Справа № 183/2369/22
№ 1-кп/183/665/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12020040250000813, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клювинці Гусятинського району Тернопільської області, громадянина України, одруженого, не працюючого, освіта середньо-спеціальна, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
в присутності обвинуваченого ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,-
ВСТАНОВИВ:
28 травня 2020 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю приблизно 55 км/год, по автодорозі розташованій по вул. Сучкова м. Новомосковська Дніпропетровської області, зі сторони вул. З. Білої, в напрямку вул. Гетьманська, де в цей час в районі будинку № 50Б, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, діючи необережно, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрози життя та здоров'я громадян, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості, аж до зупинки керуючого ним транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 , який перетинав проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу на велосипеді, з права наліво відносно руху автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Своїми діями водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п.1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»;
п. 12.9 (б) «водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;
Порушення вимог п. 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходиться у причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої велосипедисту ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани у лівій тім'яній та частково скроневій ділянці, синців на передній поверхні грудної клітини: праворуч - 3 синця, ліворуч - 1 синець. На задній та зовнішній бічній поверхнях лівого ліктьового суглобу та верхньої третини лівого передпліччя, - синець. На зовнішній бічній та задніх поверхнях шиї, у верхній третині, ліворуч, та навколовушній ділянці, ліворуч, у потиличній ділянці, ліворуч, - синець. На зовнішній бічній та частково задній поверхнях грудної клітини, ліворуч, у проекції між передньою паховою та лопатковою лініями грудної клітини, черевної стінки, тулуба у проекції крила лівої клубової кістки, лівого кульшового суглобу, - синець. На тильній поверхні лівої кисті у проекції основи 2 пальця, - садно. На передній та дещо більше внутрішній бічній поверхні правого плеча, у середній та нижній третині, 4 смугоподібних синця. На передній внутрішній бічній поверхні правого передпліччя, практично на всьому протязі, - синець. На їх внутрішній поверхні та у товщі м'яких тканин голови, - крововиливи: в правій лобній, тім'яній, скроневій ділянках; в правій тім'яній та потиличній ділянці; у лівій лобній, тім'яній, скроневій та завушній ділянці. Крововилив по типу гематоми з інфільтрацією тканин по периферії, з вираженим внутрішньо та позаклітинним гемосидерозом, вираженою продуктивною реакцією у м'яких тканинах з ділянки перелому ребер, ліворуч, крововилив з аналогічною запальною реакцією у м'яких тканинах з лівої скронево-тім'яної ділянки. Вогнищеві інфільтруючі крововиливи з проявами внутрішньо - та позаклітинного гемосидероза, проявами продуктивної реакції, набряком у м'яких тканинах лівої поперекової ділянки, лівої задньої та бічної поверхні тулуба з проекції синця, правої скроневої ділянки - ділянки перелому кісток черепа. Безуламковий перелом кісток склепіння та основи черепа. Ліворуч, закриті безуламкові переломи 3,4,5,6,7,8,9 ребер, без ушкодження пристінкової плеври, розташовані між задньою пахвовою, лопаткою та біляхребтевою лініями. У проекції зазначених переломів розташовані нечітко виражені вогнищеві, коричневого кольору крововиливи, з нечіткими контурами. Ліворуч, закриті безуламкові переломи 5,6,7 ребер, у проекції між передньою пахвовою та середньо-ключичною лініями, без ушкодження пристінкової плеври. У проекції зазначених переломів слабко виражена кісткова мозоль. Масивні субарахноідальні (під м'якими мозковими оболонками) крововиливи з вираженим внутрішньоклітинним гемосидерозом, проявами позаклітинного гемосидероза, продуктивною запальною реакцією, правової скроневої частки з крововиливом та правої лобної частки з крововиливом. Помірно та слабко виражені субарахноідальні (під м'якими мозковими оболонками крововиливи з аналогічною запальною реакцією тій, що згадана вище), у головному мозку правої скроневої частки, у лівій потиличній частці з крововиливом. Крововилив по типу гематоми з вираженим перифокальним внутрішньо - та позаклітинним гемосидерозом, гліо - мезенхімальною реакцією у речовині головного мозку правої лобної частки з крововиливом. Розповсюдженні ділянки дистрофічно - некротичних змін з вираженою макрофагальною, гліальною реакцією, вираженим внутрішньоклітинним гемосидерозом, ділянки геморагічного просякнення, вогнищеві крововиливи, зокрема периваскулярні, з аналогічною запальною реакцією у головному мозку всіх маркованих об'єктів правої скроневої частки. Прояви макрофагальної реакції, гемосидероза та продуктивної запальної реакції у м'якій оболонці продовгуватого мозку.
Виявленні вищеописані тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), розділенню не підлягають та у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню, є небезпечним для життя в момент спричинення та знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 годині 55 хвилин у реанімаційному відділені КЗ «Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова».
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, не визнав. При цьому ОСОБА_3 показав, що 28 травня 2020 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, він рухався на технічно справному автомобілі марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі швидкістю 50 км/год., максимум 51-52 км/год, по проїзній частині вул.Сучкова м. Новомосковська, в автомобілі було дві пасажирки, даних яких він не знає. В районі світлофора, що знаходиться на перехресті вул.Сучкова - вул.З.Білої в м.Новомосковську, він проїхав по глибоких калюжах, що залишилися на проїзній частині після дощу, що був напередодні, продовжив рух у лівій крайній смузі, рухаючись при цьому правими колесами по мокрій дорозі, а лівими - по сухій. Несподівано перед собою побачив як на пішохідний перехід виїхав велосипедист, який був одягнутий у камуфляжну форму, тому він зливався з деревами, що розташовані в районі пішохідного переходу. ОСОБА_3 зазначив, що вжив усіх заходів для уникнення зіткнення з велосипедистом, застосував екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення він не зміг, внаслідок чого його автомобіль, на смузі для його руху, контактував передньою правою частиною із велосипедом, після чого велосипедист впав на проїзну частину. Обвинувачений наполягав на тому, що побачив велосипедиста лише тоді, коли він на велосипеді виїхав переднім колесом на пішохідній перехід, а заднє колесо сплигнуло з бордюру, вжив усіх заходів для уникнення наїзду на велосипедиста. Обвинувачений висловив жаль з приводу наслідків у виді смерті потерпілого, таких наслідків він не бажав, намагався відшкодувати шкоду ще під час перебування потерпілого у лікарні, запропонував оплачувати всі витрати на придбання ліків, що призначалися лікарями, однак, зі слів лікарів, родичі потерпілого не бажали отримувати допомогу від нього, з сином потерпілого він особисто знайомий, просив у нього вибачення.
