Рішення від 19.10.2023 по справі 905/342/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_____________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

іменем України

19.10.2023 Справа №905/342/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання (помічника за дорученням) Галагуза М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Грета»

про: стягнення 2342816,33грн, а саме, основного боргу в сумі 1630653,60грн, 3% річних в сумі 53274,11грн, інфляційних витрат в сумі 375398,32грн, пені в сумі 283490,30грн,

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Пересунько О.В. (в режимі відеоконференції) на підставі ордеру №1366420 серія АІ від 20.03.2023

від відповідача: Марченко О.Г. (в режимі відеоконференції) на підставі ордеру №1305851 серія АА від 19.05.2023

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

03.04.2023 шляхом направлення через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Приватне акціонерне товариство «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (далі - ПрАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Грета» (далі - ПрАТ «Грета») про стягнення 2342816,33грн, а саме, основного боргу в сумі 1630653,60грн, 3% річних в сумі 53274,11грн, інфляційних витрат в сумі 375398,32грн, пені в сумі 283490,30грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов?язань в часті оплати за поставлений на підставі договору поставки №878 від 28.11.2019 товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 1630653,60грн, що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних, інфляційних витрат та пені. Також позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду судові витрати.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою від 10.04.2023 Господарський суд Донецької області позовну заяву залишив без руху.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/342/23, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 24.05.2023 року.

У підготовчому засіданні неодноразово оголошувалась перерва, востаннє до 30.08.2023 року о 11:30 год.

Ухвалою від 30.08.2023 закрито підготовче провадження у справі №905/342/23 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 27.09.2023 року об 11:20 год.

01.09.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 27.09.2023 року о 11:20 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.25.09.2023 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло аналогічне клопотання.

Ухвалою від 25.09.2023 клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволені.

Суд у судовому засіданні 27.09.2023 розпочав розгляд справи по суті.

Ухвалою від 27.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 19.10.2023 року о 10:00 год, позивачу та відповідачу встановлено забезпечити участь представників у судовому засіданні 19.10.2023 року о 10:00 год. у режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.

Представники сторін у судове засідання 19.10.2023 з?явились в режимі відеоконференції, підтримали заявлені позовні вимоги та заперечення, заявили про намір у відповідності до ч.8 ст. 129 ГПК України надати докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

У судовому засіданні 19.10.2023 судом здійснено дослідження доказів у справі та проведено судові дебати.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України N 451/2023 від 26.07.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України N 3275-IX від 27.07.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб.

Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об?єктивних обставин, пов?язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.

За об'єктивних обставин особливостей діяльності суду під час воєнного стану розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція учасників процесу

Консолідована позиція позивача міститься у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях, відповідно до яких останній обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним на виконання умов договору поставки №878 від 28.11.2019 поставлено відповідачу товар загальною сумою 1630653,6грн, який був отриманий уповноваженим представником відповідача, що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними. Оскільки відповідачем свої зобов?язання з оплати товару не виконані належним чином, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені, що нарахована згідно п.9.2 договору. Позивач заперечує проти позиції відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, внаслідок чого заявлені позовні вимоги, за його переконанням є передчасними, оскільки, на думку позивача, настання таких обставин не звільняє від виконання зобов'язань з оплати отриманого товару, відповідач належним чином у відповідності до умов договору не повідомив позивача про настання таких обставин, що позбавляє останнього право на них посилатись. Позивач зазначає, що відповідно до отриманого листа, який підписаний Генеральним директором ПАТ «Грета» від 19.06.2023 відповідачем визнано суму основного боргу із пропозицією оплати рівними частинами протягом півроку, але після закінчення воєнного стану на території України та прохання відмовитись від стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3 % річних, однак сторонами не досягнуто згоди з цього приводу.

Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 1, 2, 12, 54, 55, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 526, 527, 610-612, 625, 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173, 174, 179, 218, 224, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Консолідована позиція відповідача міститься у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та письмових поясненнях, відповідно до яких останній заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх передчасними, просить суд відмовити в їх задоволенні посилаючись на настання форс-мажорних обставин внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України з посиланням на лист Торгово-промислової палати № 2024/02.0¬7.1 від 28.02.2022. Відповідач здійснював господарську діяльність у місті Дружківка Донецької області, що знаходиться у Донецькій області, у безпосередній близькості від місць проведення бойових дій. Місто та безпосередньо територія ПрАТ «Грета» знаходилась під обстрілами, за наслідками яких відкрито кримінальне провадження. Оголошена евакуація мешканців міста. Внаслідок припинення продажу продукції та неможливості закупівлі сировини та матеріалів для організації виробництва, а також відсутності обігових коштів для оплати заробітної плати працівникам, податків та обов'язкових відрахувань до соціальних фондів керівництво відповідача прийняло рішення про тимчасове припинення господарської діяльності, зокрема, 28.02.2022 виданий наказ № 176 «Про тимчасове призупинення діяльності», 24.03.2022 виданий наказ № 177 «Про тимчасове призупинення трудових відносин». Відповідач не отримує грошові кошти у зв'язку з веденням воєнних дій, адже ПрАТ «Грета» внесено банками кореспондентами, що здійснюють міжнародні платежі, в стоп-лист, згідно з яким всі вихідні та вхідні платежі залишаються без виконання, у зв?язку із реєстрацією підприємства на території Донецької області. На рахунок підприємства не були зараховані платежі з погашення заборгованості, що виникла до 24.02.2023 від російських контрагентів, у зв'язку із зупиненням НБУ здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України. Все наведене свідчить про надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами догов

Свою правову позицію відповідач нормативно обґрунтовує посиланням на статтю 613 ЦК України, ст.221 ГК України, ст.165 ГПК України та Закон України «Про платіжні системи».

