ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8459/22
Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Альонішко С.І.,
за участю апелянта - ОСОБА_1 ,
представника апелянта - Шугалевича І.В.,
представника відповідача - Некришева Є.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 307 від 25.05.2022 року про застосування до поліцейського взводу №2, роти №7 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП капрала поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 825 о/с від 04.06.2022 року в частині звільнення капрала поліції ОСОБА_1 з посади поліцейського взводу №2, роти №7 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП зі служби в поліції за самоусунення від виконання основних та додаткових завдань;
- поновити капрала поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2, роти №7 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП з 04.06.2022 р.;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу капрала поліції, інспектора взводу №2, роти №7 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час перебування на лікарняному, ОСОБА_1 був безпідставно звільнений із служби в поліції, але в наступному, відповідач самостійно скасував наказ про звільнення та поновив позивача на раніше займаній посаді, одразу розпочавши нове службове розслідування, в результаті якого знову звільнив позивача із служби в поліції. Підставою звільнення послугував невихід ОСОБА_1 на службу з 24 лютого 2022 р. до 16 березня 2022 р. та з 18 травня 2022 р. до 20 травня 2022 р. Позивач стверджує, що факти його відсутності на службі у вказаний період часу належним чином відповідачем не зафіксовані.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам представника позивача відносно того, що відсутні будь-які докази доведення змісту такого наказу до відома ОСОБА_1 , зокрема з урахуванням обставин того, що в момент прийняття такого доручення ОСОБА_1 перебував на лікарняному (обставини перебування на лікарняному документально підтверджуються та були встановлені судом першої інстанції - ст. 4 оскаржуваного судового рішення). Апелянт вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що підставами для постановлення наказу №626 о/с від 16.03.2022 слугували саме обставини невиходу ОСОБА_1 на службу без поважних причин в період з 24.02.2022 по 16.03.2022, незаконність та необґрунтованість чого в послідуючому було констатовано самим відповідачем. судом першої інстанції не було враховано, що попри скасування 13.05.2022 Наказу №626 о/с від 16.03.2022 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, вже 14.05.2022 відносно останнього призначено нове службове розслідування, за результатами проведення якого прийнято новий наказ від 25.05.2022 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому дане рішення повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга громадянина ОСОБА_1 без задоволення. Представник відповідача вказує, що відсутні документи, які підтверджують сам факт захворювання, та, відповідно, поважні причини для відсутності на службі 24 лютого 2022 року, а довідка, яку надає позивач, не має юридичної сили та не відповідає вимогам МОЗ України. З огляду на зазначене, представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головним управлінням Національної поліції в Одеській області до суду не надано.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а в подальшому в поліції, проходить з квітня 2013 р., а з червня 2018 р. займає посаду інспектора взводу № 2 роти № 7 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП.
Відповідно до наказу УПП в Одеській області ДПП від 9 березня 2022 р. № 138, за фактом відсутності ОСОБА_1 на службі з 24 лютого до 16 березня 2022 р. призначено службове розслідування.
Згідно з наказом ДПП від 16 березня 2022 р. № 174, до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції (т. 1 а. с. 16-19). Даний наказ був реалізований наказом ДПП від тієї ж дати № 626 о/с.
В подальшому, 13 березня 2022 р. наказом ДПП № 785 о/с, наказ від 16 березня 2022 р. № 626 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 із служби в поліції скасовано з виплатою грошового забезпечення з 17 березня до 12 травня 2022 р. (т. 1 а. с. 69).
Наказом від 14 травня 2022 р. № 577 ДПП ініційовано службове розслідування щодо низки поліцейських, в тому числі ОСОБА_1 .