Представник потерпілого в судовому засіданні надав показання про те, що потерпілий ОСОБА_8 не був безпосереднім очевидцем події дорожньо-транспортної пригоди, тому не має можливості надати показання щодо обставин ДТП. Представник потерпілого підтримав заявлений цивільний позов.
Суд, дослідивши докази сторони обвинувачення та сторони захисту, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав у суді, зберігаючи неупередженість і об'єктивність, вважає вину обвинуваченого встановленою, доведеною і підтвердженою доказами, які суд безпосередньо дослідив та сприймав під час судового розгляду.
Належними, допустимими та достовірними доказами, які прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, суд визнає наступні докази:
-показання свідка ОСОБА_9 про те, що 28.05.2020 року приблизно о 15 годині 30 хвилин він був пасажиром у автомобілі марки «HondaAccord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по вул. Сучкова в м. Новомосковську Дніпропетровської області, рух автомобіля був у напрямку м.Дніпро. Під час руху автомобіля, він бачив, як велосипедист, рухаючись по тротуару, не змінюючи швидкості, на велосипеді виїхав на проїзну частину на пішохідний перехід. Свідок зазначає, що ні автомобілю «HondaAccord», яким керував його брат, ні зустрічному транспорту, в тому числі автомобілю «RenaultTrafic», не було перешкод, які б не дозволили побачити велосипедиста, тому його брат завчасно зупинився перед пішохідним переходом. Свідок зазначив, що зіткнення автомобіля автомобіль «RenaultTrafic» з велосипедистом відбулося безпосередньо на пішохідному переході, на межі смуг проїзної частини, водій автомобіля «RenaultTrafic» перетнув розподільну смугу лівим переднім колесом. На момент допиту свідка в суді, за спливом часу, він не пам'ятав швидкість, з якою рухався автомобіль «RenaultTrafic», однак в ході досудового розслідування, в ході проведення слідчого експерименту, він відтворював всі події та називав приблизну швидкість, з якою рухався автомобіль «RenaultTrafic», яку він об'єктивно міг сприймати у тій ситуації. На його думку швидкість не була великою, під час слідчого експерименту він декілька разів сідав на велосипед та показував швидкість, з якою виїхав велосипедист на пішохідний перехід. Одразу після дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «RenaultTrafic» та вони з братом вийшли з машин, потерпілий був без тями, перехожі викликали швидку допомогу;
-показання свідка ОСОБА_10 про те, що 28.05.2020 року приблизно о 15 годині 30 хвилин, він керував автомобілем марки «HondaAccord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. Сучкова у м. Новомосковську Дніпропетровської області, з боку вул. Гетьманської у напрямку до м.Дніпро. Під час руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, він помітив велосипедиста, який рухався ще по тротуару і наближався до вказаного пішохідного переходу. Велосипедист, не змінюючи швидкість руху, виїхав на проїзну частину дороги і почав її перетинати з ліва на право. ОСОБА_10 почав зменшувати швидкість руху свого автомобіля і зупинився перед пішохідним переходом, а в цей же час автомобіль, що рухався у зустрічному для нього напрямку - «RenaultTrafic», теж вжив заходів для зменшення швидкості, однак допустив зіткнення з велосипедистом безпосередньо на пішохідному переході. Свідок наполягав, що він рухався приблизно зі швидкістю 40-50 км/год, швидкість автомобіля «RenaultTrafic» була приблизно такою ж. Водій автомобіля «RenaultTrafic» перед зіткненням дещо змінив напрямок руху, скерувавши автомобіль ліворуч та зупинився лівим переднім колесом ближче до розподільної смуги, а правою передньою частиною автомобіля контактував з велосипедистом. Свідок також підтримав свої показання в частині швидкості руху зустрічного автомобіля «RenaultTrafic», які він об'єктивно міг сприймати, та які були ним надані в ході проведення слідчого експерименту;
-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 28 травня 2020 року о 19.42 годині до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за №12020040250000813, з попередньою кваліфікацією - ч.2 ст. 286 КК України, згідно фабули: 28 травня 2020 року о 15.30 годині водій автомобіля ОСОБА_3 марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони вул. З. Білої в напрямку вул. Гетьманської по вул. Сучкова м. Новомосковська, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 , 1941 р.н., який переїжджав проїзну частину з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля (т.1, а.с. 1);
-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.05.2020 року, який проведено в період часу з 16 години 50 хвилин по 17 годину 30 хвилин, в якому зафіксовано погодні умови за проведення огляду: похмуро, без опадів, температура повітря 19°С; напрямок проведення огляду: від вул. З. Білої до вул. Гетьманська; вид події: наїзд транспортного засобу на велосипедиста; розташування місця дорожньо-транспортної пригоди: вул. Сучкова, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область; проїзна частина: горизонтальна ділянка; вид та стан покриття (на момент ДТП та під час огляду): асфальтобетонне, сухе чисте, дорожнє покриття загальною шириною 13,8 м., призначено для руху в двох напрямках; дорожня розмітка (назва та номер згідно з розділом 34 Правил дорожнього руху): 1,5; до проїзної частини примикають: узбіччя праворуч - 0,2 м., ліворуч - 0,2 м.; далі за узбіччям розташовано: праворуч - будівлі міського типу, ліворуч - будівлі міського типу; спосіб регулювання руху на цій ділянці: не регулюється згідно ПДР; Умови освітленості на даній ділянці шляху (вулиці, дороги): пора доби - світла, ділянка шляху - освітлена; огляд транспортного засобу та локалізація пошкоджень на ньому: ТЗ «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розшаровування фарби блакитного кольору на передньому бампері автомобіля з правого краю (т.2, а.с. 2-12);
-схему до протоколу огляду місця події, яка підписана понятими та ОСОБА_3 , містяться умовні позначки: слід шини заднього правого колеса автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розташування автомобіля, який на момент огляду знаходився за пішохідним переходом, сліди речовини бурого кольору на дорожньому покритті, які схематично теж зображені за пішохідним переходом, на зустрічній смузі для руху відносно руху автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.2, а.с. 7);
-фототаблиці до протоколу огляду місця події із зображеннями виду автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з розташуванням відносно меж проїзної частини, його виду спереду, розташування передньої та задньої частини відносно меж проїзної частини, слідів гальмування автомобіля, пошкодження автомобіля на передньому бампері (т., а.с. 8-12);
-протокол огляду велосипеду марки «Україна» синьо-блакитного кольору від 28 травня 2020 року, який проведений в період часу з 17 години 40 хвилин по 17 годину 52 хвилину слідчим, що складав протокол огляду місця ДТП - ОСОБА_11 , за участю понятих. На момент проведення цього огляду велосипед знаходився біля магазину, що розташований в будинку № 50Б по вул.Сучкова в м.Новомосковську, на велосипеді виявлені пошкодження у виді роз'єднання передньої рульової вилки, а саме правої її частини від осі колеса та пошкодження лако-фарбового покриття на лівій частині передньої рульової вилки, вказаний велосипед було вилучено до Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області (т.2, а.с. 13-14). Зазначений велосипед, в розумні ст. 167 КПК України, є тимчасово вилученим майном щодо якого є всі об'єктивні дані вважати, що воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення;
