Справа №498/1694/23
Провадження по справі №1-кс/498/33/23
01 листопада 2023 року сел. Велика Михайлівка Одеської області
Слідчий суддя Великомихайлівського районного суду Одеської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні клопотання начальника СД ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області - ОСОБА_3 про арешт майна, внесене в кримінальному провадженні №120231673900000069 від 31.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
31 жовтня 2023 року начальник СД ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області - ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про арешт майна, мотивуючи своє клопотання тим, що 30.10.2023 до чергової частини відділення поліції № 1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області надійшло телефонне повідомлення зі служби «102» про те, що 30.10.2023 під час несення служби працівником СРПП ВП № 1 Роздільнянського РВП ОСОБА_4 був зупинений автомобіль марки «ВАЗ 21063», бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та який надав на перевірку водійське посвідчення НОМЕР_2 від 28.07.2023, з ознаками підробки, яким він користувався. (ЄО № 2646 від 30.10.2023).
За даним фактом 31.10.2023 року сектором дізнання відділення поліції № 1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області розпочато кримінальне провадження №12023167390000069 за ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.
30.10.2023 року протоколом огляду місця події було виявлено та вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 , дата видачі 28.07.2023, з відкритою категорією «В» та «С», виданого ТСЦ 8041 на ім'я громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке має ознаки підроблення та на якому збереглися сліди кримінального правопорушення - проступку.
Вищевказане посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 28.07.2023 було оглянуте, вилучене, поміщене до експертного пакету INP 1006005, опечатано та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Начальник СД ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, але надала на адресу суду заяву, згідно якої просить суд клопотання про арешт майна від 31.10.2023 року по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №12023167390000069 від 31.10.2023 року без її участі, у зв'язку з великим навантаженням. Клопотання просить задовольнити.
Розглянувши клопотання, матеріали додані до нього, вважаю, що клопотання необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за №120231673900000069 від 31.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно зі ст.173 ч.2 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Також, судом враховано, що необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути знищено, втрачено або пошкоджено.
З оглядуна вищезазначене, з метою збереження речових доказів виникла необхідність накласти арешт на майно, вилучене 22.10.2023 під час огляду місця події, а саме на пластикове посвідчення водія серії НОМЕР_2 , дата видачі 28.07.2023, з відкритою категорією «В» та «С», виданого ТСЦ 8041 на ім'я громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який належить останньому, шляхом встановлення заборони користування та розпорядження майном, до вирішення питання по суті.
Таким чином, дослідивши матеріали поданого клопотання, приймаючи до уваги необхідність всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження, враховуючи необхідність збереження речових доказів, вважаю, що доводи органу досудового розслідування про необхідність накладення арешту у вигляді заборони використання та розпорядження речами зазначеними в клопотанні обґрунтовані і тому клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання начальника СД ВП №1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області - ОСОБА_3 про арешт майна, внесене в кримінальному провадженні №120231673900000069 від 31.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - задовольнити.
Накласти арешт у вигляді заборони використання та розпорядження на майно, вилучене 30.10.2023 під час огляду місця події, а саме на пластикове посвідчення водія серії НОМЕР_2 , дата видачі 28.07.2023, з відкритою категорією «В» та «С», виданого ТСЦ 8041 на ім'я громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який належить останньому, до вирішення питання по суті.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1