Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Харків
01 листопада 2023 року № 520/22691/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Ярославька, буд.40, м. Київ, 04071, ЄДРПОУ22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.06.2023 №204850014625, яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 03.10.1986 по 02.07.1993, з 03.07.1993 по 30.12.1999, ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії ОСОБА_1 , зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 03.10.1986 по 02.07.1993, з 03.07.1993 по 30.12.1999;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що досягнувши відповідного віку та маючи необхідний страховий стаж роботи він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в призначенні пенсії відмовлено з підстав відсутності необхідного страхового стажу, оскільки періодів роботи з 03.10.1986 по 02.07.1993 не відповідав даті видачі трудової книжки, а період з 03.07.1993 по 30.12.1999 не зарахований оскільки відсутній наказ про звільнення. Позивач не погоджується із таким рішенням, оскільки його трудова книжка була пошкоджена і відповідно йому видали дублікат, однак періоди роботи були внесені із посиланнями на усі документи. Вважає, що працівник не може нести відповідальність за помилки та неточності у трудовій книжці. Зазначає, що має достатній страховий стаж та досяг пенсійного віку, тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідачі у відзивах на позов просили відмовити в його задоволенні.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд установив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся 31.05.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - ЗУ №1058-IV).
З 01.04.2021р. органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961. За правилами екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду у Київській області визначене для її розгляду.
За результатами розгляду заяви позивача від 31.05.2023, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.06.2023 №204850014625 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV, оскільки страховий стаж особи складає 16 років, до страхового стажу не зарахуванні періодів роботи з 03.10.1986 по 02.07.1993, оскільки дублікат трудової книжки виданий 04.02.1999, та періоду роботи з 03.07.1993 по 30.12.1999, оскільки відсутній наказ про звільнення.
Позивач не погоджується із таким рішенням та вважає, що має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " (далі Закон № 1058) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Пенсійний вік, визначений п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 55 років.
Позивач звернувся до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком після досягнення ним 55 років.
Згідно зі ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 № 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників" Міністерство праці України, Міністерство юстиції України і Міністерство соціального захисту населення України затвердило Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція).
Інструкцією зокрема передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як встановлено судом, позивач до заяви додав дублікат трудової книжки НОМЕР_2 від 04.02.1999 року.
Записи страхового стажу періодів роботи з 03.10.1986 по 02.07.1993 заповнені із посиланням на відповідні накази та засвічені відповідальною посадовою особою, а також печаткою, також наявні записи про роботу в період з 03.07.1993 по 30.12.1999.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивачу зазначеного періоду його роботи відповідач зазначив, що позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 03.10.1986 по 02.07.1993, оскільки дублікат трудової книжки виданий 04.02.1999.
Разом із тим, відповідно до приписів розділу 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме пункту 5.5, якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена та інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).
При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
Відповідно до пунктів 5.2. 5.3 Інструкції дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Необхідно також зауважити, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Аналогічний правовий висновок був сформований Верховним Судом у Постанові від 30.09.2021 року по справі № 300/860/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області приймаючи спірне рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття вказаного рішення, з огляду на що воно є необґрунтованим, отже підлягає скасуванню.
Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.
Враховуючи, що відповідачем в даному випадку стаж позивачу, який дає право на призначення пенсії не обраховувався, а суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, суд вважає, за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 31.05.2023р. та при вирішенні питання зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 03.10.1986 по 02.07.1993 та з 03.07.1993 по 30.12.1999.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави для застосування положень ст.382 КАС України відсутні.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Ярославька, буд.40, м. Київ, 04071, ЄДРПОУ22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.06.2023 №204850014625.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 31.05.2023р. та при вирішенні питання зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 03.10.1986 по 02.07.1993 та з 03.07.1993 по 30.12.1999.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.