справа № 619/2954/23
провадження № 2-о/619/71/23
РІШЕННЯ
іменем України
25 жовтня 2023 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 ;
представник заявника: адвокат Іщенко О.В.;
заінтересована особа: ОСОБА_2 ;
заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
Стислий виклад позиції сторін.
03 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження, в якій з урахуванням уточненої заяви просив встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов'язати Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), внести зміни до актового запису № 4589 від 27 липня 1991 року про народження ОСОБА_1 : виключити відомості про батька; в графі «відомості про батька» вказати - ОСОБА_3 , громадянин України, та видати нове свідоцтво про народження.
В обґрунтування заяви вказав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Харкові. На час його народження батьки: мати - ОСОБА_2 та батько - ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі, а тому актовий запис про державну реєстрацію його народження було складено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його батько - ОСОБА_3 . Зазначає, що багато часу до його народження, на момент народження та багато років після, батьки проживали разом однією сім'єю. Він все своє життя, до самої смерті батька ОСОБА_3 , сприймав останнього саме як батька. Про той факт, що батьки проживали однією сім'єю та ОСОБА_3 є його батьком, свідчить і та обставина, що після його народження з пологового будинку мати з новонародженим сином забирав саме ОСОБА_3 , що підтверджуються фото - знімками, що зроблені саме у цей день. Після його народження, коли йому був 1 рік та 9 місяців, 07 квітня 1993 року батьки офіційно зареєстрували шлюб. 21 грудня 1994 року виконавчим комітетом Київської ради народних депутатів міста Харкова ОСОБА_3 із сім'єю з 3-х осіб було надано ордер на право заняття жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . У якості членів сім'ї наймача зазначені дружина - його мати ОСОБА_4 та він. У зазначеній квартирі родина і проживала багато років. У грудні 2002 року сім'я у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 приватизувала зазначену квартиру, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло. Про той факт, що він є сином ОСОБА_3 свідчить і офіційна інформація зазначена у довідці з місця проживання про склад сім'ї та прописку, що надана КЖЕП № 5 Київського району міста Харкова. 14 лютого 2001 року шлюб між його батьками було розірвано. Також вказує на те, що факт того, що ОСОБА_3 є його батьком підтверджується і тим, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - сприймалась ним як рідна бабуся. Між ним і бабцею досі тримаються теплі родинні стосунки, що підтверджується тим фактом, що на теперішній час він фактично проживає у квартирі бабусі за адресою: АДРЕСА_2 . Коли помер його батько, то саме він займався обов'язками з поховання, про що свідчить договір - замовлення № 365/05 з ритуальною службою на організацію та проведення поховання. Всі зазначені вище обставини та безпосередньо той факт, що ОСОБА_3 є його батьком може підтвердити його мати - ОСОБА_2 . З часу смерті батька він вважав, що прийняв спадщину як син, оскільки проживав та був зареєстрований у будинку за тією ж адресою, що і батько: АДРЕСА_3 . Вказує, що до зазначеної нерухомості він ставився як до своєї власності та виконував всі обов'язки, що з нею пов'язані. Коли він звернувся до нотаріуса з метою оформлення прав на спадщину, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не вбачається родинний зв'язок між батьком та сином, отже він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав, шляхом встановлення батьківства.
Представник Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подала до суду заяву, в якій не заперечувала проти встановлення факту батьківства.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
04 липня 2023 року було постановлено ухвалу про прийняття до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства. Призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 11 год 00 хв 03 серпня 2023 року. Копію ухвали про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду надіслано учасникам справи. Одночасно, з копією ухвали про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду надіслано заінтересованим особам копію заяви з копіями доданих до неї документів.
19 липня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у яких представник посилається на розсуд суду, проти встановлення факту батьківства не заперечує.
03 серпня 2023 року у судовому засіданні оголошено перерву на 11 год 00 хв 14 вересня 2023 року.
07 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про встановлення факту батьківства в новій редакції.
14 вересня 2023 року судове засідання відкладено на 13 год 00 хв 04 жовтня 2023 року.
04 жовтня 2023 року у судовому засіданні оголошено перерву на 11 год 30 хв 25 жовтня 2023 року.
04 жовтня 2023 року ухвалою суду витребувано у Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області відомості щодо наявності спадкової справи та заповіту.
05 жовтня 2023 року до суду надійшов лист з Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, додатком до якого надана Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційна довідка зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори).
Усудове засідання представник заінтересованої особи не з'явилася, надала до суду заяву, в якій справу просила розглядати справу у відсутність представника Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, проти задоволення заяви не заперечувала.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав доводи викладені у заяві про встановлення факту батьківства в новій редакції, просив її задовольнити.
У судовому засіданні представник заявника - адвокат Іщенко О.В. підтримала доводи, викладені у заяві про встановлення факту батьківства в новій редакції та просила її задовольнити.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_2 .
Відповідно до Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , 07 квітня 1993 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 172, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, вказано, що батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_7 , а матір'ю ОСОБА_2 . Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Згідно ордера на право заняття жилого приміщення № 069430 від 21 грудня 1994 року виданого виконавчим комітетом Київської ради народних депутатів міста Харкова ОСОБА_3 із сім'єю з 3 -х осіб було надано житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду наСвідоцтво про право власності на житло, реєстраційний № НОМЕР_4 від 09.12.2002 сім'я у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приватизували квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку № 67 від 29.01.2004, наданої КЖЕП № 5 Київського району м. Харкова ОСОБА_3 в тому, що він постійно проживає та прописаний за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 14 лютого 2001 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , про що зроблено актовий запис № 88. Прізвища після розірвання шлюбу громадянина: ОСОБА_8 , громадянки: ОСОБА_10 .
Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області від 25.08.2023 ОСОБА_11 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який на день смерті постійно мешкав за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , у зв'язку з відсутністю встановлення факту родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем.
Мотиви суду.
Згідно з ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.
При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України).
Оскільки ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України.
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду
України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених статтею 53 КпШС України.
Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо в свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до частини другої статті 55 КпШС України запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній), і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини або самою дитиною після досягнення повноліття.
Частиною другою та третьою статті 53 КпШС України встановлено, що в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказами визнання батьківства можуть бути: листи, заяви, анкети та інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Таким чином, за змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.
Частина третя статті 53 КпШС України не обмежує коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство.
Рішення щодо визнання/встановлення батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Тобто при вирішенні спору про встановлення батьківства мають враховуватись усі докази в сукупності.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Судом ставилося на обговорення питання про призначення у справі експертизи.
Проте, заявник та його представник будь-яких клопотань про призначення експертизи не заявили.
Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 27 липня 1991 року зроблено відповідний актовий запис за № 4589. Батьками дитини у свідоцтві зазначено: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_2 .
Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
З огляду на Свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 , 07 квітня 1993 року Ленінським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 172, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як зазначено у повідомленні Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області № 1466 від 04.10.2023, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 Дергачівською державною нотаріальною конторою Харківської області спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заповітів від ОСОБА_3 посвідчено Дергачівською державною нотаріальною конторою Харківської області не було. Додатково повідомлено, що згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , була заведена приватним нотаріусом Рудаєвою В.О.
З метою оформлення спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_3 , який на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Рудаєвої В.О., однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю встановлення факту родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту батьківства заявник ОСОБА_1 стверджує, що він є сином ОСОБА_3 , а визнання батьківства йому необхідне з метою оформлення прав на спадщину.
Згідно висновків викладених в постанові Верховного Суду у справі № 361/2653/15-ц від 15.04.2021, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту батьківства необґрунтована і задоволенню не підлягає з таких підстав.
Заявником ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_12 не було надано суду жодного належного, допустимого і достатнього доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3 дійсно є батьком ОСОБА_1 , а твердження, викладені в поданій заяві про встановлення факту батьківства, за відсутності доказів, є припущеннями, які суд не може покласти в основу рішення.
Наявні в матеріалах справи Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого сім'я у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_13 приватизували квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку відповідно до якої ОСОБА_3 постійно проживає та прописаний за вище вказаною адресою разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також Договір-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 не свідчать достовірно про те, що саме ОСОБА_3 є батьком заявника.
Свідок ОСОБА_2 , яка є матір'ю заявника, у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 вона дійсно народила від ОСОБА_3 . Зазначила, що спочатку вони жили без реєстрації шлюбу, а потім одружилися коли дитині було три роки. Проживали вони разом, а згодом розлучилися.
Однак, щодо пояснень ОСОБА_2 суд зазначає, що у цьому випадку такі пояснення не є належним доказом факту батьківства померлого, оскільки являють собою суб'єктивну оцінку особистих стосунків заявниці з померлим. Сам факт підтримання особистих стосунків ОСОБА_14 з померлим ОСОБА_3 не може бути покладений в основу визначення біологічного походження дитини від нього.
Крім того, суд критично оцінює пояснення цього свідка, оскільки ОСОБА_2 є заінтересованою особою, тому її пояснення не є об'єктивними.
Надані заявником світлини, як доказ того, що після народження заявника ОСОБА_1 з пологового будинку мати з новонародженим сином забирав саме ОСОБА_3 суд не може взяти до уваги як докази на підтвердження заявлених вимог, оскільки на даних цих світлинах зображені люди і дитина, але у суду не має доказів того, що на них зображені саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Крім цього на даних світлинах відсутні дати здійснення цих знімків.
Жодного іншого доказу, на підтвердження факту батьківства заявником до суду надано не було.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Суд дійшов висновку, що для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, зокрема, призначення судову молекулярно-генетичної експертизи, в тому числі посмертної.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, жодного експертного доказу народження ОСОБА_15 від померлого ОСОБА_3 матеріали цієї справи не містять.
Отже, матеріали справи не містять доказів щодо спорідненості ОСОБА_15 та ОСОБА_3
ОСОБА_15 клопотань про призначення будь-яких експертиз під час розгляду справи не заявляв, хоча судом заявнику роз'яснювались права та обов'язки надання належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, наслідки ненадання необхідних доказів.
Отже, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про встановлення факту батьківства є недоведеними, так як заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності біологічної спорідненості та родинних відносин між заявником та померлим ОСОБА_3 , а тому у задоволенні заяви належить відмовити.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 206, 258, 259, 263-265, 268, 315-317, 318, 319, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
заінтересована особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: 61058, м. Харків, вул. Сумська, буд. 61, код в ЄДРПОУ 23320813.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2023 року.
Суддя Є. А. Болибок