ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/921/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Бондарчук А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Примаченко К.В. - згідно ЄДРПОУ;
від відповідача: не прибув;
прокурор: Степаницька О.М. - посвідчення №071190 від 01.03.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки України
до Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (м.Бердичів)
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства економіки України звернувся до суду з позовом, згідно якого просить витребувати у власність держави в особі Міністерства економіки України (ЄРДПОУ 37508596) з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (код ЄДРПОУ 00217426) захисну споруду цивільного захисту-сховище № 20003/3 площею 637,8 кв.м., що розташоване по вул. Європейська, буд. 79 в м. Бердичів Бердичівського району Житомирської області.
Ухвалою від 12.07.2023 суд відкрив провадження у справі №906/921/23, підготовче засідання призначив на 01.08.2023.
Ухвалою від 25.07.2023 суд задовольнив заяву представника відповідача №84/61 від 20.07.2023 про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та продовжив зазначений строк до 15.08.2023.
Ухвалою від 01.08.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 21.09.2023.
17.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 240-273, т.1).
25.08.2023 від Бердичівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (а.с. 1-12, т.2).
05.09.2023 від Міністерства економіки України надійшла відповідь на відзив (а.с. 13-19, т.2).
07.09.2023 від Міністерства економіки України надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (а.с. 20-24, т.2).
21.09.2023 від представника відповідача - Цурки Н.О., надійшла підписана нею за допомогою ЕЦП, копія заяви голови правління АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" - Маркевич Ю.Ф., про визнання відповідачем позову.
Оскільки оригіналу вказаної заяви голови правління АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", про визнання відповідачем позову матеріали справи не містять, також суду не надано докази на підтвердження відсутності обмежень на визнання позову головою правління АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" - Маркевич Ю.Ф., ухвалою від 21.09.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження та оголосив перерву в судовому засіданні до "09" жовтня 2023, зобов'язавши відповідача надати необхідні документи.
04.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання голови правління АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" про залучення до справи документів, а саме: оригіналу заяви №83/84 від 20.09.2023 голови правління АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" - Маркевича Ю.Ф. про визнання позовних вимог у справі №906/921/23, витягу зі статуту акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", зареєстрованого в редакції 15.04.2019, копію протоколу №35 від 01.12.2022 та витягу з наказу №218 від 05.12.2022 (а.с. 47-60, т.2).
В судовому засіданні 09.10.2023, у зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень прокурором, суд ухвалив оголосити перерву до 16.10.2023 з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.
В судовому засіданні 16.10.2023 представник позивача та прокурор позов підтримали, з підстав, викладених у позовній заяві. З метою надання прокурором копій документів належної якості, суд оголошував перерву до 17:15 год. 16.10.2023 Після оголошеної перерви прокурор подала клопотання про долучення до матеріалів справи копії експлікації внутрішніх площ до плану будинку по вул. К. Лібкнехта (Європейська), 79 у м. Бердичеві на 11 арк. Суд долучив вказані документи до матеріалів справи (а.с. 75-86, т.2).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Згідно заяви від 20.09.2023 (а.с. 50-51, т. 2) позовні вимоги визнав, у зв'язку з чим просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат в порядку та на підставі ст. 130 ГПК України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно зі ст.191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення, у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Дослідивши подані відповідачем документи (а.с. 47-60, т.2), суд встановив, що представник відповідача (голова правління Ю.Ф. Маркевич) не обмежений на вчинення вказаної процесуальної дії, його дії не суперечать інтересам особи, яку він представляє. Зокрема, на підтвердження відсутності обмежень на визнання позову головою правління АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" Маркевичем Ю.Ф. надано витяг із статуту АТ, копію протоколу №35 від 01.12.2022 засідання наглядової ради та копію наказу №218-к від 05.12.2022 про призначення Маркевича Ю.Ф. головою правління (а.с. 75-86, т.2).
З урахуванням зазначеного, суд також встановив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
За вказаного суд не встановив підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Бердичівська окружна прокуратура виявила порушення вимог чинного законодавства України в частині збереження та використання захисних споруд цивільного захисту населення, що суперечить інтересам держави.
Зокрема, як вказав прокурор, перевіркою було встановлено, що за АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" зареєстрована захисна споруда цивільного захисту - сховище №20003/3, що розташована за адресою: вул. Карла Лібкнехта (перейменовано на Європейська) 79 у м. Бердичеві.
Оскільки вищевказана споруда відноситься до об'єктів загальнодержавного значення з обмеженою обороноздатністю, приватизація яких заборонена законом, набуття АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" його у приватну власність, на думку прокурора, є протиправним.
