ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
17.10.2023 Справа №905/1090/23
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Фурсової С.М.
помічник (за дорученням судді) Степанян К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька область, місто Добропілля, місто Білозерське, вулиця Строїтельна; код ЄДРПОУ 36028628)
до Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради (85001, Донецька область, місто Добропілля, провулок Луганський, будинок №2-А; код ЄДРПОУ 40507613)
про стягнення 36 658 472,33 гривень
за участю представників сторін:
від позивача: Дворніков А.О.
від відповідача: не з'явився
СУТЬСПОРУ
Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради про стягнення 36 658 472,33 гривень, з яких 24 628 816,54 гривень основна заборгованість, 3 400 699,44 гривень пеня, 1 121 784,74 гривень 3% річних, 7 507 171,61 гривень інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови договору купівлі-продажу вугільної продукції №871-ШБ-ДЦ від 03.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції, на підставі чого позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 22.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.09.2023. Також даною ухвалою встановлено процесуальний строк на подання заяв по суті спору та з процесуальних питань, доказів.
Через підсистему "Електронний суд" 04.09.2023 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач наголошує на тому, що зобов'язаний надавати послуги з виробництва та постачання теплової енергії в період дії воєнного стану навіть за умови відсутності оплати з боку споживачів, без права застосування неустойки до боржників, без права припинення/зупинення надання таки послуг.
Від позивача 12.09.2023 надійшла відповідь на відзив.
18.09.2023 від представника Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 21.09.2023 об 11:00 год., та всіх наступних засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 19.09.2023 вказане клопотання задоволено.
Через підсистему "Електронний суд" 19.09.2023 від відповідача отримано клопотання про врегулювання спору за участю судді.
Ухвалою суду від 21.09.2023 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 04.10.2023.
Від відповідача 04.10.2023 надійшла заява про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, а також зменшення розміру шрафних санкцій.
У судовому засіданні 04.10.2023 судом розпочато розгляд справи по суті, оголошено наявні у справі заяви з процесуальних питань та по суті спору.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Заявив, що у встановлений законом строк ним будуть подані докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, які також просить покласти на відповідача.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, з метою надання сторонам можливості підготуватись до судових дебатів, судом вирішено оголосити перерву до 17.10.2023 про що постановлено відповідну ухвалу.
Від позивача 13.10.2023 надійшли заперечення на клопотання відповідача про застосування позовної давності та зменшення штрафних санкцій.
Представником відповідача 16.10.2023 подано клопотання про проведення судового засідання без його участі.
У судовому засіданні 17.10.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у письмових заявах.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті заявлених вимог за наявними у ній матеріали в даному судовому засіданні, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
ВСТАНОВИВ
03 грудня 2021 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (далі - Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Добро» Добропільської міської ради (далі - Покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу вугільної продукції №871- ШБ-ДЦ, відповідно до п.1.1. якого, Постачальник зобов'язався передати вугільну продукцію (далі - Продукція) ДК 021:2015-09110000-3 у власність Покупця в кількості, в терміни, в асортименті, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими сторонами у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Покупець зобов'язався прийняти Продукцію та сплатити її вартість у відповідності до умов Договору (п.1.2. Договору).
Згідно з п.4.1. Договору загальна сума договору складає 21 000 000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 3 500 000,00 гривень.
У п.4.4. Договору Сторони обумовили, що оплата Продукції повинна бути здійснена Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника на наступних умовах: протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження на підставі наданих Постачальнику відповідних Актів прийому- передачі, рахунку.
За невиконання грошових зобов'язань за цим Договором винна Сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання від несвоєчасно сплаченої суми (п.5.3. Договору).
Положення пункту 9.1. Договору визначають, що останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін. Сторони дійшли згоди, що в разі належного виконання обома Сторонами своїх зобов'язань, строк дії Договору встановлюється до 15.01.2022 включно.
Сторони додатково погодили, що у разі не виконання (неналежного виконання) Сторонами (Стороною) своїх зобов'язань за цим Договором, строк дії Договору продовжується до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
В подальшому сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору від 15.01.2022, якою пункт 9.1. Договору було викладено новій редакції, а саме змінено строк дії Договору до 30.04.2022 включно, а також змінено загальну суму Договору - 36 000 000,00 гривень, у тому числі ПДВ (20%) 6 000 000,00 гривень.
Вказаний договір та додаткова угода до нього підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.