Окремо у письмових поясненнях відповідач повідомив суд, що надати інформацію щодо факту отримання товару згідно даних складського обліку на даний час не має можливості, так як товариство не працює, працівники відсутні, складських документів в розпорядженні не має, доступ до них відсутній. Разом з тим, згідно інформації представника ПрАТ «Грета» Богданової Л.М., товар, який вказаний в податкових накладних отриманий та податкові накладні, які складені позивачем внаслідок здійснення господарських операцій, проведені у податковому обліку ПрАТ «Грета».

Позивач у письмових поясненнях вказує, що відповідно до товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи, документами що супроводжували товар були :відвантажувальна відомість, видаткова накладна, рахунок-фактура та посвідчення якості. Відповідно до п.4.4 договору Покупець зобов'язаний підписати видаткові накладні та повернути один примірник належним чином оформленої видаткової накладної разом з оригіналом довіреності на отримання товару Постачальнику не пізніше 20 днів від дати отримання товару. Позивач не може підтвердити чи спростувати факт їх повернення відповідачем, оскільки не має доступу до приміщень в місті Рубіжне, оскільки місцем зберігання первинної бухгалтерської документації є попереднє місце реєстрації та знаходження виробничих потужностей позивача є місто Рубіжне Сєвєродонецький район Луганської області, яке з 13.05.2022 року є окупованою територію, що перебуває в зоні активних бойових дій, доступу до документації підприємство не має.

Виклад обставин справи, встановлених судом

28.11.2019 між ПрАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (Постачальник) та ПрАТ «Грета» (Покупець) укладено договір поставки №878, за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти продукцію у кількості, асортименті та по цінам, що узгоджуються сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору (в подальшому - Товар), а Покупець зобов'язаний приймати Товари та сплачувати його вартість.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє по 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором. (п.12.1 договору).

За умовами п.3.1 договору ціни на Товар, що поставляється, погоджуються сторонами у Специфікаціях до цього Договору та зазначаються у накладних.

Загальна сума Договору визначається як сума вартості всього Товару, поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем в період дії цього Договору та не може перевищувати 12000000,00 (дванадцять мільйонів) гривень з ПДВ, в тому числі ПДВ 2000000,00(два мільйона)(п.7.3 договору).

Відповідно до положень п.2.1 договору, поставка Товару здійснюється за однієї з наступних умов: - СРТ перевезення оплачено до міста призначення, що узгоджується в Специфікації; або - FCA місце поставки, адреса узгоджується в Специфікації, згідно міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс, в редакції 2010 року.

Конкретна умова поставки партії Товару визначається сторонами під час узгодження Заявки Покупця та вказується у Специфікаціях.

Згідно п.2.2. момент виконання Постачальником обов'язку з передачі Товару (дата поставки Товару) визначається датою виконання зобов'язань за п.А4 відповідного терміну Інкотермс.

Розділом ІІІ сторонами узгоджено кількість та асортимент поставки, зокрема за п.3.1 останнього кількість Товару (як загальна так і в партії), його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типами визначається у Специфікаціях на підставі погодженої сторонами Заявки Покупця. Партією Товару вважається Товар, узгоджений до постачання за однією Специфікацією. Дозволяється поставка партії Товару частинами, якщо інше не встановлено Специфікацією. Поставка Товару з відхиленнями у кількості в межах ±10 (десять) відсотків від кількості кожної Товарної позиції Специфікації є погодженою сторонами та не вважається порушенням Постачальником власних зобов'язань. Заявка на виробництво Товару, з вказанням загального асортименту та кількості продукції, яку Покупець придбає в конкретному місяці, надається Покупцем не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дати закінчення попереднього місяця.(п.3.2). Допускається підписання Специфікації шляхом обміну електронними повідомлення засобами електронної пошти без використання електронного цифрового підпису або засобами факсимільного зв'язку з подальшим обміном оригіналами(п.3.3).

Згідно п.4.1 договору поставка партії Товару здійснюється у строки погоджені сторонами у Замовленні Покупця, якщо інший строк поставки не вказаний у відповідній Специфікації. У разі розбіжностей умов Специфікації та Замовлення, переважну силу мають умови передбачені у Замовленні. Замовлення на поставку конкретної партії Товару подається Покупцем за 14 (чотирнадцять) робочих днів до планованої дати поставки. Замовлення повинно бути направлено Покупцем з електронної адреси lenta@greta.donetsk.ua на електронну адресу Постачальника potapova@rktk.com.ua та оформлено за формою згідно Додатку А до Договору, мати підписи уповноважених осіб та печатку Покупця (у разі наявності). Постачальник повинен впродовж 2 (двох) робочих днів підтвердити або відхилити Замовлення Покупця (п.4.2).

За п.13.7 договору вся кореспонденція між Сторонами, яка здійснюється засобами електронного зв'язку та направляється Покупцем з домену @greta.donetsk.ua вважається спрямованої Постачальникові від імені Покупця, і, відповідно, кореспонденція, спрямована Постачальником з домену @rktk.com.ua, вважається відправленої Покупцеві від імені Постачальника, в наслідок чого, має юридичну силу і може використовуватися при вирішенні спорів відповідно до цього Договору.

При цьому, у п. 3.4 договору визначено, якщо оригінальний документ Специфікації або Замовлення не було отримано однією зі сторін, Сторони погодили, що кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типами, а також ціна Товару визначаються в товарно-транспортних накладних та видаткових накладних; вимоги до якості Товару та інші відомості щодо умов поставки визначаються наявними копіями (повідомленнями електронної пошти чи факсимільними листами) щодо погодження Замовлення та/або Специфікації, по відношенню до яких існує підписані накладні.