-речовий доказ - автомобіль марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, визнаний речовим доказом відповідною постановою від 28.05.2020 року, та переданий на зберігання до територіального сервісного центру 1246 регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області (т.2, а.с. 15), на який ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.06.2020 року накладено арешт (т.2, а.с. 19);
-висновок судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 19/104-9/2/805, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України 10.07.2020 року, якою встановлено, що рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходяться в працездатному стані (т.2, а.с. 55-58);
-висновок судової транспортно-трасологічної експертизи № 19/104-9/2/811, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України 27.07.2020 року, яким встановлено, що у даному випадку мало місце перехресне поперечне, блокуюче зіткнення ТЗ, при якому автомобіль марки «RenaultTrafic» контактував своєю передньою правою частиною з лівою передньою бічною частиною велосипеду. Однак, оскільки при взаємному контактуванні вищенаведених транспортних засобів не відобразилася необхідна кількість поверхонь контакту (не менше двох пар), до того ж на велосипеді не вдалося можливим встановити з достатньою точністю лінії напрямку деформуючого зусилля (переднє колесо при контактуванні з бампером автомобіля безперешкодно провертається відносно рами у напрямку прикладеного зусилля), то встановити яке було взаємне розташування ТЗ, який був кут між повздовжніми осями велосипеда та автомобіля «RenaultTrafic», номерний знак НОМЕР_1 , в момент первинного контакту не вдається можливим. Оцінюючи ознаки, що вказують на розташування місця зіткнення і слідові інформацію, наявну в схемі до протоколу огляду місця ДТП необхідно дійти висновку, що встановити місце зіткнення, як геометричну крапку не вдається можливими. Однак необхідно дійти висновку, що зіткнення ТЗ сталося на смузі руху, призначеної для руху в бік вул.Гетьманської перед слідовою інформацією - слід РБК на дорожньому покритті зі сторони вул.З.Білої, в межах смуги руху автомобіля «RenaultTrafic», згідно сліду гальмування шин заднього правого колеса, навпроти пошкоджень, отриманих автомобілем від контакту з велосипедом, за умови, якщо наїзд на велосипед відбувся при гальмуванні автомобіля (т.2, а.с. 61-68);
-речовий доказ - диск з відеоінформацією з камери відеоспостереження, розташованої в бізнес центрі «Присамарський» по вул.Сучкова, 29 в м.Новомосковську (т.2, а.с. 91-92), отриманий на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів (т.2, 88-91);
-речовий доказ - відеоінформація з карти пам'яті «Кінгстон», на якому мається відеозапис з моментом ДТП, камери відеореєстратора автомобіля марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.2, а.с. 96-97), отриманий на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів (т.2, а.с. 93-96);
-протокол огляду речей від 08.07.2020 року - автомобіля марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипеду марки України, проведеного за участю експерта ОСОБА_12 , в ході якого було зроблено заміри та встановлено, що розташування первинного контакту на велосипеді (відносно задньої частини велосипеду) складає 140 см, а на автомобілі (відносно правого габаритного краю) - 36 см (т. 2, а.с. 22-23);
-протокол огляду автомобіля від 10.08.2020 року, проведеного за участю експерта ОСОБА_12 , під час якого з'ясовано колісну базу автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка складає 3,098 м. та передній звіз вищевказаного автомобіля - 0,833 м. (т.2, а.с. 22-23);
-протокол проведення слідчого експерименту від 02.08.2021 року за участю свідка ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_5 , спеціаліста НДЕКУ ОСОБА_12 та інших учасників слідчої дії, в ході якого на місці пригоди були відтворені дорожні умови та обставини, що передували ДТП, а саме рух автомобіля правими колесами по мокрій дорозі, а лівими - по сухій проїзній частині. Під час проведення слідчого експерименту встановлені фактичні сповільнення автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 в заданих дорожніх умовах та отримані графіки сповільнення з використанням спеціального прибору десилометра при неодноразових експериментальних заїздах, а саме 1) 5,6 м/с2, 2) 4,6 м/с2, 3) 5,5 м/с2, 4) 6,7 м/с2, 5) 4,3 м/с2, 6) 4,3 м/с2, (т.2, а.с. 118 -120);
-висновок судової експертизи обставин та механізму ДТП від 30.08.2021 року №СЕ-91/104-21/27215-ІТ, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, у відповідності до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти згідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія при заданому механізмові природи, не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Водій автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при заданих вихідних даних, мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля «RenaultTrafic» до місця наїзду. У даній дорожній обстановці велосипедист ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог 10.2 Правил дорожнього руху України, що, з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв'язку з даною ДТП. Технічна можливість уникнути даної пригоди для велосипедиста визначалась виконанням ним вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху України, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх (т.2, а.с. 121-130);
-протокол огляду місця події від 12.11.2021 року - ділянки місцевості, розташованої праворуч від проїзної частини по вул.Сучкова зі сторони вул.З.Білої в напрямку вул.Гетьманської в м.Новомосковську, напроти будинку № 29 по вул.Сучкова, де встановлений дорожній знак 5.35.1 «Пішохідний перехід», перед яким на відстані 10,65 метрів розташована бетонна безномерна електроопора. Перед цією опорою, в напрямку руху вул.З.Білої, на відстані 18,33 метри знаходиться безномерна електроопора (т.2, а.с. 151);
-висновок комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066, складений Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» (т.2, а.с. 154-169), яким встановлено:
1)неможливість визначення часу руху велосипедиста з моменту його виїзду на проїзну частину до моменту зіткнення з автомобілем «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виходячи з наданого відеозапису (з камер відеоспостереження), а саме: «IMG_1462.MP4» експертним шляхом;
2)відповідно до відеозапису «2020_0528_142634_069А.MOV» (з відеореєстратора), час руху велосипеда з моменту його виїзду на проїзну частину до моменту зіткнення з автомобілем «RenaultTrafic», становить близько 2,9 с.
3)виходячи з наданого на дослідження відеозапису «IMG_1462.MP4». визначити швидкість руху вищевказаного автомобіля експертним шляхом не представляється можливим.
4)виходячи з наданого на дослідження відеозапису «2020_0528_142634_069А.MOV», швидкість руху автомобіля становить близько 55 км/год.