Висновком службового розслідування від 24 травня 2022 р. зафіксовані наступні обставини (т. 1 а. с. 116-139):
з 31 січня 2022 р. ОСОБА_1 знаходився на лікарняному. У зв'язку з введенням в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 р. безпосередній начальник позивача командир роти ОСОБА_2 намагався зв'язатись з ним, але телефон позивача був вимкнений. Актами від 24, 25, 26, 28 лютого, від 1, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 12, 13, 14, 16 березня 2022 р. зафіксована відсутність позивача на службі без поважних причин. 14 березня 2022 р. в додатку “Телеграм” позивач повідомив ОСОБА_2 , що перебуває в с. Березівка, Одеської області, номер будинку повідомляти відмовився, але надіслав геолокацію свого місцезнаходження, до якої було направлено слідчого Березівського відділу поліції, який рапортом доповів, що за вказаною позивачем адресою, його не виявлено. Також 14 травня 2022 р. позивачу на адресу проживання було направлено витяг з наказу, яким його поновили на службі в поліції та повідомлено про необхідність приступити до виконання своїх службових обов'язків, але позивач на службу не вийшов, про причини своєї відсутності не повідомив, як і не повідомив про тимчасову непрацездатність.
Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що з 16 до 24 лютого 2022 р., а також з 25 лютого до 17 березня 2022 р. перебував на лікарняному, після чого повернувся на службу, але його повідомили про звільнення згідно з наказом від 16 березня 2022 р. № 174. Позивач заперечив, що 24 лютого 2022 р. з ним зв'язувався командир роти ОСОБА_2 та повідомляв про необхідність прибути на службу після скасування наказу про звільнення.
Ці обставини відповідач кваліфікував як дисциплінарний проступок, а саме порушення ст. 1 ч. 3 п. 1, 2, 4, 5, 8, 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 р. № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), ст. 18 ч. 1 п. 1, 2, ст. 24 ч. 2, ст. 64 ч. 1 Закону України “Про Національну поліцію”, розділу ІІ п. 1 абз. 2, 3 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 9 листопада 2016 р. № 1179, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2016 р. за № 1576/29706 (далі Правила етичної поведінки поліцейських), розділ ІІІ п. 1, 10, 13 посадової інструкції інспектора поліцейського УПП в Одеській області ДПП.
Пунктом 4 наказу від 25 травня 2022 р. № 307 за невихід на службу без поважних причин з 24 лютого до 16 березня 2022 р. та з 18 до 20 травня 2022 р., ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у виді звільнення із служби в поліції (т. 1 а. с. 140-143).
Звільнення позивача реалізоване наказом ДПП від 4 червня 2022 р. № 825 о/с (т. 1 а. с. 145).
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивач не надав доказів, що рапортом повідомив свого керівника про тимчасову непрацездатність та відкриття лікарняного. Крім цього, суд першої інстанції зауважив, що позивач відкрив лікарняний лист в КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Одеської міської ради, а матеріали службового розслідування не містять пояснень позивача з приводу неможливості звернення за медичною допомогою та оформлення листка тимчасової непрацездатності в ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області.
Крім цього, суд першої інстанції звернув увагу на те, що не всі дні, які відповідач врахував як відсутність позивача на службі без поважних причин, позивач перебував на лікарняному, суд першої інстанції зазначив, що 24 лютого 2022 року та 18, 19, 20 травня 2022 року позивач не вийшов на службу без поважних причин не маючи при цьому відповідного лікарняного листка.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно із частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно - правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено, що на поліцейських можуть застосовуватися такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.
У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк.
Згідно статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право:
1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи;
3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який затверджений наказом МВС України від 07 листопада 2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України "Про запобігання корупції"; ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування; втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом; порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів; перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що пунктом 1 частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Аналізуючи вказані норми пунктів 1-2 розділу II Порядку, Верховний Суд у справі №560/1555/19 від 29 січня 2020 року зауважував, що обов'язковими підставами для проведення службового розслідування є певний перелік дій, які повинні відповідати наступним ознакам:
наявність заяви, скарги, повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення (пункт 1 розділу II Порядку) та інші підстави передбачені у пункту 2 розділу II Порядку;
вказані повідомлення чи дані повинні мати ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку;
наявність у суб'єкта призначення службового розслідування достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
З матеріалі справи вбачається, що підставою для призначення службового розслідування та видання відповідного наказу від 14 травня 2022 №577 слугували рапорт командира батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Володимира Ріпки на ім'я т.в.о. начальника УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції Хмаруку Д. від 09.03.2022 року про те, що серед особового складу батальйону №1 полку управління патрульної поліції без поважних причин відсутній на службі з 24.02.2022 року не зважаючи на воєнне положення поліцейський взводу №2 роти №7 батальйону №1 полку капрал поліції ОСОБА_1 , який не виходить на зв'язок а в дислокації сил та засобів відмічається як незаконно відсутній.