При поставці на умовах СРТ, Покупець зобов'язаний здійснити розвантаження автомобіля протягом 4 (чотирьох) годин з моменту його прибуття до місця призначення, в межах робочого часу складу, а саме з 8.00 до 14.00 за київським часом. Якщо покупцем у накладних не зроблено відмітки про дату та час прибуття автомобілю та час розвантаження, відомості про дату та час прибуття та час розвантаження встановлюються за даними перевізника(п.4.9 договору).

Як узгоджено сторонами у п.п. 4.6, 4.7 договору прийняття партії Товару безумовно свідчить про те, що партія Товару була замовлена Покупцем, кількість, асортимент та ціна Товару в партії були погоджені сторонами.

До підписання накладних на Товар, Покупець зобов'язаний перевірити дотримання Постачальником умов цього Договору та Замовлення Покупця щодо кількості, асортименту, ціни Товару, цілісності пакування, належного маркування та наявності повного комплекту товаросупровідних документів. підписання накладних зі сторони Покупця свідчить про належне виконання Постачальником зобов'язань, виконання яких підлягало перевірці згідно цього пункту, за винятком приймання Товару з прихованими дефектами (в такому разі застосовуються умови передбачені п.6.2.).

В усіх випадках, Покупець зобов'язаний забезпечити наявність у особи, що приймає Товар повноважень в обсязі, що є достатнім для належного виконання умов цього Договору, не зважаючи на наявність трудових відносин між Покупцем та такою особою. Сторони визнають, що особа, яка поставила свій підпис у товарно-транспортної накладної і підпис якої скріплено печаткою вантажоодержувача, є належним чином уповноважена на отримання Товару за цим Договором (п.4.5 договору).

У відповідності до п.4.4 договору у усіх випадках поставки Товару на умовах СРТ, Покупець зобов'язаний підписати видаткові накладні та повернути один примірник належним чином оформленої видаткової накладної разом з оригіналом довіреності на отримання Товару Постачальнику не пізніше 20 (двадцяти) днів від дати отримання Товару, шляхом надсилання рекомендованим листом з описом вкладень, або кур'єрською службою доставки за свій рахунок, або шляхом передачі нарочно Постачальникові (менеджеру/регіональному менеджеру) з отриманням його підпису.

За умовами п.8.1. договору Покупець зобов'язаний сплатити вартість поставленого Товару в строк що не перевищує 45 календарних днів від дати поставки. Покупець здійснює платежі безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою виконання оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що за порушення зобов'язань Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення зобов'язання за кожен день прострочення. При цьому, сторони домовились, що нарахування пені здійснюється протягом 6-ти місячного строку прострочення виконання зобов'язання (п.9.5 договору).

Сторонами договору у п. 9.3 узгоджено, що згідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, сторони погодили, що Покупець, що прострочив грошове зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотків річних від простроченої суми.

У розділі 10 договору сторони погодили положення щодо настання форс-мажорних обставин, відповідно до п.10.1 якого, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання/неналежне виконання стало наслідком обставин поза контролем та волею Сторони (форс-мажор). Форс-мажором є будь-які обставини які об'єктивно не можливо було передбачити на дату укладання цього Договору, які неможливо було відвернути та яким не можна було запобігти розумними зусиллями сторони та які прямо перешкоджають стороні належно виконувати зобов'язання; щодо яких уповноваженим органом із засвідчень форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) виданий сертифікат про засвідчення їх настання та, якщо виникає спор щодо дії обставин - строку дії.

Згідно п.10.2 договору, Сторона що потерпає від форс-мажору зобов'язана негайно, проте не пізніше 14 (чотирнадцять) робочих днів від дати настання таких обставин, повідомити протилежну сторону про такі обставини, їх вплив на виконання цього Договору та здійснити всі можливі дії для мінімізації негативних наслідків форс-мажору для обох сторін. На підтвердження форс-мажору сторона зобов'язана надати сертифікат, виданий уповноваженим органом із засвідчень форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), негайно після його отримання, проте не пізніше 40 (сорока) календарних днів від дати повідомлення про форс-мажор.

Невиконання Стороною п.10.2. цього Договору позбавляє сторону права посилатися на форс-мажор (п.10.4 договору).

У відповідності до п. 10.5 останнього якщо сторонами письмово не погоджено інше, у разі заявлені однією зі сторін про форс-мажор, обидві сторони зупиняють виконання зобов'язань за цим Договором на строки дії форс-мажору, при цьому строки цього Договору (окрім строків оплати вартості поставленого Товару) подовжуються на строки дії форс-мажору. При цьому, сторони погодили що жодні форс-мажорні обставини не звільняють сторони від обов'язку виконати грошові зобов'язання та відповідальності за їх невиконання.

Договір №878 від 28.11.2019 підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплений відтисками печаток підприємств.

ПрАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» доставило та передало, а ПрАТ «Грета» прийняло на своєму складі товар «гофроящики» згідно товарно-транспортних накладних: від 13.12.2021 №23404-21 на загальну суму - 264729,6грн; від 13.12.2021 №22774-21 на загальну суму - 279293,4грн; від 16.12.2021 №23752-21 на загальну суму - 135108,6грн; від 21.01.2022 №956-22 на загальну суму -140842,80грн; від 10.02.2022 №24614-21 на загальну суму -21454,8грн; від 26.01.2022 №1035-22 на загальну суму - 136959,60грн; від 06.02.2022 №1842-22 на загальну суму - 414900,00грн; від 14.02.2022 №2465-22 на загальну суму - 237364,80грн (фактично дата отримання відповідачем 15.02.2022).

Зі сторони відповідача товар за товарно-транспортними накладними прийняла відповідальна особа вантажоодержувача - Якименко В.В., підпис вказаної особи скріплено відтиском штампу складу ПрАТ «Грета».

