ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/11025/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
31 жовтня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну та рішення про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Іпкуль, Нижньотавдинський район, Тюменська область. В Україну позивач прибув в 2020 році по національному паспорту НОМЕР_1 , виданому з 15.02.2018 до 15.02.2028.
ОСОБА_1 був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україну № НОМЕР_2 від 04.09.2020, терміном дії якої до 03.09.2021, отриманою у зв'язку із возз'єднанням сім'ї з громадянкою України.
08.10.2020 позивач звернувся до 2 МВ у м. Вінниця Управління ДМС у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію", як чоловік громадянки України (дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 31.07.2018, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
Після проведення визначених імміграційним законодавством перевірок, у зв'язку з відсутністю підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну № НОМЕР_4 від 17.02.2021 та документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_5 від 07.06.2021, відповідно до якої він проживає на території України на теперішній час.
22.11.2022 до УДМС у Вінницькій області надійшло подання Управління Служби безпеки України у Вінницькій області № 53/2/52-2942ві від 08.11.2022, зареєстроване за вх. № 8265/1/0501-22, щодо скасування громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 дозволу на імміграцію.
Висновком про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , затвердженого 19.12.2022 заступником Управління ДМС у Вінницькій області, постановлено скасувати рішення УДМС у Вінницькій області від 17.02.2021 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, отриману на підставі цього дозволу на імміграцію посвідку на постійне проживання № НОМЕР_5 від 07.06.2021.
Підставою для скасування дозволу на імміграцію зазначено вимоги п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" в силу якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Рішенням від 19.12.2022 (номер 05034500000184) скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію". Також відповідно до рішення зазначено, що посвідка на підставі рішення на постійне проживання № НОМЕР_5 від 07.06.2021 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321. Позивача повідомлено, що відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України "Про імміграцію" особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Роз'яснено також, що якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень.
Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заперечує будь які дії з його боку, які би становили загрозу громадському порядку та національній безпеці. Зокрема вказує, що він до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався та жодних протиправних дій не вчиняв, одружений із громадянкою України, з якою перебуває у зареєстрованому шлюбі з 31.07.2018, проживає в Україні та у м. Вінниці, офіційно працевлаштований, зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 31.08.2022 та офіційно сплачує податки. Також позивач зазначив, що за станом здоров'я не може нести загрозу громадському порядку та національній безпеці, оскільки після перенесеного інфаркту міокарда йому проведено оперативне втручання.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.
Питання надання дозволу на імміграцію, скасування такого дозволу регулюється Законом України "Про імміграцію" та Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про імміграцію" №2491-ІІІ від 07.06.2001 (Закон №2491-ІІІ) імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Згідно ст.12 Закону №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Відповідно до статті 13 Закону №2491-ІІІ якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України.
Згідно статті 14 Закону №2491-ІІІ особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро, Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці 2 пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (пункт 22 Порядку №1983).
Згідно пункту 23 Порядку №1983, ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
Судом першої інстанції встановлено, що ініціатором скасування дозволу на імміграцію в позивача є Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, у зв"язку з тим, що в ході виконання визначених законодавством завдань, отримана інформація про діяльність, що створює загрозу національній безпеки, з боку громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є колишнім військовослужбовцем рф, а також перебуває в статусі військовозобов'язаного запасу зс рф. Встановлено також, що вказаний іноземець відкрито висловлюється на підтримку збройної агресії рф проти України, різко критикує діяльність влади України, тощо.
Відтак, враховуючи, що діяльність ОСОБА_1 суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України, Управління СБУ України у Вінницькій області, відповідно до положень пунктів 21-22 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень" від 26.12.2002 року №1983, а також положень пункту 3 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", клопоче щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну, а також посвідки на постійне проживання в Україні громадянину рф ОСОБА_1 . Дане подання відповідачем отримано 22.11.2022 та зареєстровано за вх.№8265/1/0501-22.
19.12.2022 року заступником начальника Управління ДМС України у Вінницькій області затверджено Висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» у зв'язку із тим, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні на підставі подання Управління СБУ у Вінницькій області.
Рішенням від 19.12.2022 (номер 05034500000184) скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".
Статтею 1 Закону України "Про основи національної безпеки" надано визначення поняттю національна безпека, відповідно якого національна безпека визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам; загроза національній безпеці визначається як наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
Загрози національній безпеці України визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань безпеки та оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України та затверджуються указами Президента України (п. 19 ст. 1, п. 5 ст. З Закону України "Про національну безпеку").