Враховуючи вищевикладене, полковник поліції ОСОБА_3 вважав за доцільне призначити службове розслідування та склад дисциплінарної комісії з метою повної усебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин можливого порушення службової дисципліни в умовах воєнного часу.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що підставою для проведення службового розслідування став факт відсутності позивача на службі з 24 лютого 2022 року без поважних причин а також не належним чином повідомлення ОСОБА_1 про це відповідача на підставі рапорту командира батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Володимира Ріпки від 09.03.2022.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що під час проведення службового розслідування було допитано старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , який пояснив, що ОСОБА_1 був на лікарняному з 30.01.2022 року, однак 24 лютого 2022 року та в подальшому на телефонні дзвінки не відповідав. Крім цього, пояснив, що зі слів поліцейського ОСОБА_4 , позивача бачили у період 05.02.2022 та 06.02.2022 року в соц.мережі Фейсбук з відміченим місцем перебування Тернопіль. Крім цього, були складені акти про відсутність ОСОБА_1 на службі з 24.02.2022 року по 16.03.2022 року без поважних причин. Відповідно до рапорту лейтенанта поліції Яни Гаврилаш від 19.05. 2022 року ОСОБА_1 в день звільнення не надав до відділу кадрів довідок про його тимчасову непрацездатність в період з 16.02.2022 року по 17.03.2022 року.
Крім цього, в ході проведення службового розслідування позивачем були надані пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 пояснив, що 16 лютого 2022 року він захворів і по 24 лютого 2022 року знаходився на лікарняному, до праці мав стати 25 лютого 2022 року. Однак самопочуття 23 лютого погіршилось, в зв'язку з чим він звернувся до сімейного лікаря. Наступне обстеження підтвердило що хвороба триває і лікарняний було продовжено до 17.03.2022 року включно. Після 17.03.2022 року позивач приступив до службових обов'язків, однак йому вручили наказ про звільнення. ОСОБА_1 пояснив, що 17.05.2022 року йому повідомили, що з 13.05.2022 року його поновлено на службі в поліції а наказ про звільнення від 16.03.2022 року № 626 скасовано. Однак 14.05.2022 року відносно нього вдруге розпочато службове розслідування за порушення дисципліни, по факту, відносно якого раніше вже проводилось службове розслідування та було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
З урахуванням наданих пояснень, дисциплінарна комісія вважала за доцільне застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби. (т.с. 1 а.с. 116-139)
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу від 25 травня 2022 року № 307 ОСОБА_1 , який залишив місце несення служби 24.02.2022 року та не вийшов на службу без поважних причин з 24.02.2022 року до 16.03.2022 року та з 18.05.2022 року до 20.05.2022 року за вчинення дисциплінарного проступку застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.(а.с.140 т.с. 1)
Надаючи оцінку матеріалам справи та доказам, які надано відповідачем на підтвердження правомірності звільнення позивача зі служби, колегія суддів зауважує, що підставою для проведення службового розслідування 24 травня 2022 року, став рапорт від 09 березня 2022 року командира батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Володимира Ріпки про відсутність на службі ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року.(т.с. 1 а.с. 74)
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, цей самий рапорт від 09.03.2022 року ОСОБА_5 також був підставою для призначення службового розслідування у відношенні ОСОБА_1 у березні 2022 року та в подальшому звільненні позивача зі служби відповідно до наказу №174, 626 о/с від 16 березня 2022 року.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що інформація, шо викладена в рапорті В. Ріпки від 09 березня 2022 року, якій надавалась оцінка підчас проведення службового розслідування в березні 2022 року, вдруге стала підставою для призначення службового розслідування та вдруге досліджувалась дисциплінарною комісією в травні 2022 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що пункт наказу №626 о/с від 16 березня 2022 року про звільнення позивача зі служби, скасовано наказом відповідача №785 о/с від 13 травня 2022 року на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 12.05.2022 року №281.