У тексті товарно-транспортних накладних наявне посилання, що супровідними документами на вантаж є відповідні відвантажувальна відомость, видаткова накладна, рахунок - фактура та посвідчення якості товару. Означені документи відсутні в матеріалах справи. З цього приводу позивач вказує, що документи зберігались за попереднім місцем реєстрації підприємства у м. Рубіжне Сєвєродонецький район Луганської області, яке з 13.05.2022 є окупованою територію, доступу до документації підприємство не має.

За наслідками господарських операцій Постачальником складені податкові накладні, які проведені у податковому обліку підприємства відповідача.

Докази оплати товару в матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідач не сплатив вартість отриманого товару в сумі 1630653,60грн, позивач звернувся до відповідача з претензією №11/197 від 08.09.2022, в якій вимагав сплати заборгованості.

15.09.2022 вказана претензія направлена на юридичну адресу ПрАТ «Грета» органами поштового зв'язку, на підтвердження чого було надано опис вкладення у цінний лист.

Відповідь на претензію отримана не була, що спричинило звернення позивача до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення основного боргу в сумі 1630653,60грн, 3% річних в сумі 53274,11грн, інфляційних витрат в сумі 375398,32грн, пені в сумі 283490,30грн.

Внаслідок звернення позивача з відповідним позовом до суду, ПрАТ «Грета» звернулося до нього з листом №86 від 19.06.2023, в якому просило розглянути можливість укладення мирової угоди, згідно з якою відповідач пропонує добровільно погасити суму основного боргу в розмірі 1630653,60грн рівними частками протягом півроку після закінчення воєнного стану в Україні, просить не стягувати з нього заявлені 3% річних, пеню та інфляційні нарахування. Лист підписано Генеральним директором ПрАТ «Грета» Волобуєвим С.В.

Сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору мирним шляхом, будь-які угоди щодо зміни строків оплати у порядку реструктуризації заборгованості між ними не укладались.

За даними, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована адреса місцезнаходження підприємства позивача до 16.07.2022 була Луганська область, м.Рубіжне, вул.Менделєєва, буд.67.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (далі- Перелік), до території України, що тимчасово окупована Російською Федерацією, з 13.05.2022 віднесена Рубіжанська міська територіальна громада.

Як свідчить представник позивача, підприємство здійснювало свою господарську діяльність за означеною адресою, підставою для зміни місця реєстрації підприємства стала тимчасова окупація м.Рубіжне Луганської області.

Позивач у запереченні на відзив вказує, що виробничі потужності підприємства опинились на окупованій території та були знищені під час обстрілів.

На даний момент ПрАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» зареєстровано за адресою: 03056, м.Київ, вул.Борщагівська, буд.145а. Представник відповідача повідомив, що господарська діяльність підприємства продовжена та ведеться на території Київської області.

Місце реєстрації та проведення господарської діяльності ПрАТ «Грета» за даними вказаного Реєстру: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул.Чайковського, буд.1.

Як вбачається з Переліку Дружківська міська територіальна громада віднесена з 24.02.2022 до території можливих бойових дій.

Наказом ПрАТ «Грета» №176 від 28.02.2022 господарська діяльність підприємства тимчасово призупинена до закінчення воєнного стану та дії обмежувальних заходів внаслідок внесення підприємств Донецької області до «стоп-листа» ЄС від 23.02.2022.

Наказом ПрАТ «Грета» №177 від 24.03.2022 трудові відносини з працівниками тимчасово призупинені на період дії воєнного стану.

Згідно з листами АТ «Таскомбанк» № 7 від 20.05.2022, № 23441/79.2 від 08.12.2022 всі населені пункти Донецької і Луганської області, в повному складі, внесені в стоп-лист; всі вхідні та вихідні міжнародні платежі клієнтів з цих населених пунктів - залишаються без виконання; АТ «Таскомбанк» рекомендує відповідачу змінити своє місце реєстрації для забезпечення безперебійної роботи та ведення зовнішньо-економічної діяльності за експортно- імпортними операціями.

Відповідач надає рахунки та платіжні доручення, згідно яких АТ «Таскомбанк» внаслідок наведеного не зарахував на рахунок відповідача грошові кошти від UAB «Limtakas», Литва у розмірі 26 380 Євро, які були перераховані платіжним дорученням VM6455 від 28.02.2022; MPM agd S.A., Польша у розмірі 26 320 Євро та 27 210 Євро; Akcenta CZ a.s., Чехія у розмірі 26 244,00 Євро, які були перераховані платіжним дорученням від 09.03.2022; SMART ELECTRO-DISTRIBUTION SRL, Румунія у розмірі 26 240,02 Євро, які були перераховані платіжним дорученням від 04.03.2022.

Як стверджує ПрАТ «Грета», станом на 24.02.2022 у підприємства укладені договори з російськими компаніями, які мали заборгованість за придбаний товар і не змогли здійснити розрахунки після 24.02.2022 на підставі п.15 постанови правління НБУ України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». Зокрема, ТОВ «Грета», РФ у розмірі 5254 451,00 руб.РФ (платіжне доручення № 148 від 05.03.2022р) за договором № 65 купівлі-продажу від 20.12.2010; ТОВ «Ваюр», РФ (реєстраційній номер 1176196024652) у розмірі 4 064 000,00 руб.РФ за договором № 24 купівлі-продажу від 04.06.2013.

На підтвердження фактів ракетних обстрілів м.Дружківка відповідач навів перелік активних посилань на статті в мережі Інтернет.

За результатами обстрілів території підприємства відповідача пошкоджено будівлі виробничих приміщень ПрАТ «Грета». Зокрема, 08.02.2023 Дружківською військовою адміністрацією складено акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно якого внаслідок влучання ракети 30.08.2022 пошкоджено заповнення віконних та дверних прорізів 176 м2 (всього 224 м2),будівля придатна до експлуатації.

