ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 року Справа № 280/6344/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача № 0001745-1304-0801 від 26.06.2023. Крім того, просить судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримав податкову вимогу, за якою йому визначено податковий борг із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 22464,57 грн. Позивач скористався процедурою оскарження в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, проте за результатами розгляду скарги податкова вимога залишена без змін, скарга - без задоволення. Позивач вважає винесену контролюючим органом податкову вимогу протиправною з огляду на те, що земельна ділянка, за користування якою він повинен сплачувати земельний податок, знаходиться у м.Бердянськ. Враховуючи те, що територія м.Бердянську є тимчасово окупованою, на думку позивача, він звільнений від обов'язку з нарахування та сплати до бюджету орендної плати або земельного податку на вищевказану земельну ділянку. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 29.08.2023 суд відкрив провадження у даній справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від Головного управління ДПС у Запорізькій області докази по справі, а саме всі документів та матеріали, які стали підставою для винесення податкової вимоги №0001745-1304-0801 від 26.06.2023.
26.09.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№42473), в якому представник зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець та є платником земельного податку. За інформацією з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 станом на 25.06.2023 обліковувалась заборгованість по платі на землю з фізичних осіб у сумі 22464,57 грн, який виник у зв'язку з щомісячними нарахуваннями плати за землю з фізичних осіб, згідно подання звітної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік від 19.01.2022 за № 9003856708. У зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу було винесено спірну податкову вимогу. Керуючись ПК України та Порядком направлення податковим органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, у зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу, ГУ ДПС у Запорізькій області автоматично на підставі даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС сформовано податкову вимогу разом із детальним розрахунком суми податкового боргу. На підставі Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» та статті 50 ПК України позивач самостійно здійснив виправлення податкового зобов'язання шляхом подачі уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2022 рік від 13.09.2023 за № 9313415676, що призвело до зменшення податкового зобов'язання за 2022 рік у сумі 22073,95 грн. Станом на 13.09.2023 ОСОБА_1 має податкову заборгованість по платі за землю 390,62 грн та пені 1046,90 грн. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
04.10.2023 надійшла відповідь на відзив (вх.№43758), в якій представник позивача вказує, що зміни до Закону України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» набрали чинності 06.05.2023, а спірна вимога була отримана позивачем 30.06.2023. Тобто, всупереч нормам чинного законодавства, маючи інформацію про знаходження земельної ділянки на тимчасово окупованій території, відповідач направив позивачу незаконну за своєю суттю вимогу. Наголошує, що подання позивачем 13.09.2023 уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2022 рік жодним чином не надає законності діям відповідача щодо винесення та направлення спірної вимоги.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) є платником земельного податку з фізичних осіб.
З довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві спільної часткової власності (розмір частки ?) належить нежитлова будівля (готель з належними до нього господарчими будівлями та спорудами) за адресою: АДРЕСА_1 в на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, посвідченого Хамулою Н.Г., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 11.11.2016 за реєстровим номером 2602 (а.с12-13.).
26.06.2023 відповідачем було сформовано та направлено позивачу податкову вимогу № 0001745-1304-0801, якою повідомлено позивача про наявність у нього станом на 25.06.2023 податкового боргу за платежами з земельного податку з фізичних осіб у сумі 22 464,57 грн (а.с.5).
Не погодившись із винесеною податковою вимогою, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України, якою листом від 31.07.2023 № 20892/6/99-00-06-01-01-06 повідомлено, що ГУ ДПС у Запорізькій області при формуванні та направленні податкової вимоги діяло відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим залишено без змін спірну податкову вимогу, а скаргу - без задоволення (а.с.7-8).
ОСОБА_1 було надано уточнюючу податкову декларацію із земельного податку за 2022 рік від 13.09.2023 за № 9313415676, що призвело до зменшення податкового зобов'язання за 2022 рік у сумі 22073,95 грн (а.с.38-39).
Зазначену вище податкову вимогу вважає протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Статтею 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно із підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 54.1. статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).
За змістом пункту 41.4 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 цієї ж статті контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
За правилами, встановленими пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків.
Матеріали справи містять докази направлення на адресу позивача та отримання ним спірної податкової вимоги (30.06.2023), про що свідчить наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Судом встановлено, що підставою винесення податковим органом оскаржуваної податкової вимоги від 26.06.2023 №0001745-1304-0801 стала наявність у ОСОБА_1 податкового боргу, який обліковується за позивачем за самостійно обчисленими сумами податкового/грошового зобов'язання по податкових деклараціях з плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на І січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Відповідно до інтегрованої картки ОСОБА_1 по земельному податку з фізичних осіб заборгованість виникла 30.03.2022 через подання платником декларації № 9003856708 від 19.01.2022 (термін сплати до 02.03.2022) у розмірі 390,62 грн. Надалі кожного місяця борг збільшувався на 2207,39 грн та станом на дату подання позовної заяви (серпень 2023 року) податковий борг складає 22464,57 грн.
