cправа № 752/16037/21
провадження №: 2/752/1324/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2023 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021 року позивач Київський міський центр зайнятості в особі представника Білича В.О. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 2651,60 грн., та стягнення судових витрат у розмірі 2270,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що до Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості 17.06.2020 звернувся ОСОБА_1 із письмовими заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю. Відповідач для отримання статусу безробітного у заяві від 17.06.2020 зазначив інформацію про те, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Наказом Голосіївської районної філії КМЦЗ № НТ200617 від 17.06.2020 прийняті рішення про надання статусу безробітного з 17.06.2020, наказом № НТ200617 від 17.06.2020 призначено допомогу по безробіттю з 17.06.2020 по 11.06.2021. В результаті обміну даними між Державним центром зайнятості та ПОУ виявлено, що відповідач зареєструвався як фізична особа-підприємець з 25.09.2020 та 11.11.2020 припинив підприємницьку діяльність. Про даний факт державної реєстрації особи-підприємця відповідач не повідомив. Наказом Голосіївської районної філії КМЦЗ від 23.12.2020 № 65/279/20 прийнято рішення щодо відшкодування ОСОБА_1 незаконно виплачених коштів.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 2651,60 грн. та стягнути витрати на сплату судового збору.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року відкрито провадження у даній справі.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст.ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
Враховуючи наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Як встановлено судом, до Голосіївської районної філії Київського міського центру зайнятості 17.06.2020 звернувся ОСОБА_1 із письмовими заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю.
В заяві від 17.06.2020 відповідач зазначив, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Зазначив, що з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного ознайомлений та несе відповідальність за достовірність поданих даних та відомостей.
Голосіївською районною філією КМЦЗ, відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» та поданих відповідачем заяв, наказом № НТ200617 від 17.06.2020 прийняті рішення про надання статусу безробітного з 17.06.25020 та на підставі ч.ч. 2, 4 ст. 22, ч. 13 ст. 23 вказаного закону, наказом № НТ200617 від 17.06.2020 призначено допомогу по безробіттю з 17.06.2020 по 11.06.2021, що підтверджується витягом з наказів по особі ОСОБА_1 ПК № 027920061700011 від 30.12.2020.
В результаті обміну даними між державним центром зайнятості та ПОУ (Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) виявлено, що відповідач зареєструвався як фізична особа-підприємець з 25.09.2020 та 11.11.2020 припинив підприємницьку діяльність.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Укладення цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг виконання робіт за винагороду є обставиною, що впливає на умови виплати допомоги по безробіттю та є підставою для стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення та вартості соціальних послуг.
Аналогічні висновки викладені Касаційним цивільним судом Верховного суду у постановах від 04.04.2018 у справі № 367/2095/17, від 27.02.2019 у справі №464/9098/16-ц від 06.06.2019 у справі.
Укладаючи договір цивільно-правового характеру 01.08.2020, метою якого є отримання грошової винагороди за надання послуг, відповідач мав усвідомлювати наслідки укладення такого договору.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Частинами 2, 3 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що метою державного нагляду є контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття. Страхувальники та страховик зобов'язані надавати посадовим особам органу державного нагляду документи, необхідні для здійснення ними контролю.
Відповідно п. 5 до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 №60/62, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.
За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.
Київським міським центром зайнятості складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 3097 від 22.12.2020. В результаті проведеного розслідування встановлено, що в період перебування на обліку в Голосіївській районній філії, безробітний ОСОБА_1 зареєструвався, як фізична особа-підприємець з 25.09.2020 та припинив підприємницьку діяльність 11.11.2020, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Про даний факт державної реєстрації фізичної особи-підприємця відповідач не повідомив позивача, що не спростовано відповідачем.
У відповідності до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
Відповідно до змісту п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч. 1 ст. 45 цього Закону (зокрема щодо своєї зайнятості - діяльності, яка пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про зайнятість населення» формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.
Відповідно до положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) 29.09.2017 №140, Київський центр зайнятості є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах. Одним з основних завдань регіонального центру зайнятості є надання соціальних послуг, нарахування та виплата матеріального забезпечення відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення», відповідно до покладених на нього завдань, у порядку визначеному законодавством, серед іншого, здійснює контроль за використанням коштів Фонду та має право у межах компетенції діяти від імені Фонду.
Наказом голосіївської районної філії КМЦЗ від 23.12.2020 № НТ201223 відповідачу припинено реєстрацію на підставі абз. 18 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, встановлення факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.
Наказом Голосіївської районної філії КМЦЗ від 23.12.2020 № 65/279/20 прийнято рішення щодо відшкодування ОСОБА_1 незаконно виплачених коштів.
Згідно довідки-розрахунку від 28.12.2020 № 499 сума допомоги по безробіттю, що підлягає поверненню відповідачем становить 2651,60 грн. за період з 25.09.2020 по 14.12.2020.
З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано лист-повідомлення відповідачу від 31.12.2020 № 279.5-4815/20 про необхідність повернути в добровільному порядку нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття. Разом з цим, відповідач вищевказані кошти в добровільному порядку не повернув.
Враховуючи, що відповідач не повідомив Голосіївську районну філію КМЦЗ про факт реєстрації, як фізичної особи-підприємця з 25.09.2020 в період перебування на обліку, що свідчить про недобросовісність його дій, тому сума виплаченого матеріального забезпечення за період з 25.09.2020 по 14.12.2020 становить 2651,60 грн та підлягає поверненню.
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. (ст. 1215 ЦК України).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином з врахуванням викладеного, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовна заява Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення, - підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код: 03491091, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Б, рахунок IBAN: UA338201720355469301700706268, банк: Державна Казначейська служба України в м. Києві (ДКСУ) грошові кошти (надлишково виплачені кошти матеріального забезпечення на випадок безробіття за період 25.09.2020 по 14.12.2020) в розмірі 2651 (дві тисячі шістсот п'ятдесят одна) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код: 03491091, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Б, рахунок IBAN: UA338201720355469301700706268, банк: Державна Казначейська служба України в м. Києві (ДКСУ) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.Ю. Мазур