5)в даній дорожньо-транспортній ситуації дії велосипедиста ОСОБА_13 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України та, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
6)в даній ДТП водій автомобіля «RenaultTrafic» ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.
7)в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4, 12.9 (б)Правил дорожнього руху України, та з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди;
-висновок судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведеного КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичних експертизи» ДОР», яким у ОСОБА_7 встановлено тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани у лівій тім'яній та частково скроневій ділянці, синців на передній поверхні грудної клітини: праворуч - 3 синця, ліворуч - 1 синець. На задній та зовнішній бічній поверхнях лівого ліктьового суглобу та верхньої третини лівого передпліччя, - синець. На зовнішній бічній та задніх поверхнях шиї, у верхній третині, ліворуч, та навколовушній ділянці, ліворуч, у потиличній ділянці, ліворуч, - синець. На зовнішній бічній та частково задній поверхнях грудної клітини, ліворуч, у проекції між передньою паховою та лопатковою лініями грудної клітини, черевної стінки, тулуба у проекції крила лівої клубової кістки, лівого кульшового суглобу, - синець. На тильній поверхні лівої кисті у проекції основи 2 пальця, - садно. На передній та дещо більше внутрішній бічній поверхні правого плеча, у середній та нижній третині, 4 смугоподібних синця. На передній внутрішній бічній поверхні правого передпліччя, практично на всьому протязі, - синець. На їх внутрішній поверхні та у товщі м'яких тканин голови, - крововиливи: в правій лобній, тім'яній, скроневій ділянках; в правій тім'яній та потиличній ділянці; у лівій лобній, тім'яній, скроневій та завушній ділянці. Крововилив по типу гематоми з інфільтрацією тканин по периферії, з вираженим внутрішньо та позаклітинним гемосидерозом, вираженою продуктивною реакцією у м'яких тканинах з ділянки перелому ребер, ліворуч, крововилив з аналогічною запальною реакцією у м'яких тканинах з лівої скронево-тім'яної ділянки. Вогнищеві інфільтруючі крововиливи з проявами внутрішньо - та позаклітинного гемосидероза, проявами продуктивної реакції, набряком у м'яких тканинах лівої поперекової ділянки, лівої задньої та бічної поверхні тулуба з проекції синця, правої скроневої ділянки - ділянки перелому кісток черепа. Безуламковий перелом кісток склепіння та основи черепа. Ліворуч, закриті безуламкові переломи 3,4,5,6,7,8,9 ребер, без ушкодження пристінкової плеври, розташовані між задньою пахвовою, лопаткою та біляхребтевою лініями. У проекції зазначених переломів розташовані нечітко виражені вогнищеві, коричневого кольору крововиливи, з нечіткими контурами. Ліворуч, закриті безуламкові переломи 5,6,7 ребер, у проекції між передньою пахвовою та середньо-ключичною лініями, без ушкодження пристінкової плеври. У проекції зазначених переломів слабко виражена кісткова мозоль. Масивні субарахноідальні (під м'якими мозковими оболонками) крововиливи з вираженим внутрішньоклітинним гемосидерозом, проявами позаклітинного гемосидероза, продуктивною запальною реакцією, правової скроневої частки з крововиливом та правої лобної частки з крововиливом. Помірно та слабко виражені субарахноідальні (під м'якими мозковими оболонками крововиливи з аналогічною запальною реакцією тій, що згадана вище), у головному мозку правої скроневої частки, у лівій потиличній частці з крововиливом. Крововилив по типу гематоми з вираженим перифокальним внутрішньо - та позаклітинним гемосидерозом, гліо - мезенхімальною реакцією у речовині головного мозку правої лобної частки з крововиливом. Розповсюдженні ділянки дистрофічно - некротичних змін з вираженою макрофагальною, гліальною реакцією, вираженим внутрішньоклітинним гемосидерозом, ділянки геморагічного просякнення, вогнищеві крововиливи, зокрема периваскулярні, з аналогічною запальною реакцією у головному мозку всіх маркованих об'єктів правої скроневої частки. Прояви макрофагальної реакції, гемосидероза та продуктивної запальної реакції у м'якій оболонці продовгуватого мозку. Виявленні вищеописані тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), розділенню не підлягають та у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню, є небезпечним для життя в момент спричинення та знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 годині 55 хвилин у реанімаційному відділені КЗ «Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. Враховуючи характеристику, локалізацію виявлених при судово-медичній експертизі трупа тілесних ушкоджень, дані наданої медичної документації, не виключається можливість їх утворення в дорожньо-транспортній пригоді, при зіткненні велосипедиста з транспортним засобом (т.2, а.с. 138-146);
Недопустимим доказами та такими, що отримані з порушенням норм КПК України, суд визнає СD-R диск білого кольору, вилучений в ході огляду речей, від 29.05.2020 року, на якому, було записано відеофайл з моментом дорожньо-транспортної пригоди з камери відеоспостереження бізнес-центру «Присамарський» (т.2, а.с. 78), а також DVD-R диск з відеозаписом з відеореєстратора, встановленого в автомобілі «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , оглянутого в ході проведення огляду речей від 29.05.2020 року (т.3, а.с. 73-75), виходячи з наступного.
Так, у ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного мирно володіти своїм майном.
Згідно зі ст.62 Конституції України та ст.17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.
Відповідно до ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, установленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Згідно зі ст.87 КПК докази, отримані внаслідок проведення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.
Згідно зі ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного й сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 7.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України» зазначив, що будь-яке втручання згідно з п.1 ст.8 конвенції повинне бути виправданим у розумінні п.2 як таке, що здійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться. Формулювання «згідно із законом» вимагає від оскаржуваного заходу як підґрунтя в національному законодавстві, так і його відповідності принципові верховенства права. Головною метою ст.8 конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів. У цьому рішенні ЄСПЛ дійшов висновку, що огляд працівниками міліції житла заявника не проводився згідно із законом, оскільки дозвіл на огляд отримано за обставин, в яких були відсутні процесуальні гарантії, що захищають його здатність висловлювати свою справжню думку.
Так, виходячи з протоколу огляду місця ДТП (п.26) в ході огляду місця події були вилучені автомобіль «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та цифровий носій - карта пам'яті з відеореєстратора у вказаному автомобілі (т.2, а.с. 16).
З протоколу огляду речей від 29.05.2020 року, проведеного за участю понятих без участі ОСОБА_3 вбачається, що слідчим оглянуто відеофайл, який містить назву 2020_0528_142634_069А.MOV, який було відкопійовано 28.05.2020 року з добровільної згоди, наданого для огляду відеореєстратора ОСОБА_3 , який йому відразу було повернуто.
