ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7639/23 Справа № 212/4948/23 Суддя у 1-й інстанції - Борис О.Н. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Кішкіної І.В.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №212/4948/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав матері, за апеляційною ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2023 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі (суддя Борис О.Н., повний текст судового рішення складено 17 липня 2023 року),
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав матері.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав матері.
З вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , та оскаржив її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2023 року, справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправомірно застосував норми матеріального права, а саме вимоги статті 497 ЦПК України та п.п. 2, 3 частини 1 статті 1, 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право» та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі. Крім того, позивач зазначив, що відповідачка ОСОБА_4 як іноземка, тобто громадянка російської федерації, у березні 2019 року тимчасово в'їхала в Україну у якості гостя громадянина України ОСОБА_5 , тобто на інших законних підставах, тому у відповідності до вимоги частини 16 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вона вважалася такою, яка тимчасово перебувала на території України на законних підставах на період, встановлений законодавством та міжнародним договором України. Вважає, що відповідачка ОСОБА_4 як іноземка, тобто громадянка російської федерації, постійно або тимчасово в Україні не проживала, раніше своє місце проживання в Україні не реєструвала, довідку про звернення за захистом в Україні, посвідку на постійне проживання, посвідку на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, не отримувала, тому вона, відповідно до вищевказаних вимог чинного законодавства України, не була зобов'язана після прибуття у березні 2019 року в гості до громадянина України ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєструвати своєї місце проживання за вказаною або іншою адресою. Зазначив, що безпідставно відмовляючи позивачу ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовною заявою про визначення місця проживання його дитини разом з ним та позбавлення матері батьківських прав, Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області фактично не забезпечив та порушив право позивача громадянина України ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд та порушив конституційне право позивача ОСОБА_1 на судовий захист в Україні незалежним і безстороннім судом, тобто судом, до юрисдикції якого віднесена справа за його позовом, пропонуючи із вказаним позовом громадянину України ОСОБА_1 звернутися до держави-агресора, з якою Україною розірвані всі міжнародні договори та інші договірні зобов'язання.
Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та повідомлення.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена шляхом розміщення оголошення на сайті апеляційного суду.
Представники третіх осіб Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, Служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що у липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав матері.
Відповідно до копії перекладу свідоцтва про народження з російської мови на українську ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Стерлітамак російської федерації (а.с. 29).
Згідно із довідкою про реєстрацію особи, виданою посольством України в республіці Молдові 27 грудня 2022 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована громадянкою України (а.с. 25).
ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації, зареєстрованого місця проживання в України не має.
Згідно із заявою від 25 березня 2019 року, засвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області за № 347, громадянин ОСОБА_5 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , запросив до себе в гості ОСОБА_2 у період з 26 березня 2019 року по 26 березня 2020 року (а.с. 26).
10 січня 2023 року ОСОБА_7 та ОСОБА_1 уклали договір оренди квартири, за яким ОСОБА_1 орендував квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з 10 січня 2023 року по 10 листопада 2026 року (а.с. 27).
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачка є громадянкою російської федерації, зареєстрованого місця проживання та майна на території України не мала та не має, наразі на території України не мешкає, останнім спільним місцем проживання сторін та місцем народження їхньої дочки є російська федерація, то позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини та позбавлення відповідачки батьківських прав не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства судами України. Отже, суд прийшов до висновку про необхідність роз'яснити ОСОБА_1 , що позовні вимоги слід пред'являти у відповідний суд за місцем проживання відповідачки в іноземній державі.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку із наступним.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (статті 497 ЦПК України).
Права та обов'язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 671, 674 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини (стаття 66 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися (частина перша статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Чинним цивільним процесуальним законодавством України передбачено, що спір щодо позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини підсудний суду за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання або перебування відповідача (правила загальної підсудності, стаття 27 ЦПК України) та не передбачає альтернативної підсудності щодо можливості розгляду вказаної справи за зареєстрованим місцем проживання позивача.
З урахуванням Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», оскільки відповідачка є громадянкою іншої держави, процесуальні питання, пов'язані з вирішенням даного спору, регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1, статей 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Таким чином, суди, вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов'язані з'ясувати, в судах якої країни відповідно до міжнародних зобов'язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом. Лише у разі, якщо спір підлягає вирішенню в судах України, підсудність справи визначається за правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт,який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Згідно із статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
При цьому, ані вказана норма Закону України «Про міжнародне приватне право», ані інші законодавчі акти не передбачають, що національні суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи про визначення місця проживання дитини, відповідачем за яким є громадянин іншої держави, який не має місця проживання або місцезнаходження в Україні.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 200/421/19, провадження № 61-6949св21.
Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з наведеного, оскільки відповідачка є громадянкою російської федерації, зареєстрованого місця проживання та майна на території України не мала та не має, наразі на території України не мешкає, останнім спільним місцем проживання сторін та місцем народження їхньої дочки є російська федерація, то позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини та позбавлення відповідачки батьківських прав не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства судами України.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильно висновку, відмовивши у відкритті провадження у справі про визначення місця проживання дитини та позбавлення відповідачки батьківських прав, роз'яснивши позивачу, що ці позовні вимоги слід пред'являти у відповідний суд за місцем проживання відповідачки в іноземній державі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2023 року про відмову у відкритті провадження залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягомтридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2023 року.
Судді І.В. Кішкіна
О.В. Агєєв
О.І. Корчиста