ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/957/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Бондарчук А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Каргілл Енімал Нутрішн"
до Приватного підприємства "Слободище"
про стягнення 2403748,02 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Слободище" 2403748,02 грн, з яких: 1551888,00 грн основного боргу, 160366,51 грн пені, 96219,91 грн 30% річних та 595273,60 грн штрафної санкції у розмірі 20%.
Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.09.2023.
Ухвалою від 11.09.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, призначив судове засідання на 11.10.2023.
03.10.2023 до суду від представника позивача надійшла заява від 03.10.2023 про проведення судового засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі. У цій заяві також вказано, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення копії ухвали суду від 11.09.2023.
Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд вважає, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
10.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Каргілл Енімал Нутрішн" (позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Слободище" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки №78-23К (а.с.35-37), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари в т.ч., але не виключно корми, кормові добавки, премікси (далі - товар) на умовах, зазначених в даному договорі.
Асортимент, кількість та ціна товару визначається у рахунку та/або у видаткових накладних (п.1.2 договору).
Згідно з п.2.1 договору, товар поставляється партіями на умовах FCA (в редакції Інкотермс 2020 в частині, що не суперечить умовам даного договору) місце поставки: склад постачальника, що розташований за адресою, котра буде повідомлена покупцеві постачальником або DAP (в редакціх Інкотермс 2020 в частині, що не суперечить умовам даного договору) місце поставки: склад покупця, що розташований за адресою, вказаною у замовленні покупця.
В разі наявності протиріч між умовами цього договору та Інкотермс 2020, перевагу мають та застосовуються умови договору.
Відповідно до п.2.7 договору, право власності на товар переходить від постачальника в момент підписання видаткової накладної на товар.
Ціна та загальна вартість партії товару вказується у рахунку та/або у видатковій накладній (п.3.1 договору).
Загальна вартість цього договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником покупцю в рамках цього договору, що зазначається у підписаних сторонами видаткових накладних на товар (п.3.2 договору).
Відповідно до пп.4.2.1 та 4.2.3 п.4.2 договору, покупець зобов'язується прийняти поставлений товар від постачальника у місці поставки за асортиментом, кількістю та станом згідно рахунку та видаткової накладної; своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за товар на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до п.11.1, даний договір вступає в силу з 01.01.2023 та діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторін.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2976368,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними №802 від 24.02.2023 на суму 775840,00 грн, №808 від 24.02.2023 на суму 468160,00 грн, №1114 від 15.03.2023 на суму 180480,00 грн, №1488 від 04.04.2023 на суму 1113936,00 грн, №1562 від 10.04.2023 на суму 90240,00 грн, №2052 від 04.05.2023 на суму 347712,00 грн (а.с.20, 22, 23 на звороті, 25, 26 на звороті) та відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 17, 21-27).
Відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 1424480 грн, а саме: 04.04.2023 на суму 1244000,00 грн та 03.05.2023 на суму 180480,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за період з 10.02.2023 по 12.07.2023 (а.с.12).
Позивач зсилається на те, що відповідач здійснював оплати за поставлений товар частково та з порушенням визначених договором строків оплати.
Так як відповідач розрахунки за поставлений товар здійснив частково, заборгувавши позивачу 1551888,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення з відповідача 160366,51 грн пені, 96219,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних, 595273,60 грн 20% штрафу.
Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.
Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №78-23К від 10.02.2023.
Частинами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
В силу приписів ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт поставки позивачем відповідачу товару та обов'язок останнього провести розрахунок на загальну суму 2976368,00 грн, як і часткова оплата поставленого відповідачем товару на суму 1424480 грн, підтверджені належними доказами.
При цьому суд враховує, що пунктом 3.5 договору сторони визначили, що покупець безвідклично та безумовно погоджується із тим, що у випадку, якщо на момент отримання постачальником від покупця будь-яких коштів, у покупця буде наявна прострочена заборгованість перед постачальником за цим договором або будь-якими іншими договорами, постачальник, незважаючи на відомості, вказані покупцем у графі "призначення платежу" відповідного платіжного доручення, має право в односторонньому порядку самостійно
а) зарахувати отримані від покупця кошти в погашення заборгованості покупця за цим договором або будь-якими іншими договорами, котра виникла у найдавніший період, до повного її погашення або
б) зарахувати отримані від покупця кошти в погашення штрафних санкцій та/або процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих покупцеві за цим договором або будь-якими іншими договорами.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами п.3.4 договору оплата за товар покупцем здійснюється з відстрочкою платежу, тривалістю в 30 (тридцять) календарних днів з дати виписування постачальником видаткової накладної на товар.
Водночас суд враховує, що згідно зі ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи приписи ст. 251-254 ЦК України та п.3.4 договору, а також те, що видаткові накладні були виписані 24.02.2023 на суму 775840,00 грн та 468160,00 грн, 15.03.2023 на суму 180480,00 грн, 04.04.2023 на суму 1113936,00 грн, 10.04.2023 на суму 90240,00 грн, 04.05.2023 на суму 347712,00 грн, строк на здійснення оплати товару відповідачем за отриманий товар за вказаними видатковими накладними закінчився відповідно 27.03.2023, 17.04.2023, 05.05.2023, 12.05.2023, 05.06.2023, тому строк виконання відповідачем зобов'язання оплатити поставлений товар є таким, що настав відповідно з 28.03.2023, 18.04.2023, 06.05.2023, 13.05.2023, 06.06.2023.
Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, доказів оплати поставленого товару на суму 1551888,00 грн також не надано.
Оскільки, станом на час розгляду справи в суді, відповідач не здійснив остаточний розрахунок за поставлений позивачем товар на суму 1551888,00 грн, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 160366,51 грн пені, 96219,91 грн процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, 595273,60 грн 20% штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У пункті 8.3 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупець сплачує суму боргу з врахуванням штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом періоду, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення, а також процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних.
За умовами п.8.5 договору пеня нараховується н а в е с ь п е р і о д п р о с т р о ч е н н я оплати.
Як було зазначено вище, згідно з п.3.4 договору оплата за товар покупцем здійснюється з відстрочкою платежу, тривалістю в 30 (тридцять) календарних днів з дати виписування постачальником видаткової накладної на товар.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені (а.с.13) та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних (а.с.28), суд встановив, що позивач при їх здійсненні, зважаючи на п.3.4 договору, невірно визначив початок періоду нарахування за видатковими накладними №802 від 24.02.2023 на суму 775840,00 грн - 27.03.2023, №808 від 24.02.2023 на суму 468160,00 грн - 27.03.2023, №1114 від 15.03.2023 на суму 180480,00 грн - 15.04.2023, №1488 від 04.04.2023 на суму 1113936,00 грн - 05.05.2023, №1562 від 10.04.2023 на суму 90240,00 грн - 11.05.2023, №2052 від 04.05.2023 на суму 347712,00 грн - 04.06.2023, тоді як вірним буде їх нарахування, зважаючи, у тому числі на приписи ст. 251-253 ЦК України та ч.5 ст. 254 ЦК України, відповідно з 28.03.2023, з 18.04.2023, з 06.05.2023, з 13.05.2023 та з 06.06.2023.
Здійснивши перерахунок пені та 30% річних, з урахуванням виявлених помилок та на підставі вихідних даних позивача, суд встановив, що обґрунтовано заявленими є позовні вимоги про стягнення 155194,89 грн пені та 93116,94 грн процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних. У стягненні 5171,62 грн пені та 3102,97 грн процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних слід відмовити, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.
Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 20% штрафу (а.с.16), суд встановив, що заявлена сума 595273,60 грн є обґрунтованою та арифметично вірною.
Розрахунки здійснено за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".
Разом з тим, згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги незначний термін прострочення в оплатах, а також з огляду на відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи у їх сукупності, також зважаючи на нарахування до стягнення з відповідача 30% річних, обгрунтована сума яких становитть 93116,94 грн, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру обґрунтовано заявлених пені (155194,89 грн) та штрафу (595273,60 грн) до 50%, що склало 77597,45 грн та 297636,80 грн відповідно.
При цьому, зменшуючи розмір штрафних санкцій до 50%, суд виходить із того, що неустойка є стимулюванням належного виконання договірних зобов'язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача підлягає 1551888,00 грн основного боргу, 93116,94 грн процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних, 77597,45 грн пені, 297636,80 грн 20% штрафу. У стягненні 82769,06 грн пені, 297636,80 грн штрафу та 3102,97 грн процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних суд відмовляє.
Стосовно клопотання позивача про зобов'язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду по даній справі, здійснювати з 18.07.2023 до моменту виконання рішення нарахування пені на суму основного боргу в розмірі 1551888,00 грн згідно з вимогами ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, пені на залишок основного боргу, починаючи з 18.07.2023 до моменту виконання рішення, за формулою: сума основного боргу х 2облікова ставка НБУ / календарну кількість днів у році х кількість днів прострочення/100.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, пеня нараховується на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
З урахуванням зазначеного та приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог - у сумі 27814,52 грн. При цьому, суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, резолютивна частина рішення не оголошувалась. При цьому, судом враховано постанови Верховного Суду від 05.09.2022 року у справі № 1519/2-5034/11 та №761/38266/14 від 30.09.2022.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір обґрунтовано заявлених пені та штрафу на 50%: пеню - до 77597,45 грн, штраф - до 297636,80 грн, відповідно.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Слободище" (13330, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Слободище, вул. Карпенка, буд. 1, ід. код 33708198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн" (81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Жорниська, комплекс "Ямельня-1", ід. код 32730400):
- 1551888,00 грн основного боргу;
- 93116,94 грн процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних;
- 77597,45 грн пені;
- 297636,80 грн 20% штрафу;
- 27814,52 грн судового збору.
4. У стягненні 82769,06 грн пені, 297636,80 грн штрафу та 3102,97 грн процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних відмовити.
5. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у цій справі, нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, починаючи з 18.07.2023 та до моменту виконання рішення, за формулою: сума основного боргу х 2облікова ставка НБУ / календарну кількість днів у році х кількість днів прострочення/100,
та стягнути отриману суму пені з Приватного підприємства "Слободище" (13330, Житомирська обл., Бердичівський р-н, село Слободище, вул. Карпенка, буд. 1, ід. код 33708198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн" (81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Жорниська, комплекс "Ямельня-1", ід. код 32730400).
6. Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати ПП "Слободище" суми основного боргу, нарахування пені повинно здійснюватися на залишок основного боргу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 30.10.23
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу
2,3 - сторонам (рек.)