Доказів припинення строку дії договору матеріали справи не містять.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З аналізу умов договору купівлі-продажу вугільної продукції №871- ШБ-ДЦ від 03.12.2021 суд дійшов висновку, що вказаний договір є змішаним та має ознаки договору поставки та договору купівлі-продажу.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами статей 655, 656, 662 ЦК України встановлено, що за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі- продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
За твердженням позивача, відповідач не оплатив у повному обсязі товар, який був поставлений за договором у період з грудня 2021 року по березень 2022 року на загальну суму 24 628 816,54 гривень. До теперішнього часу зазначена заборгованість не погашена, внаслідок чого позивач вимушений звернутися до суду з вимогою про її стягнення.
З поданих до суду матеріалів судом встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснив поставку продукції відповідачу на суму 24 628 816,54 гривень, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі, а саме:
акт прийому-передачі №91771048 від 17.12.2021 на суму 2 091 300,29 гривень;
акт прийому-передачі №91763439 від 20.12.2021 на суму 1 636 034,40 гривень;
акт прийому-передачі №91771247 від 21.12.2021на суму 1 971 413,51 гривень;
акт прийому-передачі №91775689 від 22.12.2021 на суму 1 233 409,28 гривень;
акт прийому-передачі №91771262 від 23.12.2021 на суму 1 381 619,93 гривень;
акт прийому-передачі №91776863 від 28.12.2021 на суму 945 032,96 гривень;
акт прийому-передачі №91782697 від 29.12.2021 на суму 1 271 308,28 гривень;
акт прийому-передачі №91783781 від 30.12.2021 на суму 1 940 859,70 гривень;
акт прийому-передачі №91715985 від 05.01.2022 на суму 2 481 840,90 гривень;
акт прийому-передачі №91788587 від 06.01.2022 на суму 2 950 838,10 гривень;
акт прийому-передачі №91770244 від 10.01.2022 на суму 2 355 418,09 гривень;
акт прийому-передачі №91774873 від 12.01.2022 на суму 306 883,82 гривень;
акт прийому-передачі №91844048 від 09.03.2022 на суму 814 348,42 гривень;
акт прийому-передачі №91841510 від 10.03.2022 на суму 1 389 880,80 гривень;
акт прийому-передачі №91841511 від 11.03.2022 на суму 1 858 628,06 гривень.
Акти прийому-передачі підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.
До актів прийому-передачі складені рахунки-фактури, які збігаються за номерами та датами.
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив отримання продукції за вказаними вище актами прийому-передачі у визначених в них обсягах.
За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування обставин покладається на ту сторону, яка посилається на їх існування.
Згідно з положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Заперечення відповідача щодо заявленої суми заборгованості фактично зводяться до тверджень про неможливості виконання зобов'язань через відсутність грошових коштів.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідач доказів оплати поставленого товару на момент прийняття рішення у справі суду не надав, а тому вказана сума є його боргом та підлягає стягненню на користь позивача у заявленому розмірі.
За несвоєчасну оплату відповідачем поставленої продукції позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 3 400 699,44 гривень за період з 27.12.2021 по 20.09.2022.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 5.3. Договору визначено, що за невиконання грошових зобов'язань за цим Договором винна Сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання від несвоєчасно сплаченої суми.
Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов'язання, позивач має право на нарахування та стягнення штрафних санкцій у вигляді пені.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок пені), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є неправильним, оскільки позивачем не правильно визначено момент виникнення права на її нарахування.
За умовами п.4.4. Договору оплата Продукції повинна бути здійснена Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження на підставі наданих Постачальнику відповідних Актів прийому- передачі, рахунку.
Отже прострочення виконання грошового зобов'язання наступає з наступного дня за останнім днем, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 11 дня з моменту відвантаження.