Указом Президента України від 14.09.2020 року №3 29/2020 введено в дію Стратегію національної безпеки України, якою визначено, що однією із загроз національній безпеці є розвідувально-підривна діяльність проти України спеціальних служб іноземних держав, насамперед Російської Федерації (п. 19 Стратегії).
Відповідно подання Управління СБУ у Вінницькій області у ході виконання визначених законодавством завдань, отримана інформація про діяльність, що створює загрозу національній безпеки, з боку громадянина рф ОСОБА_1 . Зокрема встановлено, що іноземець висловлює на підтримку збройної агресії рф проти України, різко критикує діяльність влади України, тощо.
Відповідно до заяви Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, яка надана на виконання ухвали суду першої інстанції від 05.06.2023, повідомлено про вжиті заходи перевірки ОСОБА_1 . Такими заходами, але не виключно, є відбирання пояснень у двох осіб, копія яких долучена до матеріалів справи. Крім того, у Поданні вказано, що позивач є колишнім військовослужбовцем рф, а також перебуває в статусі військовозобов'язаного запасу зс рф, що підтверджується відтиском печатки від 19.11.2020 у його паспорті, дата видачі якого 19.11.2020.
Отже, зважаючи на те, що інформація щодо позивача отримана Управлінням СБУ у Вінницькій області в межах її компетенції, визначеної Законом України "Про Службу безпеки України" та в ході оперативної службової діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача щодо завідомо неправдивих відомостей у Поданні від 08.11.2022 є безпідставними.
Окрім того, колегія суддів враховує, що проведені заходи Управлінням СБУ та встановлена інформація, в силу приписів Закону України "Про державну таємницю" не підлягає розкриттю, а Служба безпеки не має обов'язку доводити факту вчинення іноземцем дій, що загрожують національній безпеці.
Посилання позивача на стан його здоров"я також не змінює факту того, що він перебуває в статусі військовозобов'язаного запасу збройних сил Російської Федерації. Більше того, позивач не знятий з військового обліку через стан свого здоров'я, про що робиться відмітка, доказів направлення документів з приводу його визнання непридатним до військової служби також не надано.
Окрім того, позивач вказує на те, що його не запрошували для надання пояснень стосовно питання про скасування рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну.
З даного приводу, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що до абзацу першого пункту 23 Порядку 1983 були внесені зміни згідно з Постановою КМ України № 19 від 13.01.2021, а саме у перше речення абзацу першого після слів "а також" доповнено словами "у разі необхідності". Відтак, з часу внесення змін до Порядку 1983 в УДМС у Вінницькій області відсутній обов'язок запрошувати іноземців до УДМС у Вінницькій області для відібрання пояснень під час скасування дозволу на імміграцію до України, а запрошення відбувається лише у разі необхідності.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Служба безпеки України, в силу своїх повноважень, за результатами розслідування та встановлення відповідних фактів, розцінила діяльність та поведінку позивача, як одну із потенційних загроз національній безпеці, здоров"ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які знаходяться на території України. При цьому, в силу приписів Закону України "Про державну таємницю" встановлена Управлінням СБУ інформація не підлягає розкриттю, а Служба безпеки не має обов'язку доводити факту вчинення іноземцем дій, що загрожують національній безпеці. В свою чергу, УДМС у Вінницькій області, не вправі надавати оцінку таким результатам розслідування та висновкам Служби безпеки.
Зважаючи на наведене вище, відсутні підстави для задоволення поданого 27 жовтня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме, копії відповіді Відділу поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області на лист Офісу Президента України від 27.07.2023 року та копії відповідей на звернення ОСОБА_1 до відділу поліції від 03.08.2023 року та від 07.08.2023 року. Дані докази не вплинуть на результат розгляду даної справи.
З приводу доводів позивача щодо втручання органу державної влади в його особисте та сімейне життя, то суд першої інстанції вірно вказав, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року, який діє і на сьогодні, в Україні тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, серед яких стаття 32 Конституції України, де зазначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Оскільки в Україні діє воєнний стан при якому обмежується норма статті 32 Конституції України, то дії УДМС у Вінницькій області не можуть вважатися такими, що суперечать положенням Конституції України.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування рішень Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну та про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вони прийняті на підставі Подання Служби безпеки України та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.