Справа № 626/1985/23
Провадження № 3/626/444/2023
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.10.2023 року м. Красноград
Суддя Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Красноградського РВП ГУНП в Харківській області у відношенні: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ :
Як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 327114 від 13.07.2023 року, ОСОБА_1 13.07.2023 року о 00:20 год. на вул.Полтавській в м.Красноград Харківської області, керував транспортним засобом ГАЗ - 3110, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку з використанням приладу алкотест Drager 6810, результат 2,00 проміле. Водій від керування транспортним засобом відсторонений.
В судове засідання не прибув. Від його представника адвоката Кадуна П.В. надійшло письмове заперечення, в якому він вказав, що у справі відсутні допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши надані суду матеріали справи у їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження у справі слід закрити за відсутністю в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наступних підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Вимогами ст.ст.278, 280 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи суд вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, а при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні тощо.
При цьому, положення ст.130 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, у тому числі алкогольного.
Як встановлено під час розгляду справи, 13.07.2023 року був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, за те що він, як зазначено в протоколі 13.07.2023 року о 00:30 год. керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння на вулиці Полтавській в м.Красноград Харківської області. Про те, в судовому засіданні факт керування ОСОБА_1 автомобілем ГАЗ - 3110, д.н.з. НОМЕР_1 у зазначений в протоколі час та місці, не знайшло свого підтвердження та не доведено наданими матеріалами.
Так, в своїх поясненнях, долучених до протоколу про адміністравтине правопорушення, ОСОБА_1 категорично заперечував факт керування транспортним засобом, пояснюючи що він не керував автомобілем, а тільки знаходився на запрвці, поряд з автомобілем, коли до нього підійшли працівники поліції. З долученого диску з відеозаписом, при перегляді в судовому засіданні встановлено, що на ньому міститься відеозапис спілкування громадянина з працівниками поліці та проходження огляду на стан сп'яніння , однак рух автомобіля не відображено та не зафіксовано, так само і не зафіксовано факт зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 .
Відповідно до п.2.9.А. ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Є три склади об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, які полягають у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керує транспортним засобом.
Обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в даному випадку, є встановлення факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14 керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч. 1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Виходячи із сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Еркапіч проти Хорватії" від 25.04.2013 (Erkapic v. Croatia) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, згідно якої "за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції".
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Таке ж положення закріплено й у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02, "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", заява №36673/04, "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді. Також суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В той же час, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Будь-яких інших належних доказів, які б могли підтвердити факти зазначені у протоколі, тобто факт керування ОСОБА_1 , 13.07.2023 року о 00-годин 20 хв. в м.Красноград Харківської області, автомобілем ГАЗ-3110, номерний знак НОМЕР_1 , в матеріалах наданих суду - відсутні, не встановлено таких і в судовому засіданні.
З огляду на зазначені вимоги закону, під час розгляду справи по суті, суддя має з'ясувати винуватість особи у вчиненні правопорушення, при цьому, керуючись презумпцією невинуватості, яка закріплена у ст.62 Конституції України, свої висновки має обґрунтувати наявними у справі доказами, які відповідають вимогам ст.251 КУпАП. Згідно з п. 1 ч. 1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказане провадження необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки в судовому засіданні не доведено провини ОСОБА_1 в порушенні п.2.9А ПДР України, за яке передбачена адміністративна відповідальність, а в діях водія відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.130, п.1 ч.1 ст.247, 251-252, 284 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду.
Суддя