З фото наслідків обстрілу вбачається, що мало місце пошкодження остеклення будівель.

За фактами обстрілу інфраструктури міста Дружківка порушено кримінальне провадження №22022050000004151.

Заяву ПрАТ «Грета» щодо пошкодженого майна в результаті обстрілу було внесено до реєстру досудових розслідувань та приєднано до матеріалів кримінального провадження №22022050000004151, що вбачається з листа Слідчого СВ ВП Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області № 734/202-2023 від 20.02.2023.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті спору, дослідивши надані в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого товару, а також інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

Основними видами господарських зобов?язань є майново-господарські зобов?язання та організаційно-господарські зобов?язання. Господарські зобов?язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов?язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями частин першою, другою статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Укладений між ПрАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» та ПрАТ «Грета» договір №878 від 28.11.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, не є розірваними, на час розгляду справи у судовому порядку недійсними не визнаний.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об'ємів поставки товару та її якості, а також ціною та строками виконання зобов'язань.

Як свідчить позивач, сторонами не підписувались Специфікації до договору, відповідні заявки направлялись відповідачем в усному порядку. Доказів протилежного відповідач суду не надав, доводів на спростування вказаної інформації не навів.

До того ж за п.3.4 договору узгоджено, що за відсутності оригінального документу Специфікації чи замовлення Сторони погодили, що кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типами, а також ціна Товару визначаються в товарно-транспортних накладних та видаткових накладних тощо.

Продавець зобов?язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 ЦК України).

На підтвердження факту поставки товару у період з 13.12.2021 по 14.02.2022 позивач посилається на перелік товаро-транспортних накладних, який наведений судом вище.

Фактично з наданих товаро-транспортних накладних вбачається, що поставка товару здійснювалась на умовах СРТ Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс, в редакції 2010 року, за яким передбачено місце відвантаження продавцем товару: місце, що належить продавцеві (його склад) Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Цей порядок поставки узгоджений сторонами в п. 2.1 договору.

Товаро-транспортні накладні містять підписи, що свідчать про прийняття товару до перевезення та передачу товару перевізником представнику відповідача. Довіреності, що видавались ПрАТ «Грета» на представника Якименко В.В., який отримував товар від імені підприємства, відсутні, однак його підпис скріплений відтиском штампа відповідача. За умовами п.4.5 договору Сторони визнають, що особа, яка поставила свій підпис у товарно-транспортної накладної і підпис якої скріплено печаткою вантажоодержувача, є належним чином уповноважена на отримання Товару за цим Договором.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами першою, другою статті 334 ЦК України унормовано, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.99 N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Основні засади організації та діяльності авто¬мобільного транспорту регламентовано Законом України "Про автомобільний транс¬порт".

Статтею 1 Закону визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (окрім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2023 у справі №804/644/16 зробив висновок, що товаро-транспортна накладна є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість, факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Дослідивши зміст товаро-транспортних накладних, суд вбачає, що в якості супровідних документів до кожної товарно-транспортної накладної позивачем зазначені відвантажувальна відомість, видаткова накладна, рахунок - фактура та посвідчення якості товару з наведенням відповідного номеру та дату. На наявність рахунків наявне посилання також в претензії №11/197 від 08.09.2022.

За умовами п.4.4 договору у усіх випадках поставки Товару на умовах СРТ, Покупець зобов'язаний підписати видаткові накладні та повернути один примірник належним чином оформленої видаткової накладної разом з оригіналом довіреності на отримання Товару Постачальнику не пізніше 20 (двадцяти) днів від дати отримання Товару, шляхом надсилання рекомендованим листом з описом вкладень, або кур'єрською службою доставки за свій рахунок, або шляхом передачі нарочно Постачальникові (менеджеру/регіональному менеджеру) з отриманням його підпису.

Позивач позбавлений можливості надати інформацію, чи виконано відповідачем зобов'язання з підписання та повернення видаткових накладних на його адресу, що визначені умовами п.4.4 договору, оскільки первинні документи залишились на території підприємства у м.Рубіжне, доступу до них позивач не має. Одночасно підстав для відновлення вказаних документів останній не вбачає, оскільки господарські операції за наслідками передачі товару відповідачу на даний час вже обліковуються у податковому обліку підприємств.

Представник відповідача з цього приводу під час судового засідання зазначив, що не може надати інформації щодо наявності первинних документів на підтвердження господарських операцій з отримання товару, оскільки вони залишились у м.Дружківка, де ведуться активні бойові дії, доступу до приміщення підприємства також не має. Однак вказує, що документи не є втраченими та відповідно відновленню не підлягають.

У податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов'язані із цією операцією.

Зокрема, згідно абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Приписами абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В матеріалах справи містяться податкові накладні, які сформовані ПрАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» за наслідками господарських операцій з поставки товару та докази їх реєстрації у податковому обліку підприємства.

Як вказує у письмових поясненнях ПрАТ «Грета», відповідно до даних бухгалтерського обліку товар, який вказаний в податкових накладних отриманий та податкові накладні, які складені позивачем внаслідок здійснення господарських операцій враховані у податковому обліку підприємства. Відповідач також зазначає, що даних складського обліку надати не має можливості, оскільки підприємство не працює.

Одночасно, у листі №86 від 19.06.2023 ПрАТ «Грета» до ПрАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», який міститься в матеріалах справи та підписаний Генеральним директором підприємства, відповідач фактично визнав заборгованість у розмірі 1630653,6грн.

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

Враховуючи закріплені Господарським процесуальним кодексом України принципи рівності, змагальності та обов'язковості встановлення судами обставин, що входять до предмета доказування, у відповідності до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на наведене, надавши оцінку встановленим обставинам та, враховуючи положення наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що факт поставки товару на суму загальну суму 1630653,6грн мав місце.

