ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/757/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: прокурора Андрусяк Н.А., представника позивача Тернопільської обласної військової адміністрації Перейми М.І., представника відповідача Думич О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" (вх. № 12120/23 від 16.10.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/757/23 за позовом керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Тернопільської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення до Державного бюджету України пені в сумі 305090,84 грн.
ВСТАНОВИВ:
Керівник Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" про стягнення пені в сумі 305090,84 грн.
11.10.2023, Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.
16.10.2023 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" від представника "Біонеріка Рітейл" адвоката Думич Оксани Іванівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №12120/23), в якій відповідач просить суд стягнути з Тернопільської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн.
До заяви додано: ордер на надання правничої (правової) допомоги, договір про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14 листопада 2020 року, додаткову угоду № 1 від 15 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8, додаток № 4 від 30 серпня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8, акт від 11 жовтня 2023 року № 20 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14.11.2020 р., інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 355 від 16 жовтня 2023 р., докази направлення заяви з додатками Тернопільській обласній прокуратурі.
Ухвалою суду від 17.10.2023 зазначену вище заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.10.2023, про що учасники справи повідомлені належним чином.
25.10.2023 від Тернопільської обласної прокуратури до Господарського суду Івано-Франківської області надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (в порядку ст. 161 ГПК України) від 24.10.2023 №15-561ВИХ-23 (вх. №15447/23).
В судовому засіданні 25.10.2023 взяли участь прокурор Андрусяк Н.А., представник позивача Тернопільської обласної військової адміністрації Перейма М.І. (в режимі відеоконференції) та представник відповідача Думич О.І. Інші учасники справи в судове засідання не з'явились хоча належним чином були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду заяви ухвалою від 17.10.2023.
Судом враховано, що за приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала подану заяву та просить суд стягнути з Тернопільської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн.
Прокурор в судовому засіданні просить суд при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 909/757/23 врахувати письмові заперечення Тернопільської обласної прокуратури від 24.10.2023 №15-561ВИХ-23(вх. №15447/23 від 25.10.2023 ) на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (в порядку ст. 161 ГПК України), зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та належно розподілити їх між позивачами.
При цьому прокурор вказує на те, що заявлена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, оскільки такий розмір є неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.
Крім цього, Андрусяк Н.А. зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21). При цьому наголошує, що прокурор бере участь у розгляді питання щодо розподілу судових витрат на рівні з іншими учасниками справи.
Представник позивача Тернопільської обласної військової адміністрації щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката погоджується з позицією прокуратури; у питанні розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката покладається на розсуд суду.
Розглянувши в судовому засіданні заяву ТОВ "Біонеріка Рітейл" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та подані матеріали на підтвердження понесення відповідачем судових витрат на правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокуратури та представника позивача Тернопільської обласної військової адміністрації, суд дійшов таких висновків.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно матеріалів справи у відзиві на позовну заяву зазначено, що сторона позивача очікує понести витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги, у розмірі 30000,00 грн. Докази з цього приводу будуть подані у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно приписів ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень зазначеної вище норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу інших судових витрат (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу) визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, визначаючи суму відшкодування, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 р. у справі № 904/3583/19 та 26 січня 2022 р. у справі № 910/20883/20).
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано:
- договір про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14 листопада 2020 року (а.с. 119-120);
- додаткову угоду № 1 від 15 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8 (а.с. 121);
- додаток № 4 від 30 серпня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8 (а.с. 122);
- акт від 11 жовтня 2023 року № 20 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14.11.2020 р. (а.с. 123); - інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 355 від 16 жовтня 2023 р. в сумі 30000,00 грн (а.с. 124).
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 14 листопада 2020 року між Адвокатським Об'єднанням "Кей Партнерс" та ТОВ "Біонеріка Рітейл" було укладено договір про надання правової допомоги №2020/03-8 (надалі - Договір) та Додаткову угоду №1 від 15 листопада 2021 року (про пролонгацію дії договору), згідно частини першої якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору про надання правової допомоги від 14.11.2020 р. №2020/03-8 шляхом викладення пункту 3.1 Договору у наступній редакції: "Цей договір укладений на строк один рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік у випадку, якщо після спливу дії договору сторони фактично продовжують виконувати обов'язки за цим Договором і жодна із сторін не заявила про його припинення".