Обвинувачений в ході розгляду справи наполягав на тому, що ним не давалося згоди на добровільне зняття інформації зі встановленого в автомобілі відео реєстратора, як і не надавалося згоди на вилучення флеш-карти з нього. На місці ДТП працівники правоохоронних органів самостійно вилучили флеш-карту з відеореєстратора, самостійно скопіювали інформацію, та одразу її повернули.
Згідно зі ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.
За приписами ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження тимчасовий доступ до речей та документів (з можливістю здійснення вилучення відео файлів), а саме до відео реєстратора з флеш-картою, який встановлений в автомобілі «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та до відеозапису з камер відеоспостреження бізнес центру «Присамарський» (з можливістю вилучення відеофайлів), надано слідчому лише 21 серпня 2020 року (т.2, а.с. 87,88).
За таких обставин, висновок комплексної судової фото-технічної експертизи №9-484/25/75 від 10.07.2020 року, якою встановлено, що в діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, як і встановлено, що невідповідність дій ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв'язку з подією даної ДТП, та останній мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста, а так само в діях велосипедиста ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам 10.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди, - суд визнає недопустимим доказом за доктриною «плоди отруйного дерева».
Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то й отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства», «Schenk v. Switzerland»).
В Україні вищезазначена доктрина має своє правове втілення в положеннях ст. 87 ч. 1 КПК України. Так, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті з істотним порушенням прав та свобод людини.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду застосував доктрину «плодів отруйного дерева» у справах №488/2433/15, №676/3183/15-к.
Слідчий експеримент від 09.07.2020 року за участю свідка ОСОБА_9 та слідчий експеримент від 20.07.2020 року за участю свідка ОСОБА_9 , за результатами яких складено відповідні протоколи (т.2, а.с. 67-73, 74-80), а так само висновок судової експертизи дослідження механізму та обставин ДТП № 19/104-9/2/992, якою встановлено невідповідність дій водія автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язка з настанням ДТП, а також встановлено невідповідність дій велосипедиста ОСОБА_7 вимогам п.10.1 Правил Дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язка з настанням ДТП, як і встановлено, що обидва учасники ДТП мали технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання відповідних пунктів ПДР, зазначених вище, і у них не було перешкод технічного характеру, які б не дозволяли би йому їх виконати (т.2, а.с. 81-86), - слід визнати неналежними доказами, оскільки такі докази не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.
Так, допитаний в ході судового розгляду експерт ОСОБА_12 підтвердив свої категоричні висновки лише при заданих слідчим вихідних даних, одним з яких є швидкість автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 - 40 км/год, та параметрах часу велосипедиста, вказаних свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в ході проведення слідчих експериментів. Такі висновки при інших вихідних даних могли б змінитися, а з огляду на те, що суду доведене обвинувачення в частині порушення водієм ОСОБА_3 швидкісного режиму, встановленого в населеному пункті п.12.4 ПДР України (не більше 50 км/год), суд приходить до переконання, що такі докази отриманні в спосіб, передбачений нормами КПК, однак спростовуються більш точними (дотичними) дослідженнями, проведеними в ході досудового розслідування.
-Неналежним доказом також слід визнати висновок комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи відео, звукозапису №16846/16847/3191/3192, що був складний Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» (т.2, а.с. 103 , яким встановлено:
1)відповідно до відеозапису «2020_0528_142634_069А.MOV», час руху велосипедиста з моменту його виїзду на проїзну частину до моменту зіткнення з автомобілем «RenaultTrafic», становить близько 2,9 с.
2)відповідно до відеоматеріалів «IMG_0717.MP4» та «2020_0528_142634_069А.MOV» визначити швидкість руху автомобіля «RenaultTrafic» експертним шляхом, з технічної точки зору, не представляється можливим. Мінімальна швидкість руху автомобіля «RenaultTrafic», виходячи зі сліду гальмування залишеного на проїзній частині довжиною 7,5 м. становить 36 км/год.
3)дії велосипедиста ОСОБА_7 в даній дорожньо-транспортній пригоді не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України і знаходяться, з теоретичної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
4)в даній пригоді водій автомобіля «RenaultTrafic» ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній ДТП водій мав технічну можливість уникнути пригоду шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України для чого в нього не було перешкод технічного характеру.
5)дії водія автомобіля «RenaultTrafic» ОСОБА_3 у даній дорожньо-транспортній пригоді не відповідають вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і знаходяться, з технічної точки хору, в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (т.2, а.с. 103-117).
Експерт ОСОБА_14 також підтвердив категоричні висновки проведеної ним експертизи лише при заданих вихідних даних - швидкості руху автомобіля не більше 40 км/год, що були йому надані слідчим на підставі показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при проведенні слідчих експериментів. Експерт зауважив, що такі висновки при інших вихідних даних могли б змінитися, а тому, з підстав, зазначених вище, суд приходить до переконання, що такі докази отриманні в спосіб, передбачений нормами КПК, однак спростовуються більш точними дослідженнями, проведеними в ході досудового розслідування, які суд визнав належними та допустимими.
Не містить доказового значення і висновок експертизи дослідження механізму та обставин ДТП № СЕ-19/104-22/11597 - ІТ, складений Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, за результатами якої встановлено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Оцінити дії водія вищевказаного автомобіля згідно вимог п. 12.3 правил дорожнього руху України не надається можливим. Встановити чи мав (не мав) водій автомобіля «RenaultTrafic» ОСОБА_3 технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_7 не надається можливим. Велосипедист повинен був діяти згідно вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці дії ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Технічна можливість уникнути даної ДПТ для велосипедиста встановлюється виконанням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху та для чого не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволяли би йому їх виконати.
Таке дослідження було проведене, в тому числі за результатами проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 , однак ОСОБА_3 під час слідчого експерименту не зміг вказати час руху велосипедиста з моменту виїзду на проїзну частину до моменту наїзду, такий час визначений іншими експертними дослідженнями, а тому висновок експертизи в цій частині доводиться іншими належними та допустимими доказами, яким суд надав оцінку вище.
Питання щодо невідповідності дій ОСОБА_7 п.10.1 ПДР України також встановлено відповідними експертизами.
Оцінюючи позицію сторони захисту щодо неналежного доказу - висновку судової експертизи обставин та механізму ДТП № СЕ-19/104-21/27215-ІТ, суд враховує що при проведенні цієї експертизи експертом також були використані вихідні дані, надані слідчим, а саме швидкість автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 - 40 км/год, та параметри часу велосипедиста, вказаних свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в ході проведення слідчих експериментів, а також дані, отримані експертами Запорізького НДЕКД при проведенні комплексної судової фото-технічної та судової автотехнічної експертизи, однак в ході проведення цього експертного дослідження експертом були використані графіки сповільнення з використанням деселометра, отримання яких відбулося за участю ОСОБА_3 , у спосіб, передбачений нормами КПК України, за участю експерта та за участю захисника. При проведенні цього дослідження використані дозволені інформаційні джерела, а тому у суду відсутні підстави для визнання цього доказу не належним.