За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.(ч.5 ст.254 ЦК України).

Враховуючи передбачений п.8.1. Договору строк оплати поставленого товару, що не повинен перевищувати 45 календарних днів від дати поставки, яка вираховується судом як дата отримання товару за кожною товарно-транспортною накладною, судом встановлений строк оплати товару таким чином: №23404-21 від 13.12.2021 - до 27.01.2022 (включно); №22774-21 від 13.12.2021 - до 27.01.2022 (включно); №23752-21 від 16.12.2021 - до 31.01.2022 (враховуючи, що останній день строку 30.01.2022 є вихідним); № 956-22 від 21.01.2022 - до 07.03.2022 (включно); №24614-21 від 10.02.2022 - до 28.03.2022 (враховуючи, що останній день 27.03.2022 є вихідним); №1035-22 від 26.01.2022 - до 14.03.2022 (враховуючи, що останній день 12.03.2022 є вихідним, 13.03.2022 також є вихідним); №1842-22 від 06.02.2022 - до 23.03.2022 (включно); №2465-22 від 14.02.2022, враховуючи фактичну дату поставки (отримання товару представником відповідача) 15.02.2022 - до 01.04.2022 (включно).

Доказів сплати вартості поставленого товару на загальну суму 1630653,6грн у встановлений строк матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов?язань з вчасної оплати прийнятого від позивача товару та встановленою наявність основного боргу Покупця перед Постачальником за договором поставки №878 від 28.11.2019 в сумі 1630653,6грн.

Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним 3% річних, інфляційних втрат та пені у зв?язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов?язань зі сплати заборгованості з вартості поставленого товару.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічні зобов'язання сторонами узгоджені в п.9.3 договору.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов?язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Згідно розрахунку, який міститься в якості додатку до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 53274,11грн, які нараховані: за ТТН №23404-21 від 13.12.2021 за період з 28.01.2022 по 01.04.2023 в сумі 9334,44грн, за ТТН №22774-21 від 13.12.2021 з 28.01.2022 по 01.04.2023 в сумі 9847,96грн, за ТТН №23752-21 від 16.12.2021 з 31.01.2022 по 01.04.2023 в сумі 4730,65грн, за ТТН № 956-22 від 21.01.2022 з 06.03.2022 по 01.04.2023 в сумі 4537,84грн, за ТТН №24614-21 від 10.02.2022 з 27.03.2022 по 01.04.2023 в сумі 654,22грн, за ТТН №1035-22 від 26.01.2022 з 20.03.2022 по 01.04.2023 в сумі 4255,13грн, за ТТН №1842-22 від 06.02.2022 з 24.03.2022 по 01.04.2023 в сумі 12753,91грн, за ТТН №2465-22 від 14.02.2022 з 31.03.2022 по 01.04.2023 в сумі 7159,96грн.

Контррозрахунок відсутній.

З огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з?ясовувати обставини, пов?язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв?язку з порушенням грошового зобов?язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов?язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Суд вказує, що позивач невірно визначив періоди нарахування 3%річних. Враховуючи строки виконання зобов?язання з оплати виконаних робіт, що встановлені судом вище, прострочення виконання грошового зобов?язання має місце за накладною №23752-21 від 16.12.2021 з 01.02.2022, за накладною №956-22 від 21.01.2022 з 08.03.2022, за накладною №24614-21 від 10.02.2022 з 29.03.2022, за накладною №2465-22 від 15.02.2022 з 02.04.2022.

Судом за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН здійснено власний розрахунок 3% річних: на заборгованість за видатковою накладною №23752-21 від 16.12.2021 за період з 01.02.2022 по 01.04.2023 в сумі 4719,55грн, за видатковою накладною №956-22 від 21.01.2022 за період з 08.03.2022 по 01.04.2023 в сумі 4514,69грн, за видатковою накладною №24614-21 від 10.02.2022 за період з 29.03.2022 по 01.04.2023 в сумі 650,70грн, за видатковою накладною №2465-22 від 15.02.2022 за період з 02.04.2022 по 01.04.2023 в сумі 7120,94грн. Враховуючи, що в іншій частині розрахунок здійснений позивачем методолічно та арифметично правильно, сукупна сума 3% річних складає 53197,32грн. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань»).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Крім того, відповідно до роз?яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Відповідно до наданого позивачем в якості додатку до позовної заяви розрахунку, останнім заявлено до стягнення інфляційні втрати в загальному розмірі 375398,32грн, що нараховані наступним чином: на заборгованість за ТТН №23404-21 від 13.12.2021 за період з лютого 2022 по лютий 2023 - в сумі 71106,90грн, за ТТН №22774-21 від 13.12.2021 за період з лютого 2022 по лютий 2023 - в сумі 75018,77грн, за ТТН №23752-21 від 16.12.2021 за період з лютого 2022 по лютий 2023 - в сумі 36290,44грн, за ТТН № 956-22 від 21.01.2022 за період з березня 2022 по лютий 2023 - в сумі 35016,90грн, за ТТН №24614-21 від 10.02.2022 за період з квітня 2022 по лютий 2023 - в сумі 4180,59грн, за ТТН №1035-22 від 26.01.2022 за період з квітня 2022 по лютий 2023 - в сумі 26687,33грн, за ТТН №1842-22 від 06.02.2022 за період з квітня 2022 по лютий 2023 - в сумі 80845,55грн, за ТТН №2465-22 від 14.02.2022 за період з квітня 2022 по лютий 2023 - в сумі 46251,84грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що останній здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, відтак стягненню підлягають заявлені позивачем інфляційні нарахування в сумі 375398,32грн.

Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту пункту п.9.2 договору вбачається, що сторонами узгоджено розмір пені, а саме за порушення зобов'язань Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення зобов'язання за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення пені за загальну суму 283490,30грн, а саме, за ТТН №23404-21 від 13.12.2021 за період з 28.01.2022 по 28.07.2022 в сумі 38585,24грн, за ТТН №22774-21 від 13.12.2021 за період з 28.01.2022 по 28.07.2022 в сумі 40707,97грн, за ТТН №23752-21 від 16.12.2021 за період з 31.01.2022 по 31.07.2022 в сумі 20025,69грн, за ТТН №956-22 від 21.01.2022 за період з 06.03.2022 по 06.09.2022 в сумі 25390,29 грн, за ТТН №24614-21 від 10.02.2022 за період з 27.03.2022 по 27.09.2022 в сумі 4238,06грн, за ТТН №1035-22 від 26.01.2022 за період з 20.03.2022 по 20.09.2022 в сумі 26266,22грн, за ТТН №1842-22 від 06.02.2022 за період з 24.03.2022 по 24.09.2022 в сумі 80933,92грн, за ТТН №2465-22 від 14.02.2022 за період з 31.03.2022 по 30.09.2022 в сумі 47342,90грн.

Відповідачем наданий контрозрахунок пені, яка нарахована наступним чином: за ТТН №23404-21 від 13.12.2021 за період з 28.01.2022 по 24.02.2022 в сумі 1077,05грн, за ТТН №22774-21 від 13.12.2021 за період з 28.01.2022 по 24.02.2022 в сумі 1136,30грн, за ТТН №23752-21 від 16.12.2021 за період з 31.01.2022 - 24.02.2022 в сумі 488,61грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Умовами п.9.2 договору сторонами погоджений 6-місячний строк для нарахування пені за порушення Покупцем грошових зобов?язань перед Постачальником.

Сторонами договору не вносились зміни до договору щодо продовження даного строку до закінчення періоду карантину, пов'язаного з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, як то було передбачено законодавчо при застосуванні ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Як наслідок, на переконання суду, застосуванню у даному випадку підлягають умови договору.

Суд вказує, що позивач допустився помилок при визначенні періодів нарахування пені аналогічних помилками, які мали місце при нарахуванні 3% річних.

Крім того, за накладною №1035-22 від 26.01.2022 позивачем неправильно визначена кінцева дата встановленого п.9.2 договору 6-місячного строку для нарахування пені, який становить до 15.09.2022 (включно).

Судом за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН здійснено власний розрахунок пені: за ТТН №23752-21 від 16.12.2021 за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 в розмірі 19951,65грн, за ТТН №956-22 від 21.01.2022 за період з 08.03.2022 по 06.09.2022 в розмірі 25235,94грн, за ТТН №24614-21 від 10.02.2022 за період з 29.03.2022 по 27.09.2022 в розмірі 4214,55грн, за ТТН №1035-22 від 26.01.2022 за період з 20.03.2022 по 15.09.2022 в розмірі 25328,15грн, за ТТН №2465-22 від 15.02.2022 за період з 02.04.2022 по 30.09.2022 в розмірі 47082,77грн. Враховуючи, що в іншій частині розрахунок здійснений позивачем методологічно та арифметично правильно, сукупна сума пені складає 282040,19грн, в іншій частині позовні вимоги заявлені безпідставно.

З приводу позиції відповідача щодо неможливості виконання грошових зобов'язань за договором у зв'язку з існуванням з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України суд зазначає наступне.

Приписами частин першої, другої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України).

У частинах першій, другій статті 205 Господарського кодексу України наголошується, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Визначення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) міститься в ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої, це надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов?язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов?язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 вказав, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

В підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідач послався на Лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований всім, кого це стосується. У даному листі Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 № 671 1/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) встановлено в пункті 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).

Контекстний зміст статті 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов'язань.

Натомість, загальний офіційний Лист Торгово-промислової палати України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

З огляду на наведене господарський суд визнає, що у розумінні наведених положень правових актів, даний Лист Торгово-промислової палати України не є сертифікатом та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого товару, тому не визнається судом допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.

Сторонами у договорі узгоджено, що у разі настання форс-мажорних обставин в якості доказу їх існування зацікавлена сторонам повинна надати саме сертифікат, виданий уповноваженим органом із засвідчень форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та узгоджено певний порядок повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин.

Зокрема, умовами п.п. 10.1 - 10.2 договору встановлено, що Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання/неналежне виконання стало наслідком обставин поза контролем та волею Сторони (форс-мажор). Форс-мажором є будь-які обставини які об'єктивно не можливо було передбачити на дату укладання цього Договору, які неможливо було відвернути та яким не можна було запобігти розумними зусиллями сторони та які прямо перешкоджають стороні належно виконувати зобов'язання; щодо яких уповноваженим органом із засвідчень форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) виданий сертифікат про засвідчення їх настання та, якщо виникає спор щодо дії обставин - строку дії. Сторона що потерпає від форс-мажору зобов'язана негайно, проте не пізніше 14 (чотирнадцять) робочих днів від дати настання таких обставин, повідомити протилежну сторону про такі обставини, їх вплив на виконання цього Договору та здійснити всі можливі дії для мінімізації негативних наслідків форс-мажору для обох сторін. На підтвердження форс-мажору сторона зобов'язана надати сертифікат, виданий уповноваженим органом із засвідчень форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), негайно після його отримання, проте не пізніше 40 (сорока) календарних днів віддати повідомлення про форс-мажор.

Відповідний Сертифікат Торгово-промислової палати України або регіональних торгово-промислових палат відповідачем суду не надано.