Пояснив, що наявність в будівлі інженерного корпусу по вул. Карла Лібкнехта, 79 ( вул. Європейська, 79) в м. Бердичеві Житомирської області, що наразі належить АТ «Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" на праві приватної власності, сховища № 20003/3 підтверджується паспортом сховища від 01.04.2010, обліковими картками сховища від 15.01.1985, 29.10.2019, інформацією та матеріалами Міністерства економіки України, актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 18.02.2022, 21.12.2010 та безпосередньо АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес". При цьому зазначив, що інформація про наявність сховища за вказаною адресою також розміщена на сайті Бердичівської міської ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги приписами ст. 328, 387, 400 Цивільного кодексу України, Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про Цивільну оборону України", Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прокурор просить витребувати у власність держави в особі Міністерства економіки України з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" захисну споруда цивільного захисту - сховище №20003/3, що розташована за адресою: вул. Карла Лібкнехта (перейменовано на Європейська), 79 у м. Бердичеві.
Позивач - Міністерство економіки України просило позовні вимоги прокурора задовільнити (а.с. 13-16, т.2).
Відповідач, згідно заяви від 20.09.2023, позовні вимоги визнав (а.с. 50-51, т. 2).
Проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства економіки України.
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1, 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз.1 - 3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень ч.3-5 ст.53 ГПК України і ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Разом із тим у розумінні положень п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).
Перший - "виключний випадок" - передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.
"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов'язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. , у випадках та порядку, встановлених законом.
Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом в особі Міністерства економіки України, прокурор вказав, що ВАТ "Бердичівський завод "Прогрес" було створено Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України в процесі корпоратизації шляхом перетворення Бердичівського заводу екологічного, хімічного і нафтопромислового машинобудування «Прогрес» у ВАТ "Бердичівський завод "Прогрес".
Засновником ВАТ "Бердичівський завод "Прогрес" виступало Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України. Згідно Указу Президента України від 25.07.1997 № 701/97 утворено Міністерство промислової політики України на базі Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України і Міністерства промисловості України, що ліквідуються. Міністерство промислової політики України є правонаступником прав і обов'язків ліквідованих Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України та Міністерства промисловості України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 № 94 "Про реорганізацію Міністерства промислової політики" Міністерство промислової політики України реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Постановою Кабінету міністрів України від 21.05.2021 № 504 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України.
Згідно відомостей Єдиного реєстру об'єктів державної власності державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" управління здійснює - Міністерство економіки України.
Прокурор пояснив, що оскільки Міністерство економіки України, як власник, волю на відчуження спірного нерухомого майна не виявляло, захисна споруда цивільного захисту - сховище, перебуває у приватній власності поза волею власника - без прийняття ним відповідного рішення.
Суд встановив, що 18.04.2023 Бердичівська окружна прокуратура, в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" направила Міністерству економіки України повідомлення (а.с. 176-181, т.1) у якому вказала про встановлення фактів протиправного вибуття з державної власності майна (захисної споруди цивільного захисту) та повідомляла, що у разі невжиття відповідних заходів Міністерством економіки України, Бердичівською окружною прокуратурою вживатимуться заходи щодо ініціювання в інтересах держави відповідного позову.
У листі (відповіді) від 04.05.2021 за №3213-06/20356-05, Міністерство економіки України повідомило про неможливість самостійно ініціювати судове провадження, оскільки у міністерства відсутні відомості про обставин вибуття об'єктів державної власності, що перебувають на балансі АТ "Бердичівський Машинобудівний завод "Прогрес", та підтверджуючих таке вибуття документів (а.с. 182-184, т.1).
У повідомленні від 30.06.2023 за №50-90-3005вих-23 Бердичівська окружна прокуратура повідомила Міністерство економіки України про намір здійснити представницькі повноваження прокуратури шляхом звернення вищевказаним позовом (а.с. 195-200, т.1).
Оскільки, Міністерство економіки України відповідного позову не заявило, вказане, на думку прокурора, свідчить про не здійснення відповідних повноважень і зумовлює виникнення у прокурора обов'язку звернутися до суду з позовом для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про дотримання прокурором визначеного ст.23 Закону України "Про прокуратуру" порядку звернення, що свідчить про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства економіки України в суді у цій справі.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, з урахуванням наданих пояснень, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 № 1001, виданого на підставі Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємства" від 15.06.1993 року та "Положення про порядок корпоратизації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1993 №508, на базі Бердичівського заводу екологічного, хімічного і нафтопромислового машинобудування "Прогрес" створено Відкрите акціонерне товариство "Бердичівський завод "Прогрес" (а.с. 34, т.1).
