Справа № 559/1413/23
Провадження № 1-кс/559/844/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2023 р. м. Дубно
Слідчий суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дубно клопотання слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023181040000264 від 02 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
встановив:
в обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 , будучи судимим, востаннє вироком Дубенського міськрайонного суду від 19.06.2018 за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, 13.01.2023 був звільнений з місць позбавлення волі, відбувши строк покарання, на шлях виправлення не став, вчинив новий умисний тяжкий корисливий злочин. Так, 05.05.2023 ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , керуючись корисливим мотивом вирішив вчинити крадіжку двох мобільних телефонів та ювелірні вироби із золота та срібла.
Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указами Президента України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваних ним дій та передбачаючи настання їх наслідків, діючи з корисливим мотивом, з метою власного незаконного збагачення, без дозволу та відома власника, умисно, повторно, таємно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , шляхом підбору ключа, проник до квартири, звідки здійснив крадіжку двох мобільних телефонів марки Huawei P9 LITE MINI, модель SLA-L22, вартістю 1766,67 грн. та білого кольору марки «Fly», модель IQ 235, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 249, 33 грн., а також ювелірні вироби із золота та срібла, а саме: ланцюжок жіночий із золота 585 проби вагою - 2,22 гр., вартістю 5394, 76 грн., хрестик із золота 585 проби, з заокругленими краями та об'ємним розп'яттям, вагою - 1,76 гр, вартістю 4276, 94 грн., підвісок із золота 585 проби, овальної форми в середині вправлене дерево, вагою - 1, 84 гр., вартістю 4471,34 грн., підвісок із золота 585 проби, у формі листка, вагою - 0,85 гр., вартістю 2065, 57 грн., а також три найменування золотих виробів, загальною вагою - 14,18 грам, загальною вартістю - 18 943,63 грн (згідно Розпорядження Національного Банку України «Про закупівельні ціни на дорогоцінні метали в брухті», середня ринкова вартість 1 (одного) грама золота 585 проби у брухті становить 1335,94 грн., станом на 05 квітня 2023), а саме: сережки із золота 585 проби, з вставками камінців червоного кольору «рубін», вагою- 3 гр., сережки із золота 585 проби, з вставками камінців цирконію білого кольору, вагою 4,12 гр., каблучка із золота 585 проби, зі смужками з камінчиків чорного та білого кольору, вагою 7,06 гр., а також три найменування срібних виробів, загальною вагою - 11,34 грам, та загальною вартістю - 277,60 грн (згідно Розпорядження Національного Банку України «Про закупівельні ціни на дорогоцінні метали в брухті», середня ринкова вартість 1 (одного) грама срібла 925 проби у брухті становить 24,48 грн., станом на 05 квітня 2023), а саме: сережки із срібла 925 проби, з вставками сапфір вага сережок - 6, 35 гр., каблучка зі срібла 925 проби, вагою - 3,39 гр., сережки із срібла 925 проби, з вставками цирконію чорного кольору, вагою - 1,6 гр.., парфуми «Lancome Idoll», об'ємом 25 мл., вартістю 1500 грн.
В подальшому ОСОБА_5 непомітно залишив місце події, разом з викраденими телефонами, ювелірними виробами із золота та срібла і таким чином перевів викрадене майно у своє протиправне володіння, та отримав можливість розпоряджатися ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 , матеріальну шкоду на загальну суму 38945 гривень 84 копійки.
Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у житло, вчиненій в умовах воєнного стану.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім процесуальних обов'язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1. Вчинити інше кримінальне правопорушення (передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Цей ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 , будучи судимим востаннє 19.06.2018 року вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. 13.01.2023 року був звільнений з місць позбавлення волі, відбувши термін покарання, на шлях виправлення не став, вчинив новий умисний тяжкий корисливий злочин. Підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. Останній ніде не навчається, не працює, що є фактором спонукання останнього до вчинення нових кримінальних правопорушень. Все це може свідчити про те, що у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, ОСОБА_5 зможе продовжити свою злочинну діяльність шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень тим самим спричинюючи громадянам майнову шкоду.
2. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик (передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, тим самим затягуючи досудове розслідування чи судовий розгляд даного кримінального провадження. Також встановлено, що у ОСОБА_5 відсутні міцні соціальні зв'язки, а саме останній неодружений, ніде офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, що може свідчити про те, що останній може вільно покинути місце свого проживання та поїхати в інше місце де переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
3. Незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні (передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_5 зможе шляхом погроз чи залякування впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показів, за для уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні необхідно обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор, якого підтримав слідчий, просив задовольнити клопотання в повному обсязі, зазначивши, що ОСОБА_5 переховувався та був оголошений у розшук, а тому наявні ризики, які унеможливлюють застосування м'якшого запобіжного заходу.
ОСОБА_5 просив застосувати домашній арешт.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить таких висновків.
Зі змісту ст. 194 КПК України слідує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя повинен встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1, п. 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, передбачено ст. 194 КПК України.
Про обґрунтованість підозри свідчать наступні докази, що містяться в матеріалах справи та досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотання, а саме: протокол огляду місця події від 02.05.2023, а саме території господарства та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в ході чого виявлено два фрагменти слідів пальців рук, що вилучені шляхом копіювання на дві клейкі стрічки; протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 , яка повідомила, що на даний момент використовує вказане господарство як постійне місце проживання та зберігає там свої матеріальні цінності; протоколом огляду предметів від 03.05.2023 в ході якого ОСОБА_5 надав для огляду та подальшого вилучення мобільний телефон білого кольору марки «Fly» модель IQ 235, який ОСОБА_5 вказав, що викрав з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом огляду предметів від 03.05.2023 в ході якого ОСОБА_5 надав для огляду та подальшого вилучення сережки із срібла 925 проби, вагою - 1,6 гр., з вставками камінців цирконію білого кольору та чорного кольору, які ОСОБА_5 вказав, що викрав з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; висновком судової трасологічної експертизи за спеціальністю 4.6. «Дактилоскопічні дослідження» від 09.05.2023 відповідно до якого встановлено збіг слідів пальців рук виявлених на місці події та дактилокарти, яка заповнена на ім'я ОСОБА_5 ; інформацією отриманою від генерального директора ломбардного відділення ПТ «Заставно-Кредитний Дім» та ПТ «Ломбард №1» про те, що ОСОБА_5 дійсно звертався до вказаних ломбардних відділень з приводу закладу ювелірних виробів із золота, що були викрадені у ОСОБА_7 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 під час якого останній повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та розповів про обставини вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Сукупність наведених доказів дозволяє зробити обґрунтований висновок про вірогідність вчинення даного кримінального правопорушення саме підозрюваним та дають підстави зробити висновок про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення саме за ч. 4 ст. 185 КК України.
Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в самому клопотанні слідчого. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановлено.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» - термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, підтверджують вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного слідчим запобіжного заходу, а тому при вирішенні клопотання, крім наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і вік та стан здоров'я підозрюваного, попередня характеристика за місцем проживання.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на встановленні кількох обставин, які досліджені та оцінені в сукупності, на яких ґрунтуються ризики, а не лише тяжкості покарання.
Так, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності застосування запобіжного заходу.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини, за наявності обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із встановленням застави, з огляду на що в клопотанні ОСОБА_5 слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України. Враховуючи всі обставини вчинення даного кримінального правопорушення, особу підозрюваного вважаю визначити відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави у виді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду, про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання обвинуваченого - з моменту затримання.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 176, 177, 178, 181, 183,184, 194, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя
ухвалив:
клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Дубно, Рівненської області, із середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, запобіжний захід у виді - тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 25.11.2023 із визначенням розміру застави у виді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 207 120 (двісті сім тисяч сто двадцять) гривень (80 х 2 589,00 грн.).
В клопотанні ОСОБА_5 про застосування домашнього арешту - відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області та начальнику ДУ «Рівненського слідчого ізолятора».
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення під розписку.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1