При оцінці позиції сторони захисту щодо неналежності висновку комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066, проведеної Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса», з підстав використання табличних величин сповільнення аналогічного транспортного засобу, а не здобутих експериментальним шляхом сповільнення конкретного транспортного засобу у конкретних дорожніх умовах (при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 ), а також з підстав встановлення різних відстаней між електроопорами та різних віддалень електроопор від краю проїзної частини, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів. Частина 6 цієї статті передбачає обов'язок суду створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі забезпечити, щоб права, надані законом стороні, могли бути ефективно реалізовані.
Право сторони захисту надати суду висновок експерта прямо передбачено ч. 2 ст. 101 КПК.
Закон, передбачивши право сторони захисту надавати висновки експертів, тим самим передбачив і обов'язок суду розглянути їх в сукупності з іншими доказами.
Суд наголошує, що у кримінальних провадженнях, які стосуються дорожньо-транспортних пригод, експертне дослідження може вплинути на остаточне рішення або позначитися на остаточному рішенні суду. Тому право захисту спростовувати висновки експертів, надані обвинуваченням, за допомогою іншого висновку, наданого захистом, має бути забезпечене судом.
Прокурор для доведення вчинення ОСОБА_3 порушень ПДР та обставин, за яких відбулося ДТП, подав до суду декілька висновків експертів, яким суд вже надав оцінку вище.
Так дійсно під час огляду місця події (т.2, а.с. 14-151) слідчим за допомогою рулетки було встановлено, що відстань між електроопорами становить 18,33 метри.
Під час слідчого експерименту за участю підозрюваного від 02.05.2022 року (т.2, а.с. 179-182), який був переглянутий судом, за клопотанням сторони захисту було здійснено замір відстаней між електроопорами, та встановлено що така відстань становить 18,25 метрів, від правого краю проїзної частини до другої електроопори відстань становить 3,75 метрів.
Стороною захисту на спростування доводів прокурора подано:
-протокол проведення слідчого експерименту від 02.05.2022 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_5 , спеціаліста НДЕКУ ОСОБА_12 та інших учасників слідчої дії, в ході якої відтворено механізм ДТП. Підозрюваний розповів, що рухався на автомобілі марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі швидкістю 50 км/год. зі сторони вул. З. Білої в напрямку вул. Гетьманської в м. Новомосковську Дніпропетровської області та зазначив, що перед тим пройшов дощ, тому на проїзній частині були великі калюжі. Рухався ОСОБА_3 ближче до центру проїзної частини та на пішохідному переході, який був розташований перед ним побачив, як на проїзну частину різко виїхав велосипедист, а ОСОБА_3 , в свою чергу, застосував екстрене гальмування та в останній момент коли зрозумів, що уникнути зіткнення не вийде, відвернув кермо автомобіля ліворуч та відбулось зіткнення велосипедиста з правим краєм бампера автомобіля. Велосипедист рухався ближче до правого краю пішохідного переходу відносно напрямку його руху, в момент застосування екстреного гальмування праві колеса автомобіля рухалися по вологій проїзній частині, а ліві колеса по сухій. В цей момент в салоні окрім водія перебували ще дві пасажирки. Також, ОСОБА_3 додав, що за якийсь час до екстреного гальмування автомобіль всіма колесами проїздив через калюжі, які могли змочити колеса та тормозні вузли. Підозрюваний сказав, що раніше надавав слідчому відеозапис з відеореєстратора встановленого на автомобілі в момент ДТП. Після чого, ОСОБА_3 встановив автомобіль відносно меж проїзної частини так, як він рухався до моменту застосування екстреного гальмування. Встановлено, що праві колеса автомобіля знаходились на відстані 4,7 м. до правого краю проїзної частини, а ширина смуги по якій рухався автомобіль на момент проведення слідчого експерименту - 7 м. Потім, підозрюваний показав де знаходився велосипед в момент зіткнення відносно меж проїзної частини. Замірами було встановлено, що з моменту виїзду на проїзну частину до моменту зіткнення велосипедист подолав 5,8 м., а місце зіткнення до правого краю проїзної частини знаходилось на відстані 5,7 м., тобто велосипедист рухався зі зміщенням ліворуч відносно напрямку свого руху. Темп, з яким рухався велосипедист ОСОБА_3 вказати не зміг. Ширина пішохідного переходу на момент слідчого експерименту приблизно 4 м. Після чого, захисник ОСОБА_5 заявив усне клопотання, з метою виконання замірів між нерухомими опорами, які розташовані по правому боці відносно напрямку руху автомобіля, яке було задоволено. Замірами було встановлено, що відстань від початку пішохідного переходу до дорожнього знаку 5.35.1 ПДРУ України склала 1.3 м. Відстань від знаку 5.35.1 ПДРУ України до нерухомої бетонної опори склала 10.5 м., при цьому довжина кола вищевказаної опори склала 1 м., а діаметр - 36 см. Вказана нерухома бетонна опора знаходиться на висоті 3,75 м. до краю проїзної частини. Відстань від нерухомої бетонної опори до металевої електроопори становить 18,25 м., при цьому довжина кола вказаної опори складає 55 см, а діаметр 17 см. Вказана металева опора знаходиться на відстані 1,86 м. до краю проїзної частини (т.3, а.с. 28-34);
-висновок комплексної експертизи № КСЕ-19/117-22/7033 від 30.06.2022 року, проведеної за зверненням сторони захисту Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, яким встановлено: відповідно до висновку експертів № КСЕ-19/117-22/7033 від 30.06.2022 року, виходячи з даних досліджуваної сигналограми файлу «2020_0528_142634_069А.MOV» та даних з протоколів проведення слідчих експериментів від 02.05.2022 та 27.05.2022 року, швидкість руху автомобіля, який скоїв наїзд на велосипедиста становить 52,83 км/год. ± 1,74 км/год. Виходячи з даних досліджуваної сигналограми файлу «video-c225437fc35f43171bfb5ebbf3cf540d-V/mp4», швидкість руху автомобіля, який скоїв наїзд на велосипедиста, становить 36,66 км/год. ± 3,04 км/год. Виходячи з даних досліджуваної сигналограми файлу «2020_0528_142634_069А.MOV», час руху велосипедиста з моменту його виїзду на проїзну частину дороги до моменту зіткнення з автомобілем марки «RenaultTrafic» проходить 2,9 секунд ± 0.03 секунди. Не представляється можливим відповісти на запитання «чи можливо встановити згідно наданих на дослідження відеозаписів час руху велосипедиста з моменту його виїзду на проїзну частину дороги до моменту зіткнення з автомобілем марки «RenaultTrafic» відносно сигналограми файлу «video-c225437fc35f43171bfb5ebbf3cf540d-V/mp4», оскільки синалограма вищевказаного файлу має низьку роздільну здатність, чіткість та контрастність, оглядовість тротуару, на якому був велосипедист, частково перекривається рослинністю, а також момент виїзду велосипедиста чітко не відобразився. В заданій дорожній обстановці водій автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. В загальній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «RenaultTrafic» (при умові швидкості= 51.09 км/го= 2.87 с= 5.6 і 6.7 = 2.9 с, 2.93 с,= 5.6 м/с, 5.5 м/с, 6.7 та= 56.83 км/год = 2.87 с, 2.9 с = 6.7,= 2.93 с,= 5.6 м/с, 6.7 та=54.57 км/год,=2.87 с, 2.9 с, 9.93 с = 6.7) вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (при умові швидкості= 51.09 км/год= 2.87 с,= 5.5 та= 52.83 км/год= 2.87 с, 2.9 с,= 5.6 , 5.5 ,= 2,93 с,= 5.5 , та= 54.57 км/год,= 2.87 с, 2.9 с, 2.93 с = 5.6, 5.5 ) вбачаються не відповідності з вимогами п. 