За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір пені за порушення строків оплати, в межах визначеного позивачем строку, становить 3 387 819,26 гривень, з розрахунку:
за актом прийому-передачі №91771048 від 17.12.2021 на суму боргу 2 091 300,29 гривень за період з 28.12.2021 по 26.06.2022 - 245 419,00 гривень;
за актом прийому-передачі №91763439 від 20.12.2021 на суму боргу 1 636 034,40 гривень за період з 31.12.2021 по 29.06.2022 - 196 682,71 гривень;
за актом прийому-передачі №91771247 від 21.12.2021 на суму боргу 1 971 413,51 гривень за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 - 238 730,07 гривень;
за актом прийому-передачі №91775689 від 22.12.2021 на суму боргу 1 233 409,28 гривень за період з 02.01.2022 по 30.06.2022 - 148 752,54 гривень;
за актом прийому-передачі №91771262 від 23.12.2021 на суму боргу 1 381 619,93 гривень за період з 03.01.2022 по 01.07.2022 - 167 838,43 гривень;
за актом прийому-передачі №91776863 від 28.12.2021 на суму боргу 945 032,96 гривень за період з 08.01.2022 по 06.07.2022 - 118 944,70 гривень;
за актом прийому-передачі №91782697 від 29.12.2021 на суму боргу 1 271 308,28 гривень за період з 09.01.2022 по 07.07.2022 - 161 125,26 гривень;
за актом прийому-передачі №91783781 від 30.12.2021 на суму боргу 1 940 859,70 гривень; за період з 10.01.2022 по 08.07.2022 - 247 685,60 гривень;
за актом прийому-передачі №91715985 від 05.01.2022 на суму боргу 2 481 840,90 гривень за період з 16.01.2022 по 14.07.2022 - 329 778,86 гривень;
за актом прийому-передачі №91788587 від 06.01.2022 на суму боргу 2 950 838,10 гривень за період з 17.01.2022 по 15.07.2022 - 394 684,70 гривень;
за актом прийому-передачі №91770244 від 10.01.2022 на суму боргу 2 355 418,09 гривень за період з 21.01.2022 по 19.07.2022 - 323 305,33 гривень;
за актом прийому-передачі №91774873 від 12.01.2022 на суму боргу 306 883,82 гривень за період з 23.01.2022 по 21.07.2022 - 42 627,42 гривень;
за актом прийому-передачі №91844048 від 09.03.2022 на суму боргу 814 348,42 гривень; за період з 20.03.2022 по 18.09.2022 - 153 945,32 гривень;
за актом прийому-передачі №91841510 від 10.03.2022 на суму боргу 1 389 880,80 гривень за період з 21.03.2022 по 19.09.2022 - 263 886,96 гривень;
за актом прийому-передачі №91841511 від 11.03.2022 на суму боргу 1 858 628,06 гривень за період з 22.03.2022 по 20.09.2022 - 354 412,36 гривень.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення (згідно детального розрахунку доданого до позовної заяви) 3% річних в розмірі 1 121 784,74 гривень за період з 27.12.2021 по 27.07.2023 та інфляційні втрати в розмірі 7 507 171,61 гривень за самий період, нараховані за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є неправильним з наведених вище підстав.
За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір 3% річних за порушення строків оплати, в межах визначеного позивачем строку, становить 1 119 760,45 гривень, з розрахунку:
за актом прийому-передачі №91771048 від 17.12.2021 на суму боргу 2 091 300,29 гривень за період з 28.12.2021 по 27.07.2023 - 99 179,20 гривень;
за актом прийому-передачі №91763439 від 20.12.2021 на суму боргу 1 636 034,40 гривень за період з 31.12.2021 по 27.07.2023 - 77 184,97 гривень;
за актом прийому-передачі №91771247 від 21.12.2021 на суму боргу 1 971 413,51 гривень за період з 01.01.2022 по 27.07.2023 - 92 845,47 гривень;
за актом прийому-передачі №91775689 від 22.12.2021 на суму боргу 1 233 409,28 гривень за період з 02.01.2022 по 27.07.2023 - 57 987,13 гривень;
за актом прийому-передачі №91771262 від 23.12.2021 на суму боргу 1 381 619,93 гривень за період з 03.01.2022 по 27.07.2023 - 64 841,51 гривень;
за актом прийому-передачі №91776863 від 28.12.2021 на суму боргу 945 032,96 гривень за період з 08.01.2022 по 27.07.2023 - 43 963,45 гривень;
за актом прийому-передачі №91782697 від 29.12.2021 на суму боргу 1 271 308,28 гривень за період з 09.01.2022 по 27.07.2023 - 59 037,47 гривень;
за актом прийому-передачі №91783781 від 30.12.2021 на суму боргу 1 940 859,70 гривень; за період з 10.01.2022 по 27.07.2023 - 89 970,81 гривень;
за актом прийому-передачі №91715985 від 05.01.2022 на суму боргу 2 481 840,90 гривень за період з 16.01.2022 по 27.07.2023 - 113 824,70 гривень;
за актом прийому-передачі №91788587 від 06.01.2022 на суму боргу 2 950 838,10 гривень за період з 17.01.2022 по 27.07.2023 - 135 091,79 гривень;
за актом прийому-передачі №91770244 від 10.01.2022 на суму боргу 2 355 418,09 гривень за період з 21.01.2022 по 27.07.2023 - 107 058,59 гривень;
за актом прийому-передачі №91774873 від 12.01.2022 на суму боргу 306 883,82 гривень за період з 23.01.2022 по 27.07.2023 - 13 898,05 гривень;
за актом прийому-передачі №91844048 від 09.03.2022 на суму боргу 814 348,42 гривень; за період з 20.03.2022 по 27.07.2023 - 33 131,71 гривень;
за актом прийому-передачі №91841510 від 10.03.2022 на суму боргу 1 389 880,80 гривень за період з 21.03.2022 по 27.07.2023 - 56 432,97 гривень;
за актом прийому-передачі №91841511 від 11.03.2022 на суму боргу 1 858 628,06 гривень за період з 22.03.2022 по 27.07.2023 - 75 312,63 гривень.
