Справа № 127/16000/23
Провадження № 22-ц/801/2057/2023
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 рокуСправа № 127/16000/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2023 року, ухвалене у складі судді Сичука М. М. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі, укладеному між відповідачем ОСОБА_2 та його матір'ю - ОСОБА_3 , який було розірвано 26 грудня 2003 року.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2006 року відповідача ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до рішення МСЕК від 11 липня 2022 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з дитинства, на підставі чого він отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства ІІІ групи у розмірі 2 100 грн.
Позивач проживає з матір'ю, яка здійснює за ним догляд та отримує компенсацію за надання соціальних послуг невиліковно хворим у розмірі 2 589 грн станом на квітень 2023 року.
Після досягнення позивачем повноліття батько жодної матеріальної допомоги на його утримання не надає.
У зв'язку із тим, що позивач знаходиться у скрутному матеріальному становищі та потребує матеріальної допомоги на лікування, оскільки несе витрати на харчування, одяг, сплату комунальних послуг, купівлю ліків, а також проходження реабілітаційних курсів для осіб з інвалідністю, ОСОБА_1 звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на свою користь у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 грн щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до суду та довічно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2023 року позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1 500 грн на період встановленої йому інвалідності щомісячно, починаючи з 31 травня 2023 року до 01 серпня 2024 року.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що саме такий розмір призначених аліментів буде виправданий дійсними потребами, обумовлений фактичними обставинами справи та сприятиме меті зобов'язання щодо утримання повнолітнього сина з інвалідністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Медвецький С. К., Копаничук С. Г.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду на 19 жовтня 2023 року в порядку письмового провадження, в подальшому розгляд справи відкладено на 02 листопада 2023 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд безпідставно та необґрунтовано прийшов до висновку про визначення розміру аліментів у сумі 1 500 грн.
Відповідач не надав суду жодних доказів про неможливість сплачувати аліменти у розмірі 3 500 грн. Також недоведеними є ті обставини, що ОСОБА_2 здійснює догляд за своєю непрацездатною матір'ю, а також у нього відсутнє рухоме та нерухоме майно. Долучені до матеріалів справи фотознімки недобудованого будинку не дають можливості встановити його місцезнаходження, власника та осіб, які у ньому проживають.
Крім того відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції скористався послугами адвоката за оплатним договором про надання правничої допомоги, що свідчить про наявність у нього доходів.
Суд першої інстанції невірно застосував норми сімейного кодексу, стягнувши аліменти на період встановленої інвалідності, адже позивач має важко виліковну психічну хворобу з дитинства, проходить лікування та періодичні огляди для підтвердження та продовження групи інвалідності.
На апеляційну скаргу представником ОСОБА_2 подано відзив, у якому посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02 жовтня 2006 року (а. с. 7).
26 грудня 2003 року шлюб між батьками позивача був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а. с. 8).
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2006 року відповідача ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_1 (а. с. 9).
Як видно із виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (психіатрична МСЕК) № 022512 від 11 липня 2022 року ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року встановлено ІІІ групу інвалідності. Діагноз МСЕК - F06.7. Висновок - протипоказано помірне (значне) фізичне, динамічне і статичне навантаження, шкідливі умови праці. Інвалідність встановлена до 01 серпня 2024 року (а. с. 10).
Відповідно до довідки Департаменту соціальної політики №984 від 28 квітня 2023 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку у УСЗН (Правобережне) ДСП ВМР та отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства ІІІ групи (а. с. 11).
Згідно із довідками про реєстрацію місця проживання № 25131 та № 25135 від 23 квітня 2023 року ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зареєстрований з 13 червня 2003 року і по теперішній час (а. с. 12, 13).
Як видно із довідки Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради № 982 від 28 квітня 2023 року мати позивача ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення та отримує компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі за невиліковно хворим, який через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 серпня 2022 року (а. с. 14), та отримує у зв'язку із цим соціальну допомогу відповідно до довідки № 983 від 28 квітня 2023 року (а. с. 15).