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, (при умові швидкості = 52.83 км/год ± 1.74 км/год, = 2.87 с ± 0,03 с,= 4,6 , 4.3 ) будь-яких невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди не вбачається, разом з тим, дії які з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. В умовах заданої події автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 (при умові швидкості= 51.09 км/год = 2.87 с, = 5.6 і 6.7 = 2.9 с, 2.93 с,= 5.6 м/с, 5.5 м/с, 6.7 та= 56.83 км/год = 2.87 с, 2.9 с = 6.7,= 2.93 с,= 5.6 м/с, 6.7 та=54.57 км/год,=2.87 с, 2.9 с, 9.93 с = 6.7) мав технічну можливість уникнути зіткнення із зупинкою автомобіля до лінії руху велосипедиста ОСОБА_7 , (при умові швидкості= 51.09 км/год= 2.87 с,= 5.5 та= 52.83 км/год= 2.87 с, 2.9 с,= 5.6 , 5.5 ,= 2,93 с,= 5.5 , та= 54.57 км/год,= 2.87 с, 2.9 с, 2.93 с = 5.6, 5.5 ) з моменту виникнення небезпеки для його руху, при дозволеній швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті 50 км/год, шляхом застосування екстреного гальмування мав технічну можливість уникнути зіткнення із зупинкою автомобіля «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до лінії руху велосипедиста ОСОБА_7 , (при умові швидкості = 52.83 км/год ± 1.74 км/год, = 2.87 с ± 0,03 с,= 4,6 , 4.3 ) з моменту виникнення небезпеки для його руху, як при обраній швидкості свого руху, так і при дозволеній швидкості руху транспортних засобів в населеному пункті 50 км/год, шляхом застосування екстреного гальмування не мав технічної можливості уникнути зіткнення із зупинкою автомобіля марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до лінії руху велосипедиста ОСОБА_7 . У заданій дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_7 вбачаються невідповідності з вимогами п. 6.7 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням обставин даної пригоди.
Таким чином, поданий стороною захисту висновок також є належним та допустимим доказом, який беззаперечно доводить суду, що водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху, яким дозволено рух транспортних засобів у населених пунктах не більше 50 км/год, та рухався зі швидкістю 52,83 км/год. ± 1,74 км/год, виходячи з його показань, наданих в ході проведення слідчих експериментів, за його участі, та виходячи із запису з відеореєстратора, встановленого в його автомобілі, з урахуванням відстані між електроопорами вздовж проїзної частини - 18,25 м, та з урахуванням того, що відстань від першої опори по ходу руху автомобіля до правого краю проїзної частини становить 1,86 м, а від другої опори до правого краю проїзної частини - 3,75 метрів.
Поданий стороною захисту доказ в цій частині дійсно є більш деталізованим та розгорнутим, однак категорично не спростовує докази сторони обвинувачення щодо порушень ПДР при обранні швидкості під час руху в населеному пункті. Швидкість зазначена в обвинувальному акті є приблизною - до 55 км/год, різниця між швидкістю, визначеною Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром та швидкістю, визначеною при проведенні Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066, є незначною, обидві швидкості є приблизними, в будь-якому випадку більшими, ніж 50км/год.
Такої ж самої оцінки підлягають і дані, що підтверджують час руху велосипедиста з моменту його виїзду на проїзну частину дороги до моменту зіткнення з автомобілем.
Так за даними Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» при проведенні комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066 час руху виїзду велосипедиста визначений, як приблизний - 2,9с.
В свою чергу, висновок експертизи № КСЕ-19/117-22/7033 від 30.06.2022 року, проведеної за зверненням сторони захисту Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, містить дані про час руху велосипедиста з моменту його виїзду на проїзну частину дороги до моменту зіткнення з автомобілем марки «RenaultTrafic» - 2,9 секунд ± 0.03 секунди, тобто відображена похибка.
Порушень будь-яких методологічних рекомендацій при проведенні обох експертних досліджень судом не встановлено, тому суд приходить до переконання, що визначені параметри часу руху велосипедиста з моменту його виїзду на проїзну частину дороги до моменту зіткнення з автомобілем марки «RenaultTrafic» є приблизними та такими, що входять в показник 2,9 с.
Всі інші висновки Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, визначені у ч.ч. 4,5 висновку № № КСЕ-19/117-22/7033 від 30.06.2022 року також не являються беззаперечними, в категоричній формі не спростовують обвинувачення про те, що ОСОБА_3 проявив належну увагу на дорозі та обрав швидкість, яка б дозволила безпечно зупинити транспортний засіб у межах дії дорожнього знаку «Пішохідний перехід», з урахуванням погодних умов та особливостей власного транспортного засобу.
Крім того, суд враховує, і той факт, що внаслідок грубого порушення ПДР велосипедистом ОСОБА_7 створено небезпеку для дорожнього руху, ця обставина не викликає сумніву у суду, доведена експертними дослідженнями, яким суд надав оцінку вище. Однак, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій ОСОБА_3 зобов'язаний був виконати вимогу пункту 12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Отже, той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування велосипедиста на велосипеді на проїзній частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки ОСОБА_7 , не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 встановленою, його дії належить кваліфікувати за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортними засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується вимогами 50, 65, 66, 67 КК України, роз'ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (із наступними змінами та доповненнями), враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, думку потерпілого, який просив суд суворо покарати обвинуваченого.