Також відповідач не надав доказів звернення до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, надання підтверджуючих документів (сертифікату) в порядку п.п. 10.1 - 10.2 договору, обмежившись посиланням на відповідні норми чинного законодавства щодо настання форс-мажорних обставин під час судового провадження.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Судом встановлено, що у п.10.4. договору сторонами узгоджено, що не виконання п.10.2 договору позбавляє сторону права посилатися на форс-мажор.

Суд не приймає посилання відповідача на факт неможливості здійснення того повідомлення своєчасно внаслідок активних бойових дій з огляду на перебіг тривалого часу з моменту оголошення воєнного стану в Україні, з чим відповідач пов'язує настання форс-мажорних обставин, до моменту звернення до суду з позовом. У разі неможливості звернення до позивача органами поштового зв'язку внаслідок, зокрема, зміни місця розташування останнього, умовами п.13.7 договору передбачено можливість переписки сторін електронною поштою з зазначенням відповідних доменів, які мають ними використовуватись. Така можливість відповідачем не оспорюється.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов?язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов?язання.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Суд вважає, що факт військової агресії Російської Федерації проти України, введення в державі воєнного стану не можуть бути беззаперечним доказом наявності форс-мажорних обставин, за відсутності доказів безпосереднього впливу на реальну можливість виконання стороною договору своїх зобов'язань цих обставин та дій, які вчинила зобов'язана сторона.

Всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та під час воєнного стану здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як позивач, так і відповідач на момент оголошення в Україні воєнного стану були зареєстровані на території областей, на яких велись активні бойові дії, а саме, Донецької та Луганської областей. Означені обставини у відповідності до ст.75 ГПК України не потребують доведення.

Місто Рубіжне, в якому був зареєстрований позивач є тимчасово окупованим, тому останній був вимушений змінити місце реєстрації та місце господарської діяльності підприємства, продовжує господарську діяльність.

Відповідач господарську діяльність починаючи з 28.02.2022 у м.Дружківка не веде, трудові відносини з працівниками є призупиненими, мають місце: пошкодження приміщень підприємства внаслідок ракетних обстрілів, у іноземних контрагентів підприємства відсутня можливість сплати заборгованості, що виникла до 24.02.2022, у Донецькій області оголошена евакуація населення.

Всі ці обставини відповідач вказує в якості обставин форс-мажору, що унеможливили виконання грошового зобов'язання перед позивачем.

Одночасно суд вбачає, що вказані обставини в цілому свідчать про умови, в яких відповідач опинився внаслідок введення воєнного стану у країні внаслідок збройної агресії, однак не надані будь-які докази, які безпосередньо свідчать, що як на дату виникнення грошового зобов'язання, так і наступному відповідач був фактично позбавлений можливості сплатити заборгованість, зокрема, відсутня фінансова звітність підприємства, виписки з розрахункових рахунків підприємства, які б свідчили про залишок грошових коштів на рахунку тощо, який би унеможливив оплату. Факт того, що іноземні контрагенти не мають можливості сплачувати заборгованість та господарська діяльність підприємства не ведеться прямо не свідчать про неможливість виконання грошових зобов?язань перед позивачем.

Крім того, навіть у разі наявності форс-мажорних обставин обов'язок належного виконання взятих на себе зобов'язань зберігається, звільняється боржник лише від відповідальності - штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як визначено сторонами у п. 10.5 договору зупинення виконання грошових зобов'язань на строк дії обставин форс-мажору не здійснюється.

Відповідно, відповідачем при розгляді справи не надано належних доказів в підтвердження наявності обставин форс-мажору, які свідчили про неможливість здійснення ним виконання грошового зобов'язання.

Одночасно, відповідно до частини першої статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.

Суд дослідивши докази на підтвердження того, яким чином функціонує підприємство відповідача в умовах воєнного стану, що наведені вище, вбачає, що в цілому на час розгляду справи останній позбавлений можливості вести господарську діяльність з метою отримання прибутку та стягнення пені у повному обсязі вочевидь перетвориться на несправедливо непомірний тягар для підприємства та не спрямовано на розумне стимулювання відповідача виконувати зобов'язання.

Враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін вважає за можливе зменшити розмір суми пені, яку слід стягнути за розрахунком суду, на 30 %.

Приймаючи означене рішення суд також враховує, що з матеріалів справи не вбачається як настання, так і об'єктивна можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення для позивача. Грошові втрати, які поніс позивач внаслідок інфляційних процесів у державі за період наявності заборгованості, відшкодовуються шляхом стягнення інфляційних втрат та 3% річних у порядку, встановленому законом.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв?язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 1630653,6грн, 3% річних в сумі 53197,32грн, інфляційних витрат в сумі 375398,32грн, пені в сумі 197428,13грн, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов?язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

За п.1ч.1ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладаються - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч.9 ст.129)

Враховуючи, що в певній частині суд відмовив у задоволенні позовних вимог частково внаслідок їх безпідставності, а в певній- внаслідок зменшення розміру пені, судовий збір відшкодовується з відповідача на користь позивача в сумі 35119,34грн, в решті залишається на позивачі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Грета» про стягнення заборгованості у сумі 2342816,33грн, а саме, основного боргу в сумі 1630653,60грн, 3% річних в сумі 53274,11грн, інфляційних витрат в сумі 375398,32грн, пені в сумі 283490,30грн - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Грета» (адреса місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул.Чайковського, буд.1, ідентифікаційний код 00153488) на користь Приватного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (адреса місцезнаходження: 03056, м.Київ, вул. Борщагівська, буд.145а, ідентифікаційний код 01882551) основний борг в сумі 1630653,6грн, 3% річних в сумі 53197,32грн, інфляційні витрати в сумі 375398,32грн, пеню в сумі 197428,13грн, судовий збір в сумі 35119,34грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 19.10.2023.

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2023.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова