ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
31.10.2023Справа №910/8957/23
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 20 969,51 грн,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 20 969,51 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" на підставі Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків "Повний автозахист" №096.16.05 від 16.11.2020 та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Peugeot Boxer, державний номерний знак НОМЕР_2 , водієм якого, на думку позивача, скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/000711227, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 14 350,63 грн покладається на відповідача.
Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованої за період з 17.12.2021 по 17.06.2022 пені у розмірі 1 588,40 грн, а також нарахованих за період з 17.12.2021 по 30.05.2023 3% річних у розмірі 625,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 405,34 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 відкрито провадження у справі №910/8957/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвала суду від 12.06.2023 була надіслана Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Еталон" 13.06.2023 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під'їзд), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105494678507 була вручена відповідачу 16.06.2023.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 12.06.2023 є 16.06.2023 (день проставлення у поштовому повідомленні №0105494678507 відмітки про вручення судового рішення).
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/8957/23 встановлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Еталон" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" повинне було подати відзив на позов у строк до 03.07.2023 включно (згідно ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній день 15-денного строку припадав на вихідний день - 01.07.2023 - суботу).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
16.11.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків "Повний автозахист" №096.16.05 (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 5 Договору строк його дії відповідає строку дії полісу ОСВЦПВ №АР/92401136, а згідно п. 3 вказаного полісу строк його дії з 16.11.2020 до 15.11.2021.
20.08.2021 близько 13 год. 15 хв. біля буд. 2 по вул. Корятовича в м. Ужгороді Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Peugeot Boxer, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Peugeot Boxer, виїжджаючи з місця стоянки, під час руху заднім ходом не переконався в безпечності свого маневру та здійснив зіткнення із правими розсувними дверцятами автомобіля Mercedes-Benz Citan, який рухався в правій смузі автомобільної дороги, у зв'язку з чим обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Дорожньо-транспортна пригода за взаємною згодою водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).
Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" №1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
Відповідно до пункту 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А (Peugeot Boxer, державний номерний знак НОМЕР_2 ) та транспортний засіб В (Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 ), зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №698 від 17.11.2011 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України", затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10 000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25 000 гривень потерпілому, з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.
Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги приписи законодавства, суд приймає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 20.08.2021 як належний доказ настання 20.08.2021 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Peugeot Boxer, державний номерний знак НОМЕР_2 , та транспортного засобу Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у повідомленні, суд дійшов висновку про порушення п.п. 10.2, 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водієм транспортного засобу Peugeot Boxer, державний номерний знак НОМЕР_2 , та наявності вини водія автомобіля Peugeot Boxer, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_3 у вчиненні спірної дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з зверненням ОСОБА_1 до страховика за Договором із заявою про виплату страхового відшкодування від 01.09.2021, позивачем на підставі страхового акту №24356/17/921 від 01.09.2021, розрахунку суми страхового відшкодування, здійсненого з урахуванням ремонтної калькуляції №23446_17 від 27.08.2021 та розрахунку коефіцієнта фізичного зносу досліджуваного КТЗ (0,4630), виконано свої зобов'язання за Договором та здійснено відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати ОСОБА_1 коштів у сумі 16 950,63 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №208896 від 02.09.2021.
Тобто фактично позивачем сплачено страхувальнику страхове відшкодування у загальному розмірі 16 950,63 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як було встановлено судом, спірна ДТП, внаслідок якої було завдано шкоду автомобілю Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася з вини водія автомобіля Peugeot Boxer, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_3 .
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Peugeot Boxer, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/000711227, що підтверджується інформацією з бази Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Наведеним договором (поліс №АР/000711227) передбачено, що франшиза становить 2 600,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 130 000,00 грн.
Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 20.08.2021.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
На підтвердження розміру шкоди, завданої спірною ДТП автомобілю страхувальника за Договором, позивачем було надано суду акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 26.08.2021, страховий акт №24356/17/921 від 01.09.2021, розрахунок страхового відшкодування, ремонтну калькуляцію №23446_17 від 27.08.2021, розрахунок коефіцієнта фізичного зносу досліджуваного КТЗ (0,4630) та платіжну інструкцію №208896 від 02.09.2021 на суму 16 950,63 грн з призначенням платежу - страхове відшкодування по договору №FO485694 від 15.11.2020, ОСОБА_1 , т/з Mercedes-Benz Citan, д/н НОМЕР_1 , без ПДВ.
З аналізу ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України та ст.ст. 25, 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.
Як вбачається із ремонтної калькуляції №23446_17 від 27.08.2021, розрахунку страхового відшкодування та страхового акту №24356/17/921 від 01.09.2021 позивачем було виплачено страхувальнику за Договором страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням зносу.
В свою чергу, відповідач своїм правом на спростування вірності здійсненого позивачем розрахунку вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням зносу не скористався.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись нормами ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 16 950,63 грн.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відтак, враховуючи визначені полісом №АР/000711227 розмір франшизи - 2 600,00 грн та ліміт відповідальності за шкоду майну - 130 000,00 грн, встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz Citan, державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням зносу - 16 950,63 грн, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 14 350,63 грн.
З метою отримання страхового відшкодування позивач у відповідності до приписів ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (вих. №04229/9221 від 13.09.2021), яка була отримана Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" 17.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0505019550693.
У п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на дату одержання відповідачем заяви позивача про виплату страхового відшкодування вих. №04229/9221 від 13.09.2021 - 17.09.2021, та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів прийняття відповідачем вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" повинне було виплати Приватному акціонерному товариству "Страхова група "ТАС" страхове відшкодування у розмірі 14 350,63 грн до 16.12.2021 включно.
Однак, відповідачем не надано суду доказів на спростування твердження позивача, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" не здійснило відшкодування шкоди у розмірі 14 350,63 грн (в тому числі, після звернення позивача до суду із даним позовом).
За таких обставин, зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 14 350,63 грн підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення вказаної суми боргу відповідачем не надано, а відтак Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" є таким, що прострочило з 17.12.2021 своє зобов'язання із сплати страхового відшкодування у розмірі 14 350,63 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення суми страхового відшкодування та наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" страхового відшкодування у розмірі 14 350,63 грн.
Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованої за період з 17.12.2021 по 17.06.2022 пені у розмірі 1 588,40 грн, а також нарахованих за період з 17.12.2021 по 30.05.2023 3% річних у розмірі 625,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 405,34 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" не навело обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина перша статті 992 Цивільного кодексу України).
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Установивши, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" прострочило виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов'язання.
Виходячи з наведених норм права, у спірних правовідносинах Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України є загальними нормативно-правовими актами, а Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Тобто пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено відповідальність у вигляді нарахування пені за простроченя виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування з порушенням встановленого законом строку та таке нарахування не обмежується піврічним терміном згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 25.11.2020 у справі №747/522/19, від 07.10.2020 у справі №742/637/19 та від 17.06.2020 у справі №213/1371/16-ц.
Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання - 17.12.2021, та визначеної позивачем дати, до якої здійснюється нарахування пені, - 17.06.2022, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" пені у розмірі 1 588,40 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Тотожна правової позиції щодо правомірності застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення зобов'язання з виплати страхового відшкодування дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.02.2020 у справі №758/16044/16-ц та від 20.07.2020 у справі №910/14293/19.
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання - 17.12.2021, та визначеної позивачем дати, до якої здійснюється нарахування 3% річних та інфляційних втрат - 30.05.2023, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" 3% річних у розмірі 625,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 405,34 грн.
За таких обставин позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" підлягають задоволенню в повному обсязі, а з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 14 350,63 грн, пеня у розмірі 1 588,40 грн, 3% річних у розмірі 625,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 405,34 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 13, 14, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 14 350 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят) грн 63 коп., пеню у розмірі 1 588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 625 (шістсот двадцять п'ять) грн 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн 34 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 31.10.2023.
Суддя Р.В. Бойко