Також, суд враховує і вимоги, що викладені у п.20 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до яких при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України, суди враховують не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Тому на виконання вказаних вимог закону, судом враховується, що обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення, яке законом, відповідно до вимог ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких, характеризується неумисною формою вини.
Так само суд враховує відсутність обставин, які обтяжують покарання, чи пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст.ст.66, 67 КК України.
Також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не був судимим, має постійне місце проживання, в реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями не перебуває.
При цьому висловлена представником потерпілого думка самого потерпілого про суворе покарання обвинуваченого, враховується судом в сукупності з іншими обставинами, проте сама по собі не може бути вирішальною при призначенні покарання.
З урахуванням вимог ст. 50 КК України щодо поняття покарання та його цілей, позбавлення волі обвинуваченого на певний термін буде достатнім для його виправлення, і не потребує покарання в межах найбільшої санкції ч.2 ст. 286 КК України.
Між тим, з урахуванням характеру скоєного злочину та його наслідків, з урахуванням особи обвинуваченого, його ставлення до скоєного та реального усвідомлення про наслідки скоєного кримінального правопорушення, в тому числі висловлення жалю з приводу смерті потерпілого, суд приходить до переконання що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства. ОСОБА_3 може бути звільнений від відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України
Питання щодо речових доказів належить вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Судові витрати належить покласти на обвинуваченого.
Крім того, в судовому засіданні представником потерпілого ОСОБА_6 було подано цивільний позов до ОСОБА_3 та Страхової Компанії ТДВ «СК Кредо», в якому він просив суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1943324,00 грн., а також матеріальну шкоду у розмірі 68301,60 грн. Крім того, потерпілий просив стягнути зі Страхової Компанії ТДВ «СК Кредо» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 56676,00 грн., та матеріальну шкоду у розмірі 56676,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову, представник потерпілого посилається на те, що за час перебування ОСОБА_7 на лікуванні в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І. Мечникова» в період з 28 травня 2020 року по 15 червня 2020 року ОСОБА_8 витратив на лікування свого батька 66118,50 гривень.
Крім того, на поховання батька позивач поніс витрати: за ритуальні послуги у розмірі 63502,60 гривень, за поминальний обід у день поховання у розмірі 15075 гривень, та на сороковий день у розмірі 11400 гривень, також ним понесено витрати за виготовлення та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 35000 гривень.
Потерпілий наполягає на тому, що діями ОСОБА_3 йому спричинено моральну шкоду у розмірі 2 000 000 гривень, з яких 56676 гривень належить стягнути зі страхової компанії, відповідно до вимог п.27,3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а 19743324 гривні спричиненої моральної шкоди, - просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .
У відзиві на позов Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» визнало право потерпілого на отримання страхової виплати за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого, на виплату витрат на поховання, на виплату моральної шкоди у розмірах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», однак за умови настання цивільно-правової відповідальності ТДВ «СК Кредо», та у разі встановлення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення
В судовому засіданні обвинувачений цивільний позов не визнав, в цій частині надав показання про те, що намагався відшкодувати потерпілому шкоду, а саме одразу після направлення потерпілого на лікування до медичного закладу попросив у лікарів надавати йому призначені для лікування ліки. Перше призначення лікарів ним було оплачено, а на наступний день лікарі відмовили у видачі йому призначень. Така відмова була мотивована тим, що родичі потерпілого не бажають отримувати від нього, в такий спосіб, грошову допомогу. Що стосується спричиненої моральної шкоди, то обвинувачений повідомив суду, що особисто знайомий з потерпілим ОСОБА_8 , з яким певний час працювали в одній установі. Обвинувачений просив вибачення у родичів, в тому числі у ОСОБА_8 , висловлював йому свій жаль з приводу втрати батька, однак його вибачення не були прийняті потерпілою стороною.
Правовідносини, що виникли між сторонами, внаслідок настання страхового випадку у виді шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілої, врегульовані наступними нормами закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із п. 23.1 ст. 23 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Згідно із закріпленим у статті 1194 ЦК України правилом, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, несе відповідальність перед потерпілим у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Стаття 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/7666/19 наголосив на тому, що стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За таких обставин, суд приходить до переконання про залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_8 , в частині пред'явлених вимог до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» та вимог до ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки такі вимоги пред'явлені цивільним позивачем передчасно, не можуть бути стягнуті без встановлення інших осіб, які мають право на виплату страхового відшкодування, а так само без наявності обґрунтованої відмови страховика для здійснення такої виплати.
Вирішуючи позов ОСОБА_8 в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 суд керується наступними нормами закону.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Аналізуючи наведені норми матеріального права, суд враховує, що потерпілий, згідно висновку комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №30910/30911/31779/1061/1062/1063/1064/1065/1066, складеного Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» (т.2, а.с. 154-169), в даній дорожньо-транспортній ситуації порушив вимоги п.п. 10.1,10.2 Правил дорожнього руху України, дії велосипедиста ОСОБА_13 не відповідали зазначеним вимогам ПДР, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Такі дії потерпілого не можуть бути розцінені, як проста необачність, оскільки, виїжджаючи на велосипеді на нерегульований пішохідний перехід, ОСОБА_7 свідомо мав допускати настання шкідливого результату, а відповідач, як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, в будь-якому випадку повинен нести відповідальність за моральну шкоду, завдану такими джерелом, незалежно від наявності його вини.
Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач є сином потерпілого, а тому виходячи із засад розумності та справедливості, зважаючи на наявність обставин для зменшення розміру моральної шкоди, суд приходить до переконання про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 400000 гривень (чотириста тисяч гривень).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.
Після набрання вироком законної сили, речові докази по кримінальному провадження, а саме: автомобіль марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - вважати повернутим ОСОБА_3 , диск з відеоінформацією з камери відеоспостереження, розташованої в бізнес центрі «Присамарський» по вул.Сучкова, 29 в м.Новомосковську (т.2, а.с. 91-92), відеоінформація з карти пам'яті «Кінгстон», на якому мається відеозапис з моментом ДТП, камери відеореєстратора автомобіля марки «RenaultTrafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи технічного стану транспортних засобів у розмірі 1307,60 гривень (т.2, а.с. 54), на проведення транспортно-трасологічної експертизи у розмірі 1307,60 гривень (т.2, а.с. 60), на проведення експертизи обставин та механізму ДТП у розмірі 1372,96 гривень (т.2, а.с. 122), на проведення комплексної комісійної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису (т.2, а.с. 152) у розмірі 16302 гривень, 95 копійок .
Позов ОСОБА_8 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 400000 гривень (чотириста тисяч гривень).
Позов ОСОБА_8 в частині пред'явлених вимог до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» та вимог до ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди, - залишити без розгляду.
Копію вироку вручити обвинуваченому негайно.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1