Відповідно до договору про надання правової допомоги №2020/03-8 від 14 листопада 2020 року:
- в порядку та умовах, визначених цим Договором, Об'єднання зобов'язується надати Клієнту правову допомогу в рамках будь-яких справ, що стосуються діяльності Клієнта, зокрема, з питань здійснення захисту, представництва, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 1.1. Договору);
- клієнт відповідно до цього Договору має право давати Об'єднанню окремі доручення на вчинення конкретних дій юридичного та/або фактичного характеру, пов'язаними з виконанням даного Договору. Окремі доручення можуть бути узгоджені Сторонами або в усній, або в електронній (шляхом обміну електронними листами), або в письмовій формі. На вимогу будь-якої з Сторін даного Договору окреме доручення може бути оформлене в письмовій формі, в т. ч., навіть якщо воно було надане в будь-якій іншій формі раніше, а також, навіть якщо воно вже є виконаним (п. 2.2. Договору).
- також клієнт доручає Об'єднанню здійснювати захист та/або представництво інтересів Клієнта в рамках цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних справ, досудового розслідування, процедурах третейського судочинства чи арбітражу, інших судових чи позасудових процесах або процедурах. Номер судової справи, досудового розслідування, процедури третейського судочинства чи арбітражу, іншого судового чи позасудового процесу або процедури зазначається Сторонами в окремому дорученні, що дається згідно п. 2.2. даного Договору (п. 2.3. Договору);
- у випадку, якщо розмір гонорару та умови його виплати визначається додатком до даного Договору, Клієнт здійснює виплату гонорару не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання такого додатку, якщо інше не передбачене самим додатком (п. 4.3. Договору).
На виконання вищевказаних вимог, між Сторонами укладено Додаток №4 від 30 серпня 2023 року, в п. 1 якого вказано, що у порядку та на умовах, визначених Договором, Клієнт уповноважує Об'єднання здійснювати представництво його інтересів як відповідача у суді першої інстанції у справі №909/757/23, яка перебуває на розгляді Господарського суду Івано-Франківської області, а також готувати необхідні процесуальні документи у справі (з правом їх підпису).
У п.3 та 4 Додатку №4 зазначено, що вартість послуг, визначених п. 1 цього Додатку, є фіксованою, не залежить від кількості та обсягу фактично складених документів, та складає 30000,00 (тридцять тисяч грн. 00 коп.). Оплата вартості послуг здійснюється не пізніше, ніж через 5 (п'ять) днів з моменту винесення судового рішення судом першої інстанції. Допускається оплата вартості послуг частинами.
11 жовтня 2023 року, між Адвокатським Об'єднанням "Кей Партнерс" та ТОВ "Біонеріка Рітейл" (клієнт) було підписано акт № 20 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14.11.2020 р. в якому вказано, що на підставі Договору про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14.11.2020 р., Додатку №4 від 30.08.2023 до Договору про надання правової допомоги №2020/03-8 Об'єднанням у межах справи № 909/757/23 було надано клієнту наступні послуги:
- підготовка клопотання про залишення позовної заяви без руху (у зв'язку з відсутністю доказів направлення відповідачу позовної заяви з додатками); кількість часу, год. - 1;
- вивчення матеріалів справи, поданих документів (загальна кількість сторінок - 214), перевірка повноти поданих документів та правильності розрахунків пені; кількість часу, год. - 4 ;
- підготовка відзиву на позовну заяву, відправка іншим учасникам справи (4 поштових відправлення), подання до суду; кількість часу, год. - 5;
- ознайомлення та вивчення відповіді на відзив (8 сторінок), підготовка заперечення, відправка іншим учасникам справи (4 поштових відправлення), подання до суду; кількість часу, год. - 4;
- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат; кількість часу, год. - 2;
- представництво інтересів Клієнта у суді, два судових засідання 19.09.2023 р. (коротке, відкладення у зв'язку з поданням відповіді на відзив, для ознайомлення та подання заперечення), 11.10.2023 р. (розгляд справи по суті) кількість часу, год. - 2.
Пунктом 2 акта погоджено, що вартість послуг, вказаних у п.1 цього Акту, в тому числі включає всі витрати представників Об'єднання, в тому числі на дорогу, розхідні матеріали, а також вартість одиниці часу, відведеної на виконання завдання конкретним представником Об'єднання.
Загальна вартість послуг, які оцінюються за ринковою вартістю аналогічних юридичних послуг, вказаних в п.1 цього Акту, виходячи зі змісту Додатку №4 від 30.08.2023 р., складає 30000,00 грн без ПДВ (п.3 акта) .
За надані послуги згідно договору про надання правової допомоги № 2020/03-8 від 14.11.2020р. та Дод. № 4 від 30.08.2023 відповідач сплатив АО "Кей Партнерс" 30000,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 355 від 16 жовтня 2023 року (а.с. 124).
Захист інтересів відповідача в даній справі здійснювала адвокат Оксана Думич (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ІФ № 001265 від 07 липня 2020 р.), згідно виданого адвокатським об'єднанням "Кей Партнерс" ордера на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Біонеріка Рітейл" на підставі договору про надання правової допомоги № 2020/03-08 від 14.11.2020.
Суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30000,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірними з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад та розмір судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Перевіривши поданий позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати є неспівмірними з обсягом виконаної роботи, складністю справи та ціною позову.
При цьому судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
З огляду на недотримання вимог стосовно співмірності заявлених до стягнення витрат із складністю наданої правничої допомоги, її обсягом та часом, необхідним на виконання останньої, враховуючи що категорія даного спору не відноситься до складної, спір між сторонами стосувався застосування пункту договору про стягнення з відповідача пені, відповідач уже захищався від подібних позовних вимог, заявлених самостійно Тернопільською обласною військовою адміністрацією в межах справи № 909/981/22, представництво у справі не вимагало від адвоката дослідження значного обсягу доказів, справа № 909/757/23 визнана судом малозначною і, відповідно розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, застосувавши критерії ч. 4 ст. 126 та на підставі ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про підставність доводів Тернопільської обласної прокуратури, що ознайомлення з матеріалами справи, підготовка відзиву на позов не потребувала затрати 9 годин часу роботи адвоката (більше одного дня), як і підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, яка є стандартним процесуальним документом, що подається у більшості судових справ, не потребувала затрати двох годин робочого часу адвоката. На думку суду вивчення матеріалів справи, поданих документів та підготовка відзиву на позовну заяву є одним і тим самим видом правничої допомоги, оскільки підготовка відзиву на позов неможлива без ознайомлення з матеріалами справи (подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2023 по справі № 925/790/17(925/580/20). Відповідач також не розподіляє час, витрачений на підготовку процесуальних документів (відзиву на позов, заперечень) та відправлення таких документів іншим учасникам справи, хоча останнє є технічною роботою, яка не потребує кваліфікації адвоката.
За таких обставин наявні підстави для зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 12000,00 грн.
В контексті викладеного, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям, у даній справі, за представництво інтересів відповідача, складає 12000,00 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з наданою адвокатом правничою допомогою.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, суд вважає суму судових витрат на правову допомогу 12000,00 грн. розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Наведені вище норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частинами 1, 3 ст. 41 ГПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У справі, що розглядається, керівник Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" про стягнення до Державного бюджету України пені в сумі 305090,84 грн.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Частина 1 якої визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами 1 та 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, в постанові від 26.02.2019 у справі №915/478/18, в постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, в постанові від 15.01.2020 у справі №698/119/18, в постанові від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, в постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20).
Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Частина 3 ст. 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі №911/2169/20).
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).
Частиною 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
За приписами ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).
Частини 1 та 2 ст. 42 ГПК України містять переліки прав та обов'язків учасників справи, які не є вичерпними.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові відступила від висновків, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду у справах №908/799/17, №908/2005/19 стосовно застосування норм Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 зазначила, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.
Суд звертає увагу на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).
Також суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо правомірності стягнення судових витрат з прокуратури, у справах за позовами прокурора в інтересах держави, які викладено в постанові від 19.01.2023 у cправі №923/507/21.
З огляду на викладене, господарський суд вважає що в даному випадку саме на прокурора мають бути покладені витрати відповідача на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, суд зазначає, що у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про прокуратуру").
Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про прокуратуру").
Керівник обласної прокуратури представляє обласну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями (п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру").
У разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру").
Таким чином, подаючи позов в інтересах держави керівник (його заступник) представляє відповідну прокуратуру, яка є юридичною особою у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціям.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки у справі № 909/757/23 у задоволенні позову відмовлено повністю, суд покладає на Тернопільську обласну прокуратуру обов'язок відшкодувати відповідачу витрати на правову допомогу у сумі 12000,00 грн (виходячи з розміру витрат, які за висновком суду підлягають розподілу між сторонами).
Враховуючи викладене, Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 232-236, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
заяву представника відповідача (вх. № 12120/23 від 16.10.2023) задовольнити частково.
Стягнути з Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, буд. 4, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи: 02910098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонеріка Рітейл" (вул. Гетьмана Мазепи, буд. 144д, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи: 43828042) 12000,00 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua
Дата складення повного судового рішення: 30.10.2023.
Суддя І.Є. Горпинюк