Відповідно до довідки Обслуговуючого кооперативу «Стрижавка-2» №45 від 04 липня 2023 року відповідач ОСОБА_2 проживає на території ОК «Стрижавка-2» без реєстрації (а. с. 44).
Згідно із консультативним висновком невропатолога від 19 липня 2023 року ОСОБА_2 встановлено діагноз остеохондроз хребта у дорослих, попереково-крижовий відділ (а. с. 45).
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина.
Так, відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними є особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Крім того особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України).
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів із одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.17постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, закон покладає на батьків обов'язок утримувати свою повнолітню дочку (сина) при наявності одночасно трьох умов: дочка (син) є непрацездатними; дочка (син) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати дочку (сина).
Тобто, для виникнення обов'язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв'язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є повнолітнім сином відповідача ОСОБА_2 . Позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, страждає на відповідне захворювання та є таким, що через порушення функцій організму не може самостійно самообслуговуватися, у зв'язку із чим потребує догляду, який здійснює за ним його мати.
При цьому відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку. Доказів утримання будь-яких інших осіб ОСОБА_2 суду не надав.
Апеляційний суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що він здійснює догляд за своєю матір'ю, оскільки дана обставина є недоведеною, і до того ж надіслані апеляційним судом на ім'я ОСОБА_2 процесуальні документи за вказаною відповідачем адресою його матері повернулися не врученими у зв'язку із відсутністю адресата.
Суд критично ставиться до наданого ОСОБА_2 консультативного висновку невропатолога як до доказу наявності у нього хронічних захворювань та витрат на лікування, оскільки разове звернення до лікаря не підтверджує розміру таких витрат та неможливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі.
Посилання ОСОБА_2 на те, що він є безробітним та не отримує доходів, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, адже відповідач не позбавлений можливості працювати та отримувати доходи. Протилежного він не довів.
Окрім того відповідач взагалі не надав суду будь-яких доказів про розмір його доходів або їх відсутність, наявність або відсутність у нього будь-якого рухомого чи нерухомого майна.
Таким чином, апеляційний суд виснує, що ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами, що сплата аліментів у заявленому позивачем розмірі поставить його у скрутне матеріальне становище, а дохід позивача після сплати аліментів є недостатнім для власного утримання.
Отже, доводи апеляційної скарги у цій частині є підставними.
Відтак враховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення повнолітньої дитини з інвалідністю та надані суду докази, колегія суддів, вважає, що аліменти у розмірі 3 500 грн зможуть забезпечити базові потреби позивача, необхідні для його нормальної життєдіяльності.
При цьому колегія суддів також зауважує, що виховання дитини та догляд за нею одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.
Водночас доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про стягнення аліментів довічно є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, як вірно зазначив суд першої інстанції, що чинним СК України не конкретизовано, до якого саме часу батьки зобов'язані утримувати повнолітню дитину з інвалідністю, відтак відповідно до ч. 1 ст. 10 СК України слід застосувати в цій частині правовідносин норму ст.79 СК України.
Відповідно частини третьої вказаної норми, якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності.
Апеляційний суд зауважує на тому, що позивач звернувся в суд із позовом до свого батька про стягнення аліментів саме у зв'язку із непрацездатністю через встановлену інвалідність. Оскільки інвалідність за висновком МСЕК встановлена позивачу до 01 серпня 2024 року, у суду немає підстав ухвалити рішення про стягнення аліментів довічно, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.
Водночас, частиною 3 ст. 79 СК України передбачено, що у разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжуватиметься на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, тому з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави 1 610,4 грн судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 серпня 2023 року в частині визначення розміру аліментів змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 3 500 грн (три тисячі п'ятсот гривень) на період встановленої йому інвалідності щомісячно, починаючи з 31 травня 2023 року до 01 серпня 2024 року.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 610,40 грн (одна тисяча шістсот десять гривень 40 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. К. Медвецький
С. Г. Копаничук