Згідно вказаного, а також згідно відповіді Фонду державного майна України від 04.04.2023 (а.с. 32, т.1), засновником ВАТ "Бердичівський завод "Прогрес" виступало Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (на даний час Міністерство економіки України).
Згідно з Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 30.06.1994 з оцінки вартості майна Бердичівського заводу "Прогрес", згідно передаточного балансу і документації про результати інвентаризації вилучено вартість майна на суму 2 677 млн. крб, у тому числі об'єкти, що не підлягають приватизації на суму 324 млн карбованців (а.с. 36-38, т.1).
Згідно переліку майна, яке не підлягає приватизації за станом на 1 червня 1994 року, рахується ІТМ на 690 місць, інвентарний номер 99738, рік введення в експлуатацію 1983 (а.с. 39-40, т.1).
Відповідно до інформації про державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу та перебуває на балансі товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", обліковується - захисна споруда цивільного захисту ІТМ на 690 місць, що знаходиться за адресою: м. Бердичів, вул. Європейська,79, інвентарний номер 99738 (а.с. 41-42, т.1).
Наведене підтверджує, що під час корпоратизації, об'єкт цивільної оборони - захисна споруда цивільного захисту (сховище) до статутного фонду та у власність ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" не передавалося, а залишилося у державній власності.
Разом з тим, як було встановлено судом, рішенням Бердичівської міської ради від 24.12.2002 № 816 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" надано дозвіл на оформлення права власності на частину майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Бердичів, вул. К. Лібкнехта, 79, вул. Нізгірецька, 100 - відкритому акціонерному товариству "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (а.с. 57-58, т.1).
Згідно додатку до рішення виконкому Бердичівської міської ради від 24.12.2002 № 816 Перелік об'єктів нерухомого майна, на яке встановлюється право власності ВАТ ЗМЗ "Прогрес" (а.с. 59-62, т.1), включено в т.ч інженерний корпус з прибудовою (6 поверх).
На підставі вищевказаного рішення, 26.12.2002 виконавчим комітетом Бердичівської міської ради ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" видано свідоцтво про право колективної власності на частину цілісного майнового комплексу (згідно переліку), що знаходиться за адресою: вул. К.Лібкнехта,79, (перейменовано на вул. Європейська), м. Бердичів, Житомирська область (а.с. 69, т.1).
Вподальшому, на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності, рішенням державного реєстратора Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області від 11.11.2013 за № 7797203 проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" на частину цілісного майнового комплексу (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 208186818104) площею 10553,1 кв.м, що знаходиться за адресою: вул.К.Лібкнехта,79 (перейменовано на вул. Європейська), м. Бердичів, Житомирська область, у тому числі на інженерний корпус з прибудовою ( 6 поверх) загальною площею 3706,1 кв.м. (а.с. 158-173, т.1).
Враховуючи вищевказане, суд втановив, що до інженерного корпусу з прибудовою (6 поверх) загальною площею 3706,1 кв.м., право власності на яку зареєстровано за відповідачем, входить захисна споруда площею 637,8 кв.м.
Так, відповідно до інформації КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 04.05.2023 №224 (а.с. 151, т.1), технічна інвентаризація нерухомого майна, а саме приміщення 6-ти поверхового інженерного корпусу за адресою: вул. Європейська (К.Лібкнехта),79 проводилась 06.12.2002. Встановлено, що об'єкт має наступні показники: загальна площа всього - 3706,1 кв.м., у тому числі загальна площа підвального 538,4 кв.м., першого поверху - 633,8 кв.м., другого - 626,3 кв.м., третього - 478,1 кв.м., четвертого - 470,7 кв.м., п'ятого - 475.1 кв.м., шостого - 483,7 кв.м. Технічна інвентаризація захисної споруди цивільного захисту №20003/3, що розташована в підвальному поверсі вказаного 6-ти поверхового приміщення інженерного корпусу, проведена 30.03.2011, в ході якої встановлено, що захисна споруда має площу основи 637,8 кв.м., загальну площу приміщень 538,4 кв.м. Крім того, площа вказаної захисної споруди цивільного захисту входить у загальну площу шестиповерхового приміщення інженерного корпусу.
Матеріали справи містять облікові картки укриття від 15.01.1985 та від 01.02.2007, згідно яких укриття ІІІ класу №20003, розташоване за адресою: м. Бердичів, вул. Карла Лібкнехта, 79, є вбудованим, рік здачі в експлуатацію - 1983, місткістю 690 осіб загальною площею 637,8 кв.м. (а.с. 114-115, 123-124, т.1).
Суд встановив, що за результатами проведеної технічної інвентаризації КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації", на замовлення ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", 01.04.2011 виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - сховище, обліковий №1 (20003/3) №79 по вул. К. Лібкнехта, м. Бердичів, виготовлений станом на 01.04.2011, з якого вбачається, що площа останнього складає 637,8 кв.м., місткістю 690 осіб (а.с. 40-42, т.1). При цьому, як було встановлено судом та вбачається з експлікацій внутрішніх площ до плану будинку, внутрішня площа вказаного приміщення складає 538,4 кв.м. (а.с. 43-113, т.1 76-86, т.2)
Також матеріали справи містять Акти оцінки готовності захисної споруди цивільного захисту - сховища № 20003/3 розташоване за адресою: м. Бердичів, вул. Європейська 79, приватної форми власності, що належить АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", клас сховища III, місткістю 690 осіб, загальною площею 637,8 кв.м, вбудоване в будівлю та є готовим до використання за призначенням (а.с. 127-150, т.1).
За вказаного, паспортом сховища від 01.04.2010, обліковими картками сховища від 15.01.1985, 29.10.2019, актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 21.12.2010 та від 18.02.2022 підтверджено наявність в будівлі інженерного корпусу по вул. Карла Лібкнехта (Європейська), 79 в м. Бердичеві Житомирської області, що належить АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" на підставі приватної власності, спірної захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони).
Зазначені обставини набуття у власність спірного майна - захисної споруди площею 637,8 кв.м. відповідач не заперечував, при цьому, у заяві від 20.09.2023 позовні вимоги визнав та просив задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні пояснив, що спірне приміщення, враховуючи особливості його конструкції, які забезпечують функціонування за призначенням, обліковується саме за зовнішніми замірами площі, що становить 637,8 кв.м.
Слід зазначити, що на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 10.04.2012 ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" змінило своє найменування на ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод", а з 15.04.2019 на підставі рішення річних загальних зборів перейменовано в АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (а.с. 255-258, т.1).
Згідно зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Приписами ст. 326 ЦК України визначено, що від імені та в інтересах Держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.
З огляду на приписи вказаної норми права волевиявлення органів державної влади при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження державним майном, повинно відповідати чинному законодавству.
Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності насувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення належать, зокрема, об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, в тому числі - захисні споруди цивільної оборони.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Цивільну оборону України" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) систему цивільної оборони складають, серед іншого, сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони, фонди фінансових, медичних та матеріально- технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій.
За ст. 9 Закону України "Про правові засади цивільного захисту" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), для забезпечення укриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд.
Згідно ст. 10 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", до захисних споруд цивільної оборони належать сховища та протирадіаційні укриття .
Водночас, захисна споруда цивільного захисту в силу положень ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна», ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України, є обмежено оборотоздатною річчю, а тому не може відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну.
Всупереч викладеному, захисна споруда цивільного захисту (сховище під обліковим записом № 20003/3), державної форми власності була приватизована.
Також, суд враховує, що згідно із ст. 86 Господарського кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.
Внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вкладу до статутного (складеного) капіталу, забороняється.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18, № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18, № 912/1672/18, від 18.03.2021 у справі № 924/592/20, від 12.10.2021 у справі №924/1431/20), згідно яких проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися, як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб'єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено, що спірне майно - захисна споруда цивільного захисту - сховище №20003/3 площею 637,8 кв.м., відноситься до об'єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом, відповідач неправомірно набув у власність вищевказане майно.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За абз. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)).
Оскільки, як було встановлено судом, спірна захисна споруда цивільного захисту-сховище № 20003/3 площею 637,8 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 , належить державі Україна в особі Міністерства економіки України та вибуло з її володіння поза волею власника, обраний прокурором спосіб захисту про витребування у власність держави в особі Міністерства економіки України є вірним та ефективним способом відновлення порушеного права держави в особі позивача.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 27.07.2022 у справі № 205/9325/18. Так, Верховний Суд зазначив, що якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
При цьому, оскільки відповідач визнав позов судом взято до уваги приписи ч.1 ст. 130 ГПК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати у власність держави в особі Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, код ЄРДПОУ 37508596) з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Європейська, буд. 79, код ЄДРПОУ 00217426) захисну споруду цивільного захисту-сховище № 20003/3 площею 637,8 кв.м., що розташоване по вул. Європейська, буд. 79 в м. Бердичів Бердичівського району Житомирської області.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Європейська, буд. 79, код ЄДРПОУ 00217426) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ід. код 02909950) 1342,00 грн судового збору.
4. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 30.10.23
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
2 - позивачу (рек.);
3 - відповідачу (рек.);
4 - Бердичівській окружній прокуратурі (рек.);
5 - Житомирській обласній прокуратурі.