Враховуючи включені у вимогу податкові періоди (за березень 2022 року - січень 2023 року), відповідно до розрахунку боргу, та дату прийняття спірної вимоги (26.06.2023), а також внесені у ПК України зміни у 2022 році, суд вважає релевантними до застосування положення ПК України щодо підстав віднесення податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях із земельного податку за 2022 рік, до податкового боргу станом на день формування податкової вимоги.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023. Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
У зв'язку з введенням воєнного стану на території України до податкового законодавства України внесено зміни з метою врегулювання податкових правовідносин в умовах воєнного стану.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17.03.2022), внесено зміни до ПК України шляхом включення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, за яким:
«Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».
Суд зазначає, що вказана норма є імперативною, яка звільняє позивача як від нарахування, так і від сплати відповідних податкових зобов'язань, за умови щодо місця розташування відповідного нерухомого майна та земельної ділянки на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії та тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації територіях.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року. У всіх редакціях такого наказу, а саме № 80 від 28.04.2022, № 82 від 01.05.2022, № 85 від 06.05.2022, № 89 від 11.05.2022, № 92 від 14.05.2022, № 98 від 20.05.2022, № 100 від 25.05.2022, № 104 від 31.05.2022, № 105 від 01.06.2022, № 113 від 10.06.2022, № 119 від 14.06.2022, № 125 від 21.06.2022, № 132 від 22.06.2022, № 134 від 24.06.2022, № 138 від 29.06.2022, № 143 від 01.07.2022, № 147 від 08.07.2022, № 152 від 14.07.2022, № 159 від 19.07.2022, № 169 від 27.07.2022, № 188 від 17.08.2022, № 193 від 26.08.2022, № 206 від 13.09.2022, № 217 від 26.09.2022, № 233 від 17.10.2022, № 248 від 28.10.2022, № 273 від 17.11.2022, № 280 від 30.11.2022, № 297 від 15.12.2022 Бердянська міська територіальна громада Запорізької області належала до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
На заміну наказу від 25.04.2022 № 75 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджений наказ від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». До Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією території України територій належить м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади Запорізької області (у всіх редакціях наказу № 14 від 13.01.2023, № 41 від 09.02.2023, № 56 від 20.02.2023, № 80 від 06.03.2023, № 84 від 09.03.2023, № 125 від 25.04.2023, № 143 від 15.05.2023, № 164 від 31.05.2023, № 197 від 11.07.2023, № 199 від 13.07.2023, № 224 від 17.08.2023, № 254 від 22.09.2023).
Відтак, з березня 2022 року по січень 2023 року, тобто у періоди, включені відповідачем до спірної податкової вимоги, земельна ділянка, податок за яку позивач має обов'язок сплачувати, розташована на території на якій ведуться бойові дії (є тимчасово окупованою), а відтак підпадали під дію положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ (набрав чинності 06.05.2023) викладено у новій редакції підпункт 69.14 підрозділу 10 розділу XX ПК України, зокрема, абзаци перший - п'ятий: «За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов'язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов'язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.».
За фактичних обставин справи позивачем було надано уточнюючу податкову декларацію із земельного податку за 2022 рік від 13.09.2023 за № 9313415676, що призвело до зменшення податкового зобов'язання за 2022 рік у сумі 22073,95 грн. Відтак станом на 13.09.2023 відповідно до інтегрованої картки платника заборгованість позивача складає 390,62 грн та пені 1046,90 грн.
У контексті викладеного, суд дійшов висновку, що віднесення відповідачем сум податкових зобов'язань із земельного податку з фізичних осіб за 2022-2023 роки до податкового боргу станом на день формування податкової вимоги є безпідставним. Формування податкової вимоги є фактично елементом процедури стягнення податкового боргу, проте в силу прямих норм ПК України підстави вважати вказану суму податкових зобов'язань податковим боргом, та як наслідок, і підстави для нарахування пені, були відсутні.
Таким чином, спірна податкова вимога сформована відповідачем без наявних на те законних підстав, з огляду на що є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалюючи дане рішення суд керується, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11(2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Беручи до уваги положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Квитанцією від 07.08.2023 № 9314-0445-8222-9266 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1073,60 грн (а.с.4). За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1073,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 26.06.2023 №0001745-1304-0801 про сплату ОСОБА_1 податковий борг з земельного податку у загальній сумі 22464,57 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.10.2023.
Суддя К.В.Мінаєва