При цьому, колегією суддів встановлено, що підставою прийняття наказу Департаментом патрульної поліції від 12.05.2022 року №281, стала доповідна записка заступника начальника управління - начальника відділу проведення службових розслідувань та контролю управління моніторингу та аналітичного забезпечення про проведення аналізу висновків службових розслідувань та накази про застосування дисциплінарних стягнень до працівників територіальних (відокремлених) підрозділів ДПП та апарату ДПП та встановлено, що службові розслідування проведені під час дії правового режиму воєнного стану, у зв'язку з прогалинами в законодавстві, містять недоліки щодо процедури отримання пояснень у працівників до яких були застосовані дисциплінарні стягнення (невихід на службу) та відповідно до ч. 7 ст. 20 Дисциплінарного статуту запропоновано скасувати пункт наказу про звільнення зокрема ОСОБА_1 (т.с. 2 а.с. 223-243)
Відповідно до п.7 ст. 20 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» керівник, який перевищив надані йому дисциплінарні повноваження, несе відповідальність відповідно до цього Статуту. Дисциплінарне стягнення, застосоване з порушенням вимог цього Статуту, скасовується як незаконне керівником, який його застосував, або прямим керівником.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наказ про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення про звільнення зі служби, що було прийнято на підставі інформації, яка викладена у рапорті від 09 березня 2022 року, скасоване самим відповідачем, як незаконне.
Однак, після скасування наказу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення як незаконно прийнятого, відповідач повторно 14 травня 2022 року призначає службове розслідування з тих самих підстав та обставин, яким уже надавалась оцінка.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 4 розділу 2 ПОРЯДОКу проведення службових розслідувань у Національній поліції України№ 893 що затверджений наказом МІНІСТЕРСТВа ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).
Пунктом 3 вищезазначеного порядку визначено, що у вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості:
дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).
У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.
Відповідно до п. 4 порядку, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:
обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;
пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;
обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
Колегія суддів звертає увагу, що в порушення вищезазначених норм, в наказі про призначення службового розслідування від 14 травня 2022 року № 577 відсутні посилання на обставини, що стали підставою для проведення службового розслідування, а також не зазначено період (коли позивач безпідставно не вийшов на службу), що досліджувався дисциплінарним органом, тому з наданих до суду документів взагалі не зрозуміло, коли саме позивач був відсутній на службі з неповажних причин.(т.с. 1 а.с. 63-65)
Крім цього, у вступній частині висновку службового розслідування так само не зазначено підстави проведення службового розслідування, проте висновком встановлено, що відповідно до рапорту від 09 березня 2022 року командира батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Володимира Ріпки про відсутність на службі ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року. Кінцевої дати відсутності позивача на службі а ні в наказі про призначення службового розслідування а ні в самому висновку службового розслідування відповідачем не зазначено.(т. с. 1 а.с. 116-143)
Колегією суддів встановлено, що відповідно до вступної частини наказу про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень від 25 травня 2022 року № 307, за результатами службового розслідування встановлено факт грубого порушення службової дисципліни в діях поліцейського взводу №2 роти №7 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДЛЛ капрала поліції ОСОБА_1 , що виразилось у невиході на службу без поважних причин з 24 лютого до 28 лютого, з 01 березня 2022 року до 16 березня 2022 року та з 18 травня по 23 травня 2022 року. (т. с. 1 а.с. 140-143)
Однак відповідно до вищезазначеного наказу, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у залишенні місця несення служби 24 лютого 2022 року та не виходу на службу без поважних причин з 24 лютого 2022 року до 16 березня 2022 року та з 18 травня 2022 року по 20 травня 2022 року. (т. с. 1 а.с. 140-143)
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності №307 від 25 травня 2022 року містить протиріччя, а саме, у вступній частині зазначено що ОСОБА_1 не вийшов на службу 24 лютого 2022 року, а в резолютивній частині зроблено висновок, що позивач залишив місце несення служби 24 лютого 2022 року та не вийшов на службу без поважних причин з 24 лютого 2022 року. А тому незрозумілим є питання - позивач залишив місце несення служби чи взагалі не вийшов на службу. Висновок службового розслідування не містить обґрунтувань з цього приводу.
