30 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/2350/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"
на рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2023 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023
за позовом комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"
про стягнення 5 564 204,02 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс" в/о філії "Інфоксводоканал", відповідач, скаржник) звернулося 18.10.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до касаційної інстанції 24.10.2023), в якій просить: скасувати рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (повний текст постанови виготовлено 09.10.2023) зі справи № 916/2350/22; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Крім того, скаржник звернувся з клопотання про зупинення виконання спірних судових актів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Касаційна скарга відповідача не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Предметом касаційної скарги є рішення місцевого суду від 08.06.2023 та постанова апеляційного господарського суду від 03.10.2023. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов'язок обґрунтувати мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому скаржник має усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності для такого звернення буде скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що першою підставою касаційного оскарження спірних судових актів ТОВ "Інфокс" в/о філії "Інфоксводоканал" зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України (вказує на невідповідність висновків спірної постанови, сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, щодо змісту: статей 13, 73, 74, ГПК України, викладеній в постановах Верховного Суду: від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17; від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18; статті 99 ГПК України, викладеній в постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 910/886/21). Другою підставою касаційного оскарження спірних судових актів скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 4 розділу VІ Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України "Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" у подібних правовідносинах). Зазначені підстави узгоджуються з вимогами касаційної скарги про скасування спірних судових актів та ухваленням нового рішення у справі.
Крім того, скаржник вказує на унеможливлення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, через недослідження судами зібраних у справі доказів - третя підстава для звернення з касаційною скаргою, яка визначена положеннями пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України з відповідним посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 287 ГПК України. Між тим вказує, що відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи (для визначення наявності/відсутності та складових частин фактичних витрат з експлуатації насосного обладнання з підкачки холодної води та відповідного стягнення позивачем боргу за неналежне виконання договору від 01.04.2014 № ТГО-183/14) - четверта підстава для звернення з касаційною скаргою, яка визначена положеннями пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України з відповідним посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 287 ГПК України. До того ж вказує, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (договору від 01.04.2014 № ТГО-183/121 та додатку до нього від 01.11.2018) - п'ята підстава для звернення з касаційною скаргою, яка визначена положеннями пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України з відповідним посиланням на пункт 4 частини четвертої статті 287 ГПК України.
Однак підстави 3-5 (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України) для звернення із касаційною скаргою є необґрунтованими та взаємонеузгодженими стосовно вимог про скасування судових актів з ухваленням нового рішення у справі. Отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху через наявність суттєвих недоліків в зазначеній частині підстав касаційного оскарження, які підлягають усуненню.
Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звертає увагу, що з 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX. Зокрема, імперативним змістом частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Одночасно з введенням в дію Закону від 29.06.2023 № 3200 внесені зміни до ГПК України (в тому числі до частин шостої-восьмої статті 6, статті 242, пункту 2 частини другої статті 290, статті 291 ГПК України).
Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України (у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 174 ГПК України (у редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX), суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Щодо клопотання скаржника про зупинення виконання спірних судових актів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
З огляду на те, що касаційна скарга ТОВ "Інфокс" в/о філії "Інфоксводоканал" у справі № 916/2350/22 підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, клопотання про зупинення виконання спірних судових актів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, буде розглянуте Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 6, 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 зі справи № 916/2350/22 залишити без руху.
2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк