Справа № 214/1716/22
2/214/4506/23
РІШЕННЯ
Іменем України
25 жовтня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
у відсутність учасників процесу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 іпросив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, що виникла по АДРЕСА_1 , за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії з період 7 712,26 грн. і 3% річних у сумі 2 284,59 грн. В обґрунтування вимог зазначено про надання послуг з постачання теплової енергії до житла відповідачів та неналежне виконання ними зобов'язань по їх оплаті, у результаті чого виникла указана заборгованість. Тому позивач просить задовольнити заявлені вимоги.
Ухвалою суду від 02 травня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 29 березня 2023 року витребувано письмові докази у справі.
Заочним рішенням суду від 31 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 : солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2013 року по 11 жовтня 2020 року в розмірі основного боргу - 20 875 грн. 98 коп., інфляційні втрати - 7552 грн. 08 коп., 3% річних - 2226 грн. 69 коп.; солідарно із ОСОБА_5 , ОСОБА_3 за період з 12 жовтня 2020 року по 16 грудня 2020 року в розмірі основного боргу - 1 863 грн. 15 коп., інфляційні втрати - 79 грн. 37 коп., 3% річних - 27 грн. 53 коп. та стягнуто з ОСОБА_3 за період з 17 грудня 2020 року по 16 листопада 2021 року в розмірі 80 грн. 81 коп. інфляційних втрат та 30 грн. 37 коп. 3% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою суду від 19 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_2 процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 31 травня 2023 року та прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 31 травня 2023 року у справі.
Ухвалою суду 25 вересня 2023 року скасовано заочне рішення суду від 31 травня 2023 року у цивільній справі №214/1716/22.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України.
Згідно поданих до суду додаткових пояснень, представник позивача просить розгляд справи проводити за її відсутності, на вимогах наполягає.
В обґрунтування письмових пояснень зазначено, що відповідач ОСОБА_5 дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до 16.12.2020, а відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за цією ж адресою до 16.11.2021, тому відповідачі мають повне відношення дол. Боргу, який повинні сплатити за указаною адресою. При цьому дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. При цьому на період карантину строки, визначені статями 257, 258 ЦК України, були продовжені. Тому наполягає на задоволенні вимог у повному обсязі.
Відповідачі не повідомили причини неявки, відзиву на позов не подали.
В обґрунтування письмових пояснень відповідачем ОСОБА_5 зазначено, що вона не є власником квартири АДРЕСА_2 , а позивачем не надано жодних документів на підтвердження існування договірних відносин між нею та АТ «Криворізька теплоцентраль», а саме договору купівлі-продажу теплової енергії та її транспортування до вказаної квартири, договору про надання послуг. Нею не здійснювались жодні платежі за указаною адресою з моменту, коли вона змінила своє місце проживання, тобто з 2011 року, що підтверджується наданою нею довідкою щодо фактичного не проживання її та сина ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . З 16 грудня 2020 року вона значиться зареєстрованою та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Доказів отримання нею протягом спірного періоду щомісячних платіжних документів про оплату теплової енергії позивачем не надано, як і доказів оплати саме нею послуг за вказаною адресою, що підтверджує той факт, що вона не була споживачем послуг, наданих АТ «Криворізька теплоцентраль» по АДРЕСА_1 . У матеріалах справи відсутні рішення органів місцевого самоврядування щодо встановлення у спірний період цін (тарифів) на теплову енергію, а з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів установлення теплового лічильника у спірному приміщенні, проходження ним планової повірки, а також актів використання теплової енергії, зняття показів, розрахунок вартості спожитої енергії має проводитись виходячи із встановлених тарифів та опалювальної площі квартири. Саме лише посилання у детальному розрахунку заборгованості на наявність лічильника є недостатнім. Крім того, вимоги позивачем заявлено з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01 жовтня 2013 року по 16 березня 2019 року, адже позов пред'явлено до суду 16 березня 2022 року. Тому просить відмовити у задоволенні позову та застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог.
Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з постачання теплової енергії, врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктами 31, 32 Правил установлено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Згідно пунктів 35-37 Правил, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» відповідно до тарифів постачається теплова енергія до житла відповідачів, однак ними зобов'язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином.
Так, згідно з наданим до суду розрахунком, сума боргу по оплаті за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_2 за період з 01.10.2013 по 30.11.2021 становить 22 739,13 грн.
З матеріалів нотаріальної справи, витребуваних судом у приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіди Є.М. (а.с.155-168), встановлено, що в рамках виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №2-532/10 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 162 658 грн. 40 коп. було реалізовано предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Реалізація предмета іпотеки проведена шляхом проведення електронних торгів (лот №420879) на підставі протоколу проведення електронних торгів №484229 від 09 червня 2020 року з фіксацією актом державного виконавця від 14 липня 2020 року про реалізацію предмету іпотеки (а.с.157-158). Переможцем торгів став ОСОБА_6 , від імені якого діяв за довіреністю ОСОБА_7 . На підставі поданої представником ОСОБА_6 заяви від 10 серпня 2020 року та зазначених вище документів з електронних торгів, 10 серпня 2020 року приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіда Є.М. видав на ім'я ОСОБА_6 свідоцтво про право власності.
Таким чином, за останніми даними, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 10 серпня 2020 року є ОСОБА_6 . Відомості про переведення на нього боргу попереднього власника житлового приміщення після набуття квартири у власність в матеріалах справи відсутні.
До 10 серпня 2020 року власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. від 21 лютого 1997 року за № 1182, був ОСОБА_1 , що не спростовано учасниками процесу.
При цьому суд враховує надання відповідачем ОСОБА_5 копії довідки щодо фактичного не проживання її та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 з 2011 року, посвідченого трьома сусідами та підтвердженого головою ОК «ЖБК «Рассвет-26», а також положення статті 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23).
Так, позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.10.2013 по 30.11.2021, остання проплата за послуги були здійснена у березні 2016 року. Таким чином останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було березень 2019 року, натомість позивач звернувся до суду у березні 2022 року.
Разом з тим, суд враховує положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, відповідно до якого трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тому з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, підлягає стягненню борг за період з 12 березня 2017 року по 10 серпня 2020 року.
Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18), оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та частково погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат за період з 20.04.2017 (сплата після 20-го числа наступного місяця) по 31.12.2021 (оскільки це триваюче порушення, яке станом на дату винесення рішення не усунуто).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).
Ураховуючи, що суд розглядає справи у межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору у сумі 1 751,82 грн., сплаченого ним при подачі позову, яку суд вважає можливим задовольнити.
Керуючись ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст.ст. 509, 525 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 12.03.2017 по 10.08.2020 у сумі 17 976 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 27 коп. та за період з 20.04.2017 по 31.12.2021 інфляційні втрати у сумі 3 470 (три тисячі чотириста сімдесят) гривень 76 коп., 3% річних у сумі 1 667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) гривень 68 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 751 (одна тисяча сімсот п'ятдесят одна) гривня 82 коп.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
Позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 30 жовтня 2023 року
Суддя А.В. Ткаченко