничу допомогу адвоката у зв'язку з розглядом справи № 910/13876/21 у суді першої інстанції склала 47 400,00 грн.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, як убачається із матеріалів справи, від відповідача до суду першої інстанції найшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якій останній просив суд відмовити у стягненні заявлених у клопотанні витрат на правничу допомогу та зменшити такі витрати до 50000 грн, оскільки на думку відповідача, заявник має право на компенсацію понесених судових або інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтований.
Разом з тим, в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду, скаржник просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 2000 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має ураховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова КГС ВС від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16).
Як убачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Північний апеляційний господарський суд, розглядаючи апеляційну скаргу відповідача на додаткове судове рішення, щодо стягнення витрат на правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції, вважає, що понесені позивачем - ТОВ «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ Україна» витрати з урахуванням наданих позивачем доказів у їх сукупності є достатніми на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47400 грн.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, "при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Верховний Суд акцентує увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ураховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має ураховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Отже, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕНКЕЛЛЬ ФРЕШЕНЕТ Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/13876/21 правомірно задоволена судом першої інстанції в наслідок чого ухвалено додаткову постанову від 24.03.2023 про стягнення з відповідача на користь позивача 47400 грн витрат на правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції. Заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заяви позивача про прийняття додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на додаткове рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2023, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву слід відмовити, а оскаржуване додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 у справі № 910/13876/21 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2023у справі № 910/13876/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/13876/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 02.11.2023 після виходу суддів з відпусток.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
К.В. Тарасенко