ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 348/2465/23
Провадження № 3/348/1155/23
30 жовтня 2023 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Далеке Близнюківського району Харківської області, громадянки України, ФОП, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Надвірнянським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 02.04.1999, РНОКПП: НОМЕР_2 ,
за ч. 1 ст. 156 КУпАП,
УСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 993912 від 21.09.2023, 08.08.2023, близько 15:00 год., в АДРЕСА_2 , в приміщенні магазину "Кристал", гр. ОСОБА_1 здійснила роздрібну торгівлю алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка.
В залі судового засідання ОСОБА_1 свою провину в скоєнні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що 08.08.2023 під час перевірки магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " працівниками ДПІ було виявлено, що вона здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями без марок акцизного податку, тобто перевірка виявила одинакові номери акцизних марок, але ОСОБА_1 їх ніколи не звіряла, бо не бачила в цьому потреби та необхідності, оскільки була впевнена в тих виробниках, які поставляють їй вказану вище продукцію. Також в протоколі зазначено, що вона здійснила торгівлю алкогольними напоями, але 08.08.2023 вона продала лише пиво.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, в ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 993912 від 21.09.2023, копія акта (довідки) фактичної перевірки № 329/09-19-09-01/2650808829, додатку № 1 щодо реалізації алкогольних напоїв з однаковими марками акцизного збору, письмові пояснення ОСОБА_1 та інші матеріали справи.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 с. 156 КУпАП відповідальність наступає за порушення роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 993912 від 21.09.2023 зазначено, що ОСОБА_1 08.08.2023 здійснила роздрібну торгівлю алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка, але в акті (довідки) фактичної перевірки № 329/09-19-09-01/2650808829 від 08.08.2023 зазначено, що ОСОБА_1 реалізувала лише пиво Львівське світле 0,5 л. Окрім цього, в додатку № 1 щодо реалізації алкогольних напоїв з однаковими марками акцизного збору дати 08.08.2023 взагалі немає, а в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинила його саме 08.08.2023.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.97.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Відповідно до ст. 62 Конституції України Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, суд вважає, що вину ОСОБА_1 не підтверджено у встановленому законом порядку поза розумним сумнівом.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Керуючись ст. 9, 156, 247, 277, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.
Суддя Надвірнянського районного суду
Івано-Франківської області О. Ю. Максименко