Крім цього, вищезазначений наказ містить протиріччя невиходу на службу без поважних причин з 18 травня 2022 року по 20 чи по 23 травня 2022 року.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач уточнив, що дисциплінарною комісією досліджувався період безпідставного невиходу на службу позивача з 24 лютого 2022 року по 16 березня 2022 року та з 18 травня 2022 року по 23 травня 2022 року.
При цьому, відповідач зауважив, що про невихід без поважних причин на службу у період з 18 травня 2022 року по 23 травня 2022 року було виявлено та встановлено уже під час проведення службового розслідування.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 7 ст. 14 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в порушення вимог чинного законодавства, відповідач не розпочав нове службове розслідування за фактом вчинення іншого дисциплінарного проступку, а саме невиходу без поважних причин на службу ОСОБА_1 у період з 18 травня 2022 року по 23 травня 2022 року. В матеріалах справи відсутні з цього приводу заяви, рапорти, доповідні записки та інші докази які надавали підстави досліджувати дії позивача у цей період. При цьому, в порушення Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування у позивача не відбирались пояснення, стосовно відсутності його на службі в зазначений період. Висновки дисциплінарного органу у документі від 24 травня 2022 року, щодо присутності або відсутності на службі ОСОБА_1 у вищезазначений період також відсутні, ( т. с. 1 а. с. 116 - 139)
Колегія суддів не приймає до уваги пояснення відповідача, що надані у відзиві на апеляційну скаргу, щодо відсутності позивача на службі у період з 18 травня 2022 року по 23 травня 2022 року, а також вважає недопустимими доказами надані відповідачем витяги з журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Доказів того, що такі документи відповідач не мав можливості надати до суду першої інстанції матеріали справи не містять і відповідачем про це не заявлялось. Крім цього, відсутні відомості що надані копії з журналу досліджувались під час проведення службового розслідування.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що події за період з 18 травня 2022 року по 23 травня 2022 року, стосовно невиходу позивача на службу без поважних причин дисциплінарним органом взагалі не досліджувались, у зв'язку з чим позивача протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вказаний період.
Що стосується відсутності на службі позивача з 24 лютого 2022 року по 16 березня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13 листопада 2001 року (далі - Інструкція № 455).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Пункт 1.2. Інструкції № 455 визначає, що видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.
Відповідно до пункту 1.9 Інструкції № 455 листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.
Згідно з пунктом 2.22 Інструкції № 455 тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров'я. У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до пункту 1.9 розділу 1 цієї Інструкції .
Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року №532/274/136-ос/1406 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за №1456/10055
Згідно з пунктом 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що згідно Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Тим не менш, колегія суддів звертає увагу, що стаття 3 Конституції України декларує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно преамбули Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я.
Колегією суддів встановлено, що за результатами службового розслідування 24 травня 2022 року встановлено факт грубого порушення службової дисципліни в діях поліцейського взводу №2 роти №7 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДЛЛ капрала поліції ОСОБА_1 , що виразилось у невиході на службу без поважних причин з 24 лютого до 28 лютого, з 01 березня 2022 року до 16 березня 2022 року та з 18 травня по 23 травня 2022 року. (т. с. 1 а.с. 140-143)
На підтвердження невиходу позивача на службу з 24 лютого 2022 року відповідачем було складено акти про відсутність ОСОБА_1 на службі (т.с. 1 а.с. 75-89)
Колегія суддів вважає, що надані відповідачем акти про відсутність позивача на службі, не можуть бути доказом того, що ОСОБА_1 не вийшов на службу з неповажних причин, оскільки позивач не заперечує факту, що у період з 24.02.2022 року по 16.03.2022 року він був відсутній на службі, однак зазначає, що в цей період хворів, а тому не вийшов на службу з поважних причин.
На підтвердження своєї позиції, позивачем надано лікарняні листи непрацездатності, що підтверджують непрацездатність позивача з 25 лютого 2022 року по 17 березня 2022 року, та довідку про відсутність позивача на службі з 16 лютого 2022 року по 24 лютого 2022 року з наданої позивачем довідки, вбачається, що до праці 25 лютого 2022 року, довідка має допис, що картку втрачено. (т.с. 1 а.с. 11-14)
Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 надавав відповідні пояснення, про те відповідачем зроблено висновок, що в день звільнення до відділу кадрового забезпечення УПП в Одеській області довідок про тимчасову непрацездатність у період з 16 лютого по 17 березня 2022 року ОСОБА_6 не надано, у зв'язку з чим, прийнято рішення про його звільнення.