За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір інфляційних втрат за порушення строків оплати, в межах визначеного позивачем строку, становить 7 272 438,76 гривень, з розрахунку:
за актом прийому-передачі №91771048 від 17.12.2021 на суму боргу 2 091 300,29 гривень за період з січня 2022 року по липень 2023 року - 661 013,70 гривень;
за актом прийому-передачі №91763439 від 20.12.2021 на суму боргу 1 636 034,40 гривень за період з січня 2022 року по липень 2023 року - 517 114,23 гривень;
за актом прийому-передачі №91771247 від 21.12.2021 на суму боргу 1 971 413,51 гривень за період з січня 2022 року по липень 2023 року - 623 120,14 гривень;
за актом прийому-передачі №91775689 від 22.12.2021 на суму боргу 1 233 409,28 гривень за період з січня 2022 року по липень 2023 року - 389 853,35 гривень;
за актом прийому-передачі №91771262 від 23.12.2021 на суму боргу 1 381 619,93 гривень за період з січня 2022 року по липень 2023 року - 436 699,45 гривень;
за актом прийому-передачі №91776863 від 28.12.2021 на суму боргу 945 032,96 гривень за період з січня 2022 року по липень 2023 року - 298 703,98 гривень;
за актом прийому-передачі №91782697 від 29.12.2021 на суму боргу 1 271 308,28 гривень за період з січня 2022 року по липень 2023 року - 401 832,39 гривень;
за актом прийому-передачі №91783781 від 30.12.2021 на суму боргу 1 940 859,70 гривень; за період з січня 2022 року по липень 2023 року - 613 462,76 гривень;
за актом прийому-передачі №91715985 від 05.01.2022 на суму боргу 2 481 840,90 гривень за період з лютого 2022 року по липень 2023 року - 742 538,01 гривень;
за актом прийому-передачі №91788587 від 06.01.2022 на суму боргу 2 950 838,10 гривень за період з лютого 2022 року по липень 2023 року - 882 856,53 гривень;
за актом прийому-передачі №91770244 від 10.01.2022 на суму боргу 2 355 418,09 гривень за період з лютого 2022 року по липень 2023 року - 704 712,77 гривень;
за актом прийому-передачі №91774873 від 12.01.2022 на суму боргу 306 883,82 гривень за період з лютого 2022 року по липень 2023 року - 91 816,08 гривень;
за актом прийому-передачі №91844048 від 09.03.2022 на суму боргу 814 348,42 гривень; за період з квітня 2022 року по липень 2023 року - 182 140,32 гривень;
за актом прийому-передачі №91841510 від 10.03.2022 на суму боргу 1 389 880,80 гривень за період з квітня 2022 року по липень 2023 року - 310 866,11 гривень;
за актом прийому-передачі №91841511 від 11.03.2022 на суму боргу 1 858 628,06 гривень за період з квітня 2022 року по липень 2023 року - 415 707,94 гривень.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині також задовольняються у визначеному судом розмірі.
Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
За змістом статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, за змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Судом встановлено, що ТОВ «Шахта «Білозерська» звернулось з даним позовом до Господарського суду Донецької області 12.08.2023 (згідно даних, які містяться на конверті, в якому направлено позовну заяву з доданими до нього документами до суду), а період нарахування заявленої до стягнення пені визначено з 27.12.2021 по 20.09.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями), прийнятої відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.
Разом з цим, 02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, згідно з яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Строк дії карантину неодноразово продовжувався.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 та станом на момент ухвалення рішення у цій справі карантин відмінений.
При цьому, 24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, враховуючи викладене вище, позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.
Оскільки станом на дату розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за вимогою позивача, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності залишається судом без задоволення.
Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності не заслуговують на увагу з огляду на таке.
За загальним правилом, обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання особи, яка порушила зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов'язання; причинний зв'язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов'язання.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Так, у довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відтак, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.
Натомість сертифікат, який видається ТПП України або регіональною ТПП за особистою заявою сторони, має засвідчувати не лише наявність форс-мажорної обставини, а і її вплив на конкретне зобов'язання, що унеможливлює його виконання у термін, передбачений відповідним договором, контрактом, угодою.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).
Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування обставин покладається на ту сторону, яка посилається на їх існування.
Згідно з положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Натомість, відповідач не надав суду належних доказів того, що Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов'язані з початком 24.02.2022 військової агресії Російської Федерації проти України об'єктивно унеможливили та унеможливлюють на теперішній час виконання грошових зобов'язань за договором.
Згідно з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву військові дії вплинули лише на фінансовий стан відповідача, що в свою чергу не є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили)
Укладаючи договір, відповідач, усвідомлюючи власні можливості й ризики щодо виконання договору, добровільно взяв на себе зобов'язання щодо оплати товару у визначений договором строк, а також усю відповідальність за його порушення, визначену умовами договору (статі 536, 625 Цивільного кодексу України ).
Крім того, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов'язані з початком 24.02.2022 військової агресії Російської Федерації проти України, на які посилається відповідач, не можуть служити підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, що мало місце у грудні 2021- на початку лютого 2022 року, тобто до настання таких обставин.
Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 95%.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Також, у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила й наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
При вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Суд звертає увагу, що розмір нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат) у визначеному судом розмірі становить 11 780 018,50 гривень та складає менше 50% суми основного боргу (47,83%).
Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Дійсно, введення на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року та ведення активних бойових дій на території України, у тому числі м.Добропілля Донецької області, значним чином вплинуло на ведення господарської діяльності підприємства відповідача та фінансовий стан підприємства. Разом з тим, така ситуація в Україні впливає не лише на економічний стан відповідача, але й на інтереси іншої сторони, тобто позивача.
Судом враховано обставину того, що місцезнаходженням підприємств (позивача та відповідача) є м.Добропілля, яке розташовано у достатній близькості до лінії проведення активних бойових дій, що негативно вплинуло на ведення господарської діяльності та призвело до погіршення фінансового становища обох сторін.
Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх.
Також відповідачем протягом всього строку існування заборгованості (1,5 роки) не було вчинено жодних дій спрямованих на зміну строків оплати основної суми боргу, реструктуризації заборгованості, розстрочення або відстрочення її сплати, врегулювання спору мирним шляхом тощо.
Наведене свідчить про те, що бездіяльність відповідача щодо врегулювання спору призвела до збільшення періоду за який нараховані штрафні санкції, а отже відсутні підстави для їх зменшення суми.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради про стягнення 36 658 472,33 гривень, з яких 24 628 816,54 гривень основна заборгованість, 3 400 699,44 гривень пеня, 1 121 784,74 гривень 3% річних, 7 507 171,61 гривень інфляційні втрати - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради (85001, Донецька область, місто Добропілля,провулок Луганський, будинок №2-А; код ЄДРПОУ 40507613) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька область, місто Добропілля, місто Білозерське, вулиця Строїтельна; код ЄДРПОУ 36028628) 24 628 816,54 гривень заборгованості, 3 387 819,26 гривень пені, 1 119 760,45 гривень 3% річних, 7 272 438,76 гривень інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 546 132,52 гривень.
В частині стягнення 12 880,18 гривень пені, 2 024,29 гривень 3% річних, 234 732,85 гривень інфляційних втрат - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У судовому засіданні 17.10.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з перебуванням судді у відрядженні з 26.10.2023 по 28.10.2023 повний текст рішення складено та підписано 30.10.2023.
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька область, місто Добропілля, місто Білозерське, вулиця Строїтельна; код ЄДРПОУ 36028628)
Відповідач: Комунальне підприємство «Добро» Добропільської міської ради (85001, Донецька область, місто Добропілля,провулок Луганський, будинок №2-А; код ЄДРПОУ 40507613)
Суддя С.М. Фурсова