Однак такі висновки відповідача не знайшли підтвердження під час розгляду справи, оскільки до позовної заяви позивачем було надано копію інформаційних довідок, які були складені в електронній формі, виданих КНП «Центром первинної медико-санітарної допомоги 4 «Одеської міської ради» з яких вбачається, що з 25 лютого 2022 року по 17 березня 2022 року позивач хворів та знаходився на лікарняному.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення і не заперечував, що зазначені лікарняні листки за вищевказаний період сформовані в електронній формі і працівники відділу кадрів мають змогу їх бачити, однак наполягав на тому, що позивач мав самостійно доповісти керівнику про те що хворіє та надати відповідні документи. При цьому, представник відповідача зазначив, що після наданих пояснень ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування, дисциплінарний орган не з'ясовував в медичних закладах, чи дійсно позивач хворів.
Суд першої інстанції погодився з позицією відповідача, про те, що позивачем порушено п. 1, 2 доручення т.в.о. начальника УПП в Одеській області від 13 січня 2022 року № ВН719/41/13/02-22 «Про додаткові заходи щодо впорядкування звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність особового складу», а саме, що позивач не проінформував рапортом свого безпосереднього керівника про тимчасову непрацездатність у день звернення до закладу охорони здоров'я та не зазначив заклад, інформацію про лікаря, дату встановлення тимчасової непрацездатності, вид лікування. А також не повідомив в усній формі.
Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що в порушення п. 3 вищезазначеного доручення, яким визначено, що з метою дотримання встановленого порядку видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність поліцейських, забезпечення правильності їх видачі, звертатись до ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України в Одеській області» що обслуговує м. Одесу та Одеську область і лише у невідкладних випадках до інших закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності, та фізичним особам - підприємцям, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, позивач звернувся до неналежного медичного закладу і не надав пояснень, які причини стали підставою такого звернення.
Колегія суддів позицію відповідача та суду першої інстанції в цій частині вважає помилковою, оскільки відповідачем не надано до суду доказів, що це доручення доводилось до позивача і що він знав про нього. Окрім цього, відсутні докази того, що такі питання взагалі з'ясовувались відповідачем під час службового розслідування.
При цьому, відповідачем до матеріалів справи надано роздруківку телефонної переписки позивача з працівником поліції, з якої вбачається, що ОСОБА_1 був на зв'язку щонайменше з 4 березня 2022 року та відповідав на питання працівників, а 14 березня ще раз підтвердив, що знаходиться на лікарняному з 31 січня 2022 року. Переписку до 04 березня 2022 року відповідачем не надано, як і не надано доказів, що 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 не виходив на зв'язок.(т.с.1 а.с. 97)
Колегія суддів зазначає, що вищезазначена переписка підтверджує той факт, що відповідач знав про хворобу ОСОБА_6 , який хворів з 31 січня 2022 року і станом на 24 лютого 2022 року продовжував лікування.
Щодо наданого відповідачем акту про невихід на службу від 24 лютого 2022 року, колегія суддів приходить до висновку, що останній не може бути доказом невиходу позивача на службу, оскільки має дефекти і на думку колегії містить сумнівну інформацію.
Як вбачається з зазначеного акту, його складено о 10.00 годині про те, що позивач відсутній на службі з 08.00 по 20.00 годину.
Таким чином, колегія суддів вважає, що о 10.00 годині ранку відповідач не міг знати про те, що позивач відсутній на службі принаймні з 10.00 до 20.00 години.
Пояснення представника відповідача про те, що зазначений в акті час 10.00 це початок складання акту, а фактично закінчили його складати о 20.00 колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки така інформація в акті відсутня, а пояснення представника відповідача з цього приводу є припущенням.
Крім цього, в акті зазначено, що він складений у присутності двох свідків, однак свідок ОСОБА_7 , який зазначений в п. 1 акт не підписував, а в п. 2 взагалі відсутнє прізвище свідка. Таким чином, незрозумілим є питання, хто із свідків був присутнім при складанні зазначеного акта.
Іншим актам про відсутність на службі колегія суддів не надає оцінку, оскільки період зазначений в цих актах не є спірним.
Крім цього, колегія суддів зауважує, що позивача уже звільняли зі служби за невихід на службу з 24 лютого 2022 року, однак пізніше відповідач самостійно скасував свій наказ про звільнення, як незаконний.
Крім цього, відповідно до п.4 розділу 5 Наказу «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку, причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
Однак в порушення вищезазначеної норми у висновку службового розслідування відсутні відомості щодо характеристики позивача а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень, обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що а ні матеріали справи, а ні матеріали службового розслідування не містять жодних належних та допустимих доказів того, що зазначені у службовому розслідуванні відповідачем порушення мали місце та призвели до тяжких (негативних) наслідків та є не сумісними з подальшим проходженням служби у поліції, дискредитують звання поліцейського або підривають авторитет поліції.
При цьому, судова колегія також наголошує, що визначаючи підстави для застосування до позивача такого крайнього і суворого дисциплінарного заходу, як звільнення зі служби, необхідно виходити з того, що поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв'язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає свідомі активні дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Крім того, вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості повинні бути чітко визначені та доведені в межах проведеного службового розслідування.
Проте, як вже зазначалося вище, висновки службового розслідування не містять належно задокументованих та підтверджених випадків вчинення позивачем дій, які дискредитують звання поліцейського й негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Колегія суддів зауважує, що згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади: звільнення зі служби в поліції.
Тобто, «звільнення зі служби в поліції» - є самим найсуворішим видом дисциплінарних стягнень.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісії повинна врахувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.
Поряд з цим, на думку колегії, відповідачем, в даному випадку, при застосуванні до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення, фактично не було враховано ні характер його д/проступку, ні обставини, за яких він був вчинений, ні його особу, ні ступінь його вини, ні його попередню поведінку та ставлення до служби, а також жодним чином не мотивовано неможливості застосування до позивача іншого, передбаченого ст.13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення зі служби в поліції.
Зазначені обставини, на думку судової колегії, мали бути обов'язково враховані відповідачем при вирішенні питання про застосування до позивача такого суворого виду покарання, як звільнення зі служби в поліції.
Саме така позиція суду ґрунтується на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 05.03.2020р. у справі №824/126/17-а.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, правові позиції, що викладені у рішенні «Ляшко проти України», зі змісту яких, вбачається, що обов'язок судового органу перевіряти, чи було втручання з боку суб'єкта владних повноважень виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми.
Отже, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи конкретні обставини справи, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції допустився помилкового висновку про те, що відповідачам доведено склад дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 і що за наслідком цих порушень позивач має бути звільнений зі служби в поліції.
Оцінюючи, чи відповідало застосоване до позивача дисциплінарне стягнення критеріям обґрунтованості та пропорційності, колегія суддів зазначає про те, що такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу та повинен застосовуватись у виняткових випадках і за вчинення особливих дисциплінарних проступків.
З огляду на зазначене, вказане свідчить про неповноту проведеного службового розслідування та порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування стосовно позивача та Дисциплінарного статуту.
Таким чином, спірні накази не відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вимогам законності, обґрунтованості, правомірності, добросовісності, розсудливості та пропорційності, а відтак підлягає скасуванню.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності свого рішення, у зв'язку з чим, вимоги позивача належать задоволенню повністю, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 307 від 25.05.2022 року про застосування до поліцейського взводу №2, роти №7 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП капрала поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ № 825 о/с від 04.06.2022 року в частині звільнення капрала поліції ОСОБА_1 з посади поліцейського взводу №2, роти №7 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП зі служби в поліції за самоусунення від виконання основних та додаткових завдань.
Поновити капрала поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2, роти №7 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП з 05.06.2022 р.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; ідентифікаційний код: 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 05.06.2022 р. по 18.10.2023 р. в розмірі 138626,70 грн. (сто тридцять вісім тисяч шістсот двадцять шість гривень сімдесят копійок). Вказана сума зазначена без утримання податків та обов'язкових платежів.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30.10.2023 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик